Ухвала суду № 63519214, 19.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8485/16

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів- Заїкін А.П.,Калараш А.А.

За участю секретаря- Гарбуз В.О.

Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.06.2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», власника ПАТ «Імексбанк» ОСОБА_7.

- про повернення залишку боргу за депозитним договором, виплату штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовними вимогами котрі уточнила та просила суд зобов'язати ПАТ «Імексбанк»,його власника ОСОБА_6 повернути їй невиплачений залишок валютного депозиту «Постійний клієнт» 13 міс» за Договором № 590015067 в сумі 7523,15 США та з підстав ст.625 та 1061 ЦК України виплатити-3% річних в сумі 129,23 долара США та 11 процентів річних за договором за 209 днів-473,85 долара США.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 03 червня 2014 року вона та ПАО «Імексбанк» уклали договір банківський депозитний валютний Договір № 590015067 «Постійний клієнт» 13 міс» , на підставі якого позивач як вкладник розмістила в банку строковий вклад у розмірі 16080,00 США на умовах депозиту строком до 04.07.2015 року.

27 січня 2015 року в ПАТ «Імексбанку» була введена тимчасова адміністрація та банк перестав виконувати свої зобовязання по виплаті процентів, а після закінчення строку Договору не повернув кошти. Загальна заборгованість банку становила на 27.січня 2015 року 16523,19 доларів США, що становить тіло депозиту-16080,00 США та проценти 403,94 США та 39,25 США та 27,84 грн.

Тимчасова адміністрація додатково нарахувала проценти -462,21 долара США.

07.05.2015 року та 07.07.2015 року їй видано 192995,21 грн.-гарантованої суми з ФГВЛ.

Позивачка зазначає, що заборгованість ТОВ «Імексбанку» склала 158991 грн76 коп., а не 91615,54 грн. котру нарахована Фондом виходячи з курсу долара на час введення тимчасової адміністрації та суперечить вимогам ст.3 ГКУ.

Одночасно позивач посилається на те, що обов'язок по виплаті депозитного вкладу в силу ст. 58 ч.4 Закону України «Про банк і банківську діяльність» несе особа ,дії або бездіяльність котрої призвели до завдання шкоди її вини своїм майном.

Крім того, посилається на порушення відповідачем грошового зобовязання, а тому просила суд застосувати вимоги ст.625,1061 ЦК України. так як гроші не були вчасно повернуті.

Крім того, в силу ст.22 Закону України «Про захист прав споживача» просила суд стягнути на її користь 10 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2016 року у задоволені позову ОСОБА_5 відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з направленням на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на порушення її права, як вкладника на бездіяльність Фонду,неявки в судове засідання власника банку- Клімова та на безперспективність отримання своїх коштів за процедурою.

В судове засідання власник ПАТ «Імексбанк» ОСОБА_6 та УОФГВ фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» не з'явились,про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином .

В силу ст.305 ч.2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в заявлених вимогах, районний суд виходив з того, що спірні правовідносини регулюються спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на підставі якого позивачка одержала гарантовану Фондом суму в 200 тис. грн. та включена до реєстру вимог кредиторів, у зв'язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про повернення остатку срочного валютного депозиту в сумі 7 523,15 доларів США. Підстави відмови в позовних вимогах щодо отримання 3/% річних в силу ст.625 ЦК України та 11% передбачених договором за користування кредитом районний суд не наводить. Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд вважав їх безпідставними з огляду на відсутність доказів заподіяння шкоди в силу ст.22 ч.2 Закону України «Про захист прав споживачів» та непередбаченості умовами договору.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах і в порядку, встановлених договором (ст.1058 ЦК України).

За договором банківського вкладу незалежно від його виду (вклад на вимогу чи строковий вклад) банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника фізичної особи (ч.2 ст.1060 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Правлінням Національного банку України була прийнята постанова № 50 від 26.01.2015 року «Про віднесення ПАТ «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних.

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.01.2015р. прийнято рішення № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у AT «ІМЕКСБАНК», згідно з яким в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ІМЕКСБАНК» з 27.01.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичний осіб № 84 від 23.04.2015 р. строк проведення тимчасової адміністрації в AT «ІМЕКСБАНК» та повноваження уповноваженої особи Фонду було продовжено до 26.05.2015 р. включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.05.2015 р. №105 розпочата процедура ліквідації AT „ІМЕКСБАНК".

За таких обставин, районний суд прийшов до правильного висновку, що випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів Фізичних осіб» (далі - Закон), який спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону тимчасова адміністрація - це процедуре виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовне неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у яком введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 Закону врегульовано наслідки запроваджені тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інші кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Національним банком України відкликано банківську ліцензію «ІМЕКСБАНК», і з цього часу банк не мав права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто фактично позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, у тому числі здійснювати будь-які перерахування з рахунку ОСОБА_5

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії ліквідацію банку.

Згідно з ч. ч. 2, 3, 5 ст. 27 Закону уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму шкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи з сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, рахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

За таких обставин,районний суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог про стягнення невиплаченого залишку валютного депозиту , так як стягнення з ліквідованого банку грошових коштів договором банківського вкладу порушує порядок задоволення вимог кредиторів, встановлений ст.ст. 45, 49 Закону.

Такий висновок узгоджується з правововою позицією з зазначеного питання висловлену Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2015 року у справі № 6-2001 цс.

Посилання представника позивачки про те, що районним судом не розглянуті вимоги до власника ТОВ «Імексбанку» ОСОБА_7. оцінюються критично з наступних підстав.

Як вбачається з рішення Приморського районного суду від 06 червня 2016 року у задоволені позову ОСОБА_5 відмовлено в повному обсязі.( а.с.68-69)

Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачена відповідальність банку за його зобов'язаннями. Зокрема, частиною 6 статті 58 цього Закону на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов'язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Постановою № 50 від 26.01.2015 року ПАТ «Імексбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду на його тимчасову адміністрацію.

Отже, правове значення для вирішення питання про законність і обгрунтованість позовних вимог 1) чи є зазначена особа власником істотної участі або керівниками банку, 2) чи з його вини банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Істотна участь відповідно до положень ч.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - це пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Тобто, власник істотної участі банку - особа (особи), яка(і) володіє(ють) прямо та/або опосередковано самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу банку.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону банк та кожний власник істотної участі зобов'язані підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку на рівні, встановленому НБУ. Відповідно до ч.4 ст.58 Закону власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

26.01.2015 постановою правління НБУ 50 ПАТ «Імексбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Відповідно до вказаної постанови власниками істотної участі АТ «Імексбанк» усупереч вимогам ст.58 Закону про банки не вжито своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку.( а.с.33-34)

Проте , позивачем не зазначено чи ОСОБА_6 одноосібно приймав рішення з будь-яких питань діяльності банку та чи мав він реальний вплив та контроль над ним та чи саме з його вини банк став неплатоспроможним, оскільки власники істотної участі - це особи, які спільно володіють часткою статутного капіталу банку, за законом кожний власник істотної участі зобов'язаний підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку на рівні, встановленому НБУ, та вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку, - вони є особами, які несуть солідарний обов'язок за зобов'язаннями банку, адже предмет зобов'язання є неподільним (ст.541 ЦК України), що не позбавляє його права на звернення до суду за захистом порушених прав до власників істотної участі та керівників банку з підстав ст. 58 ч.6 Закону України «Про банки і банківську діяльність.

ОСОБА_6 хоча і зазначений у позовній заяві відповідачем (уточнена позовна заява - а.с.16-19), проте, вимоги про повернення залишку валютного депозиту заявлено до ПАТ «Імекбанк», як власника ОСОБА_6, а вимоги до нього конкретно, як власника істотної участі та керівника банку не пред'явлено, а тому правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, адже ні договором, ні законом таке відшкодування не передбачено (ст.611 ЦК України). В цій частині рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального закону.

Доводи апеляційної скарги про порушення її прав,як власника вкладу, неявка ОСОБА_7. в судове засідання не є правовою підставою для задоволення позовних вимог.

Що стосується доводів бездіяльності Фонду, то ці твердження виходять за рамки заявлених вимог.

За таких обставин,судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст. 218, 303,307,308,315, 317, 319ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.06.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду на протязі 20 днів.

.

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді А.П.Заїкін

А.А.Калараш