Постанова № 63540304, 19.12.2016, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/4527/16-а

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.12.2016 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано -Франківської області

в складі: головуючого судді Сухарник І. І.

секретаря судового засідання Мостової Ю.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калуші адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області, головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати пенсії за вислугу років, суд -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області, головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії за вислугою років, зобов'язання призначити та виплачувати пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону України від 04.04.2006 року № 3591-ІV). Свої вимоги мотивує тим, що з 20.09.1993 року по 07.11.2014 року він проходив службу в органах внутрішніх справ України. Згідно наказу від 07.10.2011 року його звільнено у запас ЗСУ і на момент звільнення вислуга років в календарному обчисленні становить 21 рік 01 місяць 17 днів. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону України від 04.04.2006 року) він має право на пенсію за вислугою років. Станом на час призначення 20.09.1993 року до органів внутрішніх справ та на момент проходження служби в органах внутрішніх справ діяла норма, в редакції Закону від 04.04.2006 року, в якій зазначено, що пенсія за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону. Набувши право на довічну пенсію за вислугу років у відповідності до ч.1 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в редакції від 04.04.2006 року позивач мав законні сподівання звернутись за призначенням пенсії при настанні певних обставин.

07.11.2016р. позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, однак йому відмовлено в прийнятті такої заяви посилаючись на те, що відповідно до п. а ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним в пунктах «б»-«д» ст.1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій ст.5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з жовтня 2014 по 30 вересня 2015 і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше. 07.12.2016р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, однак йому також було відмовлено у призначенні пенсії.

Вважає дії відповідачів неправомірними, оскільки порушено його право на отримання пенсії за вислугою років, в зв'язку з чим змушений звернутися з даним позовом в суд.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених ним в позовній заяві. Просить суд врахувати правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постановах від 01.07.2014р. та від 06.02.2012р., Рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р., 11.10.2005р., 09.07.2007р.,18.06.2007р. Просить позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача - головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлений позов не визнав, суду пояснив, що Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року, який набрав чинності 01.10.2011 року, встановлено нові вимоги щодо призначення та виплати пенсій та внесено зміни до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб,звільнених з військової служби та деяких інших осіб" і передбачено поступове збільшення вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та деяким іншим категоріям громадян. Даний Закон не поширюється на осіб, які до набрання його чинності не набули статусу пенсіонера органів внутрішніх справ, а оскільки позивач станом на 30.09.2011 року не набув статусу пенсіонера, тому до нього не може бути застосований Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції від 04.04.2006 року. Просить в позові відмовити.

Представник відповідача УМВС України в Івано-Франківській області ОСОБА_3 подав до суду заперечення на позов. Просить в задоволенні позову відмовити з підстав зазначених в запереченні, справу розглянути у його відсутності.

Суд, вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задоволити, виходячи із наступних підстав:

Відповідно до ч. 2ст. 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 20.09.1993 по 07.11.2014 року (а.с.13).

Згідно з Наказу УМВС України в Івано-Франківській області від 07.11.2014 № 590 о/с, полковника міліції ОСОБА_1 - першого заступника начальника Управління МВС України в Івано-Франківській області - начальника слідчого управління звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом "а" статті 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням) з 07.11.2014 року. Вислуга на день звільнення становить: календарна - 21 рік 01 місяць 17 днів; у пільговому обчисленні - немає (а.с.24).

Відповідно до п.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затв. постановою КМУ 30.01.2007 року №3-1, передбачено, що при зверненні за пенсією заяви на призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим з військової служби, які мають право на пенсію згідно із Законом подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в області через уповноважені пенсійні органи відомств та силових структур.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач 07.11.2016р. звертався до ліквідаційної комісії УМВС в Івано-Франківській області щодо призначення йому пенсії за вислугою років, листом від 10.11.2016 р., йому відмовлено у прийнятті заяви про призначення пенсії посилаючись на те, що відповідно до п. а ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним в пунктах «б»-«д» ст.1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій ст.5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з жовтня 2014 по 30 вересня 2015 і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше (а.с.14,17-18).

Також, 07.12.2016р. позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону від 04.04.2006 №3591-ІV (а.с.18-19).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надано відповідь та відмовлено у призначенні пенсії, обґрунтовуючи тим, що відповідно до п. 12 Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформляється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Так як, заяву з усіма необхідними документами для призначення пенсії, структурний підрозділ до головного управління не направляв через відсутність правових підстав для призначення пенсії відповідно до п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», головне управління вважає, що немає законних підстав для призначення пенсії за вислугу років (а.с.21-22).

Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року .Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 4 квітня 2006 року № 3591-IV внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ, зокрема, змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями.

Так, ч.1 статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше.

Статтею 17-1 зазначеного Закону врегульовано питання порядку обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, а статтею 12 даного Закону - умови призначення пенсій за вислугу років.

Верховний суд України висловив свою правову позицію з приводу застосування ст.12 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України 15.04.2005 року № 4 «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», роз'яснив, щоколо осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ, визначено у преамбулі та ст. 4 цього Закону, є вичерпним і розширенню не підлягає.

Вирішуючи питання про застосування цього закону у часі, Верховний Суд України виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції Українизакріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 2442 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частинами першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповіднодо постанови Правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 № 11-2, управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно ізЗаконом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10.12.2013(справа №21-348а1), від 17.12.2013 (справа №21-445а13), від 06.10.2015 (провадження №127/11720/14-а).

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний суд України у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження, а саме: звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб»єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики.

Також, Конституційний суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов»язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачами неправомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (в ред. Закону від 04.04.2006 року), у зв'язку із чим позовні підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, ст.17,19,22,58 Конституції України, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" ( в редакції від 04.04.2006р. №3591-IV), керуючись ст.ст.158,160-163,167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов задоволити.

Визнати неправомірними дії ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області про відмову у поданні до головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області документів про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону від 04.04.2006 №3591-ІV.

Зобов'язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Івано-Франківській області підготувати та подати до головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону від 04.04.2006 №3591-ІV.

Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за вислугу років з 08.11.2014р., з урахуванням вислуги на день звільнення 21 рік 01 місяць 17 днів відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону від 04.04.2006 №3591-ІV, та виплачувати її в подальшому.

Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного апеляційного суду протягом 10 днів з часу її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд.

Головуючий: