Рішення № 63530344, 16.12.2016, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

16.12.16

Провадження № 2/235/3014/16

Єдиний унікальний номер 235/6711/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2016 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області в складі: Головуючого: Данилів С.В.,

за участю секретаря: Харенко Т.Ю.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 міської ради про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації та визнання права на завершення приватизації та отримання свідоцтва про право власності на квартиру,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду із позовом до відповідача ОСОБА_5 міської ради Донецької області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, в обґрунтування якого зазначили, що 15.02.2016 року помер ОСОБА_6 Спадкоємцями померлого є вони, а саме: дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4. Дівоче прізвище доньки ОСОБА_3 змінено нею на ОСОБА_4 після державної реєстрації шлюбу від 23.08.2003 року.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 (колишня вул. Дніпропетровська) в м. Покровську (колишньому Красноармійську), на яку померлий не встиг за свого життя отримати свідоцтво про право власності на житло.

Позивачі вказують, що згідно зі ст. 1268, 1269 ЦК України, вони: дружина, що пережила спадкодавця, ОСОБА_3, і його донька, ОСОБА_4, вважаються такими, що прийняли спадщину померлого, оскільки протягом шестимісячного строку, встановленого законом для вчинення дій на підтвердження волевиявлення щодо прийняття спадщини, звернулись до нотаріуса за місцем відкриття спадщини з письмовою заявою про її прийняття, про що свідчить Витяг про реєстрацію спадкової справи в спадковому реєстрі від 12.05.2016 №43820309.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, про що свідчить ст.1267 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Тому спір про спадкування може бути вирішено після закінчення цього строку.

Позивачі зазначають, що 06.09.2016 року приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 винесено постанови №728/02-31 та №729/02-31 якими позивачам відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з приводу видачі свідоцтв про право на спадщину по 1/2 частці на квартиру АДРЕСА_2 у звязку з ненаданням усіх необхідних документів, що посвідчують право власності спадкодавця на це майно.

Позивачі зазначають, що незважаючи на те, що спадкодавець за життя не оформив своє право власності на спірну квартиру, це нерухоме майно входить до складу спадщини померлого та наявні правові підстави для визнання права власності за ними на дану квартиру в рівних частках у порядку спадкування, враховуючи наступне.

Так, ОСОБА_6 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя 03.02.2016 року він звернувся до центру надання адміністративних послуг м. Красноармійська з метою приватизації цієї квартири. Задля чого надав пакет необхідних документів.

11.02.2016 року органом приватизації було прийняте рішення, яким оформлено Розпорядженням 1-122 про задоволення прохання ОСОБА_6 щодо приватизації квартири і передання її в приватну власність. До того ж, згідно з цим рішенням головному спеціалісту з питань приватизації державного житлового фонду, контролю за обліком та розподілом житла житлово-комунального відділу міської ради ОСОБА_8 доручено оформити свідоцтво про власність на житло у десятиденний термін, а Комунальному підприємству «Красноармійський центр єдиного замовника» у десятиденний строк укласти договір на участь у витратах на обслуговування та ремонт будинку.

Таким чином, подану ОСОБА_6 заяву про приватизацію квартири було розглянуто відповідачем по суті і прийнято рішення про передання її у власність, що у відповідності до ч.3 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» свідчить про передачу квартири АДРЕСА_3 у власність спадкодавцеві.

Тому, вважають позивачі, на спірну квартиру повинна відкриватися спадщина, оскільки спадкодавець висловив волю на приватизацію займаного житла і набув право власності на дане майно, але з незалежних від нього причин не зміг оформити це право до кінця.

На підставі вищевикладеного, просили суд, визнати право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, за кожним з позивачів в порядку спадкування за законом першої черги після смерті ОСОБА_6, померлого 15.02.2016 року.

05 грудня 2016 року позивачами було подано заяву про доповнення підстав та зміну предмета позову, а саме просили суд визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації та визнати за ними право на завершення приватизації та отримання свідоцтва про право власності на квартиру.

В судове засідання позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 не з'явились, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, підтримали свої позовні вимоги, просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивачів ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні змісту позовних вимог, просила суд позов з урахуванням змін від 05 грудня 2016 року задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 міської ради Донецької області ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо позову заперечила у повному обсязі, надала пояснення аналогічні змісту заперечення, що міститься в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно ордера на жиле приміщення від 13.07.2001 року, виданого Виконкомом міської ради народних депутатів м. Красноармійська, ОСОБА_6 надано у оренду квартиру за адресою: АДРЕСА_5.

Згідно довідки про склад сімї № 7512 від 05.02.2016 року Красноармійського центру єдиного замовника, у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, проживають і мають право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_6

Судом встановлено, що 03.02.2016 року, ОСОБА_6 звернувся до голови Красноармійської міської ради із заявою про оформлення передачі в приватну власність квартири, приміщення комунальної квартири, яку він займає на умовах найму.

Згідно розпорядження органу приватизації 1-122 від 11.02.2016 року, прохання наймача ОСОБА_6 щодо приватизації квартири, в якій він проживає, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, задоволено і передано вказану квартиру в приватну спільну власність. Головному спеціалісту з питань приватизації державного житлового фонду, контролю за обліком та розподілом житла житлово-комунального відділу міської ради ОСОБА_8 доручено оформити свідоцтво про власність на житло у десятиденний термін, а Комунальному підприємству «Красноармійський центр єдиного замовника» у десятиденний строк укласти договір на участь у витратах на обслуговування та ремонт будинку.

В судовому засіданні встановлено, що 15.02.2016 року ОСОБА_6 помер, який був чоловіком позивача ОСОБА_3 та батьком позивача ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.5), свідоцтвом про смерть (а.с.12), свідоцтвом про народження (а.с.10), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.11).

Також з матеріалів справи вбачається, що ордер на оренду квартири №31 в житловому будинку №1 по вул. Захисників України в м. Покровську померлий ОСОБА_6 отримав лише на себе, зокрема, позивачі у справі за вказаною адресою не були зареєстровані та у заяві ОСОБА_6 від 03.02.2016 року про бажання приватизувати квартиру як члени сімї не були зазначені.

Тобто, ОСОБА_6 не встиг отримати свідоцтво про власність на житло, так як 15.02.2016 року помер.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_6, 31.03.2016 року до Красноармійської міської ради звернулась ОСОБА_3 із заявою, в якій повідомила про смерть чоловіка і про те, що він не встиг здійснити відповідні платежі. За результатом розгляду звернення заявниці було надана наступна відповідь: Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сімї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обовязковим визначенням уповноваженого власнику (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Відповідно до наданих документів на приватизацію квартири, серед яких довідка про склад сімї наймача ізольованої квартири (однокімнатного будинку) та займані ними приміщення, де зазначено що ОСОБА_6 є наймачем жилого приміщення і зареєстрований один, тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло у довідці не зазначено. На підставі вищевикладеного, здійснити приватизацію та оформити документи про передачу квартири на користь ОСОБА_3 немає законних підстав.

Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги, відповідно до ст. 1261 ЦК України, на час смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_3, дружина померлого, та ОСОБА_4, донька померлого. Інших спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_6 немає.

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли спадщину, оскільки протягом шестимісячного строку, встановленого законом для вчинення дій на підтвердження волевиявлення щодо прийняття спадщини, звернулись до нотаріуса за місцем відкриття спадщини з письмовою заявою про її прийняття, у звязку з чим приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу ОСОБА_7 була заведена спадкова справа № 39/2016, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 12.05.2016 №43820309.

06.09.2016 року приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 винесено постанову №728/02-31 про відмову ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальної дії з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2, у звязку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на нерухоме майно.

06.09.2016 року приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 винесено постанову №729/02-31 про відмову ОСОБА_4 у вчиненні нотаріальної дії з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2, у звязку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (ст. 1218 ЦК України).

Згідно ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Частиною 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Згідно ст.ст. 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

Пленум Верховного Суду України в частині п'ятій пункту 13 постанови від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначив, що в разі не передання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Отже, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Про саме таке застосування Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» йдеться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

Зазначена позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 11.12.2013 р. у справі №6-121 цс13.

При розгляді цієї справи Верховним Судом України було зроблено правовий висновок, згідно якого спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, набуває право на квартиру державного житлового фонду, в якій за життя проживав спадкодавець, за умови, що:

1) на час відкриття спадщини спадкодавець постійно проживав у квартирі;

2) спадкодавець подав у встановленому законом порядку заяву про її приватизацію, але квартира безпідставно не була передана йому у власність.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6 на час відкриття спадщини був наймачем спірної квартири, у квартирі був зареєстрований один, із належно оформленою заявою про приватизацію квартири звернувся до відповідного органу приватизації 03.02.2016 року, 11.02.2016 року було видано розпорядження, 15.02.2016 року донці померлого було видано приватизаційне платіжне доручення, тобто відповідачем було виконано усі дії щодо приватизації цього житлового приміщення, в межах строків передбаченого Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Тобто, на час приватизації квартири, відповідачем не було допущено вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в частині безпідставного не надання ОСОБА_9 квартири у приватну власність.

Зазначена позиція визначена також у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», де передбачено, що якщо квартира (будинок) не була передана у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського (щодо громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) житлового фонду,однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено при наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири у власність наймачеві.

Згідно відповіді Красноармійської ради № 6-32-4-11 від 27.04.2016 року, ОСОБА_3 було надано відповідь щодо неможливості завершення приватизації квартири після смерті ОСОБА_6, оскільки впродовж лютого-березня 2016 року позивач до Красноармійської міської ради не зверталась та про смерть чоловіка не повідомляла, а на телефоні дзвінки на номер телефону, вказаній у заяві ніхто не відповідав, а також ураховуючи той факт, що ОСОБА_6 не встиг здійснити необхідні банківські платежі, згідно платіжного доручення, яке дійсне впродовж місяця. Також, у разі незгоди з вказаним рішення позивачу розяснено порядок його оскарження у судовому порядку.

Судовим розглядом встановлено, що на час розгляду даної справи, позивач вказане рішення відповідача не оскаржувала.

Також, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що розпорядження відповідача в частині зобовязання ОСОБА_6 сплатити надлишкову вартість загальної площі у сумі 1.08 грн. є незаконним, з огляду на наступне.

Згідно ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Згідно технічного паспорту квартири АДРЕСА_6 (колишня вул. Дніпропетровська) у м. Покровську, загальна площа спірної квартири становить 37 м2 , тобто надлишкова площа квартири становить 6 м2 (37-(21 санітарна +10 на 1 члена сімї).

Статтею ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» визначено, що Законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації.

На виконання вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Міністерством з питань житлово-комунального господарства України було прийнято наказ N 396 від 16.12.2009 року про затвердження «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», у п. 10 якого визначено, що якщо загальна площа квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальних квартирах, що підлягають приватизації, перевищує площу, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату. Сума доплати визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра.

Відтак, відповідачем підставно було проведено розрахунок та нарахування доплати за надлишкові метри квартири, оскільки згідно ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що у даному випадку ОСОБА_3 мав право на безоплатно отримання квартири лише площею 31 м2 .

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ст. 88 ЦПК України, судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалено рішення, тобто у даному випадку сплачений судовий збір при зверненні до суду із позовом позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212, 214,215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

у задоволені позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 міської ради про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації та визнання права на завершення приватизації та отримання свідоцтва про право власності на квартиру - відмовити.

. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: С.В. Данилів