Рішення № 63539998, 14.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8369/16 Справа № 186/1207/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року м. Дніпро Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди (індексу інфляції) та процентів від простроченої суми, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з вищевказаним позовом до суду, посилаючись на те, на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2010 року було з ОСОБА_2 стягнуто на його користь 15000 грн. На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист № 2-72 і 30 березня 2010 року відкрито виконавче провадження №18323027

У звязку з несвоєчасним поверненням боргу, йому спричинена матеріальна шкода, яка згідно з діючим законодавством виражається у сумі заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення по поверненню боргу та процентів від простроченої суми (10%).

Просить суд стягнути з відповідача спричинену в результаті несвоєчасного повернення позики матеріальну шкоду: інфляційну суму за весь час прострочення повернення позики (грудень 2007 року - серпень 2013 року) в розмірі 519,50 грн. та 10% від простроченої суми 840,99 грн., а всього - 1 360,49 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 проценти від простроченої суми 840,99 грн. та індексацію простроченої суми 519,50 грн., а всього 1360 49 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що оскільки зобовязання відповідачем по поверненню боргу в грудні 2007 року повністю не виконано, а наявність рішення суду не припиняє зобовязальних правовідносин, наявні правові підстави для застосування відповідальності передбаченої у ч.2 ст.625 ЦК України з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10 процентів від простроченої суми.

Проте погодитися з таким висновками суду погодитись не можна.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2007 року сторони уклали договір позики, за яким відповідач отримав від позивача 15 000 грн. зі строком повернення боргу до 20 грудня 2007 року зі сплатою позикодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за період прострочення та 10% процентів від простроченої суми.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто основну суму боргу 15 000 грн. і судові витрати 375 грн.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто 10% простроченої суми 1500 грн.

Крім того, мається десятки судових рішень про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних сум та 10% від простроченої суми у зв»язку з несвоєчасним виконанням рішень на стадії виконавчого провадження.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і безпідставними, оскільки п.6 спірного договору позики свідчить про конкретну штрафну санкцію у разі несвоєчасного повернення боргу, а саме 10 процентів від простроченої суми та застосування інфляції.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 559 ЦК України передбачає, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 598 ЦК України зобовязання припиняється із підстав, передбачених договором або законом.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

За таких обставин, висновок суду про те, що сама боргова розписка, зокрема, її пункт «6» відповідає положенням ст.625 ЦК є надуманим, оскільки зміст розписки свідчить про конкретну штрафну санкцію у разі несвоєчасного повернення боргу 10 процентів від простроченої суми, а також застосування інфляції.

У позовній заяві ОСОБА_3 просив стягнути матеріальну шкоду та посилався при цьому на норми, що регулюють зобовязальні правовідносини, зокрема ст.ст. 509,526,530,598, 610,614,1054 ЦК.

Виходячи із правових підстав заявлених позивачем вимог та з огляду на те, що наведеними вище рішеннями судів позовні вимоги, що витікають із договору позики, були раніше задоволені, ці рішення є чинними, підстав для повторного задоволення таких же вимог не має.

У звязку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, оскаржуване рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди (індексу інфляції) та процентів від простроченої суми відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_4

ОСОБА_5