Рішення № 63519093, 08.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6060/16Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Ващенко Л.Г.

суддів Вадовської Л.М., Плавич Н.Д.

при секретарі Лепетун Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат за сплату комунальних послуг і витрат на утримання спільної квартири,

ВСТАНОВИЛА:

28.07.2015 року ОСОБА_2 звернулась із позовом про стягнення з відповідачки витрат за сплату комунальних послуг і витрат на утримання квартири №3 по проспекту академіка Глушка,21\1 у м. Одесі, яка знаходиться у їхній спільній сумісній власності, і, остаточно уточнивши вимоги, просила: стягнути в межах строків позовної давності витрати на оплату комнуальних послуг у сумі 335,10 гривень, а також витрати на ремонт квартири у сумі 8 278,17 гривень.

Позов обгрунтовано тим, що позивачка і відповідачка є власниками спірної квартири, яка належить їм на праві власності у рівних частках, кожній по 1\2 частині.

Між сторонами тривалий час існує конлікт з приводу користування спірним жилим приміщенням, а також оплати за комунальні послуги.

Посилаючись на те, що вона понесла витрати по сплаті за надані комунальні послуги, крім того, для проживання в квартирі і її утримання позивачка проводила у квартирі ремонтні роботи, просила позов задовольнити.

Представник позивачки у суді першої інстанції позов підтримав.

Представник відповідачки позов не визнала, подала письмові заперечення на позов.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2016 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на незаконність рішення суду і на невідповідність висновків суду обставинам справи.

У засіданні колегії суддів: позивачка і її представник скаргу підтримали; представник відповідачки скаргу не визнала.

Рішення суду у частині підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення на підставі ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, а у частині залишенню без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

За змістом с. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Позивачка, зокрема просила стягнути з відповідачки витрати, які вона понесла у зв'язку з оплатою за надані комунальні послуги у сумі 335,10 гривень (а.с.2-6 т.1, а.с.4-6 т.2).

Суд, відмовляючи у позові про стягнення за надані комунальні послуги виходив з того, що позивачка чинила перешкоди відповідачці у користуванні спірним жилим приміщенням і не довела факт того, що відповідачка користувалась жилим приміщенням у спірний період (а.с.44,45 т.2).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції у цій частині зважаючи на наступне.

Між сторонами виникли правовідносини із зобов'язання власника нерухомого майна утримувати майно, які регулюються нормами ЦК України.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Разом з тим, власність зобов'язує. Так, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласник відподвіно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна (ст. ст. 317 ч.1, 319 ч.4, 322 ч.1, 360 ч.1 ЦК України).

Встановлено, що позивачка є власником 1\2 частини квартири №3 по проспекту академіка Глушка,21\1 у м. Одесі на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.07.2003 року, а відповідачка є власником іншої 1\2 частини спірної квартири на підставі договору дарування від 02.08.2008 року, спірна квартира складається з однієї житлової кімнати (а.с.7-9,35,36).

Між сторонами тривалий час існує конфлікт з приводу користування спірним жилим приміщенням, який неодноразово був предметом розгляду у суді, що вбачається з рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.06.2013 року, рішення апеляційного суду Одеської області від 27.01.2015 року (а.с.110-112,118-121).

У період з липня 2012 року і по березень 2016 року позивачка здійснювала оплату за надані комунальні послуги за квартиру №3 по проспекту академіка Глушка,21\1 у м. Одесі: ВАТ Одесагаз у сумі 149,47 гривень; КП Теплопостачання м. Одеси у сумі 153 гривень; КП ЖКС Чорноморський у сумі 315,72 гривень, а також вивіз сміття у сумі 52 гривень, а всього на суму 670,19 гривень, що підтверджується належними та допустимими доказами квитанціями, оригінали яких досліджені у засіданні колегії суддів, копі яких приєднані до матеріалів справи (а.с.10,11 т.1, а.с.155-159 т.2).

Зважаючи на те, що співвласник нерухомого майна зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, яка знаходиться у спільній частковій власності, незалежного від того, хто фактично з власників утримує спільне майно або фактично користується цим майном, співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати витрат на утримання майна має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування і рівній частці, вимоги позивачки у частині стягнення витрат за надані комунальні послуги підлягають задоволенню у сумі 335,10 гривень (670,19:2).

Доводи представника відповідачки про те, що відповідачка фактично не користується спірним жилим приміщенням, у даному випадку, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені обставини не є підставою для звільнення співвласника від обов'язку утримувати майно, яке належить йому на праві власності.

Рішення суду першої інстанції у частині відмови у позові про стягнення витрат на утримання квартири, які пов'язані з ремонтом квартири у сумі 8 278,17 гривень підлягає залишенню без змін з таких підстав.

За змістом ст. 308 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Позивачка просила стягнути витрати на ремонт квартири, стверджуючи, що для нормального проживання у квартирі і утримання житла в належному стані вона неодноразово здійснювала ремонтні роботи в квартирі і купувала необхідні матеріали для проведення робіт, у зв'язку з чим просила покласти на відповідачку обов'язок відшкодувати їй частину понесених витрат на ремонтні роботи у квартирі (а.с.2-6 т.1).

Суд, відмовляючи у стягненні витрат на ремонтні роботи у сумі 8 278,17 гривень виходив з того, що відповідачка не брала не себе будь-яких зобовязань стосовно проведення у квартирі ремонтних робіт і не укладала з позивачкою з цього приводу будь-яких договорів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду у цій частині.

Так, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю. Співвласник майна, що є у спільній частковій власності, зобов'язаний брати участь у витратах, які стосуються обов'язкових платежів і необхідні для утримання майна (ст. ст. 358 ч.ч.1.2, 360 ч.1 ЦК України).

Позивачка, як співвласник квартири, у встановленому законом порядку, не отримала згоди відповідачки на проведення в спірній квартирі поточних ремонтних робіт.

Всупереч ст. ст. 57-60 ЦПК України, позивачка, належними та допустмими доказами не довела того, що для утримання спірної квартири терміново і вкрай необхідно провести ремонтні роботи і які саме.

Здійснюючи в квартирі ремонтні роботи позивачка діяла на власний розсуд, без нагальної чи будь-якої іншої потреби в проведений зазначених робіт.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові про стягнення 8 278,17 гривень.

Доводи позивачки у сказі про те, що відповідачка і її представники перешкоджають їй у користуванні спірним жилим приміщенням, залякують її і роблять неможливим проживання, у даному випадку, не мають правового значення для вирішення заявлених вимог про стягннен витрат на утримання майна.

Інших, правових доводів, апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ст. ст. 84, 88 ч.1 ЦПК України, з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору, а також витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: витрати по сплаті судового збору у сумі 243,60 гривень і 500 гривень витрат на правову допомогу (а.с.1 т.1, а.с.7 т.2).

Приймаючи до уваги, що рішення суду у частині не відповідає вимогам закону, а у частині є законним та обгрунтованим, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду у частині відмови у стягненні 335,10 гривень підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у цій частині, а у частині відмови у позові про стягнення 8 278,17 гривень залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.п.1,2, 308, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2016 року у частині відмови у задоволенні позову про стягнення витрат за сплату комунальних послуг у розмірі 335,10 гривень, судового збору та витрат на правову допомогу скасувати.

Позов ОСОБА_2 про стягнення витрат за сплату комунальних послуг задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІІН №3088817984 на користь ОСОБА_2, ІІН №2343723006 витрати за сплату комунальних послуг у сумі 335 \триста тридцять п'ять\ гривень 10 копійок, судові витрати у вигляді судового збору у сумі 243 \двісті сорок три\ гривні 60 копійок і витрати на правову допомогу у сумі 500 \п'ятсот\ гривень.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2016 року у частині відмови у позові про стягнення витрат на утримання спільної квартири у сумі 8 278,17 гривень залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

ОСОБА_4

ОСОБА_5