Ухвала суду № 63514915, 13.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року м. Київ К/800/20371/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2016 року

у справі № 806/619/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Житомирській області

про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ Національної поліції в Житомирській області, в якому просив стягнути одноразову грошову допомогу у розмірі 21187,56 грн., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 9167,08 грн. та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення 1 березня 2016 року з позивачем повного розрахунку при звільненні. Стягнуто з ГУ Національної поліції в Житомирській області середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 12992,96 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ГУ Національної поліції в Житомирській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 13 січня 2001 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України на різних посадах, останнє місце служби - інспектор-черговий Житомирського відділу поліції ГУ Національної поліції в Житомирській області.

Наказом ГУ Національної поліції в Житомирській області від 29 лютого 2016 року №38 о/с позивача звільнено зі служби у поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Проте, на день звільнення, розрахунок щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні із позивачем проведено не було. Таку виплату було проведено лише 16 травня 2016 року.

Відповідно до пункту 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 31 грудня 2007 року № 499, при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Разом з тим, а ні Законом України «Про міліцію», а ні Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника з органів внутрішніх справ.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду України від 17 липня 2015 року у справі № 21-8а15.

Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ 29 лютого 2016 року, тоді як, фактичний розрахунок (виплату одноразової грошової допомоги) проведено 16 травня 2016 року.

З огляду на викладене та враховуючи зміст статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку частково задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов'язавши відповідача сплатити на користь позивача 12992,96 грн. за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2016 року - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

М.Г. Кобилянський