Постанова № 63534614, 25.10.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.10.2016 Справа №607/10273/16-а

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретарів судового засідання Грабської Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними, проведення перерахунку пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати Тернопільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити перерахунок пенсії позивача в розмірі 90 відсотків із заробітної плати згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №43 від 15.08.2016 року з урахуванням підвищень з 01.12.2015 року заробітної плати державних службовців з 01.12.2015 року.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що їй призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення до деяких нормативно-правових актів» з 01.12.2015 року збільшено посадові оклади працівникам установ та організацій окремих галузей бюджетної сфери, що є підставою для перерахунку його пенсії. Позивач звернулася до Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії з розрахунку заробітної плати, виходячи з її розміру на даний час. Однак відповідачем 22 серпня 2016 року було відмовлено їй у перерахунку пенсії від розміру заробітної плати на даний час та роз'яснено, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02.03.2015 р., раніше призначені пенсії не перераховуються. Вважає, що такі дії відповідача є неправомірними та просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними, проведення перерахунку пенсії в частині проведення перерахунку пенсії за період з 01.12.2015 року по 13.03.2016 року включно залишено без розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області позову не визнала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що 22.02.2011 року позивачу ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90 % суми заробітної плати.

18.08.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою, в якій просить провести перерахунок пенсії.

Тернопільським об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області листом №355/М-11 від 28.08.2016 року відмовило позивачу у задоволенні її вимог та повідомило, що раніше призначені пенсії не перераховуються з 01.12.2015 року.

Із довідки Головного управління Пенсійного фону України в Тернопільській області №43 від 15 серпня 2016 року слідує, що ОСОБА_1 дійсно працювала в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, заробітна плата їй нараховувалась за посадою головного спеціаліста пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян. Сума заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01 січня 2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, становить 5276,64 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 8 та ч. 1 ст. 58 Конституції України «в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони України та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується». Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, відповідно до вимог ст. 22 та ст.64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян встановлене Законом України «Про державну службу» є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Петриченко проти України» від 12 липня 2016 року визнано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з тим, що у цій справі національні суди не розглянули доводи заявника з прямим посиланням на статтю Конституції України (лист Вищого адміністративного суду України №1875/10-14/16 від 17 серпня 2016 року).

Тому при вирішенні даного спору суд керується в першу чергу нормами Конституції України, які мають найвищу юридичну силу, та в силу яких до правовідносин, які виникли при дії одних законів, та продовжують існувати, не можуть застосовуватися пізніше прийняті закони, які погіршують становище позивача з приводу належного пенсійного забезпечення, в порівняні з тим яке існувало при виході його на пенсію.

Отже, позивач набула за Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ право на перерахунок пенсії в разі підвищення розміру заробітної плати державним службовцям, та на даний час повинні застосовуватися вимоги ст.37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції, що була чинна на момент призначення пенсії позивачу та ст. 42 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивачу була призначена пенсія за віком як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу» в редакції, яка діяла на час призначення пенсії. Новий порядок перерахунку пенсій державних службовців не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія була призначена до набрання чинності новими законодавчими актами після призначення їм пенсії, у тому числі і на позивача.

Окрім того, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02 березня 2015 року передбачено, що з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії /щомісячне довічне грошове утримання/ призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника консультанта народного депутата України.

Наведена норма свідчить про те, що з 01 червня 2015 року не здійснюється призначення пенсій відповідно до спеціального законодавства, зокрема, Закону України «Про державну службу», оскільки норми, які регулюють питання пенсійного забезпечення тієї категорії осіб, на яку поширюється дія цих законів, скасовані.

Аналізуючи вказані норми закону та виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, суд приходить до висновку, що зазначені положення п. 5 Прикінцевих положень Закону України № 213-VIII від 02 березня 2015 року стосуються порядку призначення пенсії державним службовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Тому, скасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законами з 01 червня 2015 року та подальше призначення таких пенсій на загальних підставах не впливає на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, відповідно до чинних на час її призначення норм Закону України «Про державну службу».

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відмова Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у перерахунку пенсії позивачу, з розрахунку 90% від суми заробітної плати, виходячи з її розміру, зазначеного у довідці №43 від 15 серпня 2016 року, виданій Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, є неправомірною.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги часково та зобов'язати відповідача здійснити з 14 березня 2016 року перерахунок ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ в розмірі 90% заробітної плати, виходячи з її розміру, зазначеного у довідці про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, №43 від 15 серпня 2016 року, виданій Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, із державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в користь ОСОБА_1 слід стягнути 551,20 гривень судового збору.

На підставі викладеного, відповідно до Конституції України, Закону України «Про державну службу», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 10, 11, 14, 71, 94, 99, 159-163, 167, 183-2, 186, ч. ч. 1, 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними, проведення перерахунку пенсії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Тернопільського об'єднаного управління пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії в розмірі 90% сум заробітної плати згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №43 від 15.08.2016 року.

Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління пенсійного фонду України Тернопільської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 14 березня 2016 року в розмірі 90% сум заробітної плати згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №43 від 15.08.2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Сплачений позивачем судовий збір в розмірі 551.20 грн. - відшкодувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління пенсійного фонду України Тернопільської області (м.Тернопіль вул.Руська, 17, код ЄДРПОУ 40377598).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Постанову суду першої інстанції може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд з дня проголошення постанови. Якщо постанову було ухвалено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, а також у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич