Вирок № 63520585, 19.12.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 667/695/16-к

Провадження № 11-кп/791/860/16 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Категорія: ч. 4 ст. 191 КК України Доповідач в апеляційної інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого судді Батрака В.В.,

суддів Гемми Ю.М., Сажинова В.В.,

за участю секретаря Богданченко Д.В.,

прокурора Безушко Т.Г.,

обвинуваченої ОСОБА_3,

захисника адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Херсонської області матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Херсонської області Циганка С.В. на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 13 червня 2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Херсона, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, розлучена, не працююча, має на утриманні двох дітей 15.03.2004 та 20.10.2015 років народження, що зареєстрована і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судима,

засуджена за:

-ч. 1 ст. 357 КК України до штрафу у розмірі 30 неоподаткованих доходів громадян, що становить 510 грн.;

-ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу у розмірі 40 неоподаткованих доходів громадян, що становить 680 грн., з позбавленням права обіймати посади, повязані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком 1 рік;

-ч. 4 ст. 191 КК України до 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, повязані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді до 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, повязані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробування з іспитовим строком 2 роки та покладенням на неї наступних обовязків, передбачених ст. 76 КК України: - не виїзжати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально виконавчої інспекції; - повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов АТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ «Державний ощадний банк України» матеріальну шкоду в розмірі 192575,1 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень за наступних обставин.

ОСОБА_3 обіймаючи, згідно наказу № 39/ОК від 27.11.2011 року, посаду старшого контролера-касира філії - Херсонське обласне управління АТ «Ощадбанк» територіального відділення без балансового відділення (далі - ТВБВ)№ 10021/083, будучи ознайомленою 20 червня 2011 року з Посадовою інструкцією старшого контролера-касира ТВБВ № 10021/083 , привласнювала грошові кошти клієнтів банку за наступних обставин.

В період часу з 01.01.2014 до 23.11.2015 (більш точний час та дата досудовим розслідуванням не встановлені), знаходячись в приміщенні ТВБВ № 10021/083 за адресою: м. Херсон, вул.Івана Богуна (колишня ОСОБА_1) , 64 будучи зобов'язаною згідно зіст. 19 Конституції Українидіяти лише на підставі та в межах повноважень, передбаченихКонституцією Україниі законами України, маючи доступ до інформації по рахункам вкладників банку та самих рахунків, порушуючи вимоги ст.2,8,17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пп. 1.3, 1.4, 1.22 р. 4 Інструкції про проведення касових операцій банками України, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 174 від 01.06.2011 року, якими встановлені загальні вимоги до оформлення розрахункових документів під час здійснення видаткових операцій банківськими установами, займаючи посаду старшого контролера-касира та виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції,зокрема: маючи право залучати робітників ТВБВ до перевіркипо запобіганню легалізації доходів, які отримані злочинним шляхом; прийманню та видачі вкладів населення в національній та іноземних валютах, здійснюючи контроль за додержання касової дисципліни та участь в розробленні і впровадженні заходів щодо виявлення недоліків в касовій роботі, їх усуненню та запобіганню; на здійснення інвентаризації залишків за рахунками фізичних осіб, здійснюючи заходи щодо зменшення використання послуг банку кримінальних доходів/фінансування тероризму; проведення безготівкових операцій по вкладах населення, зарахування/списання з рахунків фізичних осіб, формування документів за операціями фізичних осіб. Діючи всупереч інтересам АТ «Державний ощадний банк України», переслідуючи прямий корисливий умисел направлений на порушення встановленого законом порядку обігу офіційних документів та на привласнення ввіреного їй чужого майна, яке знаходилося в її віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем, привласнила платіжні картки клієнтів АТ «Державний ощадний банк України», по відкритим ними рахункам, а саме по рахункам : № 26255510279520, відкритим на ім'я ОСОБА_5, № 26250500560460, відкритим на ім'я ОСОБА_6,№ 26253510435203, відкритим на ім'я ОСОБА_7, № 26258500558537, відкритим на ім'я ОСОБА_8, які в подальшому використала для незаконного перерахування грошових коштів клієнтів банку та їх привласнення.

Також ОСОБА_3, переслідуючи єдиний прямий корисливий умисел на порушення встановленого законом порядку обігу офіційних документів та на привласнення ввіреного їй чужого майна, яке знаходилося в її віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем, склала завідомо неправдиві офіційні документи, шляхом вивантаження документів з АБС в текстовий формат, тобто роздрукування та внесення в них недостовірної інформації про бажання клієнта отримати грошові кошти за вкладами та внісши до них підписи, які не відповідають зразкам від імені наступних осіб, а саме :

- 29.07.2015 склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 52 000 грн. від імені ОСОБА_9 та підробила його підпис;

- 09.01.2014 склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 3 550 грн. від імені ОСОБА_10 та підробила його підпис;

- 28.02.2014 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 20 520 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_11 та підробила його підпис;

- 23.05.2014 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 73 820 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_11 та підробила його підпис;

- 02.02.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 3 500 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_11 та підробила його підпис;

- 05.02.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 20 000 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_11 та підробила його підпис;

- 01.04.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 5 000 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_11 та підробила його підпис;

- 15.05.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 10 000 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_11 та підробила його підпис;

- 22.07.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 1 000 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_11 та підробила його підпис;

- 24.07.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 5 000 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_11 та підробила його підпис;

- 10.08.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 3 000 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_11 та підробила його підпис;

- 01.09.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 4 000 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_11 та підробила його підпис;

- 18.09.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 2 000 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_11 та підробила його підпис;

- 21.05.2014 склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 1 500 грн. від імені ОСОБА_12 та підробила його підпис;

- 03.09.2014 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 151, 94 грн. від імені ОСОБА_12 та підробила його підпис;

- 29.10.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 2 300 грн. від імені ОСОБА_12 та підробила його підпис;

- 08.01.2014 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 1 000 грн. від імені ОСОБА_13 та підробила її підпис;

- 13.01.2014 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 1 000 грн. від імені ОСОБА_13 та підробила її підпис;

- 06.02.2014 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 3 000 грн. від імені ОСОБА_13 та підробила її підпис;

- 16.06.2014 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 10 000 грн. від імені ОСОБА_13 та підробила її підпис;

- 07.10.2014 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 3 000 грн. від імені ОСОБА_13 та підробила її підпис;

- 11.11.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 2 800 грн. від імені ОСОБА_14 та підробила його підпис, в результаті чого отримала можливість незаконно привласнити грошові кошти зазначених осіб.

Крім того, ОСОБА_3, діючи всупереч інтересам АТ «Державний ощадний банк України», переслідуючи прямий корисливий умисел направлений на привласнення чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, спрямований на незаконне привласнення ввіреного їй майна, яке знаходилося в її віданні, в порушення вимог п. 2.1 Інструкції, привласнила грошові кошти АТ «Державний ощадний банк України», використовуючи смарт-карту, на якій знаходиться електронний файл, що ідентифікує електронний підпис працівника банку, який здійснює банківські операції, з відсоткового рахунку № 258856 ОСОБА_9 шляхом списання коштів в сумі 10 750 грн. на карткові рахунки ОСОБА_7 (№26253510435203) та ОСОБА_15О.(№ 26255510279520), а саме: на рахунок ОСОБА_7 перераховано: 03.04.2015 року кошти в сумі 2 000 грн., 04.04.2015 року - 2 000 грн., 07.04.2015 року - 2 000 грн., 14.04.2015 року - 3000 грн., 20.04.2015 року 2 000 грн., на картковий рахунок ОСОБА_5 перераховано : 28.04.2015 року 1 750 грн., а також під час здійснення касової операції видачі готівки з рахунку ОСОБА_929.07.2015 року на суму 52 000 грн. та відсотка в сумі 6 грн. 52 коп. на загальну суму 62 756 грн. 52 коп.

Окрім цього, ОСОБА_3 привласнила грошові кошти АТ «Державний ощадний банк України»:

- з рахунку № 26209000056168, вкладника ОСОБА_16, під час здійснення касової операції, а саме : видачі готівки на загальну суму 12 1717 грн. 17 коп.;

- з рахунку № 26209000056157, вкладника ОСОБА_13, під час здійснення касової операції , а саме: видачі готівки на загальну суму 12363 грн.52 коп.;

- з рахунку № 2624000056293, вкладника ОСОБА_12, під час здійснення касової операції видачі готівки на загальну суму 2 300 грн.;

- з рахунку № 26202000056143, вкладника ОСОБА_10, під час здійснення касової операції видачі готівки на загальну суму 13987 грн. 80 коп.;

- з рахунку № 26208000056147, вкладника ОСОБА_14, під час здійснення касової операції видачі готівки на загальну суму 2 800 грн.

В результаті своїх єдиних умисних дій ОСОБА_3 протиправно привласнила грошові кошти АТ «Державний ощадний банк України» на загальну суму 215925,1 грн., спричинивши АТ «Державний ощадний банк України» матеріальну шкоду на зазначену суму, тобто у великих розмірах.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції перший заступник прокурора Херсонської області Циганок С.В. подав на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 13 червня 2016 року відносно ОСОБА_3, в частині призначеного їй покарання, та ухвалити в цій частині новий вирок з призначенням обвинуваченій покарання за:

- ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих доходів громадян, що становить 510 грн.;

-ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу у розмірі 40 неоподаткованих доходів громадян, що становить 680 грн., з позбавленням права обіймати посади, повязані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком 1 рік;

-ч. 4 ст. 191 КК України у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, повязані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виді до 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, повязані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком 2 роки.

В решті вирок суду залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована доводами про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначено покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок мякості.

Так, посилаючись на ст. 65 КК України та постанову Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», вказує на те, що при постановленні вироку суд першої інстанції не врахував той факт, що ОСОБА_3 вчинила декілька злочинів, один з яких відноситься до категорії тяжких, спричинивши АТ «Державний ощадний банк України» матеріальну шкоду на загальну суму 215925,1, що більше ніж в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, яка до цього часу нею не відшкодована.

Крім того, як зазначає апелянт, суд призначаючи ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, своє рішення належними чином не мотивував та безпідставно послався на помякшуючі покарання обставини такі, як визнання вини, щире каяття, часткове відшкодування завданої шкоди, утримання двох неповнолітніх дітей, оскільки наведені дані про особу обвинуваченої не впливають на ступінь тяжкості та рівень суспільної небезпеки вчинених нею кримінальних правопорушень.

Також, як вказує апелянт, суд першої інстанції, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_3 остаточного покарання із застосування ст. 75 КК України, звільнив її від відбування, як основного покарання у виді 5 років позбавлення волі, так і в порушення вимог ст.ст. 75, 77 КК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», від відбування додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади, повязані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком 2 роки.

Вищевказані порушення вимог КПК, як вказує апелянт, є безумовними підставами для скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції.

В запереченнях на апеляційну скаргу, адвокат обвинуваченої ОСОБА_3 ОСОБА_4, апеляційну скаргу першого заступника прокурора Херсонської області Циганка С.В. просила задовольнити частково, змінивши резолютивну частину вироку, а саме зазначити про те, що на підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_3 від відбуття призначеного основного покарання, якщо вона протягом визначеного судом випробувального строку два роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обовязки. Врешті вирок суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі, обвинувачену ОСОБА_3 та її захисника адвоката ОСОБА_4, які підтримали частково апеляційну скаргу, в частині зазначеній в запереченнях, вивчивши і дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні нею інкримінованих їй кримінальних правопорушень при зазначених у вироку обставинах, кваліфікація її дій за ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України ніким не оскаржуються. Дослідження доказів в суді першої інстанції відбувалось відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Згідно вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що помякшують і обтяжують покарання.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, розяснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахував характер та ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, особу винної, наявність обставин, що помякшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують його.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, в тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше пяти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, думку колегії суддів, суд першої інстанції цілком слушно зазначив у вироку та взяв до уваги те, що ОСОБА_3 є особою раніше не судимою, вину у вчинені інкримінованих їй кримінальних правопорушень визнала повністю, активно сприяла їх розкриттю, щиро розкаялась, дані характеристики за місцем її проживання, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей 2004 і 2015 років народження та бабусі ІНФОРМАЦІЯ_4, знаходження її у відпустці по догляду за дитиною, наявність постійного місця проживання і реєстрації, часткове відшкодування завданої шкоди, що в сукупності з ставленням обвинуваченої до вчиненого, яке будується на критичній оцінці своєї протиправної поведінки, готовності нести кримінальну відповідальність за вчинене, мотивів вчинення вказаних кримінальних правопорушень, промови прокурора вт судових дебатах, копія якої долучена до матеріалів кримінального провадження, який просив призначити ОСОБА_3 покарання із застосування вимог ст.ст. 75, 76 КК України, дали суду першої інстанції підстави для призначення обвинуваченій ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

З характеристики з місця проживання обвинуваченої вбачається, що в ній хоча ї зазначено, що вона характеризується посередньо, однак жодних даних, які б вказували не негативні її дані не зазначено.

Також, матеріалами провадження встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 під наглядом у лікаря психіатра не знаходиться, на обліку у лікаря нарколога не перебуває.

В якості обставин, що помякшують покарання обвинуваченої судом першої інстанції обґрунтовано визнано її щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне, часткове відшкодування завданої злочином шкоди.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні апеляційного суду, обвинувачена хоча і знаходилась в розшуку, однак добровільно зявилася до суду апеляційної інстанції та повідомила, що з місця свого постійного проживання не зникала, а її не прибуття до суду апеляційної інстанції не були умисними, адже остання не отримувала повідомлень про виклик до суду, що спростовує факт її ухилення від суду та порушенням нею процесуальних обовязків обвинуваченої.

Виходячи із зазначених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визначив вид і розмір покарання, як за кожна вчинене обвинуваченою кримінальне правопорушення, так і остаточне, призначене на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, повязані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком 2 роки, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, та не заперечується прокурором у апеляційній скарзі.

Так, на думку колегії судів, суд першої інстанції цілком обґрунтовано прийшов до висновку про можливість звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 від відбування покарання з випробовуванням, без ізоляції від суспільства, порахувавши, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею новим злочинів.

З урахуванням зазначеного неспроможними є доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтованість і безпідставність звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 від відбування основного покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України.

Разом з тим, слушними є доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтованість звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного додаткового покарання на підставі ст. 75 КК України.

Так, відповідно до вимог ст.ст. 75, 77 КК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особа може бути звільнена з випробуванням тільки від відбування основного покарання. Звільнення особи з випробуванням від відбування додаткового покарання на підставі ст. 75 КПК, законодавчо не передбачено.

Незважаючи на вищевказані вимог КК України та розяснення постанови Пленуму ВСУ, суд першої інстанції, звільнив ОСОБА_3 від відбування з випробуванням, як основного, так і додаткового покарання, тобто застосував кримінальний закон, який не підлягає застосуванню, що відповідно до вимог ст. 409 КПК України та за наявних обставин, є підставою для скасування оскаржуваного вироку суду, в частині призначеного обвинуваченій покарання.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду, вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, а оскаржуваний вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_3, в частині призначеного їй покарання, скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Херсонської області Циганка С.В. задовольнити частково.

Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 13 червня 2016 року, відносно ОСОБА_17, в частині призначеного їй покарань, скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_17 покарання за:

-ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих доходів громадян, що становить 510 грн.;

-ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу у розмірі 40 неоподаткованих доходів громадян, що становить 680 грн., з позбавленням права обіймати посади, повязані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком 1 рік;

-ч. 4 ст. 191 КК України у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, повязані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, повязані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробування з іспитовим строком 2 роки та покладенням на неї наступних обовязків, передбачених ст. 76 КК України 9 (в редакції Закону № 1254 VI від 14.04.2009 року) : - не виїзжати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально виконавчої інспекції (органу з питань пробації); - повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції(орган з питань пробації) про зміну місця проживання, роботи.

В інший частині вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 13 червня 2016 року, відносно ОСОБА_17, залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженою в той же строк, з моменту отримання нею копії вироку.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підпис) (підпис)

Згідно з оригіналом :

Суддя: