Рішення № 63539870, 20.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8391/16 Справа № 191/3447/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Прижигалінська Т. В. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 50

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та жінки, з якою проживає дитина,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулась до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та жінки, з якою проживає дитина.

У обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначала, що з 09.05.2014 року вона мешкала з відповідачем однією сім'єю у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4, батьком якого є відповідач. 14.07.2016 року їх сім'я розпалася. Відповідач мешкає окремо від неї та дитини. Позивач та її син мешкає у помешканні її батьків. Син перебуває на її утриманні, яке вона надає йому завдяки допомозі держави та її батьків. Після розлучення відповідач не надає їй матеріальної допомоги на утримання сина, хоча є працезданим, здоровим, інших утриманців не має, працює вантажником ТОВ «КПД» Дніпро, має можливість надавати їй матеріальну допомогу. Крім того, позивач на теперішній час не працює, оскільки доглядає малолітнього сина до досягнення ним трьох років.

У зв'язку з цим, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частки заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, до досягнення сином повноліття та аліменти на своє утримання, як жінки, з якою проживає дитина у розмірі 1/6 частки заробітку ( доходу ), щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, і до досягнення сином - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 рокупозовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнення провадити з 08.07.2016 року.

Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Вирішено питання стосовно судових витрат.

У апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції змінити та ухвалити нове, яким зменшити розмір аліментів, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач у справі є батьком малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1.

Згідно довідки квартального комітету № 24 ОСОБА_3 проживає разом з сином - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, якого вона одна доглядає та виховує повінсть за свої кошти.

Згідно довідки про доходи від 08.08.2016 року ОСОБА_2 працює в ТОВ «КПД» водієм навантажувача. Загальна сума його доходу за період з лютого 2016 року по липень 2016 року без урахування аліментів становить 35367 грн. 61 коп.

Відповідно довідок Управління праці та соціального захисту населення № 3843, № 3844 від 17.10.2016 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в м. Синельникове та отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям, яка за період з травня 2016 року по жовтень 2016 року становить 5056, 08 грн.; а також отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні 1-ї дитини, розмір якої за період з травня 2016 року по жовтень 2016 року становить 5160,00 грн..

Згідно вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способом виконання батьками цього обов'язку відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України є в тому числі й присуджені за рішенням суду кошти (аліменти) у частці від доходу матері, батька, і (або) у твердій грошовій сумі.

В ч.1 ст. 179 Сімейного Кодексу України аліментами, які одержані для утримання дитини, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватись за цільовим призначенням.

Частинами 1,2 ст.182 Сімейного Кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч.1 ст.191 Сімейного Кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову у частці заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, яка відповідно до ч.1 ст.183 СК України визначається судом.

Згідно ч.2 ст.91 Сімейного Кодексу України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.80 Сімейного Кодексу України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.84 Сімейного Кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

При визначенні розміру аліментів, суд першої інстанції враховував працездатність відповідача, матеріальне становище сторін, а сааме враховано, що на теперішній час позивач не працює, щомісячно отримує державну допомогу при народженні дитини, а також отримувала державну соціальну допомогу, як малозабезпечена родина, відповідач інших зобов'язань, інших осіб на утриманні не має, у зв'язку з чим, чуд дійшов висновку, що розмір його заробітної плати свідчить про наявність підстав для визначення аліментів у розмірі, що заявлений у позовних вимогах.

Крім того, п. 17 абз.1,3,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати : стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч.3 ст.70 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотківзаробітної плати цієї особи.

Згідно ч.1 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Частиною 3 ст.70 вищезазначеного Закону передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника та збитків чи шкоди, заподіяних злочином, - п'ятдесят відсотків.

Згідно з ч. ч. 2,4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких фактів, а саме: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення), а також можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.

Частиною 4 ст.84 СК України не визначено для платника аліментів критеріїв можливості надавати матеріальну допомогу жінці,з якою проживає дитина.

Матеріалами справи встановлено, та сторонами не оспорюється, що відповідач є працездатною особою та офіційно працює.

Натомість, позивачка не працює, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку та отримує соціальні виплати.

Виходячи із вищенаведеного та зазначених у ст.3 ЦК України засад розумності, справедливості і добросовісності цивільного законодавства, інтересів малолітньої дитини, для якої постійна присутність матері до трирічного віку дитини є життєво важливою обставиною, а також з урахуванням того, що відповідач є здоровим, працездатним, колегія суддів приходить до висновку, що він може надавати позивачці матеріальну допомогу до досягнення дитиною трирічного віку у визначеному судом першої інстанції розмірі, доводи апеляційної скарги щодо зменшення розміру аліментів на дружину, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Судом першої інстанції було встановлено, що заявлений позивачем розмір аліментів не перевищує 50% доходів відповідача, однак, колегія вважає, що такий висновок є не обґрунтованим, оскільки, при загальному підрахунку стягнутих часток убачається, що стягнутий розмір аліментів на утримання дитини та дружини перевищує 50% доходів відповідача.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням викладених обставин, доводи апеляційної скарги щодо зменшення розміру аліментів на утримання дитини з 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача до ? частини обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції у зазначеній частині зміні.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає зміні, зменшенню розміру аліментів з 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до ? частини та відмові у задоволенні іншої частини вимог позивача в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина. В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 - змінити в частині стягнутих аліментів, зменшивши розмір аліментів з 1/3 до ? частини.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді Т.П.Красвітна

І.А.Єлізаренко