Ухвала суду № 63524413, 14.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3938/16-ц Головуючий у І інстанції Усатов Д. Д.Провадження № 22-ц/780/6195/16 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 46 14.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

14 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Сержанюка А.С., Мережко М.В.,

за участю секретаря: Бобка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинскього районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особи: ОСОБА_3, Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій незаконними та зобов»язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року позивач звернулася в суд із зазначеним позовом .

Ухвалою Києво-Святошинскього районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України ( справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства ).

Не погодившись з висновками, наведеними в ухвалі суду, апелянт звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що справа має розглядатися у цивільному судочинстві .

Відповідно до ч. 1 ст. 303, ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та, що спір виник із суб»єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, тому заяву не належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, поскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст.15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів держави, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій. Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі делеговані.

За змістом вказаних норм справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Згідно розяснень, викладених у п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ№ 3 від 1 березня 2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визнання підсудності цивільних справ" земельні відносини, субєктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а обєктами землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, регулюються земельним і цивільним законодавством. Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них субєкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (ст.ст.210,211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (ст.212 ЗК).

З урахуванням наведеного, при визначенні підвідомчості справи потрібно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивачка.

Тобто по суті ОСОБА_2 звернулася на захист свого права користування (цивільного права) на спірну земельну ділянку.

Отже даний спір виник не у зв'язку із здійсненням селищною радою владних повноважень, а у зв'язку із порушенням цивільних прав позивачки і згідно ст.15 ЦПК України підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував і постановив необгрунтовану ухвалу про закриття провадження.

Відповідно до ст.312 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушенння норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судді першої інстанції підлягає до скасування, а справа направленню для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинскього районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: