Ухвала суду № 63514939, 15.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2016 року м. Київ К/800/20198/15

К/800/20434/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» та Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі - відповідач, Державна податкова інспекція) від 19.07.2010 року № 0007882360 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 308 956,40 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 року, в задоволені позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.10.2014 року вказані вище рішення судів скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року, позов задоволено частково, оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.07.2010 року № 0007882360 визнано протиправним та скасовано в частині застосованих до Товариства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 194 911,50 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В основу судових рішень, в частині задоволення позовних вимог, покладено висновок про те, що штрафні санкції визначені оскаржуваним рішенням застосовано до позивача поза межами строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Не погодившись із судовими рішеннями в частині відмови в задоволенні позовних вимог, Товариство до Вищого адміністративного суду України подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Державна податкова інспекція також не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу в якій просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 09.07.2010 року № 332/23-80/30109015.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем, зокрема, порушено вимоги п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), що полягало у непроведенні розрахункових операцій на суму 61 791,28 грн. при поверненні товару через реєстратор розрахункових операцій (РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, а також не видача особі, яка повертає товар або послугу чи відмовляється від неї, розрахункового документу встановленої форми.

На підставі акту перевірки, вказаних висновків та п. 1 ст. ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідачем прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги Товариства та Державної податкової інспекції не підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, відповідно до преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно п. 1 та п. п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно ст. 2 Закону № 265/95-ВР розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п. 4.7 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року №614, реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми тільки в разі забезпечення алгоритмом роботи РРО окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків. Якщо РРО не забезпечує такого накопичення, то дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції «службова видача». Забороняється реєструвати через РРО від'ємні суми з використанням операції «сторно».

Отже, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, видача готівкових коштів за повернений товар (послугу) є розрахунковою операцією, яка має бути проведена через РРО. У той же час порядок повернення коштів через касовий апарат залежить від технічних особливостей такого РРО.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції Товариство у періоді, що перевірявся, при проведенні розрахункових операцій використовувало РРО модифікацій ІКС-Е260Т, МІНІ-ФП, ДАТЕКС, FР353ОТ, які забезпечують можливість окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних розрахунків, а отже позивач при поверненні товару (послуги) зобов'язаний був роздруковувати відповідний фіскальний касовий чек встановленої форми та видавати його особі, яка повертає товар (послугу) або відмовляється від нього.

Таким чином, Товариством було допущено порушення вимог п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Проте, ст. 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно - господарських санкцій, а саме, адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяці з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Так, ст. 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно ст. 239 Господарського кодексу України, якою встановлено перелік (види) адміністративно-господарських санкцій, які можуть застосовуватися до суб'єкта господарювання, адміністративно-господарський штраф є одним з видів адміністративно-господарських санкцій.

Як визначено ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Фінансові санкції, встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України. Характерними ознаками фінансових санкції, встановлених вказаними нормативними актами, є те, що вони можуть бути застосовані уповноваженими державними органами; застосовуються лише у разі порушення суб'єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності, встановлених законодавчими актами; а отже, дані санкції відповідають визначенню поняття адміністративно-господарських санкцій, наведеному в ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, та, відповідно, належать до адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, враховуючи, що штрафні (фінансові) санкції, які застосовані до позивача, у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України є адміністративно - господарськими санкціями, а отже повинні застосовуватись в межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що Державною податковою інспекцією було неправомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 194 911,50 грн., оскільки порушення за які їх застосовано допущені позивачем у період з 01.01.2009 року по 18.07.2009 року, а штрафні (фінансові) санкції застосовано лише 19.07.2010 року, тобто поза межами строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Доводи касаційних скарг зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» та Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі № 2а-10992/10/1570 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М.Шипуліна