Ухвала суду № 63537115, 14.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 523/8025/16-а

Категорія: 3.7 Головуючий в 1 інстанції: Малиновський О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Нєхожиній О.О.,

за участю представника 3-ї особи - Гузенко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора патрульної поліції 4-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Одесі Бордусова Сергія Сергійовича та 3-ї особи Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В:

07.06.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до інспектора ПП 4-ї роти 1-го батальйону УПП у м. Одесі Бордусова С.С. та 3-ї особи УПП у м. Одесі Департаменту ПП, в якому просив суд:

- скасувати постанову мл. лейтенанта поліції УПП 1-го батальйону 4-ї роти ДПП у м.Одесі МВС України Бордусова С.С. серії ПС2 №791354 від 31.03.2016 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за порушення вимог ч.1 ст.121 КУпАП України;

- закрити провадження по справі відносно нього на підставі п.1 ст.247 КУпАП, т.б. за відсутністю складу правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова інспектора ДПП є неправомірною і ґрунтуються на необґрунтованих та помилкових висновках, оскільки. На думку позивача, ним не було порушено ПДР, та до того ж, ця постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності прийнята з численними помилками та з порушенням його прав.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано постанову серії ПС2 №791354 від 31.03.2016 р. щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ч.1 ст.121КУпАП. В частині позовних вимог про закриття провадження у справі відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник УПП у м. Одесі ДПП 17.10.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2016 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника 3-ї особи та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

31.03.2016р. інспектор патрульної поліції 4-ої роти 1-го батальйону УПП у м. Одесі Бордусов С.С., на вул.Бочарова,114/2 в м.Одесі склав відносно ОСОБА_2 постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, яке передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП та застосував до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності в постанові інспектора було зазначено, що ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив зупинку та стоянку по вул.Бочарова,114/2, т.б. в зоні дії дорожнього знаку 3.34 (зупинка заборонена), чим порушив вимоги п.п.8.4. Правил дорожнього руху.

Не погоджуюсь з діями та рішенням інспектора патрульної поліції, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості позовних вимог, а також відповідно, з часткової неправомірності спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як вбачається зі змісту приписів ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, діяльність таксі регулюється Законом України «Про автомобільний транспорт», зокрема ст.1 цього Закону, яка, я свою чергу, визначає, що «таксі» - це легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

Згідно з п.86 Постанови КМУ №176 від 18.02.1997р., якою затверджено «Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», автомобільний перевізник чи автомобільний само-зайнятий перевізник, які здійснюють перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, повинен дотримуватися вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів. Для надання послуг таксі перевізники, автомобільні само-зайняті перевізники повинні мати зареєстровані відповідно до законодавства транспортні засоби, відповідну ліцензію і ліцензійну картку на кожний автомобіль, обладнаний відповідно до встановлених технічних вимог.

Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанції, позивач (водій) ОСОБА_2 дійсно зупинився в зоні дії дорожнього знаку 3.34.

Зазначеним дорожнім знаком 3.34 «Зупинка заборонена» забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, які здійснюють посадку і висадку пасажирів.

Однак, як правильно було встановлено судом 1-ї інстанції, ОСОБА_2 при здійсненні перевезення пасажира, яке мале місце 31.03.2016 року, він, як само-зайнята особа, не мав ліцензії і лецінзійної картки на автомобіль, на якому здійснював перевезення цього пасажира, не є він і суб'єктом підприємницькою діяльності.

Отже, колегія суддів приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що, що при здійсненні позивачем зазначеної зупинки для висадки пасажира, останній не мав законних підстав для зупинки чи стоянки в зоні дії знаку 3.34, дія якого на нього, як і на інших водіїв, розповсюджуються.

Однак, разом з тим, як встановлено по справі та вже зазначалося вище, інспектор ПП 4-ої роти 1-го батальйону УПП у м. Одесі Бордусов С.С. 31.03.2016р., на вул.Бочарова, 114/2 в м.Одесі склав відносно ОСОБА_2 постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння порушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП (а не за ст.122) та застосував до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Відповідно до приписів п.1.1. Правил дорожнього руху, ці Правила, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

У відповідності до п.1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 9 КУпАП визначено, що «адміністративним правопорушенням» (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, як видно зі змісту приписів ч.1 ст.121 КУпАП, дана норма передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною ж 1 ст.122 КУпАП, в свою чергу, передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більше як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних перехрестях, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Таким чином, з вказаного вище вбачається, що дії водія ОСОБА_2 по зупинці та стоянки автомобіля у забороненій зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена» фактично підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Проте, інспектор ПП 4-ої роти 1-го батальйону УПП у м. Одесі Бордусов С.С., правильно виявивши правопорушення, фактично не правильно кваліфікував дії позивача та притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП, яка, в свою чергу, як вже зазначалося вище, не передбачає відповідальність за зупинку чи стоянку не в установленому місці.

Отже, наявність такого порушення, на думку суду, є безумовною підставою для скасування спірної постанови серії ПС2 № 791354 від 31.03.2016р.

Окрім того, слід зазначити й про те, що інспектором, при складанні оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення також було не точно і не вірно встановлено місце вчинення порушення, оскільки зазначена у цій постанові адреса - м.Одеса, вул.Бочарова,114/2 взагалі не існує.

Також необхідно вказати й про те, що колегія суддів, як і суд першої інстанції, критично ставиться до посилань представника третьої особи на те, що зазначені вище помилки в постанові є технічними, оскільки до цього часу ці суперечності з боку відповідача усунуті(або виправлені) так і не були.

Не впливає на суть розгляду справи і факт сплати позивачем 26.09.2016р. визначеного відповідачем штрафу.

Отже, за вказаних обставин, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ПС2 № 791354 від 31.03.2016р., в зв'язку із чим, остання дійсно підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм діючого законодавства.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову районного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко