Рішення № 63522795, 16.12.2016, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/898/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О., секретаря Кушнір М.С., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільою сумісною власністю подружжя та виділ частки з майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю, --

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 яким просив суд ухвалити рішення, яким:

1) встановити факт, що має для нього юридичне значення про те, що він разом з відповідачем в період часу з 15 березня по 2 квітня 2012 року проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу;

2 )визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок № 2-А по 3-му провулку Миру в с. Вереси Житомирського району Житомирської області (далі за текстом скорочено спірний житловий будинок) та земельну ділянку під таким будинком площею 0,15 га;

3) визнати право власності на 50/100 ідеальних частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за кожною стороною;

4) виділити у власність по 0,7500 га земельної ділянки під спірним будинком за кожною стороною;

5) виділити позивачеві внатурі 50/100 ідеальних частин спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і визначити порядок користування земельною ділянкою.

В судовому засіданні позивач разом із представником заявлений позов повністю підтримали та просили суд його задовольнити.

В обґрунтування заявленого зазначили наступне. Спірний житловий будинок, як обєкт незавершеного будівництва, був придбаний за спільні кошти чоловіка та дружини за час проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини, однак без реєстрації шлюбу. В подальшому, за спільні кошти сім'ї сторін, будинок був введений в експлуатацію та обладнаний для проживання і родина в нього заселилась.

Представники ОСОБА_2 заявлений позов не визнали та просили відхилити. Крім цього, подали зустрічний позов, яким просили суд визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 спірний житловий будинок.

В обґрунтування зустрічного позову зазначили наступне. Спірний житловий будинок був придбаний, введений в експлуатацію та обладнаний для проживання за кошти батьків ОСОБА_2

Заслухав пояснення учасників розгляду, допитав свідків за клопотанням обох сторін, дослідив наданими ними докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Перебіг подій, які відбувались між сторонами, мав наступний порядок:

20 лютого 2012 року батько ОСОБА_2 ОСОБА_3 взяв в борг у свого брата (а.с.66 67 т.1) для придбання будинку 600 000 рублів, що за офіційним курсом НБУ на дану дату становить 159 774 гривні (а.с.64 т.1);

3 березня 2012 року батьки ОСОБА_2 та остання, як співвласник, продали квартиру АДРЕСА_1 за 332 359 гривень (а.с.62 63 т.1);

3 березня 2012 року Корзун (на час розгляду справи вже ОСОБА_2) ОСОБА_4 придбала за 388 802 гривень обєкт незавершеного будівництва з готовністю 75% та земельну ділянку площею 0,15 га за адресою Житомирська область Житомирський район с. Вереси пров. 3-ий Миру 2-А (а.с.68 74 т.1);

4 березня 2012 року батько ОСОБА_2 отримав у рідного брата (а.с.66 67 т.1) в борг грошові кошти для проведення ремонту у придбаному будинку в декілька траншів в розмірі 900 000 рублів, що за офіційним курсом НБУ на дату траншів становить 156 917,55 гривень (а.с.65 т.1; а.с.199 202 т.2);

14 березня 2012 року рішенням суду, що набуло законної сили 26 березня 2012 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (попередньою до ОСОБА_2 дружиною) було розірвано. З рішення суду вбачається, що подружжя перебувало у шлюбі з 23 травня 2008 року (а.с.216 т.2);

3 квітня 2012 року між сторонами було укладено шлюб (а.с.81 т.1);

13 квітня 2012 року було подано та зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації спірного житлового будинку (а.с.71 т.1);

19 квітня 2012 року на підставі рішення виконавчого комітету Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області було видано свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок (а.с.80 т.1);

25 квітня 2012 року ОСОБА_2 зареєструвала місце свого проживання в спірному будинку (а.с.32 т.1).

28 квітня 2012 року у сторін народжується дитина Назарій (а.с.52 т.1);

24 вересня 2015 року шлюб між сторонами розірвано за рішенням суду (а.с.82 т.1);

29 грудня 2015 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 173 2 КУпАП за вчинення насильства відносно ОСОБА_2 20 грудня 2015 року (а.с.89 т.1).

ОСОБА_1, має зареєстроване місце свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 14 грудня 2011 року (а.с.21 т.1).

ОСОБА_1 в період часу з 3 березня 2012 по 1 вересня 2015 року в будівельному супермаркеті "ОЛДІ" придбавав певні будівельні та оздоблювальні матеріали на загальну суму 62 354,06 гривень (а.с.113 258 т.1; а.с.1 80 т.2). Аналіз накладних дає підстави стверджувати про здійснення за допомогою таких матеріалів оздоблювально декораційних робіт.

ОСОБА_2 надала суду документацію про придбання в тому числі її батьками з 6 березня 2012 року певних будівельних матеріалів, як то на опалення, водопостачання, водовідведення, електрифікацію, оздоблювальних робіт (а.с.84-98 т.2).

Висновком експертизи, проведеної у справі, встановлено наступне.

1. Дійсна (ринкова) вартість житлового будинку та земельної ділянки по 3-му

провулку Миру, 2-А в с. Вереси Житомирського району Житомирської області, в цінах

станом на дату дослідження, становить: 2 634 400 (два мільйона шістсот тридцять чотири

тисячі чотириста) гривень, у тому числі:

-вартість житлового будинку з господарською спорудою 2 459 600 (два мільйони чотириста пятдесят девять тисяч шістсот) гривень;

-вартість земельної ділянки площею 0,1500 га (1500 кв.м), з цільовим призначенням

для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд

-174 800 (сто сімдесят чотири тисячі вісімсот) гривень.

2. Розподіл житлового будинку розташованого по 3-му провулку Миру, 2-А в с.

Вереси Житомирського району Житомирської області, на дві окремі ізольовані квартири

відповідно до часток співвласників в розмірі по ? за кожним не вбачається можливим.

Можливі варіанти розподілу житлового будинку та господарської будівлі, в частках

близьких до рівних, із зазначенням:

- розміру частки по площі та по вартості, що становлять приміщення та належні до

них господарські споруди і які виділяються кожному із співвласників;

- розміру компенсації у звязку з відхиленням від часток співвласників;

- переліку необхідних будівельних робіт в будинку для забезпечення ізольованого

користування приміщеннями, які пропонується виділити кожному зі

співвласників,

3. У відповідності до представлених на дослідження документів, житловий будинок

по провулку 3-му Миру, 2-А в с. Вереси Житомирського району Житомирської області розміщений на земельній ділянці площею 0,1500 га (1500 кв.м) кадастровий номер 1822081200:03:001:0218, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що перебуває у власності ОСОБА_2

4. Можливі варіанти розподілу земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 1822081200:03:001:0218 по 3-му провулку Миру, 2-А в с. Вереси Житомирського району Житомирської області, у співвідношенні ? та ? частки, з урахуваннями варіанту розподілу земельних поліпшень, надані в дослідницькій частині та зображені на схемах в Додатках №№6-9 даного Висновку.

Свідки, допитані судом за клопотанням обох сторін зазначили наступне.

ОСОБА_6 З позивачем знайомий з 2006-2007 року. До свідка ОСОБА_1 звертався у звязку з наданням послуг таксі. ОСОБА_7 на вулицю Східна, де останній залишався. З квітня 2012 року ОСОБА_1 став проживати в с. Вереси. ОСОБА_7 інструменти ОСОБА_7 в новий будинок. Після переїзду сторін до будинку в нього не заходив. У 2011 році підвозив ОСОБА_7 на вулиці Східна та в район Крошні.

ОСОБА_8 З позивачем знайомий близько десяти років. З початку купівлі будинку здійснював внутрішні та зовнішні роботи. Станом на момент купівлі будинку у 2012 році будинок не був пристосований до життя, була тільки коробка без опалення. Вікна замінювались після придбання. Опаленням свідок не займався. Розраховувався за виконувану свідком роботу ОСОБА_8. Водовідведенням та підведенням води не займався і хто за це платив не знає. Регулював вікна, однак хто їх купував не знає.

Робив недоробки даху та робив електрику, яка була недоробленою. ОСОБА_9 наймав працівників для встановлення сантехніки та оплачував їх послуги. Батьки ОСОБА_10 приймали участь у ремонті будинку. До купівлі будинку приклали зусилля батьки ОСОБА_10 та мати ОСОБА_9. Ремонт будинку завершився у 2015 році. До переїзду в будинок ОСОБА_8 проживав у баби в районі Крошні.

ОСОБА_11 Займався перевезенням речей з квартири по вулиці Східній до будинку ОСОБА_8 і ОСОБА_2 у березні 2012 року. Батько ОСОБА_10 допомагав у перевезенні речей. На час переїзду у будинку проводились ремонтні роботи та знаходились будівельні матеріали. Розраховувався за надані послуги ОСОБА_8.

ОСОБА_12, якому ОСОБА_2 троюрідна сестра. Батьки ОСОБА_10 і ОСОБА_2 проживали в його квартирі по вулиці Короленко. Анатолій казав, що продали квартиру аби купити будинок і на той час не мали де проживати. Про відносини ОСОБА_2 і ОСОБА_8 відомо не було і на той час дитини у ОСОБА_2 не було.

ОСОБА_13 Знайомий з ОСОБА_13. На роботу наймав його батько ОСОБА_10. Робота полягала в укладенні плитки та влаштування деревяної підлоги. За роботу платив батько ОСОБА_10. Анатолій розповідав, що будинок придбаний за рахунок проданої квартири.

Правовідносини між сторонами врегульовані наступними положення норм матеріального права.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (п. п. 1-4 ч. 1 ст. 57 СК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч. 1 ст. 60 СК України). Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України). Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 62 СК України).

У свою чергу, процесуальним законом передбачено наступне. Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 1 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. ч. 1 2 ст. 10 ЦПК України). Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Проаналізував фактичні обставини справи та норми закону, якими вони врегульовані, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову та наявність підстав для задоволення зустрічного позову виходячи з наступного.

Стосовно первісного позову:

Вимога про встановлення факту проживання однієї сімєю без реєстрації шлюбу, суд вважає, не підтверджена будь-якими дослідженими судом доказами і тому задоволеною судом бути не може. Так, на підтвердження такого факту не було надано жодного доказу, крім показань свідків, допитаних за клопотанням ОСОБА_1 В свою чергу, показання свідків також даний факт, суд вважає, не підтвердили. Поверхові показання свідків про те, що ОСОБА_1 підвозили ввечері до будинку де проживала ОСОБА_2 разом із батьками не слугує доказом підтверджуючим заявлену вимогу та у зазначений період часу. Більше того, показання свідка ОСОБА_8, якого було запрошено за клопотанням ОСОБА_1, про те, що останній проживав декілька років за місцем своєї реєстрації разом з бабусею до переїзду в будинок спростовують такий факт. Не може бути не зазначена судом і та обставина, що рішення суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 і іншою жінкою набуло законної сили лише 26 березня 2012 року, а тому підстави для встановлення такого факту в період часу з 15 по 26 березня 2012 року включно, судом задоволеною бути не може і з цих підстав.

Роблячи висновок про належність майна на праві особистої власності ОСОБА_2 та, відповідно, відхиляючи вимоги ОСОБА_1 про належність майна сторонам на праві спільної сумісної власності, суд виходить з наступного.

Застосовуючи згадувані норми матеріального права при прийнятті рішення у даній справі, суд керується і усталеною судовою практикою з даних правовідносин (постанови Верховного Суду України від 1 липня 2015 року справа 6-612цс15; від 7 вересня 2016 року справа 6-801цс16; від 25 листопада 2015 року).

Так, роблячи висновок про наявність саме спільної сумісної власності подружжя, слід встановити наявність трьох наступних складових:

1)час набуття такого майна;

2)кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);

3)мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Спірний житловий будинок із готовністю в 75% був придбаний 3 березня 2012 року. В даний день сторони не перебували ані в зареєстрованому шлюбі ані у фактичних відносинах адже ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою аж до 26 березня 2012 року. Доказів, які б підтверджували його фінансову участь у придбанні такого майна суду надано не було. Пояснення ОСОБА_1 про те, що він давав кошти на придбання будинку, однак з відсутністю конкретизації суми таких коштів та валюти, не є доказом, враховуючи положення ч. 2 ст. 57 ЦПК України.

Таким чином, суд робить висновок про те, що ОСОБА_1 не довів своєї фінансової участі у придбанні обєкту незавершеного будівництва.

В доповнення до цього, перебуваючи у шлюбі з іншою жінкою, в день придбання унеможливлює визнати спільним сумісним майном сторін у такому обсязі (75% готовності).

Обєкт незавершеного будівництва в період часу з 3 березня по 19 квітня 2012 року був повністю будівництвом завершений та готовий до експлуатації.

Суд зауважує, що на час реєстрації прав власності на спірний будинок сторони вже перебували в зареєстрованому шлюбі.

Таким чином, з часу укладення шлюбу тобто з 3 квітня 2012 року до часу реєстрації прав власності на спірний обєкт нерухомості до 19 квітня 2012 року ОСОБА_1 мав довести свою фінансову участь, джерело таких коштів та мету його придбання/набуття.

Натомість, такого ОСОБА_1 та його представником суду доведено не було. Надання останнім копії документів, які деяким чином підтверджують придбання будівельних та оздоблювальних матеріалів на загальну суму 13 134, 32 гривень (а.с.149 171 т.1) зазначених висновків суду не спростовують і доказом прийняття фінансової участі у введені будинку в експлуатацію, суд вважає, не слугують. При цьому, суд бере до уваги і вартість спірного будинку на час проведення експертизи.

Навпроти, докази надані батьками ОСОБА_2 про:

--надходження коштів від продажу квартири на суму яка майже дорівнює сумі коштів сплаченій за придбання обєкту незавершеного будівництва;

--отримання позики на придбання будинку та на проведення ремонтних робіт від родичів на загальну суму 315 661,55 гривень;

--влаштування комунікацій необхідних для введення будинку в експлуатацію із часом таких робіт, суд вважає беззаперечно спростовує доводи ОСОБА_1 про його належність до введення будинку в експлуатацію та підтверджують участь родини ОСОБА_2 у таких діях.

Суд вирішує задовольнити вимоги ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, адже час набуття такого майна та виниклі правовідносини стверджують про невизнання такого права ОСОБА_1, а отже потребують судового захисту в розумінні положень ст. 1 ЦПК України.

Виходячи з цього, інші і похідні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15-16 ЦК України, ст.ст. 60-62 СК України, ст.ст. 10-11, ст. 60, ст. 88, ст. 212-215 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенну первісного позову - відмовити.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати будинок № 2-А по 3-му провулку Миру в с. Вереси Житомирського району Житомирської області об'єктом особистої власності ОСОБА_2.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.О. Грубіян