Ухвала суду № 63537124, 20.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4345/16

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря - Авраменка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року по справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 8 367,94 грн., -

ВС ТА Н О В И В

30.08.2016 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просило стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 7879,38 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 488,56 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою по справі постановою, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказану постанову Одеського окружного адміністративного суду.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим ставиться питання про скасування прийнятої постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року та постановлення нового рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_2 перебуває на обліку у Фонді, оскільки у своїй діяльності використовує найману працю.

У лютому 2016 року ФОП ОСОБА_2 подав до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, у якому вказав, що середньооблікова кількість штатних працівників становить 8 осіб.

Так, у Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік позивач відобразив наступну інформацію: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 8 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність - виправлено на « 0», кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 126,07 тис. грн..; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 15758,79 грн. (а.с. 6 ).

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів посилалось на те, що згідно чинного законодавства відповідач, виходячи із середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, повинен був працевлаштувати одного інваліда, однак, у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» цього здійснив. У зв'язку з вказаним позивач просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у сумі 7879,38 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 488,56 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, виходив з того, що адміністративно-фінансові санкції за незайняті інвалідами робочі місця підлягають стягненню з відповідача, оскільки ним не було виділено та створено робочі місця для інвалідів та не повідомлено державну службу зайнятості про наявність вакансій.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

За правилами статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

У частині першій статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В свою чергу, згідно з положенням частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині другій наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Про зайнятість та працевлаштування інвалідів роботодавець повідомляє територіальне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) шляхом подання не пізніше 1 березня, наступного після звітного періоду статистичної звітності передбаченої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 р., а саме «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» Форма №10-ПІ (річна).

Відповідно до зазначеного наказу, дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Колегією суддів встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві у 2015 році склала 8 осіб, що підтверджується копією звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (а.с. 6). У відповідності з нормативом робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, визначених ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач повинен був створити 1 робоче місце.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві (ФОП ОСОБА_2.) у 2015р., у відповідача у період з 20.07.2015 року працював ОСОБА_3, якому встановлено ІІІ групу інвалідності (а.с. 7).

Таким чином, у відповідача протягом п'яти повних місяців працювала особа, якій встановлено інвалідність.

Слід зазначити, що основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці містяться в Інструкції зі статистики чисельності працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 286 від 28.09.2005р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2015р. за № 1442/11722 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 3.2.5 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за період початку року (в т.ч. за квартал півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців 12.

Відповідно до п. 3.4 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007 р., дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 ), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 протягом п'яти місяців 2015 року працював один інвалід ОСОБА_3 (5 місяців): 12=0,42. При округленні 0,42 отримано 0.

Таким чином, протягом звітного 2015 року середньооблікова кількість штатних працівників ФОП ОСОБА_2, яким відповідно до чинного законодавств встановлена інвалідність, складає 0 осіб.

Частиною сьомою ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію, зокрема, про попит на робочу силу (вакансії).

Згідно пункту 2.1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, згідно діючих положень Наказу № 316 звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць.

Слід зазначити, що норма щодо щомісячної подачі звітів про наявність вільних робочих місць, встановлена Законом України від 1 березня 1991 року № 803-ХІІ «Про зайнятість населення», втратила чинність з 1 січня 2013 року, коли набрав чинності новий Закон України від 5 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення».

Таким чином періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН не встановлено, а регламентується лише, що вона подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Відповідно до відповіді Одеського міського центру зайнятості (вх. № 357 від 27.04.2016р.), наданої на запит Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (65113, АДРЕСА_1) у 2015 р. до Одеського міського центру зайнятості не звітував за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що ФОП ОСОБА_2 не виконав свій обов'язок, як роботодавця, по забезпеченню встановленої кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформуванню державної служби зайнятості про створення робочих місць та наявність вакансій для організації працевлаштування інвалідів.

Згідно з положенням частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині другій наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В даному випадку відповідачем не виконано встановлений чинним законодавством норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів протягом звітного 2015 року.

У зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів на підставі даних «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік», поданого ФОП ОСОБА_2, Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було складено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 7879,38 грн., яку відповідач, відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», повинен був сплатити самостійно у строк до 15 квітня поточного року.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нараховується пеня, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на 17.08.2016 р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не сплачено суму боргу у розмірі 7879,38 грн., в зв'язку з чим відповідачу за 124 дня порушення строку сплати адміністративно-господарських санкцій правомірно визначено пеню у розмірі 488,56 грн.

На час розгляду справи відповідач вищезазначену заборгованість в добровільному порядку не сплатив.

З огляду на те, що нормами чинного законодавства, зокрема, на фізичних осіб, які використовують найману працю, покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а в матеріалах справи наявні докази не виконання відповідачем обов'язку передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та відсутні відомості про вжиття ним, передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, то колегія суддів вважає, що позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

В поданій апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 не навів жодного обґрунтування щодо незаконності та необґрунтованості постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року, а обмежився лише детальним описом порядку розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників за звітний період.

Апелянт зазначив, що за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року показник середньооблікової кількості його штатних працівників складає 8 осіб, підтвердженням чого слугує звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, поданий до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з підписом про отримання працівником фонду. Також апелянт посилався на те, що вказаний доказ не надавався в суді першої інстанції, так як відповідач не був повідомлений про засідання належним чином.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано всі обставини у справі, а тому висновки суду не відповідають обставинам справи та свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на недослідження судом першої інстанції звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 ріку є безпідставним, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, такий звіт ФОП ОСОБА_2 за 2015 рік був поданий до суду позивачем та досліджувався в ході розгляду справи, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції.

Крім того, необґрунтованими є твердження відповідача щодо неналежного повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи, оскільки як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_2 у відповідності до вимог КАС України повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, однак, з незалежних від суду обставин поштове повідомлення було повернуто до суду без вручення.

Згідно ч. 11 ст. 33 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, та відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.