Ухвала суду № 63519206, 14.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8105/16

Головуючий у першій інстанції Целух А. П.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Черевка П.М.,

Сватаненка В.І.,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановила:

У вересні 2014 року ОСОБА_3 (уточнюючи свої позовні вимоги) звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 21 травня 2013 року у зв'язку з переведенням із Головного управління Держтехногенбезпеки в Одеській області, його було прийнято на посаду провідного фахівця юридичного відділу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (далі - ГУ ДСК НС в Одеській області) від 11серпня 2014 року його було звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням штатів відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає, що його було звільнено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки йому не було запропоновано іншу роботу, не вручено письмове повідомлення про звільнення, не враховано переважне право на залишення на роботі, не здійснено повний розрахунок в день звільнення.

Враховуючи наведене, просив визнати наказ ГУ ДСК НС в Одеській області від 11 серпня 2014 року незаконним; поновити його з 11 серпня 2014 року на посаді провідного фахівця юридичного сектору ГУ ДСК НС в Одеській області; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 серпня 2014 року по день поновлення на роботі; допустити рішення суду в частині поновлення його на роботі і стягнення заробітної плати за один місяць до негайного виконання.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2015 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 березня 2016 року рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду Одеської області скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

На даний час рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17.12.2014 року виконане, проте позивач зазначає що на посаді провідного фахівця юридичного сектору Головного управління ДСНС України в Одеській області з 11.08.2014 року його поновили лише 27.01.2015 року, таким чином, вважає що відповідачем не було виконано негайно рішення суду, у зв'язку з чим позивач також просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 4214,6 грн..

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано наказ Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області № 852 від 11.08.2014 року про звільнення відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку зі скороченням штатів) ОСОБА_3, провідного фахівця юридичного відділу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, з 11.08.2014 року незаконним.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді провідного фахівця юридичного сектору Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області з 11 серпня 2014 року.

Стягнуто з Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.08.2014 року по 27.01.2015 року у розмірі 19127,8 грн., з вирахуванням з даної суми податку на доходи фізичних осіб, обов'язкових зборів та платежів, та вже виплачених коштів за виконавчими листами Малиновського районного суду від 23.12.2013 року по справі № 521/15801/14, які були видані на підставі рішення Малиновського районного суду по справі № 521/15801/14 від 17.12.2014 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити. Викласти абзац четвертий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 14913,2 грн., з вирахуванням з даної суми податків та зборів, та вже виплачених коштів у добровільному порядку та за виконавчими листами Малиновського районного суду від 23.12.2013 року по справі № 521/15801/14 у розмірі 18236,2 грн., згідно рішення Малиновського районного суду по справі № 521/15801/14 від 17.12.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області 3323 грн. надлишково сплачених коштів за скасованими рішеннями Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 521/15801/14 від 17.12.2014 року. В іншій частині позову відмовити», посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційних скарг, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за період розгляду справи не надав суду безспірних доказів того, що позивачу ОСОБА_3 пропонувалась будь-яка інша робота до дати звільнення - 11.08.2014 року, окрім запропонованих, яка була вакантною та відповідала його стажу роботи та відповідній освіті, тому таке звільнення з посади є незаконним, у зв'язку з чим суд визнав наказ про звільнення позивача незаконним.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно з п. 34. постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу, тому суд першої інстанції стягнув на користь позивача 4214,6 грн. за період з 17.12.2014 року по 26.01.2015 року.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що, відповідно до трудової книжки позивача, 20.05.2013 року його було звільнено з Головного управління Держтехногенбезпеки в Одеській області за ст. 36 п. 6 КЗпП України по переводу до Головного управління ДСНС України в Одеській області, та 21.05.2013 року прийнято по переводу на посаду провідного фахівця юридичного відділу ГУ ДСНС в Одеській обл..

Наказом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області «Про звільнення» № 852 від 11.08.2014 року, у зв'язку із перебуванням на лікуванні в період з 21.07.2014 року, скасовано п. 2 параграф 1 наказу ГУ ДСНС України в Одеській області від 14.07.2014 року № 708 о/с. Звільнено ОСОБА_3 - провідного фахівця юридичного відділу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області з 11.08.2014 року, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку зі скороченням штатів), зі сплатою вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку.

Підставою видачі такого наказу зазначено наказ ГУ ДСНС України в Одеській області № 242 від 14.05.2014 року, який, як зазначає відповідач, був виданий на виконання наказу ДСНС України № 233 від 06.05.2014 року, відповідно до яких зазначено, що особи, що перебувають на посадах, які підлягають скороченню, повинні бути ознайомлені під розпис про наступне звільнення за ст. 40 п. 1. Штатом № 16/80, зі змінами, передбачається наявність в новоутвореному юридичному секторі двох посад провідних фахівців, замість трьох.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України звільнення у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно зі ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Судом також встановлено, що наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 233 від 06.05.2014 року «Про здійснення організаційно-штатних заходів в апараті та підрозділах Головного управління ДСНС в Одеській області» внесено зміни до штатів, в тому числі до юридичного відділу, за яким скорочувалась одна посада у відділі.

На виконання зазначеного наказу ГУ ДСНС України в Одеській області 14.05.2014 року за № 242 видано наказ «Про здійснення організаційно-штатних заходів в апараті та підрозділах Головного управління ДСНС в Одеській області», яким введено в дію з 23.07.2014 року зміни до штатів згідно з Додатками до наказу ДСНС України від 06.05.2014 року № 233.

Пунктом наказу визначено, що у відповідності до ст. 49-2 КЗпП України ознайомити під розпис осіб, що перебувають на посадах, які підлягають скороченню про наступне звільнення за ст. 40 п. 1 КЗпП України (через скорочення штатів).

З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2014 року відповідачем на адресу ОСОБА_3 було направлено повідомлення про скорочення посади провідного фахівця юридичного відділу ГУ ДСНС України в Одеській області з 23 липня 2014 року. Повідомлення направлено поштовою кореспонденцією, та отримано позивачем під розпис 24.05.2014 року.

Також відповідачем 21.05.2014 року ОСОБА_3 під розписку було вручено попередження про наступне звільнення з посади через два місяці.

Крім того, судом встановлено, що, відповідно до трудової книжки провідного фахівця юридичного відділу ГУ ДСНС України в Одеській області ОСОБА_4, 01.07.2013 року її було прийнято на посаду провідного фахівця юридичного відділу ГУ ДСНС України в Одеській області по переводу з ТУ МНС України в Одеській області

З трудової книжки провідного фахівця юридичного відділу ГУ ДСНС України в Одеській області ОСОБА_5 вбачається, що 01.08.2013 року його прийнято на посаду провідного фахівця юридичного відділу ГУ ДСНС України в Одеській області після закінчення навчання в Національному університеті «Юридична академія ім. Ярослава Мудрого».

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що провідний фахівець юридичного відділу ГУ ДСНС України в Одеській області ОСОБА_5, який працював на день звільнення позивача, є особою з менш тривалим безперервним стажем роботи в даній організації, а позивач ОСОБА_3 є особою з більш тривалим безперервним стажем роботи в даній організації.

Відповідно до ст. 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

У суді першої інстанції позивач пояснював, що він має найменше навантаження серед інших працівників колишнього юридичного відділу, але це пов'язано з тим що за час роботи у відповідача за ним були закріплені більш складні та відповідальні завдання та справи, ніж у провідного фахівця юридичного відділу ОСОБА_5, який не мав досвіду роботи після закінчення навчання. Та крім того, розподілення навантаження відноситься до обов'язків безпосереднього начальника позивача, та цей показник не залежить від нього.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що у позивача ОСОБА_3 було найменше навантаження серед інших працівників колишнього юридичного відділу за останні сім місяців до проведення звільнення.

Також колегія суддів, як і суд першої інстанції, не приймає до уваги рапорт начальника юридичного відділу Гаврикова М.В. від 01.07.2014 року щодо основних якісних показників роботи провідних фахівців юридичного відділу з 01.01.2014 року по 01.07.2014 року та списку справ, закріплених за працівниками, оскільки у рапорті не зазначено якісні показники виконання трудових обов'язків, їх складність, а тільки кількість.

Відповідно до п. 2 розділу 1 посадової інструкції провідного фахівця юридичного відділу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 07.06.2013 року встановлено, що провідний фахівець безпосередньо підпорядковується начальнику юридичного відділу.

Положенням про юридичний відділ Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 03.06.2013 року визначено, що начальник юридичного відділу забезпечує виконання зобов'язань, покладених на юридичний відділ, здійснює контроль та координує діяльність, тобто розподіленням навантаження на працівників юридичного відділу займається безпосередньо начальник.

З характеристики провідного фахівця юридичного відділу Головного управління ДСНС України в Одеській області ОСОБА_3 від 10.07.2014 року, за підписом начальника юридичного відділу, вбачається що позивач характеризується позитивно, як грамотний фахівець, дисциплінований, працелюбний, не обмежується виконанням покладених на нього обов'язків та завдань, постійно підвищує свої професійні здібності шляхом самонавчання. В травні 2014 року успішно пройшов стажування в Головному управління юстиції в Одеській області.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належних доказів неякісного виконання покладених на позивача ОСОБА_3 обов'язків відповідачем суду не було надано, тому відсутні підстави вважати працю позивача менш продуктивною в порівнянні з іншими спеціалістами відділу.

На підставі зазначеного колегія суддів, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, щодо неправомірності скорочення позивача з посади Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області з 11.08.2014 року з даної підстави.

З відповіді начальника управління персоналу ГУ ДСНС України в Одеській області від 25.11.2014 року за № 1127 вбачається, що вакантні посади, крім тих, які позивачеві не можуть бути запропоновані (головний спеціаліст сектору запобігання та виявлення корупції Головного управління ДСНС України в Одеській області, працівник медичної служби) у зв'язку з відсутністю стажу роботи та відповідної освіти, були відсутні.

Але, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач не надав суду безспірних доказів того, що позивачу пропонувалась будь-яка інша робота до дати звільнення 11.08.2014 року, окрім запропонованих, яка була вакантною та відповідала його стажу роботи та відповідній освіті, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що таке звільнення позивача з посади є незаконним.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, вимоги ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області № 852 від 11.08.2014 року про його звільнення відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України підлягають задоволенню.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (із змінами), середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два повні календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата, доплата за надбавки за високі досягнення в праці, виробничі премії, премії за вислугу років, премії за квартал тощо.

Відповідно до п. 3 Порядку не враховуються виплати, перелічені у п. 4, у тому числі одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога, одноразові премії, тощо).

Як було встановлено, позивач був звільнений з роботи 11.08.2014 року, не працював повний робочий місяць у травні та липні 2014 року у зв'язку з перебуванням на лікарняному, що підтверджується довідками Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області про кількість відпрацьованих робочих днів та про розмір заробітної плати позивача № 01/305/15 від 04.11.2014 року, наказом № 852 від 11.08.2014 та листом непрацездатності.

Для розрахунку середньоденного заробітку позивача, суд прийняв два повних відпрацьованих місяці до дати звільнення: березень та квітень 2014 року.

З довідки ГУ ДСНС в Одеській області № 01/305/15 від 04.11.2014 року про заробітну плату ОСОБА_3, вбачається, що заробітна плата за березень 2014 року складає - 3316,50 грн., за квітень -3329,90 грн., що в загальній сумі становить 6646,4 грн..

З довідки б/н та дати, наданої відповідачем про кількість відпрацьованих робочих днів позивача, вбачається, що у березні 2014 року позивач відпрацював 20 днів та у квітні 2014 року 21 день, тобто всього за два місяці відпрацьовано - 41 день.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100 (із змінами), середньоденна заробітна плата позивача становить: 6646,40 грн.: 41день=162 грн. 10 коп..

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що наказом № 116 від 27.01.2015 року ОСОБА_3 поновлено на посаді провідного фахівця юридичного сектору Головного управління ДСНС України в Одеській області з 11.08.2014 року, на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17.12.2014 року, яке в подальшому було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2016 року.

У п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що стосовно до правил ст. 24 КЗпП рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що кількість робочих днів за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 з дати звільнення 11.08.2014 року до дати наказу № 116 від 27.01.2016 року про поновлення на роботі складає 118 робочих дні, з яких: 14 робочих днів - серпень 2014 року; 22 робочих дні - вересень 2014 року; 23 робочі дні - жовтень 2014 року; 20 робочих днів - листопад 2014 року; 23 робочих днів - грудень 2014 року, 16 робочих днів - січень 2015 року.

На підставі зазначеного, станом на дату поновлення позивача на роботі, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 19127,8 грн..

Оскільки рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17.12.2014 року виконано, позивача поновлено на роботі наказом № 116 від 27.01.2015 року та стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.08.2014 року по 17.12.2014 року у розмір 14913,2 грн., а відповідно п. 34. постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу, таким чином на користь позивача підлягає стягненню 4214,6 грн. за період з 17.12.2014 року по 26.01.2015 року, з чим колегія суддів повністю погоджується.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин і закон, який їх регулює.

Колегія суддів не приймає до уваги розрахунок відповідача, який він приводить в апеляційній скарзі, оскільки жодного доказу на підтвердження зазначених розрахунків апелянт не надає.

Що стосується посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду, що встановлений ст. 233 КзпП України, колегія суддів вважає необґрунтованим та не приймає до уваги, оскільки справа за рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ була направлена на новий розгляд.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

В.І. Сватаненко