Рішення № 63543529, 19.12.2016, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"19" грудня 2016 р.

Справа № 642/9031/14-ц

2/642/195/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Ленінський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Проценко Л.Г.

за участю секретарів - Канаєвої К.М., Сухорукова І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Інтер-Інвест» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Кредитної спілки «Інтер-Інвест», 3-я особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Харківській області про визнання недійсними договорів, -

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2014 року КС «Інтер-Інвест» звернулася з позовною заявою, у якій просила стягнути

солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором №110411-1983801565 у розмірі 42 300,00 грн. та в рівних частках з кожного сплачену суму судового збору у розмірі 423,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 11 квітня 2011 року на підставі письмової заяви ОСОБА_1, між КС «Інтер-Інвест» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №110411-1983801565, відповідно до умов ОСОБА_1 отримала в кредит у сумі 43 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 48 % річних. Також, 11 квітня 2011 року у якості фінансового забезпечення вищезазначеного кредитного договору між КС «Інтер-Інвест» в особі Голови Правління ОСОБА_5 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були укладені договори поруки, відповідно до умов якого поручителі зобов'язуються відповідати перед КС «Інтер-Інвест» за виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань. У зв'язку з порушення умов кредитних договорів та договорів поруки, не виконання зобов'язань з повернення боргу станом на 16.10.2014 року утворився борг у сумі 42 300,00 грн.

В подальшому позов уточнено просили стягнути на користь КС «Інтер-Інвест» солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №110411-1983801565 у розмірі 42 300,00 грн., а також стягнути з відповідачів у рівних частинах сплачений судовий збір у розмірі 423,00 грн.

Відповідачами подано зустрічний позов, який ухвалою суду від 03 квітня 2015р. об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Після неодноразових змін зустрічного позову остаточно просили визнати недійсним кредитний договір №110411-1983801565 від 11.04.2011 року, укладений між КС «Інтер-Інвест» та ОСОБА_1, визнати недійсним договір поруки від 11.04.2011 року, укладеного між КС «Інтер-Інвест» та ОСОБА_2, визнати недійсним договір поруки від 11.04.2011 року, укладеного між КС «Інтер-Інвест» та ОСОБА_3 при цьому посилаючись на те, що підписання оскаржуваних договорів було здійснено у відсутності у КС «Інтер-Інвест» відповідної ліцензії, при здійсненні нечесної підприємницької практики, договори вчинено під впливом помилки та обману і насильства, що зумовлює їх недійсність.

Представник позивача підтримала первісний позов, проти задоволення зустрічного позову заперечувала та пояснила, що договори укладались та підписувались сторонами. Відповідачі не виконали договірних зобов'язань і склалася заборгованість у розмірі 42 300,00 грн. Будь яких договорів щодо погашення кредиту взуттям чи іншим майном не укладалось. Відповідачі відмовилися від позовних вимог щодо визнання договору виконаним, а також не надали будь яких доказів на підтвердження недійсності договорів.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні зустрічний позов підтримала, заперечувала проти позовних вимог КС «Інтер-Інвест» та показала, що з головою правління КС у неї спочатку склалися дружні відносини і вона з 2010р. неодноразово брала кредити на розвиток бізнесу, але в подальшому в квітні 2011р. їй виставили заборгованість 600-700 тис. грн., з чим вона не була згодна. Син Голови Правління КС ОСОБА_5 та її чоловік погрожували, зазначаючи, що її ліквідують. Для улагодження конфлікту вона звернулася до знайомого ОСОБА_6, який умовив її визнати частину боргу в розмірі 340 тис. грн. і їй було запропоновано укласти договори на ім'я родичів на вказану суму, при цьому була домовленість про його сплату взуттям. В подальшому на АДРЕСА_1,20 у будівлі КС «Родинний кредит» вона з родичами підписала договори кредиту і договори поруки. ОСОБА_6 з водієм - охоронцем посезонно забирали взуття на загальну суму 260 тис. грн. та перевозили його на АДРЕСА_1, а дочка ОСОБА_5 продавала її. В опублікованих звітах СК за 2012,2013р. зазначено, що прострочення кредитів не має. Договори кредиту ОСОБА_1 і договори поруки підписувались під тиском, а грошей після підписання договору ніхто не отримував. Вона не була ознайомлена зі Статутними документами ні з умовами кредитування, не знає чи є така інформація на стенді СК. Ні вона ні родичі не були членами Червоного хреста і КС не мала права займатися такою діяльністю. По вказаному договору будь яких договорів застави не укладалось також не укладалось договорів чи угод про погашення кредиту взуттям. У неї також була заборгованість в СК «Родинний кредит» по якому вона розрахувалась взуттям та автомобілем, який в подальшому викупив охоронець ОСОБА_6

Представник відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_7 заперечувала проти позовних вимог КС «Інтер-Інвест» просила задовольнити зустрічний позов. Зазначила, що у Кредитної спілки на момент укладення договорів не була наявна ліцензія для видачі кредитів, тому відповідачі були введені в оману щодо можливості укладення з ними спірних договорів. Також відповідачі не мали на момент укладення договору ознаки членства Кредитної Спілки, оскільки не були членами Червоного хреста. Окрім того, кредитний договір та договори поруки підписувалися під тиском. Заборгованість за спірним кредитним договором не відображена у фінансовій звітності кредитної спілки. Кредитна спілка діяла на свій ризик та самостійно повинна нести відповідальність за спірним кредитним договором.

Представник відповідачів ОСОБА_8 проти позовних вимог КС «Інтер-Інвест» заперечував, підтримав зустрічний позов. Зазначив, що в кредитному договорі не міститься графіку погашення кредиту, не було рішення кредитного комітету про його надання, відсутні документи про преддоговірну роботу, а також фактично кредит не видавався. Погашення кредиту відбувалось за рахунок взуття, яке КС реалізувало. Крім того, позивачем пропущено строки звернення до поручителів.

Представник 3-ї особи Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області у своїх письмових поясненнях підтримав зустрічну позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у частині порушення КС «Інтер-Інвест» при укладенні договору п .2 ч.1 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та у частині відсутності на момент укладення спірних договорів у КС «Інтер-Інвест» ліцензії на діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, посилаючись на обставини, викладені у письмових поясненнях.

Допитана в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що працює Головою Правління КС «Інтер-Інвест» і в 2010р. до неї звернулись ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх родичі щодо отримання кредиту, який в подальшому в строк повернули та мали гарні кредитні історії. 11.04.2011 року було видано кредит на суму 43 тис. грн. ОСОБА_1, поручителями договору виступили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Платоспроможність позичальника встановлювала експертна комісія. Кредитними договорами займався кредитний інспектор, а в подальшому їх підписувала вона. Відповідачка частково сплачувала тіло та %, а в подальшому за її заявою % були скасовані. На даний час заборгованість з врахуванням повернених грошей та % складає 42300грн. Відповідачами було сплачено обов'язковий платіж в розмірі 200 грн., а членство в товаристві Червоного хреста є одним з другорядних ознак і відповідачі мають посвідчення. Кредитний договір укладався, а також виплачувались гроші і є касовий ордер. Кредит не був заставним і домовленості чи договору щодо погашення кредиту взуттям не було і взуття КС у відповідачів не брало. Відповідачі були ознайомлені зі статутом та положенням КС. Для видачі кредитів за рахунок власних коштів кредитній спілці не потрібна ліцензія, оскільки це основна форма діяльності кредитної спілки. ОСОБА_6 до 2013р. був головою наглядової ради СК, а його водій ОСОБА_9 до спілки не мав жодного відношення і не був її членом.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що працює головним бухгалтером в КС з 2009р. В квітні 2011р. з ОСОБА_1 було укладено кредитний договір та видано 43 тис.грн. суми кредиту. У відповідачки була заборгованість по сплаті відсотків і за її заявою 30.12.2011р. погашення відсотків було припинено. Також відповідачка частково погасила і тіло кредиту в 2013р. і заборгованість на цей час складає 42300грн. Резерв формується за рахунок доходів кредитної спілки. З 2011р. по 2014р. були пропозиції по сплаті і приймати рішення кредитний комітет не мав права. Членский квиток Червоного хреста видавався за його наявності та одноразово сплачувався внесок. Вона була при укладенні договору та виписувала касовий ордер. Кошти для зручності видавалися на АДРЕСА_1 у касі Родинного кредиту, оскільки КС на той час переїджала з АДРЕСА_2

Суд, вислухавши представників сторін та відповідача ОСОБА_2, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємвний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного.

11 квітня 2011 року на ім'я Голови Правління КС Інтер-Інвест» надійшла письмова заява від ОСОБА_1 про видачу кредиту на суму 43 000 грн. У якості забезпечення кредитного договору ОСОБА_1 була запропонована фінансова порука ОСОБА_2, ОСОБА_3 (т.1 а.с.4)

11 квітня 2011 року між КС «Інтер-Інвест» в особі Голови Правління ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №110411-1983801565, за яким позичальнику було надано кредит у розмірі 43 000 грн. зі сплатою 48 % за користування кредитом. Строк погашення боргу визначено в п.3.2 договору. (т.1 а.с.5)

Відповідно п. 1.1, п. 1.2 вищезазначеного кредитного договору Кредитодавець (Кредитна спілка «Інтер - Інвест») зобов'язується на умовах платності, зворотності, строковості та забезпеченості в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати Позичальнику (ОСОБА_1.) в кредит суму 43000 грн. протягом дводенного строку з дня підписання Договору Сторонами. Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування у розмірі 48 % річних.

У якості фінансового забезпечення даного кредитного договору 11 квітня 2011 року між КС «Інтер-Інвест» в особі Голови Правління ОСОБА_5 та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договори поруки, за яким вони несуть перед кредитором відповідальність разом із боржником за виконання зазначеного кредитного договору. (т.1 а.с.6,7)

Відповідно до п. 1.1 Договорів поруки, Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитною спілкою за виконання Позичальником своїх зобов'язань, що випливають з Кредитного договору №110411-1983801565 від 11 квітня 2011 року, укладеного між Позичальником та Кредитною спілкою.

Позивач відповідно до п.1.1. ч.1. Кредитного договору та ст.1054 ЦК України свої зобов'язання за кредитним договором №110411-1983801565 від 11 квітня 2011 року виконав у повному обсязі, про що свідчить видатковий касовий ордер № 200 від 11.04.2011р. (т.1 а.с.8)

Відповідачі свої зобов'язання за Кредитним договором №110411-1983801565 від 11 квітня 2011 року не виконують, у зв'язку з чим станом на 16.10.2014 року (момент звернення до суду) заборгованість за кредитним договором №110411-1983801565 від 11 квітня 2011 року (строк виконання якого настав 11.04.2012 року) становить 42 300 грн., про що свідчить розрахунок заборгованості. (т.4 а.с.40,41)

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно до ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якшо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачами не було належним чином здійснено виконання своїх грошових зобовязань, встановлених сторонами в укладених кредитих договорах, у звязку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі і з відповідачів на користь КС підлягає стягненню 42 300 грн. 00 коп.

Стосовно вимог позивачів за зустрічним позовом суд дійшов наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1-3 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до вимог ч. 5, 6 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік підстав недійсності правочину, встановлений ч.ч. 1-3, 5-6 ст.203 ЦК України є вичерпним.

Також, представником ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_7 у якості підстави для визнання кредитного договору №110411-1983801565 від 11 квітня 2011 року, укладеного КС «Інтер-Інвест» з ОСОБА_1 та договорів поруки від 11 квітня 2011 року, укладених КС «Інтер-Інвест» з ОСОБА_2, ОСОБА_3, зазначено «відсутність у КС «Інтер-Інвест» необхідного обсягу цивільної дієздатності в момент укладення договору», тобто ч.2 ст.203 ЦК України.

Слід зазначити що цивільна дієздатність юридичної особи визначена ст. 92 ЦК України, відповідно вимог якої юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до вимог ч.4 ст.92 ЦК України, якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Тобто, цивільна дієздатність юридичної особи це порядок здійснення нею цивільних прав та обов'язків через свої органи або представника. Виникнення дієздатності означає, що юридична особа своїми діями може отримувати, створювати і здійснювати цивільні права та обов'язки. Дієздатність юридичної особи здійснюється її органами, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Серед вичерпного переліку підстав недійсності правочину, встановленого ч.ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України відсутня така підстава недійсності правочину як відсутність необхідного обсягу цивільної правоздатності.

Доводи представника позивача за зустрічним позовом стосовно відсутності у позивача за первісним позовом правових підстав на здійснення діяльності з надання кредитів у зв'язку з відсутністю у період укладення спірних договорів ліцензії з надання кредитів членам кредитної спілки за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки спростовуються наступним.

Відповідно до п.1.2. Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання фінансових послуг України від 02.12.2003 року № 146: «Для надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів (кредитів банків, коштів інших установ та організацій) кредитна спілка зобов'язана отримати ліцензію на здійснення діяльності кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки.»

«Діяльність кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредитної спілки, а також коштів об'єднаних кредитних спілок, залучених кредитною спілкою, що є їх членом, та коштів спільних фінансових фондів асоціацій кредитних спілок, утворених їх членами, не потребує отримання ліцензії».

Відповідно до Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання фінансових послуг України від 02.12.2003 року № 146:

1.1. Залучені кошти - це грошові кошти, залучені кредитними спілками від банків, інших установ та організацій, крім коштів об'єднаних кредитних спілок, залучених кредитними спілками, що є їх членами та коштів спільних фінансових фондів асоціацій кредитних спілок, утворених їх членами. До залучених коштів не відносяться внески членів кредитних спілок, що спрямовуються на формування капіталу кредитних спілок.

КС «Інтер-Інвест» надані докази того, що власного капіталу Кредитної спілки було достатньо для укладення спірних договорів.

Матеріалами справи не підтверджено здійснення КС «Інтер-Інвест» діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів (кредитів банків, коштів інших установ та організацій), у зв'язку з чим наявність ліцензії, відповідно до п. 1.2. Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання фінансових послуг України від 02.12.2003 року № 146, КС «Інтер-Інвест» не потребувало.

Доводи щодо відсутності спірних кредитів в бухгалтерської звітності КС «Інтер-Інвест» за 2012 рік як «прострочених» не приймаються судом до уваги оскільки не мають відношення до справи.

Доводи стосовно порушення КС «Інтер-Інвест» вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про кредитні спілки» в частині примушення до вступу у члени кредитної спілки, до отримання кредитів, щодо нечесної та агресивної підприємницької діяльності, щодо укладення спірних кредитних договорів під впливом омани не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.

Так, позивачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу на підтвердження таких доводів, а навпаки наявні в матеріалах справи докази, такі доводи спростовують.

Доводи стосовно відсутності такої ознаки членства у КС «Інтер-Інвест» як членство Товариства Червоного Хреста спростовуються наданими позивачем за первісним позовом копіями членських квитків на ім'я відповідачів, а також наданими відповідачами за первісним позовом листами Товариства Червоного Хреста, у яких надати змістовну та конкретну відповідь чи були та є відповідачі членами Товариства Червоного Хреста не надається можливим, оскільки така аналітика Товариством не ведеться. Окрім того, для набуття статусу члена КС «Інтер-Інвест» є необхідним, відповідно до вимог Статуту п.4 ст.14.2 внести пайовий та вступні внески. Тільки після цього особа набуває статусу члена КС «Інтер-Інвест». Документи на підтвердження внесення пайового та вступного внесків з боку Відповідачів за первісним позовом, Позивачем за первісним позовом надано до матеріалів справи. Також, відповідно до ст. 13.2. статуту позивача «Зміна ознак, зазначених у статті 6 цього Статуту, не тягне за собою припинення членства у кредитній спілці». Оскільки позивачем за первісним позовом надано документальне підтвердження оплати відповідачами зазначених внесків такі доводи відповідача спростовуються.

Стосовно доводів Відповідача щодо спливу строку позовної давності, слід зазначити: зміст договору як угоди (правочину) становить сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що становлять зміст договірного зобов'язання (ч.1ст.628 ЦК).

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, котрим визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.ч.1, 2 ст.553 ЦК).

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.2 ст.251, ч.2 ст.252 ЦК).

Таким чином, умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

Отже, зазначення замість строку, обчисленого датою, терміну припинення договору поруки (події, з якою пов'язується таке припинення) не дає підстав не застосовувати ч.4 ст.559 ЦК.

Однак, судом достовірно встановлено та підтверджено сторонами під час допитів, що Відповідач ОСОБА_2 зверталась до позивача за первісним позовом з проханням надати їй як поручителю можливість погасити заборгованість за спірним кредитним договором у строк до 31.12.14 року, у зв'язку з чим доводи Відповідача про закінчення строку для пред'явлення вимоги до поручителів спростовано.

Строк позовної давності відповідно до ч.1 ст.261 ЦК, за таких обставин, слід обчислювати від дня, коли про порушення свого права довідався або мав довідатися кредитор. Саме з цього часу в нього і виникає право вимагати виконання обов'язку чи то від боржника, чи то від поручителя, чи від них обох солідарно. Спливає позовна давність одночасно і для боржника, і для поручителя на підставі ст.266 ЦК (зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги).

Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будьякі фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно до п.1. ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року N 2664-III (далі - Закон про фінансові послуги).

Згідно з положеннями пунктів 22, 23 ст.1 Закону споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Споживчий кредит-це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

За ч.1 ст.11 Закону між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах,встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Частиною другою статті 11 Закону та абзацом шістнадцятим частини першої статті 6 Закону про фінансові послуги врегульовуються питання щодо відомостей, які кредитодавець має повідомити споживачеві до укладення договору споживчого кредиту, а статтею 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність"від 7 грудня 2000 року N 2121-III (далі - Закон про банки) - щодо відомостей, які банк має надавати споживачеві як власному клієнту на його вимогу.

У частині третій статті 11 Закону встановлено правила збору та використання інформації щодо споживача як на стадії укладення договору споживчого кредиту, так і в процесі його виконання.

Положення частин четвертої - одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживача» передбачають такі права споживача, які за своїм змістом можливо реалізувати лише під час виконання договору споживчого кредиту. Зокрема, це право споживача протягом певного терміну відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин; не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах; достроково повернути споживчий кредит; не бути примушеним достроково повернути суму споживчого кредиту у разі незначних порушень договору; бути захищеним від суспільного поширення інформації про несплату боргу тощо.

Права споживачів на стадії виконання кредитного договору передбачаються також положеннями статті 1056-1 ЦК України, частини четвертої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частини другої статті 6 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», згідно з якими банкам заборонено в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами, за винятком випадків, встановлених законом.

Таким чином, положення Закону України «Про захист прав споживача» спрямовані на захист прав споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою. Тому положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживача» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідачі за первісним позовом не скористалися правом, передбаченим частинами 4-11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживача». Крім того ОСОБА_2 у своїх поясненнях зазначила, що будь-які претензії до КС «Інтер-Інвест» щодо порушення з боку кредитної спілки ЗУ «Про захист прав споживачів» до моменту пред'явлення позову були відсутні.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представниками не надано суду жодного доказу на підтвердження заперечень проти первісного позову та в обгрунтування зустрічних позовних вимог. Доводи щодо примушення до вступу до КС «Інтер-Інвест», нечесної підприємницької практики, вчинення договорів під впливом помилки або обману та насильства, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Також суд не приймає до уваги доводи щодо віднесення укладених між Позивачем та Відповідачем кредитних договорів до договорів приєднання, оскільки Кредитні договори не можна віднести до публічних договорів у розумінні статті 633 ЦК України (якою, зокрема, передбачено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів), оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку банку або іншої фінансової установи встановлювати у кредитних договорах однакові умови для всіх позичальників.

Стосовно доводів представника відповідачів за первісним позовом та позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_7 про відсутність у ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ознаки членства у КС «Інтер-Інвест», а саме Членства у товаристві Червоного Хреста України матеріали справи не містять доказів відсутності даної ознаки членства, натомість у матеріалах справи є копії членських квитків ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачами за первісним позовом та позивачами за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не виконувалися належним чином, відповідно до умов укладеного кредитного договору та договорів поруки, зобов'язання щодо сплати суми кредиту у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню. Відповідно, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними кредитного договору та договорів поруки.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідачів в рівних частках підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у сумі 423,00 грн. тобто по 141,00 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 169, 209, 212, 214-215, 294, 296 ЦПК України, ст.ст. 92,203, 215, 526, 543, 546, 554, 612, 1054 ЦК України, Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року N 2664-III, Закон України «Про захист прав споживача», суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Кредитної спілки «Інтер-Інвест» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути на користь Кредитної спілки «Інтер-Інвест» (код ЄДРПОУ 34470209, МФО 351533, п/р 26500052300158 в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк») солідарно з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_2), солідарно з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_3) суму заборгованості за кредитним договором №110411-1983801565 від 11.04.2011 р. у розмірі 42 300 грн. (сорок дві тисячі триста) 00 коп.

Стягнути на користь Кредитної спілки «Інтер-Інвест» (код ЄДРПОУ 34470209, МФО 351533, п/р 26500052300158 в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк») в рівних частинах з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_2), ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_3), судовий збір у розмірі 423 грн. (чотириста двадцять три) 00 коп., тобто по 141 грн. (сто сорок одна) 00 коп. з кожного.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Кредитної спілки «Інтер - Інвест», третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Харківській області про визнання договорів недійсними відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.Г. Проценко