Постанова № 63516364, 14.12.2016, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4731/16-а

Провадження №2-а/487/181/16

Заводський районний суд м. Миколаєва

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14.12.2016 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого-судді Карташевої Т.А.

із секретарем Шумовською О.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Паша І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Заводського району м. Миколаєва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про скасування рішення та поновлення виплати пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого зазначила, що 13.05.2016 року відповідачем було прийнято рішення №35/1 про утримання з неї надміру сплачених сум пенсії, яке вона оскаржила до Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Рішення №35/1 було скасоване. 29.07.2016 року відповідачем було прйнято нове рішення №61/8 про скасування рішення від 31.05.2016 р. №35/1 та про утримання надміру виплачених ОСОБА_1 сум пенсій, де змінилась лише сума, начебто, існуючої переплати сум пенсій, всі інші обставини залишилися незмінними. 23.08.2016 року вона отримала це рішення та вважає його незаконним, оскільки не є посадовою особою органів місцевого самоврядування, а виконує роботу тимчасово відсутнього працівника на умовах контракту. Присяга нею не складалась, їй не встановлювався ранг і період роботи за контрактом не зараховується до стажу служби в органах місцевого самоврядування чи стажу державної служби. Крім того, 23.07.2016 року в її трудову книжку був внесений запис №34, яким запис №33 від 10.03.2015 року визнаний недійсним із зазначенням «Прийнята за контрактом у відділ реформування комунальної власності для виконання робіт у строк з 10.03.2015 р. до 07.08.2015 р. на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника. Позивач просила визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про скасування рішення управління від 13.05.2016 р за №35/1 та прийняття нового щодо утримання надміру виплачених сум пенсій від 29.07.2016 №61/8, поновити їй виплату пенсії як пенсіонеру за віком та виплатити заборгованість зі сплати пенсії з березня 2016 року по сьогоднішній день в сумі 10885 грн. 84 коп., стягнути на її користь сплачений судовий збір.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, надала суду пояснення, аналогічні викладеному в позові, та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, надавши письмові заперечення проти позову, обгрунтовуючи свої доводи тим, що вдповідно до ст. 2, ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» ОСОБА_1 з 10.03.2015 р. по сьогоднішній день є посадовою особою місцевого самоврядування, прийнята на роботу за контрактом, зі змісту якого вбачається, що робота полягає у виконанні функцій, управління комунальною власністю, які відповідно до ст. 29 Закону України від 21.05.1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» відносяться до відання виконавчих органів сільських, селищних та міських рад. Тому з 1 квітня 2015 року відповідно до Законів України від 02.03.2015 р. №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та від 24.12.2015 р. №911-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчх актів» не має законних підстав для отримання пенсії.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства, дійшов наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету ( ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 10 вказаного Закону прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посаду сільського, селищного, міського голови в порядку, встановленому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»; на посаду голови та заступників голови районної, районної у місті, обласної ради, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад шляхом обрання відповідною радою; на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою; на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Положеннями ч. 5 ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» також передбачено особливу форму прийняття на службу в органах місцевого самоврядування, а саме - на час відсутності (відпустки) посадових осіб органів місцевого самоврядування (крім виборних посад) для виконання їх повноважень можуть прийматися на службу особи за строковим трудовим договором (контрактом).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу. Посадова особа місцевого самоврядування, яка вперше приймається на службу в органи місцевого самоврядування, вважається такою, що вступила на посаду, з моменту складення Присяги.

Відповідно до ст. 14 Закону про місцеве самоврядування в Україні" до шостої категорії посад, зокрема, відносяться посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретарів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад. При прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад.

Встановлюються такі ранги посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема, особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг.

Статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що посади спеціалістів управлінь, відділів виконавчих органів міських рад відносяться до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування.

З 01.04.2015 набрав чинності Закон № 213-VIII, яким внесено зміни до ряду законів, зокрема до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Відповідно до п. 9 Закону № 213-VIII, частину сьому статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування"доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються". Таким чином з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року існувала пряма заборона на виплату пенсій посадовим особам місцевого самоврядування.

Крім того, п. 17 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VІІІ від 24.12.2015 (далі - Закон №911-VІІІ) вказану норму викладено в іншій редакції: "У частині сьомій статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" цифри і слова "1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року" замінити цифрами і словами "1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року".

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Закону №911-VIII, цей Закон набирає чинності з 01 січня 2016 року.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №213-VIII зазначено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

04.03.2015 року позивачкою укладено контракт з Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, відповідно до якого працівник ОСОБА_1 приймається у відділ реформування комунальної власності управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради для виконання робіт, передбачених цим контрактом. Строк дії контракту з 10.03.2015 року до 07.08.2015 р.

04.03.2015 року Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради видано наказ №14 від 04.03.2015 року про прийняття за контрактом у відділ реформування комунальної власності ОСОБА_1 для виконання робіт у строк з 10.03.2015 р. до 07.08.2015 р., на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 за №33 на підставі наказу від 04.03.2015 р. №14, контракту від 10.03.2015 р. було зроблено запис від 10.03.2015 р. про прийняття за контрактом на посаду головного спеціаліста відділу реформування комунальної власності з 10.03.2015 р. до 07.08.2015 р. на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника.

За №34 в трудовій книжці наявний запис від 23.07.2015 р., зроблений на підставі наказу від 04.03.2015 р №14, контракту від 10.03.2015 р. «запис за №33 недійсний. Прийнята за контрактом у відділ реформування комунальної власності для виконання робіт у строк з 10.03.2015 до 07.08.2015 на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника».

Додатковою угодою від 23.07.2015 р. дія контракту продовжена з 08.08.2015 р. до 31.01.2016 р.

Додатковою угодою від 25.01.2016 року строк дії контракту продовжено з 01.02.2016 р. до 27.12.2016 р.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від 13.05.2016 р. №35/1 з посиланням на те, що ОСОБА_1 працює на посаді, передбаченій законом України «Про державну службу», Закони України від 02.03.2015 р. №213 та від 24.12.2015 р. №911-VII, утримано надмір виплачених сум пенсій в розмірі 18543 грн. 01 коп.

08.07.2016 р. Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області розглянуто скаргу ОСОБА_1 та рішення №35/1 від 13.05.2016 рю скасоване.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від 29.07.2016 р. №61/8 з посиланням на те, що ОСОБА_1 працює з 10.03.2016 р. на посаді, передбаченій законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Закони України від 02.03.2015 р. №213 та від 24.12.2015 р. №911-VII, утримано надмір виплачених сум пенсій в розмірі 16448 грн. 22 коп.

Суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для припинення виплати пенсії позивачці.

Як вбачається з копії контракту, копії трудової книжки позивачки, довідки від 15.11.2016 р., виданої Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, позивач прийнята за контрактом для виконання робіт, передбачених контрактом, без зазначення посади, позивачкою не підписувалось попередження про обмеження, пов'язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування, не приймалась Присяга посадової особи органів місцевого самоврядування та їй не присвоювався ранг посадової особи органу місцевого самоврядування. Особа вважається такою, що вступила на посаду, з моменту складення Присяги. Про складення Присяги робиться запис у трудовій книжці із зазначенням дати складення Присяги. Присяга приймається один раз. За таких обставин, ваиконання позивачкою робіт, обумовлених контрактом, не є проходженням служби в органах місцевого самоврядування, у розумінні Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 97 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 9-11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про скасування рішення управління від 13.05.2016 р за №35/1 та прийняття нового щодо утримання надміру виплачених сум пенсій від 29.07.2016 №61/8.

Зобов*язати Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва поновити ОСОБА_1 виплату пенсії як пенсіонеру за віком та виплатити заборгованість зі сплати пенсії з березня 2016 року на час подання позову в сумі 10885 грн. 84 коп.

Понесені ОСОБА_1 судові витрати в сумі 551 грн. 20 коп. компенсувати з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.А. Карташева