Ухвала суду № 63514863, 14.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

14 грудня 2016 року м. Київ К/800/27924/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Машівське відділення поліції Карлівського відділу Головного управління Національної поліції у Полтавській області про визнання дій неправомірними, визнання неправомірними та скасування наказів про звільнення, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2016 року зазначена касаційна скарга залишена без руху, оскільки така подана після закінчення строку, встановленого статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України і скаржник не порушував питання про його поновлення.

Скаржникові у строк тридцять днів з моменту отримання даної ухвали запропоновано усунути зазначені недоліки скарги та роз'яснено, що у випадку їх невиконання у відкритті касаційного провадження буде відмолено.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Вищого адміністративного суду України надійшла заява скаржника зареєстрована в канцелярії суду 7 листопада 2016 року в якій останній просить поновити пропущений строк касаційного оскарження.

В обґрунтування доводів своєї заяви представник скаржника посилається на те, не мав можливості вчасно, у встановлений процесуальним законодавством строк, подати скаргу у зв'язку із значним обсягом роботи і великим навантаженням осіб, уповноважених на представництво Міністерства внутрішніх справ України в судах, скороченням штатів, а також необхідністю певного часу для підготовки мотивів скарги у зв'язку із складністю справи.

Разом з тим, вказані доводи в обґрунтування поважності причин пропуску строку касаційного оскарження не можуть бути визнані судом поважними з наступних підстав.

У відповідності до частини 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

В свою чергу, згідно з приписами частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена у відкритому судовому засіданні 3 серпня 2016 року, а в повному обсязі її складено 26 вересня цього ж року, відтак, з урахуванням наведених положень вищезазначених норм процесуального права, а також вимог статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України, така набрала законної сили у день її проголошення, тоді як останнім днем для подачі касаційної скарги на це судове рішення є понеділок - 17 жовтня 2016 року включно.

Разом з тим, згідно з наявної у відкритих і загальнодоступних джерелах інформації (офіційного веб-сайту УДППЗ «Укрпошта») згідно даних штрих - кодового ідентифікатора рекомендованого поштового відправлення, у якому здійснено направлення скаржнику копії оскаржуваної ухвали, така одержана ним 30 вересня 2016 року, тобто до закінчення строку касаційного оскарження, натомість скаргу подано лише 20 жовтня 2016 року після закінчення вказаного строку.

При цьому, скаржник не зазначив обставин, пов'язаних з існуванням непереборних та об'єктивних обставин, незалежних від його волі за наявності яких у нього була відсутня можливість вчасно, тобто у встановлений процесуальним законом строк, звернутись до касаційного суду із цією скаргою.

Інших доводів, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про поважність причин пропуску строку касаційного оскарження скаржник не зазначив.

Не вбачається таких і з матеріалів касаційної скарги та доданих до неї документів.

За приписами абзацу 2 частини 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Оскільки, в силу названих вище обставин, вказані скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження не можна визнати поважними, враховуючи вимоги статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, а матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Керуючись статтею 214 Кодексу адміністративного судочинства України,-

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Машівське відділення поліції Карлівського відділу Головного управління Національної поліції у Полтавській області про визнання дій неправомірними, визнання неправомірними та скасування наказів про звільнення, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк