Рішення № 63528136, 07.12.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41849/16-ц

Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Васильєвої Н.П.,

при секретарі Захарчишиній В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживачів, визнання угоди недійсною, стягнення суми,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом про визнання договору недійсним та стягнення сплачених на рахунок відповідача 21 800 грн. та судові витрати, посилаючись на те, що 28.12.2015з відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 002997, за умовами якого відповідач зобов'язувався придбати предмет лізингу, яким є автомобіль і передати його у користування лізингоодержувачу на строк і умовах, передбачених договором.

Позивач вважає, що відповідач ввів його в оману щодо умов та правової природи зобов'язань за договором, вбачає несправедливі умови договору, у зв'язку з чим змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

У судове засідання позивач не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, на адресу суду направив клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, до суду подав заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимоги та провести розгляд справи у його відсутність(а.с. 28-34).

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг» (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Судом встановлено, що 28.12.2015 між ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 002997 з додатками, предметом якого є транспортний засіб, а саме трактор марки «МТЗ 422.1», вартістю 191 900 грн. (а. с. 5-10).

На виконання умов даного договору ОСОБА_1, згідно з квитанцією від 28.12.2015, були внесені кошти в сумі 21 800,00 грн. на рахунок ТОВ «ЛК «Ваш Авто» (а. с. 12).

У відповідності до ст. 1 закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є : предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу; розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуто ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору фінансового лізингу позивача було поінформовано про всі його істотні умови, спосіб та вартість предмета лізингу, строк лізингу, лізингові платежі тощо, що підтверджується підписом позивача на кожній сторінці договору, й позивач засвідчив, що зміст умов лізингу йому зрозумілий.

За таких обставин, власні дії позивача, що виразилися у підписанні договору фінансового непрямого лізингу та здійсненні напису щодо ознайомлення з його умовами і відсутністю претензій, являється підтвердженням ознайомлення позивача зі змістом укладеної нею угоди та бажанням щодо настання правових наслідків, обумовлених цією угодою. Виходячи з цього, позивач не заперечує вільного волевиявлення та його вільної згоди щодо всіх умов даного договору фінансового лізингу на момент його укладення та протягом його виконання.

Таким чином, при підписанні договору фінансового лізингу всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договору були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми його укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність його умов вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 806 параграфу 6 «Лізинг» глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (між сторонами було укладено договір фінансового непрямого лізингу).

Відповідно до ст.ст. 759-786 параграфу 1 «Загальні положення про найм (оренду)» глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України врегульовані відносини предмету договору найму, плати за користування, строку договору, правових наслідків неналежного виконання договорів тощо. При цьому загальні положення про найм (оренду), викладені у ст.ст. 759-786 ЦК України не встановлюють вимог про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів оренди або лізингу.

Згідно зі ст. 799 параграфу 5 «Найм (оренда) транспортного засобу» глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Проте, положеннями ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін ма'є бути'досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

З наведеного вбачається, що договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статей параграфу 6 «Лізинг» глави 58 «Найм (оренда)», параграфу 1 «Загальні положення про найм (оренду)» глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України та ЗУ «Про фінансовий лізинг», які не містять вимог про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів фінансового лізингу. При цьому, норма ст. 799 ЦК України, на яку посилається позивач, міститься у параграфі 5 «Найм (оренда) транспортного засобу» глави 58 «Найм (оренда)», який взагалі не регулює відносини фінансового лізингу та не є спеціальною нормою, як на те вказує позивач, а загальною, яка прямо не регулює лізинг, а являються допоміжною нормою.

Отже, відповідно до чинного законодавства України, зокрема ЦК України та ЗУ «Про фінансовий лізинг», яким повністю урегульовано такий вид економічної діяльності як фінансовий лізинг, посилання позивача на норми ст. 799 ЦК України є безпідставними, оскільки передбачено, що фінансовий лізинг повністю регулюється спеціальними законами, а отже до договорів лізингу можуть застосовуватися загальні положення про найм (оренду) лише з урахуванням спеціальних особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Отже, не існує норми, яка б встановлювала обов'язковість нотаріального посвідчення договорів фінансового лізингу, незалежно від того, якого виду майно передається у лізинг та кому саме.

Право власності на майно у лізингодавця в більшості випадків не має на момент укладення договору лізингу, оскільки спочатку укладається договір лізингу, і лише потім, відповідно до специфікації лізингоодержувача, лізингодавець придбаває річ у продавця для подальшої її передачі лізингоодержувачу. Для того, щоб нотаріус посвідчив договір найму (оренди), йому (нотаріусу) потрібно впевнитися, що орендодавець є повноважним на вчинення такого договору, тобто, що у нього є право власності на предмет оренди. Виходячи з цього, у лізингодавця повинне бути право власності на предмет лізингу на момент укладання договору лізингу. В той же час, законодавчо визначено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених ЦК України та законом. А ЗУ «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу.

Між сторонами було укладено договір фінансового непрямого лізингу, тобто лізингодавець зобов'язаний придбати в майбутньому обраний предмет лізингу тільки після виконання встановлених договором умов лізингоодержувачем та передати його у користування.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач ознайомився з усіма істотними та іншими умовами договору і підписав кожний аркуш договору з додатками, усвідомлюючи всі ризики та особливості договору лізингу. У відповідності до ст.215 ч.ч. 1,2 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами/ вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5,6 ст.203 ЦК України. У відповідності до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», на який посилається позивач, містить самостійні підстави визнання угоди недійсною. За змістом частини 5 цієї статті у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. У разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимоги споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним в цілому. Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено у частині другій ст.18 вказаного закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Посилання позивача на відсутність у відповідача ліцензії, на підставі якої він мав здійснювати свою господарську діяльність не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки відповідач здійснює свою діяльність не на підставі довіреності, а на підставі рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг номер 1335 від11 червня 2015 року про взяття на облік юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто», про що видана довідка серії ФЛ номер 551.(а.с. 36)

У відповідності до ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця /постачальника/ предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець /постачальник/ несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмету договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця /постачальника/ предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу /поставки/ предмета договору лізингу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі номер 6-2766цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів. Посилання позивача на ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставним, не доведеними у судовому засіданні, оскільки протирічать умовам договору. Як встановлено у судовому засіданні позивач не звертався до відповідача, ані з заявою про зміну умов договору, ані з заявою про розірвання договору, що передбачено умовами договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України: договір, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу насамперед для самих сторін. Обов'язкову силу для сторін має й такий договір, який законом не передбачений, але й не суперечить йому. Договір, який є чинним (дійсним), має обов'язкову силу не лише для сторін. Ним повинні керуватися й органи, які вирішують спори між сторонами цього договору, захищаючи їхні права та інтереси.

Враховуючи вищевикладене та особливості, встановлені параграфом 6 «Лізинг» глави 58 ЦК України і Закону України «Про фінансовий лізинг» договори фінансового лізингу не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

За таких обставин, суд вважає, що ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» при укладенні договору фінансового лізингу діяло відповідно до норм чинного законодавства та в межах своїх повноважень.

З огляду на викладене, аналізуючи норми чинного законодавства, оцінюючи всі докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги безпідставні, необґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати стягненню не підлягають.

На підставі ст.ст. 203, 215, 229, 230, 627, 628, 629, 638, 640, 642 ЦК України, Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 208-210 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживачів, визнання угоди недійсною, стягнення суми відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів після його проголошення в Апеляційний суд міста Києва через Печерський районний суд міста Києва, особами, що не були присутні при проголошенні рішення - в той же строк з дня отримання ними копії рішення.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після розгляду справи Апеляційним судом.

Суддя