Ухвала суду № 63514867, 15.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2016 року м. Київ К/800/15642/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Приватного підприємства «Птахофабрика Прилуцького» до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Птахофабрика Прилуцького» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, Державна податкова інспекція) від 23.12.2011 року № 0000462302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 241 744,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 302 180,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 23.12.2011 року № 0000462302 скасовано.

Судові рішення обґрунтовані тим, що позивачем цілком правомірно сформовано податковий кредит з огляду на наявність у платника податку (позивача у справі) належним чином оформлених первинних документів та реальність здійснення господарських операцій. Крім того суди також зазначили про правомірність розподілу Підприємством податкового кредиту у відповідності до положень пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України та проведення у зв'язку з таким розподілом відповідного коригування звітності.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 02.12.2011 року № 35/23-33210187 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем порушено вимоги п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, ст. 8-1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України № 2755-VІ в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 164 103,00 грн. та невірне визначення суми податкової пільги по коду пільги 14010450 з ПДВ за 2009 -2010 роки та 9 місяців 2011 року на суму 77 641,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції між Підприємством та його контрагентами ПП «Антік-Агро», ЗАТ «Птахокомбінат Дніпровський», ТОВ «Ресурс-Інвест-2007», ТОВ «ВіталаК», ТОВ «Караван-Крим», ТОВ «ВетФактор», ТОВ «Укрпром-Трейд», ТОВ «Інвек» (ТОВ «Оптсвіт»), ПП «Мидас Плюс», ТОВ «Ареал», ПП «Авангард Плюс» не спрямовані на настання реальних правових наслідків та є безтоварними, оскільки позивачем не надано підтверджуючих документів щодо транспортування придбаних у вказаних контрагентів товарно - матеріальних цінностей. Крім того, в касаційній скарзі контролюючий орган також зазначив, що вказані контрагенти не мають основних фондів, трудових ресурсів для проведення господарської діяльності (ПП «Мидас Плюс»), відсутні за юридичною адресою (ПП «Авангард Плюс», ПП «Мидас Плюс»). Вищезазначене, на думку Державної податкової інспекції також свідчить, що позивачем порушено ст. 203, ст. 215, ст. 216 ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що кореспондується з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу), що також кореспондуються з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у межах своєї господарської діяльності придбано у контрагентів ПП «Антік-Агро», ЗАТ «Птахокомбінат Дніпровський», ТОВ «Ресурс-Інвест-2007», ТОВ «ВіталаК», ТОВ «Караван-Крим», ТОВ «ВетФактор», ТОВ «Укрпром-Трейд», ТОВ «Інвек» (ТОВ «Оптсвіт»), ПП «Мидас Плюс», ТОВ «Ареал», ПП «Авангард Плюс» жмих соєвий, сою, макуху соєву, борошно, засоби захисту рослин, кормові добавки, вакцину, пісок сірий, лікувальні препарати, дезінфікуючи засоби.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, встановлено реальне придбання товарів у контрагентів, які фактично були використані Підприємством у власній господарській діяльності (товар, отриманий від контрагентів позивача, був переміщений на склади та кормоцех і в подальшому використаний господарській діяльності (розведення птиці, переробка птиці та кролів, вирощування зернових, технічних та інших культур та інше)), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог законодавства, первинних документів (договори, податкові та видаткові накладні, акти звірки, рахунки фактури, платіжні доручення, квитанції до прибуткових касових ордерів, товарно - транспортна накладна, накладні внутрішньогосподарського призначення).

Також судами враховано і правосуб'єктність сторін на час укладення правочинів та проведення господарських операцій, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Безпідставними є посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на отриманий від контрагентів товар, оскільки, відсутність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, придбання у ПП «Авангард Плюс» дизельного палива підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів від 13.04.2010 року №1304101 на суму 60 500,00 грн.

Посилання на відсутність реального настання правових наслідків (факту поставки товару) щодо відносин з контрагентом ПП «Мидас Плюс», є також безпідставним, оскільки для кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина сторони, внаслідок чого необхідно довести наявність умислу у сторін при укладенні та вчиненні конкретного правочину щодо настання певних протиправних наслідків. Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів. Тому, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем належних та допустимих доказів суду надано не було.

Колегія суддів також зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема, і щодо подання звітності до контролюючого органу та сплати податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Щодо невірного визначення позивачем суми податкової пільги по коду пільги 14010450 з ПДВ на суму 77 641,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. «а» пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит: товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів/послуг, основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у листопаді 2011 року проведено коригування податкового кредиту до декларації за жовтень 2009 року на суму 77 641,00 грн., у зв'язку з використанням позивачем у жовтні 2011 року придбаних у вересні 2009 року товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується актом на списання засобів захисту рослин від 31.10.2011 року відповідно до якого препарати «Фастак» (об'єм 30 літрів) і «Моспілан» (6 кілограмів) списані на збиток («Фастак» випав в осад, а «Маспілан» злежався).

Відповідно до акту про переведення засобів захисту рослин до складу товарів від 31.11.2011 року з рахунку виробничих запасів до складу товарів на реалізацію переведені засоби захисту рослин відповідно до видаткової накладної від 01.09.2009 року № РН-0000036, а саме: «Гранстар Про» у кількості 17 кг.; «Тренд 90 %» у кількості 140 кг.; «Райсил Ультра» у кількості 20 літрів; «Соняшник Ла Пампа № 093» у кількості 71 м.; «Соняшник «Гринго №0117» у кількості 95 м.; «Соняшник РR 63А40» у кількості 53 м.; «Харнес» у кількості 1540 літрів.; «Моспілан» у кількості 24 кг.; «Би-58» у кількості 200 літрів.

Судами також встановлено, що відповідно до даних акта перевірки (аркуш 12 акта перевірки) період включення до складу податкового кредиту спеціальних декларацій по списку контрагентів відповідає періоду виписки податкових накладних.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що коригування в листопаді 2011 року податкового кредиту до декларації за жовтень 2009 року в сумі 77 641,00 грн. є розподілом податкового кредиту у відповідності до положень пп. 209.15.1 п. 209.15. ст. 209 Податкового кодексу України, а не неправильним визначенням суми податкової пільги по коду пільги 14010450 по ПДВ звіту про суми податкових пільг за 2009 року, як зробив висновок контролюючий орган, а отже позивачем не було допущено порушення п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України.

Отже, платник податків належними та допустимими доказами, оцінка яких зроблена судами з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи контролюючого органу щодо вчинення ним податкових правопорушень.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі № 0870/4573/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М.Шипуліна