Ухвала суду № 63526434, 20.12.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шеремет А.М.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

за участі: позивача та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства „Рівнеоблводоканал" на рішення Рівненського міського суду від 3 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства „Рівнеоблводоканал" про визнання наказів незаконним та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 3 жовтня 2016 року зазначений позов задоволено частково: поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника абонентної служби Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства „Рівнеоблводоканал" (далі - РОВКП ВКГ „Рівнеоблводоканал" або Підприємство), стягнено з відповідача на користь позивача 35 741, 59 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця допущено до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з РОВКП ВКГ „Рівнеоблводоканал" в дохід держави 551, 20 гривень судового збору.

На рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де покликається на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального і процесуального права.

На її обґрунтування зазначалося про неврахування судом того, що відповідно до ст. 64 ГК України Підприємство має право самостійно визначати свою організаційну структуру, чисельність працівників і штатний розпис. Тому вважає, що за певних обставин власник або уповноважений ним орган може змінювати чисельність або штат працівників шляхом скорочення, а тому скористатись таким правом він може будь-коли, оскільки законодавство про працю не встановлює щодо цього жодних часових обмежень.

Судом не взято до уваги, що вся вхідна кореспонденція РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" реєструється лише у Журналі вхідної кореспонденції, витяг якого за період з 02.02.2016 року по 28.07.2016 року доданий до матеріалів справи. Профспілковою організацією ж не було передано протоколу засідання профспілкового комітету від 4 квітня 2016 року уповноваженому органу Підприємства, тому відповідач мав усі підстави вважати, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 При цьому вказував на помилковість висновку суду про те, що адміністрація відповідача була зобов'язана взяти до уваги протокол засідання профспілкового комітету, адже роботодавцем такий протокол не було отримано.

Вважав, що сам по собі факт наявності вакантних посад РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" не свідчить про можливість зайняття їх особою, яку звільняють. Судом залишено без уваги вимоги посадової інструкції до працівника, який претендує на зайняття вакантної посади, та відповідність їм особи, яку звільняють за скороченням штату. Роботодавець міг запропонувати позивачу лише посаду прибиральника службових приміщень господарського відділу. Дану посаду їй було запропоновано своєчасно, інших вакантних посад, які би відповідали кваліфікації позивача не було, про що свідчать відповідні докази у справі. При цьому твердження про відсутність пропозиції позивачу посади фахівця з державних закупівель юридичного відділу спростовується тим, що ще до повідомлення про вивільнення ця посада не була вакантною.

Підсумовуючи, зазначає, що на Підприємстві дійсно відбулися зміни в організації виробництва та праці, було додержано всіх норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, надано всі докази щодо змін в організації виробництва і праці, працівникові було запропоновано вакантні посади на підприємстві та попереджено за два місяці про наступне увільнення.

З цих підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_1 відмовити.

Позивачем рішення суду не оскаржувалося.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь в справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з їх доведеності та обґрунтованості, адже всупереч вимогам закону ОСОБА_1 роботодавцем не пропонувалася одночасно з попередженням про вивільнення з роботи інша робота на тому ж Підприємстві, хоча на той час були наявні вакантні посади, які відповідали рівню кваліфікації позивача. Оскільки позов в частині поновлення на роботі є підставним, тому задоволено і вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з вирахуванням різниці отриманої за той час допомоги в центрі зайнятості.

Копією трудової книжки встановлено, і ці обставини сторонами не заперечуються, що позивач з 10 червня 2005 року перебувала у трудових відносинах з РОВКП ВКГ "Рівневодоканал", обіймаючи різні посади. З 31 січня 2014 року займала посаду заступника начальника - начальника відділу м. Рівне абонентної служби (з 1 квітня 2014 року посада перейменована на заступника начальника абонентної служби) (а.с. 12-13).

Судом правильно з'ясовано, що 29 січня 2016 року роботодавцем видано накази №№26, 27 "Про внесення змін у штатний розпис підприємства" та "Про скорочення штату працівників" (а.с. 93, 94-95). Підставою видачі зазначених наказів було приведення у відповідність штатного розпису до організаційно-штатної структури РОКВП ВКГ "Рівнеоблводоканал", для забезпечення ефективної організації роботи структурних підрозділів, раціонального використання фонду оплати праці, ураховуючи економічну обґрунтованість та доцільність утримання запланованої чисельності працівників Підприємства і упорядкування його організаційно-штатної структури.

5 лютого 2016 року ОСОБА_1 попередженням про розірвання трудового договору вих. №333\01-11 повідомлено про наступне вивільнення з посади, яку обіймає, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, де вона особисто розписалася (а.с. 62).

Листом від 5 квітня 2016 року вих. №979 позивача повідомлено, що з дати його реєстрації посаду заступника начальника абонентної служби слід скоротити, про що їй було повідомлено раніше - 5 лютого 2016 року. Її буде звільнено із займаної посади згідно зі скороченням штату працівників. Позаяк 5 квітня 2016 року при спілкуванні в телефонному режимі вона повідомила про свою тимчасову непрацездатність, датою увільнення рахуватиметься день відновлення працездатності. В зв'язку з цим їй запропоновано у день відновлення працездатності з'явитися до відділу кадрів, де ознайомитися з наказом про вивільнення і отримати трудову книжку. При цьому повідомлено про відсутність на Підприємстві вакантних посад, які відповідали би кваліфікації економіста, а тому запропоновано посаду прибиральника службових приміщень господарського відділу (а.с. 63). Лист було отримано позивачем лише 19 квітня 2016 року, про що свідчить відповідне поштове повідомлення про вручення і нею не оспорюється (а.с. 101).

Між тим, 18 квітня 2016 року на підставі наказу №00000000112-к-ВД-0000065 "Про припинення трудового договору (контракту)" РОВКП ВКГ "Рівневодоканал" вивільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника абонентної служби в зв'язку зі скороченням штату працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 65).

Таким чином, до відома ОСОБА_1 про наявність іншої - єдиної на Підприємстві вакантної роботи, яку вона, на переконання роботодавця, може виконувати за рівнем своєї кваліфікації, доведено вже після її увільнення з посади 19 квітня 2016 року.

Згідно зі ст.ст. 40, 49 (2) КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При звільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в уставної, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що скорочення штату працівників, в т.ч. й посади заступника начальника абонентної служби, відбулося з додержанням вимог закону, в той самий час роботодавець допустив порушення положення ст. 49 (2) КЗпП України, не запропонувавши ОСОБА_1 іншу посаду на тому ж Підприємстві за її спеціальністю та кваліфікацією. Факт існування вакантної посади на момент увільнення позивача з роботи, яка відповідала би цим критеріям, перевірено судом і встановлено, що посада фахівця з державних закупівель юридичного відділу в силу того, що вона раніше обіймала аналогічну посаду, якраз повинна була би бути їй запропонована. Однак РОВКП ВКГ "Рівневодоканал" цими обставинами було неправомірно знехтувано.

Щодо відсутності згоди профспілкового комітету на вивільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України, то колегія суддів з цього приводу погоджується з висновками суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40, пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

У випадку, коли профспілковий комітет відмовив у даванні згоди на увільнення позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, а також коли роботодавець був очевидно повідомлений через відділ кадрів про наявність такого рішення профспілкового комітету, ці обставини повинні були обов'язково враховуватися РОВКП ВКГ "Рівневодоканал" при вирішенні питання про припинення трудових відносин з працівником.

Тому ОСОБА_1 правильно поновлена судом на попередньому місці роботи.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в пунктах 18, 32 своєї постанови від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", вбачається, що звільнений без законних підстав або з порушенням установленого порядку працівник не поновлюється на попередній роботі лише у випадку, коли поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації. Поновлення працівника на рівнозначній посаді не допускається.

При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.

Правильно взявши до уваги те, що середньоденна заробітна плата позивача складала 372, 95 гривень, а кількість днів вимушеного прогулу становила 116, суд першої інстанції із застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" шляхом множення даних величин обґрунтовано вирахував середній заробіток за час вимушеного прогулу, який склав 43 262, 20 гривень. При цьому вірно віднявши від цієї суми 7 520, 61 гривень допомоги по безробіттю, остаточно середній заробіток за час вимушеного прогулу становив 35 741, 59 гривень.

Доводи апеляційної скарги відповідача про передбачене ст. 64 ГК України право роботодавця на власний розсуд вирішувати штатну кількість працівників та порядок їх звільнення не заслуговують на увагу, оскільки такі переконання Підприємства очевидно порушуватимуть права працівників на працю.

Не можна погодитися і з посиланнями автора скарги на необізнаність з рішенням профспілкового комітету про заперечення проти увільнення ОСОБА_1, адже спростовуються сукупністю перевірених судом доказів.

Безпідставними вбачаються і його твердження про відсутність вакантних посад, окрім посади прибиральниці. Наведені доводи також спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи, і яким суд дав правильну правову оцінку.

Щодо доводів відповідача про недодержання судом вимог процесуального закону, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, виходячи з такого.

Згідно з ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Між тим, будь-яких доказів про наявність таких порушень РОВКП ВКГ "Рівневодоканал" не надало, а апеляційним судом не було здобуто.

Правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи відповідно до ст. 5 (1) КЗпП України є одними із гарантій забезпечення права громадян на працю.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Тому доводи РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" на необхідність та вимушеність захисту його прав, порушуючи тим самим права працівника, є неприйнятними для апеляційного суду.

Перевірка рішення Рівненського міського суду від 3 жовтня 2016 року в частині відмови ОСОБА_1 в позові про визнання незаконними наказів і їх скасування унеможливлюється тими обставинами, що вона своєї апеляційної скарги не подавала, що свідчить про її згоду з рішенням, а Підприємство в цій частині також не оскаржувало висновки та вказівки суду першої інстанції.

Так, згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 3 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: