Рішення № 63515893, 14.12.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21891/16-ц

Провадження № 2/127/6540/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності. Позов мотивовано тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Вінницької міської ради народних депутатів згідно рішення від 29.09,1994 року №830 ОСОБА_1, ОСОБА_2. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належала квартира за № 5, яка знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Міліційна, 15. Частка співвласників у будинковолодінні складала 21/100. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2015року по справі №127/23871/15-ц визначено, що розмір часток у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 становить: ОСОБА_1 -1/4,ОСОБА_4 ?, ОСОБА_3 1/4; ОСОБА_2 ?. Згідно договору купівлі-продажу частини квартири від 19 вересня 2016року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (ОСОБА_5)передали ОСОБА_1 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2. Таким чином ОСОБА_1 є власником 3/4часток згаданої вище квартири. Власником 1/4частки є відповідач - ОСОБА_2. 11.03.2005 року, шлюб між ОСОБА_2

Олександровичем та ОСОБА_1 було розірвано. ОСОБА_3

Леонідівна та ОСОБА_4 є дітьми відповідача. Хоч шлюб і розірвано 11.03.2005 року, та фактично відповідач з 2003 року залишив

позивачку з дітьми, та створив іншу сім'ю. З того часу допомоги на утримання власних

дітей він не надавав, постійно мав заборгованість по сплаті аліментів. Увесь тягар по

вихованню дітей ліг на позивачку. Окрім того, що відповідач не підтримував та не допомагав власним дочкам, він ще й з 2003 року по теперішній час не проживав та не здійснював догляду за квартирою власником частки якої він є. На даний момент квартира фактично перебуває в аварійному стані та потребує капітального ремонту та немалих фінансових затрат. Позивачка неодноразово пропонувала відповідачу прийняти фінансову участь у ремонті квартири, але той завжди відмовлявся пояснюючи це відсутністю коштів. У зв'язку з цим йому було запропоновано продати свою частку у праві власності на квартиру, однак відповідач відмовив. Позивачка готова вкласти кошти та здійснити ремонт у квартирі, однак результатами цих робіт зможе користуватись ОСОБА_2, який не вкладе жодної копійки у ремонт. Просить припинити право власності ОСОБА_2 на ? частку квартири за №5, яка знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Міліційна, 15. Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири за №5, яка знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Міліційна, 15, що належала ОСОБА_2 та зняти ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання.

Ухвалою суду від 14.12.2016 року позовні вимоги в частині зняття ОСОБА_2 з реєстрації залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав за обставин викладених в ньому, просив позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, заперечив щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Вінницької міської ради народних депутатів згідно рішення від 29.09.1994 року №830 ОСОБА_1, ОСОБА_2. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належала квартира за № 5, яка знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Міліційна, 15.Частка співвласників у будинковолодінні складала 21/100 (а.с.4).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2015 року по справі №127/23871/15-ц визначено, що розмір часток у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 становить: ОСОБА_1 -1/4,ОСОБА_4 ?, ОСОБА_3 1/4; ОСОБА_2 ? (а.с. 5-6).

Згідно договору купівлі-продажу частини квартири від 19 вересня 2016року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (ОСОБА_5)передали ОСОБА_1 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.7).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу 11.03.2005 року зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_3О. та ОСОБА_1

Згідно висновку судової будівельно технічної експертизи №302/303 від 22.08.2005 року проведеної при розгляді цивільної справи №2-757/06 виділити в окреме користування по ? частині від площі приміщень квартири №5, яка розташована в будинку №15 по вул. Міліційній в м. Вінниці, не визначається за можливим.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 03.10.2005 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ квартири відмовлено.

Даним рішенням суду встановлено, що варіант №3 зазначений у висновку експерта від 22.08.2005 року є неприйнятним з огляду на необхідність проведення перебудов, прибудов при відсутності відповідних дозволів органів виконавчої влади, висновку про технічну можливість проведення таких дій та відсутності згоди самого відповідача.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 22.12.2005 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03.10.2005 року скасовано, справу передано на новий розгляд.

Відповідно до листа управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради №21-895 від 06.03.2006 року зазначені у експертизі варіанти розподілу №№ 1, 2, 4 фактично унеможливлюють їх виконання, оскільки в них передбачається спорудження прибудов до багатоквартирного житлового будинку. Для отримання дозволу на проведення будівельних робіт відповідно до ЗУ «Про планування та забудови територій», а також «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» затвердженого наказом Держбуду України №273 від 05.12.2000року необхідно оформити право землекористування, що в свою чергу впливає на інтереси інших власників квартир в зазначеному будинку, оскільки необхідно створювати спілку співвласників багатоквартирного житлового будинку та визначати межі прибудинкової території. Крім того, оскільки зазначена квартира знаходиться в будинку, побудованому півстоліття тому, а також зазначений розподіл в майбутньому може призвести до нових непорозумінь між власниками, вважають за доцільне розподіл майна провести шляхом грошового відшкодування.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.04.2006 року розподілено приміщення квартири АДРЕСА_3 відповідно з додатковим варіантом висновку судової будівельно технічної експертизи №302-303 від 22.08.2005 року, виділивши ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які є співвласниками ? дольових частин квартири: тамбур -5-1, площею 4,0 кв.м., кухню 5,2, площею 6,1 кв.м., частину коридору ,площею 2,61кв.м., житлову кімнату -5-5, площею 16,5 кв.м.; ОСОБА_2, який є співвласником ? дольової частини квартири: житлову кімнату 5-4, площею 9,9 кв.м., частину коридору -1-4, площею 1,79 кв.м. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 1818,46грн. в рахунок компенсації за відступ від ідеальної долі в житловому будинку.

23.05.2006 року рішенням апеляційного суду Вінницької області рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.04.2006 року скасовано. В задоволені позову ОСОБА_1 про розподіл квартири відмовлено.

Відповідно до ст. 317 ЦК Українивласнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ст. 319 ЦК Українивласник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно дост. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

За правилами ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Однак надання у володіння зазначеної частки в натурі можливе лише за умови, що майно є подільним у відповідності до ч. 2 ст. 183 цього Кодексу. Якщо надання частки в натурі є неможливим, співвласник вправі вимагати від інших співвласників матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть, істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених п. п. 1 - 3 ч. 1 ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника га членам його сім'ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року № 6-68цс14 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З аналізу ч. 2 ст. 365 ЦК України випливає, що згоди особи, право якої на частку у спільному майні припиняється, на отримання грошової компенсації не вимагається, а позивачу необхідно не лише довести обставини, передбачені ч. 1 ст. 365 ЦК України, а й внести розмір цієї компенсації на депозитний рахунок суду.

Також Пленумом ВССУ у своїй Постанові № 5 від 7.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що оскільки згідно з чинним законодавством суд вирішує спори співвласників щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності, присудження грошової або іншої матеріальної компенсації за частку у спільній власності за наявності умов, передбачених п.п. 1-4 ч.1 та ч.2 ст. 365 ЦК України, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995р. №20, вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Згідно до Звіту про незалежну оцінку майна, ринкова вартість ? частки квартири АДРЕСА_4 становить - 60 242 грн. (а.с.9-28).

Враховуючи викладене та те, що частка ОСОБА_2 є незначною та не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим по тій причині, що відповідач є чужою людиною для позивачки та не бажає вкладати кошти в ремонт, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для припинити право власності ОСОБА_2 на ? частку квартири АДРЕСА_5. Стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за ? частину квартири АДРЕСА_3 в розмірі 60242гривні та визнання за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_3.

Згідно ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1153,62 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 317, 319, 321, 358, 365 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995р. №20, постанови Пленумом ВССУ № 5 від 7.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 на ? частку квартири АДРЕСА_5.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за ? частину квартири АДРЕСА_3 в розмірі 60242гривні.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1153,62 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: