Рішення № 63534747, 13.12.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.12.2016 Справа №607/11416/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі : головуючого Грицака Р.М.

за участю секретаря Чех Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі Тернопільського відділення ПАТ «Український інноваційний банк» про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі Тернопільського відділення ПАТ «Український інноваційний банк» про визнання недійсним кредитного договору №15/07-ф від 08.02.2007 р., з моменту його вчинення. В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що у 2009 році Тернопільське відділення ПАТ «Український інноваційний банк» звернулось до нього з позовом про стягнення грошових коштів за кредитним договором. З моменту отримання вказаної позовної заяви він дізнався про те, що нібито між ним та ПАТ «Укрінбанк» було укладено кредитний договір №15/07-ф від 08.02.2007 року, за яким він отримав грошові кошти в сумі 200 000 гривень. Однак жодних документів та грошових коштів він в банку особисто не отримував, доручення на отримання коштів від його імені нікому не надавав, про порядок оформлення кредиту йому нічого не відомо, другий примірник кредитного договору банк йому не надав, будь яких грошових коштів за кредитним договором він не сплачував. Вважає, що його було введено в оману щодо обставин, які мають для нього істотне значення, зокрема те, що він підписує саме кредитний договір, внаслідок чого бере на себе обов'язок позичальника, зобов'язується погашати кредит і відсотки та інші платежі за ним та стає формальним боржником банку. За фактом протиправного формування пакету документів для видачі вказаного кредиту, 14.09.2010 року, прокурором міста Тернополя було порушено кримінальну справу стосовно службових осіб Тернопільського підрозділу AT «Укрінбанк». У листопаді 2011 року Тернопільським міськрайонним судом у цій кримінальній справі постановлено обвинувальний вирок. У зв'язку з цим просить суд визнати недійсний договір №15/07-ф укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» в особі Тернопільського відділення ПАТ «Український інноваційний банк» від 08.02.2007 року.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує з підстав, які викладені у позовній заяві, просить його задовольнити.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі Тернопільського відділення ПАТ «Український інноваційний банк» в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, доказів про причини неявки та заперечень проти позову суду не представив. Тому суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, оскільки щодо заочного розгляду справи не заперечує представник позивача.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав:

Як вбачається із матеріалів справи, 08.02.2007 року між ОСОБА_1 (Позичальник) та АТ "Укрінбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрінбанк" (Кредитор) було укладено кредитний договір №15/07-ф, сума кредиту за яким складає 200 000 гривень.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 07 листопада 2011 року у кримінальній справі № 1-34/2011р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України. Даний вирок набрав законної сили.

Згідно вказаного вироку ОСОБА_1 познайомився з ОСОБА_6 у 2006 році. На початку 2007 року від ОСОБА_6 йому поступила пропозиція щодо оформлення кредиту в АТ "Український інноваційний банк". ОСОБА_6 повідомив, що кредит буде використаний у фінансово-господарській діяльності УПП "Металоресурси", а з його сторони необхідно з'явитись в банк і підписати відповідні документи необхідні для видачі кредиту, які йому будуть надані працівником банку. Суми кредиту ОСОБА_6 не називав. Він погодився на умови ОСОБА_6, оскільки повністю довіряв йому, і в приміщенні банку підписав документи, які йому надав працівник банку. Вказаний працівник банку представив перелік документів і вказав місце, де поставити підписи, що він і зробив. Які саме документи підписував не знає, так як не ознайомлювався з ними. Із змістом документів, представлених йому в банку, він не ознайомлювався, оскільки знав, що кредит буде отриманий і використаний у фінансово-господарській діяльності УПП "Металоресурси". Ніяких документів, ніяких грошових коштів в банку особисто не отримував. Доручення на отримання коштів він нікому не надавав. Коли підписував документи в банку, то вважав, як йому казав ОСОБА_6, що кредит оформляється на УПП "Металоресурси".

Вказані обставини підтверджуються також постановою старшого слідчого ОВС СУ УМВС України в Тернопільській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 02 грудня 2011 року, у якій він встановив, що при підписанні ОСОБА_7 кредитного договору ОСОБА_5 ввів його в оману щодо обставин, які мали істотне значення для нього, шляхом замовчування дійсних своїх намірів та не надав йому можливості ознайомитися із документами, які були підписані позивачем. Крім цього, даною постановою встановлено, що грошові кошти ОСОБА_1 не отримував і не заволодівав грошовими коштами АТ "Укрінбанк" шляхом обману, зловживання довірою чи іншим способом по кредитному договору №15/07-ф від 08.02.2007 року, оскільки грошові по вказаному кредитному договору №15/07-ф від 08.02.2007 року укладеному між Тернопільською філією АТ "Укрінбанк" та фізичною особою ОСОБА_1 були внесені в касу УПП "Металоресурси", що підтверджується прибутковими касовими ордерами УПП "Металоресурси".

Крім цього, вироком Тернопільського міськрайонного суду від 08 липня 2015 року, за результатами розгляду кримінального провадження №12012210010000393 від 12 грудня 2012 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Як вбачається із вказаного вироку суду, «Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6 за місцем реєстрації підприємства в м. Борщів вул. Промислова, 3, за місце свого проживання вніс до офіційного документу - Балансу (Форми №1, Затвердженої наказом Міністерства фінансів України 31 березня 1999 № 87)» УПП «Металоресурси» за 2 квартал 2007 року та 3 квартал 2007 року в статтю «Короткострокові кредити банків» рядок 500, завідомо неправдиву інформацію про відсутність на початок та кінець звітного періоду відомостей про суму поточних зобов'язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками, хоча протягом вказаного періоду УПП «Металоресурси» отримало кредитні кошти від ТФ АТ «Укрінбанк» на загальну суму 950000 гривень. Зокрема, згідно прибуткового касового ордеру, виданого УПП «Металоресурси» № 1 від 08 лютого 2007 року, УПП «Металоресурси» прийняло від ТФ АТ «Укрінбанк» грошові кошти в сумі 200000 гривень на підставі кредитного договору № 15/07-ф від 08 лютого 2007 року».

Згідно із ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається із копії прибуткового касового ордера, виданого УПП «Металоресурси» №1 від 08 лютого 2007 року, УПП «Металоресурси» прийняло від ТФ АТ «Укрінбанк» грошові кошти в сумі 200000 гривень на підставі кредитного договору № 15/07-ф від 08 лютого 2007 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ч. 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пленумом Верховного Суду України у п. 20 постанови №9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене беручи до уваги, що кошти за оспорюваним кредитним договором були отримані УПП "Металоресурси" безпосередньо від ТФ АТ "Укрінбанк", тому суд приходить до переконання, що даний оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому кредитний договір №15/07-ф укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» в особі Тернопільського відділення ПАТ «Український інноваційний банк» від 08.02.2007 року слід визнати недійсним на підставі ч.5 ст.203, ст.215 ЦК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218, 223, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 203, 215, 1046 Цивільного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір №15/07-ф від 08.02.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Український інноваційний банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк».

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяР. М. Грицак