Рішення № 63531063, 14.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/875/2016(м)

221/2674/14-ц

Головуючий у 1 інстанції Голуб Т.І. Суддя доповідач Ткаченко Т.Б.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ткаченко Т.Б.

суддів - Мальцевої Є.Є., Мироненко І.П.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль» (далі ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» або ОСОБА_1), що є правонаступником Відритого акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль", звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь заборгованість по кредитному договору № 014/11-134/32 від 16 січня 2007 року у розмірі 73 214,44 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ станом на 08 квітня 2014 року складає 852 984,22 грн. та по кредитному договору № 012/07-188/47 від 21 грудня 2007 року у розмірі 20 735,67 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ станом на 08 квітня 2014 року складає 241590,65 грн. та вирішити питання про відшкодування судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що на підставі кредитного договору № 014/11-134/32 від 16 січня 2007 року (далі Кредитний договір № 1), укладеного між Банком та ОСОБА_2, останній отримав кредит у сумі 68 300 дол. США строком повернення до 14 листопада 2016 року зі сплатою за користування кредитними коштами: 9,9% річних - з першого по третій місяць кредитування та 13% річних - з четвертого місяця кредитування.

20 жовтня 2009 року між сторонами укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, та змінено умови погашення (реструктуризація) кредиту, а саме змінено процентну ставку на 15% річних за кредитними коштами, відповідно до Графіку повернення Кредиту та сплати процентів.

29 квітня 2010 року між сторонами укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, якою відповідачу тимчасово зменшено розмір щомісячного платежу за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення Кредиту та інших платежів за кредитним договором

З метою забезпечення повернення кредиту 29 квітня 2010 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 014/11- 134/32/2, за яким поручитель в повному обсязі зобовязалась відповідати перед банком за виконання позичальником ОСОБА_2 умов Кредитного договору №1.

За другим кредитним договором № 012/07-188/47 від 21 грудня 2007 року (далі Кредитний договір № 2), укладеним між Банком і ОСОБА_2, позичальник отримав кредит у сумі 22 498 дол.США строком повернення до 20 грудня 2015 року, зі сплатою 13,5% річних за користування кредитними коштами.

Додатковою угодою № 1 від 20 жовтня 2009 року до кредитного договору змінено умови погашення (реструктуризація) кредиту і сплати процентів.

За додатковою угодою № 1 від 29 квітня 2010 року до кредитного договору позичальнику тимчасово зменшено розмір щомісячного платежу за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту.

З метою забезпечення повернення кредиту 29 квітня 2010 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 012/07 188/47/2, за яким поручитель в повному обсязі зобовязалась відповідати перед банком за зобовязанням позичальника ОСОБА_2, що виникають з умов Кредитного договору № 2.

Станом на 08 квітня 2014 року боржник свої зобовязання щодо Графіку погашення кредитної заборгованості не виконав, у звязку з чим заборгованість: за Кредитним договором № 1 становить: за кредитом - 43 513,66 доларів США, за простроченими відсотками - 21006,17 доларів США, пеня за кредитом та процентами 8 691,61 доларів США; за Кредитним договором № 2 становить: за кредитом - 12 642,11 доларів США, за простроченими відсотками 5 633,08 доларів США, пеня за кредитом та процентами 2460,48 доларів США.

24 квітня 2014 року ОСОБА_1 направив позичальнику і поручителю листи - попередження з пропозицією усунути порушення, але відповідачами не було здійснено жодних дій, щодо усунення порушень зобовязання або повернення кредиту та інших платежів.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року позов ПАТ „ОСОБА_1 Аваль задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ „ОСОБА_1 Аваль в особі Донецької обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 1 094 574 грн. 87 коп., судовий збір в сумі 3654 грн.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 05 травня 2015 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_2, рішення Волноваського районного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року змінено в частині розміру заборгованості і порядку сплати судового збору.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ „ОСОБА_1 Аваль в особі Донецької обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» заборгованість:

- за кредитним договором № 012/07-188/47 від 21.12.2007р. в сумі 225133 (двісті двадцять п'ять тисяч сто тридцять три) гривні 66 копійок, з яких: 147292 (сто сорок сім тисяч двісті дев'яносто дві) гривні 83 копійки - основний борг по кредиту, 65630 (шістдесят п'ять тисяч шістсот тридцять) гривень 84 копійки прострочені відсотки, 6366 (шість тисяч триста шістдесят шість) гривень 21 копійки - пеня по простроченій позиковій заборгованості, 5843 (п'ять тисяч вісімсот сорок три) гривні 78 копійки - пеня по простроченим процентам;

- за кредитним договором № 014/11-134/32 від 16.01.2007р. в загальній сумі 792393 (сімсот дев'яносто дві тисячі триста дев'яносто три) гривні 71 копійки, з яких: 506976 (пятсот шість тисяч девятсот сімдесят шість) гривень 31 копійки основний борг по кредиту, 244742 (двісті сорок чотири гривні сімсот сорок дві) гривні 24 копійки прострочені відсотки, 18621 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять одна) гривні 74 копійки - пеня по простроченій позиковій заборгованості, 22053 (двадцять дві тисячі п'ятдесят три) гривні 42 копійки - пеня по простроченим процентам.

Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

З рішенням суду першої інстанції не погодився представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, посилаючись в апеляційній скарзі на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення заборгованості та судових витрат з відповідача ОСОБА_3 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Банку в частині солідарного стягнення заборгованості та судових витрат з ОСОБА_3 на користь Банку на підставі договору поруки № 012/07-188/47/2 від 29 квітня 2010 року відхилити, вирішити питання про відшкодування судових витрат.

Зокрема зазначає, що позивач пропустив термін на звернення з позовом до поручителя як солідарного боржника, оскільки останні платежі за кредитними договорами були здійснені 31 жовтня 2011 року.

Суд не звернув уваги на те, що кредитний договір припинив свою дію 01 травня 2012 року і що від останнього платежу який був здійснений позичальником до звернення Банку до суду з позовом пройшло більше 2 років 6 місяців, що більше ніж встановлено ч.4 ст.559 ЦК України.

При розгляді апеляційної скарги необхідно суду врахувати правову позицію ВСУ, викладену в постанові ВСУ України від 20 квітня 2016 року № 6-2662 цс15 та від 17 вересня 2014 року справа № 6-170цс13.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, телефонограмами, про що свідчать записи в книзі телефонограм апеляційного суду за №№ 2140 2143 ( т.2 а.с. 24 26). Від представників позивача, відповідача ОСОБА_3В надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі (т. 2 а.с. 31 32, 38).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення ( ч.3 ст.303 ЦПК України).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні данні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду цим вимогам повністю не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору з повернення кредиту і плати за нього, що є підставою, визначеною законом і умовами договору, для покладення на нього і поручителя цивільно-матеріальної відповідальності у вигляді солідарного з відповідачів стягнення на користь кредитора основної суми заборгованості; прострочених відсотків; пені за порушення строків платежів по основному боргу і по процентам в загалом визначеній до стягнення по двох кредитах сумі 1094574,87грн.

З такими висновками суду повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Як встановлено судом це підтверджується матеріалами справи, 16 січня 2007 року між ВАТ "ОСОБА_1 Аваль", правонаступником якого є - ПАТ "ОСОБА_1 Аваль'', в особі Донецької обласної дирекції, та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/11-134/32 про надання кредиту у сумі 68 300 дол.США строком повернення до 14 листопада 2013 року, зі сплатою 9,9 % річних - з першого по третій місяць кредитування та 13% річних - з четвертого місяця кредитування за користування кредитними коштами (т.1 а.с.6 -16).

Сторони Кредитного договору № 1 домовились, що повернення Кредиту та сплати процентів відбувається шляхом сплати позичальником ОСОБА_2 згідно з графіком погашення до цього договору (п.4 ч.1 Кредитного договору 1).

Графік погашення кредитної заборгованості та сплати страхових платежів узгоджений сторонами в новій редакції від 28 січня 2009 року (т.1 а.с.17).

20 жовтня 2009 року між Банком і ОСОБА_2 укладена Додаткова угода № 1 до цього кредитного договору № 014/11-134/32, якою змінено умови надання та погашення кредитних коштів, а саме строк остаточного повернення кредиту визначено 14 листопада 2016 року та процентну ставку в розмірі 15 % річних, відповідно до Графіку повернення кредиту та сплати процентів, що є додатком 1 до цієї Додаткової угоди та її невідємною частиною (т.1 а.с.23 - 26).

29 квітня 2010 року між Банком і ОСОБА_2 укладена Додаткова угода № 1 до цього ж кредитного договору, якою відповідачу тимчасово, на період з 01 травня 2010 року до 01 вересня 2010 року, було зменшено розмір щомісячного платежу за кредитним договором та змінено строк сплати решти щомісячних платежів відповідно до Графіку повернення кредиту та сплати процентів, що є додатком № 1 до цієї Додаткової угоди та її невідємною частиною (т.1 а.с.27 - 32).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 21 грудня 2007 року між Банком з однієї сторони та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 з другої сторони було укладено кредитний договір № 012/07-188/47 про надання кредиту у сумі 22 498 дол.США з наступними змінами, строком погашення до 20 грудня 2015 року, зі сплатою 13,5% річних за користування кредитними коштами (т.1 а.с.35 -45).

30 березня 2009 року Додаток № 1 (Графік повернення кредиту) до цього договору викладено між сторонами договору в новій редакції (т.1 а.с.46 47).

20 жовтня 2009 року між позичальником ОСОБА_2 і Банком укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору № 2, пункт 1.2 розділу «Предмет договору» викладено в наступній редакції, а саме «Кредит надається позичальнику траншами або однією сумою в порядку, передбаченому цим договором, та повинен бути повернутий позичальником у строк по 20 грудня 2015 року включно». Одночасно з укладенням даної Додаткової угоди сторони домовились викласти Додаток № 1 «Графік погашення кредиту та сплати процентів» по Договору в новій редакції, який є невідємною частиною Договору. Всі інші умови договору залишені без змін і сторони підтвердили по ним свої зобовязання (т.1 а.с.52 -54).

29 квітня 2010 року між банком і позичальником ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 1 до Кредитного договору № 2, якою тимчасово зменшено розмір щомісячного платежу за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту (т.1 а.с. 55 61).

29 квітня 2010 року між Банком і ОСОБА_3 було укладено два договори поруки № 014/11-134/32/2 і № 012/07-188/47/2 - в забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2 за кредитними договорами від 16 січня 2007 року і 21 грудня 2007 року відповідно, за умовами яких остання, як поручитель, зобовязалась відповідати перед банком за невиконання позичальником ОСОБА_2 умов цих кредитних договорів (т.1 а.с.19 22, 48 -51).

У звязку з невиконанням відповідачами взятих на себе зобовязань за кредитними договорами і договорами поруки 24 квітня 2014 року ОСОБА_1 надіслав позичальнику і поручителю вимогу про повернення заборгованості за кредитним договором у тридцятиденний строк з моменту отримання зазначеної вимоги, однак ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заборгованість не погасили.

В наслідок порушення позичальником умов кредитних договорів утворилася заборгованість, розрахована банком станом на 08 квітня 2014 року за Кредитним договором № 014/11-134/32 від 16 січня 2007 року у розмірі 73211,44 дол. США, що в перерахунку за курсом НБУ (11,650969) станом на 07 квітня 2014 року становить 852 984,22 грн. та за Кредитним договором № 012/07-188/47 від 21 грудня 2007 року у розмірі 20 735,67 дол.США, що в перерахунку за курсом НБУ (11,650969) станом на 07 квітня 2014 року становить 241590, 65 грн. Утворена сума заборгованості не погашена і поручителем (т.1 а.с. 62 -74).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 грудня 2016 року рішення Волноваського районного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 05 травня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 012/07-188/47 від 21 грудня 2007 року скасовано та провадження у справі за позовом ПАТ „ОСОБА_1 Аваль до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 012/07-188/47 від 21 грудня 2007 року закрито з тих підстав, що позовні вимоги Банку за цим кредитним договором не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Згідно із частиною 2 наведеної норми поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Вирішуючи спір, суд вважав доведеним не виконання позичальником і поручителем положень п. 1.5.1. кредитного договору від 16 січня 2007 року та п. 3.7. кредитного договору від 21 грудня 2007 року, факт неповернення, всупереч вимогам закону і умовам договорів, кредитних коштів, процентів і сплати неустойки у визначені банком строки.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині солідарного стягнення з боржника ОСОБА_2 і поручителя ОСОБА_3 заборгованості за кредитними договорами, остання в апеляційній скарзі посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом до неї як поручителя і солідарного боржника, враховуючи ті обставини, що відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості за кредитними договорами останні платежі були здійснені 31 жовтня 2011 року, а передбачений ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячний строк для предявлення вимоги до поручителя, який починається від дня настання строку виконання основного зобовязання є преклюзивним строком. Зазначає, що Кредитні договори припинили свою дію 01 травня 2012 року, оскільки ОСОБА_1 скористався своїм правом дострокового стягнення всієї суми кредиту.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за Кредитним договором № 1 від 16 січня 2007 року та в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3 за Кредитним договором № 2 від 21 грудня 2007 року колегія суддів виходить з наступного.

Підпунктами 1.5.1., 1.5.1.1. пункту 1.5 Кредитного договору від 16 січня 2007 року передбачено, що погашення відповідної частини Кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток №1 до цього Договору). Нараховані в порядку передбаченому цим Договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини Кредиту в строк передбачений в Графіку повернення кредиту та сплати процентів.

За порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобовязаний сплатити Банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення (пп. 4.1.1. п.4.1. ст.4 Кредитного договору № 1 від 16 січня 2007 року).

Згідно з пунктом 3.7. Кредитного договору від 21 грудня 2007 року позичальник зобовязаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) у строки, визначені Графіком погашення кредитної заборгованості (невідємний додаток № 1 до цього Договору) рівними щомісячними платежами, починаючи з першого місяця користування кредитом (або з місяця, наступного за закінченням відстрочки погашення основної суми, у випадку її надання).

Позичальник зобовязаний щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, а у випадку повного погашення кредиту не пізніше дня такого погашення.

За порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених Договором, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період існування заборгованості, за кожен день прострочення ( пп.10.2. п. 10 Кредитного договору № 2 від 21 грудня 2007 року).

Відповідно до пп. 3.1 п.3 пп. 5.1 п.5 Договорів поруки № 012/07-188/47/2 та № 014/11-134/32/2 від 29 квітня 2010 року у випадку невиконання боржником всіх або окремих взятих на себе зобовязань за кредитними договорами, поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком за виконання Боргових зобовязань у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитними договорами, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків у відповідності до ч.1, 2 ст.554 ЦК України.

Зазначені договори поруки набирають чинності з дати його підписання сторонами (дата Договору) і діють до повного виконання боргових зобовязань за Кредитними Договорами. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобовязань у повному обсязі.

За змістом п.п. 1.9.1. п.1.9 частини № 2 Кредитного договору № 1 від 16 січня 2007 року та п.п. 7.3. п.7 Кредитного договору № 2 від 21 грудня 2007 року., ст. 1050 Цивільного кодексу України, у випадку невиконання позичальником та/або поручителем боргових зобов'язань банк має право вимагати дострокового погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату предявлення вимог, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до кредитного договору, у строк не більше ніж тридцять днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

В матеріалах справи наявні відомості про спрямування банком 24 квітня 2014 року на адресу позичальника ОСОБА_2 і поручителя ОСОБА_3 вимог, викладених у рекомендованому поштовому відправленні, про усунення порушень взятих на себе грошових зобов'язань по двом кредитним договорам від 16 січня 2007 року і 21 грудня 2007 року і належних до них договорах поруки ( т.1а.с. 75-80). Даних про одержання листів безпосередньо позичальником та поручителем немає.

Разом з тим, за п. 6.4 Кредитного договору № 1 від 16 січня 2007 року і п. 7.3 Кредитного договору № 2 від 21 грудня 2007 року та п.3.5 Договорів поруки направлені банком рекомендованою кореспонденцією вищевказані листи у письмовій формі на адресу позичальника вважаються поданими належним чином, що сторони погодили при укладенні цих договорів. Також, у застереженні, що міститься в п.п. 1.9.1 п. 14.9. частини № 2 Кредитного договору від 16 січня 2007 року зазначено, що реалізація положень цих пунктів є одним із способів виконання боргових зобов'язань, встановлених за взаємною домовленістю сторін ( т.1 а.с. 6-17, 35-45).

До того ж, безпосередньо пред'явлення кредитором позову до суду є різновидом вимоги претензії, адресованої позичальникові.

Як з'ясовано, к моменту пред'явлення позову червні 2014 року і ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення у лютому 2015 року не були задоволені вимоги кредитора про погашення утвореної суми заборгованості, при достеменній обізнаності відповідачів, принаймні з тексту позовної заяви.

Задовольняючи позов в частині стягнення у солідарному порядку з боржника ОСОБА_2 і поручителя ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» заборгованості за кредитом, процентами, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодилась колегія суддів апеляційного суду при перевірки доводів апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_2, виходив з доведеності позовних вимог в цій частині.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення у солідарному порядку з боржника ОСОБА_2 і поручителя ОСОБА_3 пені за кредитом і процентами апеляційний суд задовольнив вимоги Банку в цій частині частково, а саме в межах річного строку, оскільки в суді першої інстанції представником ОСОБА_2 було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 щодо припинення поруки за кредитними договорами, колегія суддів враховує наступне.

Зобовязання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти ( частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договорами поруки не встановлено додаткову (субсідіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки повязане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимог до поручителя.

Отже, порука це строкове зобовязання, і залежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє субєктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець повязує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договорів поруки про їх дію до повного припинення зобовязань боржника не свідчить про те, що цими договорами установлено строк припинення поруки в розумінні статті 252, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобовязання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обовязків, що випливають із зобовязання, передбаченого договором. Отже, «основне зобовязання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права і обовязки сторін кредитного договору.

Як установлено судом і це підтверджується матеріалами справи, боржник ОСОБА_2, а від так і поручитель ОСОБА_3, взявли на себе зобовязання повернути суму кредиту з відповідними процентами за Кредитним договором № 1 від 16 січня 2007 року до 14 листопада 2016 року, строк повернення кредиту за Кредитним договором № 2 від 21 грудня 2007 року, виконання якого забезпечене порукою ОСОБА_3, встановлено до 20 грудня 2015 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, які виникли на основі договорів.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобовязання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобовязання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обовязку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобовязань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватися і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобовязань за кредитними договорами передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк предявлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки Кредитним договором № 014/11-134/32 від 16 січня 2007 року передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати згідно до встановленого графіку (п.п.1.5.1, 1.5.1.1. п.1.5. частини № 2 Кредитного договору № 1 від 16 січня 2007 року) , а саме до 16 числа кожного місяця, а відповідно з умовами Додаткової угоди №1 від 29 квітня 2010 року до цього договору - до 15 числа кожного місяця, та за Кредитним договором № 012/07-188/47 від 21 грудня 2007 року (п.п.3.7. п.3 Кредитного договору №2 від 21 грудня 2007 року) до 30 числа кожного місяця, а відповідно з умовами Додаткової угоди №1 від 29 квітня 2010 року до цього договору до 20 числа кожного місяця, та за договорами поруки (пп. 3.1 п.3 пп. 5.1 п.5 Договорів поруки № 012/07-188/47/2 та № 014/11-134/32/2 від 29 квітня 2010 року) поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для предявлення вимог до поручителя.

У разі предявлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобовязання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобовязань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобовязань за кредитними договорами щодо погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобовязань.

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобовязання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобовязання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не предявить вимоги до поручителя.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року (справа № 6 -272цс16).

З огляду на наведене вище, враховуючи ті обставини, що умовами кредитних договорів передбачено виконання грошових зобовязань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком платежів) і останній платіж по поверненню кредиту за Кредитним договором № 012/07-188/47 від 21 грудня 2007 року був здійснений боржником 31 жовтня 2011 року, по поверненню процентів - 31 серпня 2011 року, по поверненню кредиту за Кредитним договором № 014/11-134/32 від 16 січня 2007 року 31 жовтня 2011 року, по поверненню процентів - 30 травня 2011 року, та Банком предявлено вимогу про повернення кредитних коштів за цими договорами до боржника та поручителя 24 квітня 2014 року, надав боржнику та поручителю тридцятиденний строк для виконання боргових зобовязань за двома кредитними договорами, а до суду з позовом ОСОБА_1 звернувся протягом шестимісячного строку з дня направлення вимоги про дострокове виконання цих зобовязань, а саме 25 червня 2014 року (т.1 а.с. 2 5), колегія суддів вважає, що по платежам за Кредитним договором № 012/07-188/47 від 21 грудня 2007 року та за Кредитним договором № 014/11-134/32 від 16 січня 2007 року за період до 24 листопада 2013 року порука ОСОБА_3 припинилась, і вона не несе солідарну відповідальність за цей період за невиконання боржником своїх зобовязань за кредитними договорами.

В іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя ОСОБА_3 за невиконання боржником взятих на себе зобовязань за цими кредитними договорами, а саме з 24 листопада 2013 року до закінчення строку дії договорів, правовідносини поруки за договорами не припинилися, і відповідно до умов договорів поруки, у звязку з невиконанням боржником ОСОБА_2 своїх зобовязань за Кредитним договором № 1 від 16 січня 2007 року, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 несуть солідарну відповідальність перед Банком за виконання боргових зобовязань за цей період. За Кредитним договором № 2 від 21 грудня 2007 року, у звязку із закриттям провадження у даній справі за позовом Банку до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості за цим кредитним договором, відповідальність повинна бути покладена на ОСОБА_3 з 24 листопада 2013 року до закінчення строку дії цього Кредитного договору.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитом, процентами та пеню за кредитом і процентами за Кредитними договорами № 014/11-134/32 від 16 січня 2007 року і № 012/07-188/47 від 21 грудня 2007 року, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що порука ОСОБА_3 за період до 24 листопада 2013 року припинилась та не застосував положення частини четвертої статті 559 ЦК України.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобовязань поручителя ОСОБА_3, а отже, і відмову Банку в позові до неї про стягнення заборгованості за кредитними договорами за період до 24 листопада 2013 року.

Згідно ч.2 ст.318 ЦПК України залежно від обґрунтованості скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статті 307 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.

З урахуванням наведеного вище, рішення суду першої інстанції від 06 лютого 2015 року та рішення апеляційного суду від 05 травня 2015 року, ухвалене за наслідками розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_2 ОСОБА_5, в частині стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 014/11-134/32 від 16 січня 2007 року та з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 012/07-188/47 від 21 грудня 2007 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову Банку до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

З матеріалів справи вбачається, що згідно умов Кредитного договору № 1 від 16 січня 2007 року боржнику ОСОБА_2 були надані кредитні кошти у сумі 68 300,00 доларів США. За Кредитним договором № 2 від 21 грудня 2007 року боржнику фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 були надані кредитні кошти у сумі 22 498,00 доларів США. За умовами кредитних договорів повернення кредитних коштів також повинно здійснюватися у валюті кредиту (т.1 а.с.6 16, 35 - 45).

ОСОБА_3, як фізична особа, взяла на себе зобовязання перед Банком відповідати в повному обсязі по зобовязанням ОСОБА_2, які виникають з умов зазначених вище кредитних договорів.

Банк, звертаючись до суду з даним позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, просив стягнути з останніх в солідарному порядку заборгованість за вказаними кредитними договорами відповідно у розмірі 73 211,44 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ (11,650969) станом на 08 квітня 2014 року складає 852 984,22 грн. та у розмірі 20 735,67 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ (11,650969) станом на 08 квітня 2014 року складає 241 590,65 грн. ( т.1 а.с. 2 5).

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу.

Згідно ч.2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Як розяснено в п. 10, п.12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», банк як фінансована установа, отримавши у встановленому порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 14 розділу ІІ Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-УІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

У разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Отже, оскільки кредит за вказаними двома кредитними договорами надався в іноземній валюті і правомірність його надання в цій валюті не спростована і ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідачів кредитної заборгованості, просив стягнути її саме в іноземній валюті, стягненню підлягають кошти саме в іноземній валюті.

З наданого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 1 від 16 січня 2007 року, проведеного станом на 08 квітня 2014 року становить 73 211,44 дол. США, з яких: залишок заборгованості за кредитом 43 513,66 дол. США, за простроченими процентами 21 006,17 дол. США, пеня за кредитом - 3822,51 дол. США, пеня за порушення строків погашення процентів - 4869,10 дол. США (т.1 а.с.68 74). Зазначена заборгованість обчислена позивачем за весь період її нарахування, а саме: за кредитом з листопада 2010 року, за простроченими процентами з лютого 2011 року, пеня за порушення строку погашення кредиту з червня 2008 року, пеня за порушення строку погашення процентів з квітня 2008 року.

За розрахунком заборгованості за Кредитним договором № 2 від 21 грудня 2007 року, проведеного станом на 08 квітня 2014 року, заборгованість становить 20 735,67 дол. США, з яких залишок заборгованості за кредитом 12 642,11 дол. США, за простроченими процентами 5 633,08 дол. США, пеня за кредитом - 1228,72 дол. США, пеня за порушення строків погашення процентів - 1231,76 дол. США (т.1 а.с 62 67). Заборгованість за цим кредитним договором обчислена позивачем також за весь період її нарахування, а саме: за кредитом з жовтня 2010 року, за простроченими процентами з листопада 2010 року, пеня за порушення строку погашення кредиту з жовтня 2010 року, пеня за порушення строку погашення процентів з січня 2008 року.

Надані до матеріалів справи розрахунки заборгованості за кредитними договорами проведені відповідно до умов наведених вище кредитних договорів та не спростовані відповідачами під час розгляду справи.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення з відповідачів заборгованості по пені за порушення строку погашення кредиту та за порушення строку погашення процентів за наведеними вище кредитними договорами, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Клопотання про застосування строку позовної давності в частині позовних вимог Банку про стягнення пені було заявлено в суді першої інстанції представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 (15:49 і 24:24 хвилини судового засідання від 06.02.2015 року).

Таким чином, враховуючи заявлене клопотання про застосування строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені, посилаючись на положення ст.258, ч.3,ч.4 ст.267 ЦПК України, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Банку про стягнення пені за кредитом і процентами, яка розрахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення, що ґрунтується на положеннях п. 4.1.1. Кредитного договору від 16 січня 2007 року та п. 10.2. Кредитного договору від 21 грудня 2007 року, підлягають частковому задоволенню в межах річного строку, а саме за період з 25 червня 2013 року (взятий річний термін за 1 рік до дня пред'явлення позову 25 червня 2014 року).

При цьому, відповідальність ОСОБА_2 за позовом про стягнення пені за кредитом і за процентами за Кредитним договором № 1 від 16 січня 2007 року виникає в межах зазначеного річного строку, а солідарна відповідальність ОСОБА_3 з ОСОБА_2 за цим кредитним договором та її відповідальність за вказаними позовними вимогами за Кредитним договором № 2 від 21 грудня 2007 року, враховуючи припинення її поруки за вказаними кредитними договорами до 24 листопада 2013 року, виникає з 24 листопада 2013 року і по день предявлення позову.

Ухвалюючи рішення в частині позовних вимог Банку про стягнення пені для визначення розміру заборгованості по пені за кредитом і за процентами, колегія суддів застосовує курс долара до гривні, встановлений НБУ станом на час ухвалення рішення 14 грудня 2016 року за показником 26,108820 (т.2 а.с. 47), що узгоджується з розясненнями, наведеними в п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».

З огляду на наведене вище, враховуючи ті обставини, що порука ОСОБА_3 за період до 24 листопада 2013 року припинилась, беручи до уваги зібрані докази, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Банку підлягають частковому задоволенню, та в порядку захисту майнових прав ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» на користь останнього підлягає стягненню заборгованість, яка виникла станом на 08 квітня 2014 року:

1). За Кредитним договором № 014/11-134/32 від 16 січня 2007 року:

- з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в солідарному порядку у розмірі 30047, 16 дол. США, з яких: 27771,92 доларів США заборгованість за кредитом (2514,43 дол. США (прострочена заборгованість за кредитом за період з 16.11.2013 року по 07.04.2014 року) + 25257,49 дол. США (поточна заборгованість станом на 08.04.2014 року) = 27771,92 дол. США), 2275,24 дол. США заборгованість за простроченими процентами (за період з 24.11.2013 року по 07.04.2014 року) та пеня за простроченими відсотками 24692 грн. 94 коп. (945,77 дол. США х 26,108820), пеня за кредитом 21325 грн.16 коп. (816,78 дол. США х 26,108820).

- з ОСОБА_2, решта заборгованості, заявлена у змісті позову банку і обчисленому за період її нарахування: за кредитом з листопада 2010 року, за простроченими відсотками з лютого 2011 року - у розмірі 34472, 67 доларів США, з яких: 15741,74 дол. США заборгованість за кредитом (43 513,66 дол. США (залишок заборгованості за кредитом станом на 08.04.2014 року) 27 771,92 дол. США (прострочена та поточна заборгованість за кредитом з 24.11.2013 року) = 15741,74 дол. США), 18730,93 дол. США заборгованість за простроченими процентами (21006,17 дол. США (прострочені проценти станом на 07.04.2014 року) - 2275,24 дол. США (заборгованість за простроченими процентами з 24.11.2013 року) = 18730,93 дол. США), та в межах річного строку до дня предявлення позову пеня за простроченими відсотками 24726 грн. 88 коп. (947,07 дол. США х 26,108820), пеня за кредитом 20404 грн.57 коп. (781,52 дол. США х 26,108820).

2). За Кредитним договором № 012/07-188/47 від 21 грудня 2007 року:

- з ОСОБА_3 у розмірі 7866,98 дол. США, з яких: 7208,39 дол.США заборгованість за кредитом (982, 06 дол. США (прострочена заборгованість за кредитом за період з 21.11.2013 року по 07.04.2014 року) + 6226,33 дол. США (поточна заборгованість за кредитом станом на 08.04.2014 року) = 7208,39 дол. США), 658,59 дол. США заборгованість за простроченими процентами за період з 24.11.2013 року по 07.04.2014 року та пеня в межах строку з 24 листопада 2013 року і по день предявлення позову: за простроченими відсотками 6588 грн .82 коп. (252,36 дол. США х 26,108820), пеню за кредитом 7388 грн. 80 коп. (283 дол. США х 26,108820).

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів на його користь 93 947,11 дол. США та сплатив судовий збір у сумі 3654 грн. (т.1 а.с.1).

При зверненні з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції відповідачем ОСОБА_3 сплачено судовий збір у суму 2009,70 грн. (т.2 а.с.234).

Оскільки позовні вимоги Банку підлягають частковому задоволенню у розмірі 76 413,31 дол. США, що становить 81,34%, з яких 55,46 % - розмір задоволених вимог до відповідача ОСОБА_2 (52 106,12 дол. США) та 25,87 % - розмір задоволених вимог до ОСОБА_3 (24307,20 дол. США), а також враховуючи ті обставини, що відповідачу ОСОБА_2 підлягала стягненню з Банку пропорційна частка сплаченого ним судового збору (т.1 а.с. 151) у сумі розмірі 128,62 грн., на користь Банку з відповідача ОСОБА_2 у відшкодування судового збору підлягає стягненню 1897,89 грн. (2026,51 грн. (55,46%) 128,62 грн. = 1897,89 грн.). та з ОСОБА_3 945,41 грн. (25,87%).

У звязку з частковим задоволенням апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_3 та відмовою Банку у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 на 57,20%, оскільки позовні вимоги Банку до ОСОБА_3 задоволені у розмірі 470 212,05, що становить 42,80%, на користь ОСОБА_3 з Банку у відшкодування судового збору підлягає стягненню 1149,55 грн. (57,20%).

А остаточно, шляхом взаємозаліку, з ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» на користь ОСОБА_3 у відшкодування судового збору підлягає стягненню 204,44 грн. (1149,55 грн. 945,11 грн. = 204,44 грн.)

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 318 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 05 травня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 014/11-134/32 від 16 січня 2007 року та з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 012/07-188/47 від 21 грудня 2007 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 Аваль заборгованість станом на 08 квітня 2014 року за кредитним договором № 014/11-134/32 від 16 січня 2007 року у розмірі 34472, 67 доларів США (тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят два долара США 67 центів), з яких: 15741,74 доларів США (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок один долар США, 74 цента) заборгованість за кредитом, 18730,93 доларів США (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять доларів США 93 цента) заборгованість за простроченими процентами, та пеню за простроченими відсотками 24726 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять шість) гривень 88 копійок, пеню за кредитом 20404 (двадцять тисяч чотириста чотири) гривні 57 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 Аваль заборгованість станом на 08 квітня 2014 року за кредитним договором № 014/11-134/32 від 16 січня 2007 року у розмірі 30047, 16 доларів США (тридцять тисяч сорок сім доларів США 16 центів), з яких: 27771,92 доларів США (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят один долар США 92 цента) заборгованість за кредитом, 2275,24 доларів США (дві тисячі двісті сімдесят пять доларів США 24 цента) заборгованість за простроченими процентами, та пеню за простроченими відсотками 24692 (двадцять чотири тисячі шістсот девяносто дві) гривні 94 копійки, пеню за кредитом 21325 (двадцять одну тисячу триста двадцять пять) гривень 16 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 Аваль заборгованість станом на 08 квітня 2014 року за кредитним договором № 012/07-188/47 від 21 грудня 2007 року у розмірі 7866,98 доларів США (сім тисяч вісімсот шістдесят шість доларів США 98 центів), з яких: 7208,39 доларів США ( сім тисяч двісті вісім доларів США 39 центів) заборгованість за кредитом, 658,59 доларів США (шістсот пятдесят вісім доларів США 59 центів) заборгованість за простроченими процентами, та пеню за простроченими відсотками 6588 (шість тисяч пятсот вісімдесят вісім) гривень 82 копійки, пеню за кредитом 7388 (сім тисяч триста вісімдесят вісім ) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 Аваль у відшкодування витрат на сплату судового збору 1897 гривень 89 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 Аваль на користь ОСОБА_3 у відшкодування витрат на сплату судового збору 204 гривні 44 копійки.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: Є.Є.Мальцева

ОСОБА_6