Рішення № 63519204, 14.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7796/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Черевка П.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 06 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

встановила:

У червні 2015 року позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 19556,66 грн. та моральну шкоду у розмірі 90000 грн..

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що 11.06.2012 року відповідач ОСОБА_3, знаходячись у стані алкогольного спяніння, за адресою: АДРЕСА_1, безпричинно та з особливою жорстокістю умисно завдав їй тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 серпня 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 гривень.

Відповідно до акту судово-медичного обстеження № 257 від 04.07.2012 року нанесені відповідачем ушкодження, а саме ЗЧМТ у формі струсу головного мозку, синців в правій області вилиць, на верхній та нижній повіках правого ока та інші ушкодження, зазначені в акті, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Як зазначила позивачка, в результаті злочинних дій відповідача стан її здоровя вимагав термінового та довгострокового лікування.

Після проходження стаціонарного лікування у Кілійській центральній районній лікарні, в результаті інтенсивного лікування, після прийому терміново необхідних ліків, в її організмі виникла медикаментозна алергічна реакція, яка спричинила загрозу її життю і здоровю, знову постала необхідність у стаціонарному лікуванні.

Після цього позивачка була вимушена продовжити своє лікування амбулаторно та звернутися до санаторію «Лермонтовський» в м. Одеса по відновленню свого самопочуття. Тільки інтенсивне лікування становило майже два місяці. Внаслідок цього позивачу довелося звільнитися з роботи. Стан її здоровя був незадовільний, а саме через струс головного мозку позивачу було важко пересуватися. Виникли проблеми із зором, постійне запаморочення та головні болі. Для поїздок на виклики слідчих та до м. Ізмаїл, а також в рамках лікування, позивач була змушена багато пересуватися, використовувати послуги таксі, що негативно впливало на стан її здоровя.

Оплата послуг адвоката, витрати на лікування, все це заподіяло істотні матеріальні збитки позивачу.

Як зазначила позивачка, протиправними діями відповідача їй заподіяно матеріальні збитки, які складаються з: витрат на проїзд в розмірі 8080 грн.; витрат на адвоката ОСОБА_5 в розмірі 3000 грн.; витрат на лікування в розмірі 2936,66 грн.; витрат на лікування в санаторії в розмірі 5040 грн.; витрат на адвоката ОСОБА_6 в розмірі 500 грн. Таким чином, сума матеріального відшкодування складає 19556,66 грн..

Крім того, протиправними діями відповідача ОСОБА_4 була заподіяна моральна шкода, яку позивачка оцінила у розмірі 90000 грн..

Заочним рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 06 червня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 16556,66 грн. відшкодування матеріальної шкоди та 15000 грн. відшкодування моральної шкоди, а всього 31556,66 грн.. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 27 вересня 2016 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуюсь з рішенням суду, ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 238,63 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди та 3000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 частково, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок злочинних протиправних дій відповідача позивачу було завдано тілесних ушкоджень, у звязку з чим вона вимушена була понести витрати, повязані з придбанням медичних препаратів, санаторного лікування та проходження медичних оглядів. Також позивачка не могла користуватися громадським транспортом для переїзду в інше місце на судові засідання та до м. Одеси для проходження санаторного лікування, у звязку з чим суд стягнув витрати за послуги таксі, також стягнув 500 грн. за договором позивача з адвокатом ОСОБА_6, який представляв її інтереси у суді, та моральну шкоду у розмірі 15000 грн..

Але колегія суддів повністю не може погодитись з рішенням суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 06 червня 2016 року зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до ч. 4 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду є порушення судом норм матеріального або процесуального права.

Апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2014 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн. (а.с.8-14).

Зазначеним вироком встановлено, що 12 червня 2012 року, приблизно о 00:00 годин, ОСОБА_3, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2, в ході раптово виниклої сварки на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_4 умисно, з метою спричинення їй тілесних ушкоджень, кулаками рук наніс не менше 7 ударів в область обличчя та тіла, після чого умисно штовхнув потерпілу та разом з нею впав у кухню вказаної квартири, де продовжив наносити кулаками рук удари ОСОБА_7 в область обличчя, чим спричинив їй струс головного мозку, синці на правій виличній області, на верхньому і нижньому повіку правого ока, на задній поверхні правого плеча у нижній третині, на зовнішній поверхні лівого ліктьового суглоба, на задній поверхні лівого передпліччя у середній третині, на внутрішній поверхні правого колінного суглоба, на внутрішній поверхні правого стегна в середній третині. Закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку з наявністю синців обличчя в правій виличній області, на верхньому та нижньому повіці правого ока відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя потерпілого.

Зазначені тілесні ушкодження встановлені під час проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_4 та зафіксовані у висновку експерта № 270 від 20.06.2013 року (а.с.18-19).

Згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого Комунальної бюджетної установи «Кілійська центральна районна лікарня» ОСОБА_4 знаходилася у лікарні на стаціонарному лікуванні 8 днів, а саме: з 19.06.2012 року по 26.06.2012 року з діагнозом: « ЗЧМТ. Струс головного мозку» (а.с.24).

Зазначене також підтверджується листком непрацездатності, який був виданий ОСОБА_4 КБУ Кілійська ЦРЛ серії АВМ № 632426 (а.с.23).

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до листка непрацездатності серії АВМ № 632458 та виписки з історії хвороби № 1739, ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні в Комунальній бюджетній установі «Кілійська центральна районна лікарня» з 05.07.2012 року по 10.07.2012 року з діагнозом «Алергічний дерматит неуточненого ґенезу» (можливо медикаментозний (а.с.34-36).

Відповідно до довідки Комунальної бюджетної установи «Кілійська центральна районна лікарня» від 30.07.2012 року за № 1337 для одержання путівки на санаторно-курортне лікування ОСОБА_4 рекомендовано санаторно-курортне лікування захворювання: «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку», супутнє захворювання «алергічна реакція на сульфат магнію», в санаторії «Лермонтовський» (а.с.21).

З листа Кілійської міжрайонної виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності від 01.08.2012 року за № 01-02-354 вбачається, що вартість санаторно-курортної путівки у санаторій «Лермонтовський» за видом захворювання: захворювання системи кровообігу становить 5040 грн.. (а.с.20).

Колегія суддів звертає увагу, що судом встановлено та у вироку зазначено, що ОСОБА_4 були спричинені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя потерпілого, що також підтверджується випискою з медичної картки ОСОБА_4, у зв'язку з чим остання знаходилася у лікарні на стаціонарному лікуванні з діагнозом: «ЗЧМТ. Струс головного мозку» з 19.06.2012 року по 26.06.2012 року.

Також колегія суддів звертає увагу, що у санаторії «Лермонтовський» позивачці було рекомендовано санаторно-курортне лікування за видом захворювання: «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку», супутнє захворювання «алергічна реакція на сульфат магнію», але суд першої інстанції, стягуючи витрати на лікування з відповідача у зазначеному санаторії, чомусь посилається на вартість санаторно-курортної путівки з виду захворювання системи кровообігу у розмірі 5040 грн..

При цьому позивачкою не надано суду доказів проходження лікування в зазначеному санаторії та сплати коштів за лікування, а тому колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача витрат на санаторне - курортне лікування.

Але колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача витрат на придбання ліків та медичне обстеження позивачки, оскільки зазначені витрати документально підтверджені квитанціями, що наявні в матеріалах справи, з яких вбачається, що протягом червня-липня 2012 року ОСОБА_4 було витрачено на придбання ліків та медичне обстеження 2936,66 грн., які суд обґрунтовано стягнув з відповідача.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) роз'яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за вказаними нормами права доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв'язок між протиправною дію і негативними наслідками.

Що стосується відшкодування витрат на послуги такси за маршрутом «Кілія-Ізмаїл-Кілія» та «Кілія-Одеса-Кілія», то колегія суддів не може погодитися в цій частині з рішенням суду з наступних підстав.

Як зазначено у рішенні суду та було заявлено позивачкою, остання не могла користуватися громадським транспортом для переїзду в інше місце на судові засідання та до м. Одеси для проходження санаторного лікування за станом здоровя, але на підтвердження зазначеного ОСОБА_4 жодного належного та допустимого доказу надано не було, що не було враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у судових засіданнях приймав участь представник позивачки, тому її присутність у судових засіданнях не була обовязковою.

Що стосується моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що сума, стягнута судом першої інстанції, є дещо завищена, а тому підлягає зменшенню.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою відносно нього самого, членів його сімї або близьких родичів, у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у звязку зі знищенням або ушкодженням його майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п. 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_4, яка отримала легкі тілесні ушкодження внаслідок неправомірних дій відповідача дійсно спричинена моральна шкода, яка полягає у фізичному болі, душевних стражданнях у звязку з пережитими негативними емоціями, порушенні звичного образу життя, але, виходячи з засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що моральна шкода у розмірі 10000 грн. є цілком обґрунтованою та достатньою.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу у сумі 500 грн. з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 79, ст.ст. 82, 88 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, стягуючи витрати на надання правової допомоги з ОСОБА_3 у розмірі 500 грн., послався лише на п. 5.1 договору від 26.08.2014 року, який був укладений між позивачкою ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_6 (а.с.22), але зазначений договір не є доказом оплати за надання правової допомоги, та матеріали справи не містять таких доказів.

Крім того, договір про надання правової допомоги від 26.08.2014 року оформлений неналежним чином, оскільки не місить номеру договору та на ньому відсутня печатка. Також матеріали справи не містять ордеру адвоката.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу у звязку з їх недоведеністю.

Згідно ст.ст. 10, 27, 60 ЦПК України сторони, які приймають участь у справі, користуються рівними правами відносно надання доказів, їх дослідження та доведення до суду їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на усі зазначені обставини уваги не звернув, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, яке підлягає зміні, а саме: в частині стягнення вартості санаторно-курортної путівки, витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката, та витрат на послуги таксі слід відмовити, а розмір стягнення моральної шкоди зменшити до 10000 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, ст. 309 ч. 1 п. 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 06 червня 2016 року змінити.

Викласти резолютивну частину рішення наступним чином: «Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, що зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, матеріальну шкоду у розмірі 2936,66 грн. та моральну шкоду у розмірі 10000 грн..

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь держави 551,2 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.»

Рішення колегії судів набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_8

ОСОБА_2

ОСОБА_9