Ухвала суду № 63514854, 14.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

14 грудня 2016 року м. Київ К/800/29367/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу Господарського суду Чернігівської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Чернігівської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Господарського суду Чернігівської області (далі - Суд) в якому просила зобов'язати відповідача здійснити їй перерахунок і виплату заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року заробітної плати відповідно до частини 1 статті 144 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VІ) зі змінами щодо розмірів посадових окладів працівників апарату суду, внесеними Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), а також за період з 29 березня по 31 грудня 2015 року - відповідно до статті 147 Закону № 2453-VІ у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VІІІ) з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (далі - спірний перерахунок).

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що у вказані нею спірні періоди заробітна плата працівника апарату суду повинна була нараховуватись і виплачуватись відповідно до приписів наведених правових норм законодавства, а тому дії відповідача не ґрунтуються на вимогах закону, порушують її права.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року позов задоволено та зобов'язано відповідача здійснити спірний перерахунок заробітної плати позивача.

Оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2016 року у відкритті апеляційного провадження у справі відмовлено на підставі пункту 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2016 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху, з підстав її невідповідності вимогам частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржнику, у строк до 18 листопада 2016 року запропоновано усунути зазначені в ухвалі недоліки та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде йому повернуто.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Вищого адміністративного суду України надійшла заява скаржника, зареєстрована в канцелярії суду 11 листопада 2016 року, якою недоліки касаційної скарги усунуто.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що відповідач не подав у встановлений судом строк заяву про поновлення строку апеляційного оскарження.

Так, у відповідності до абзацу 1 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Ухвалою судді апеляційну скаргу Суду залишено без руху на підставі наведених положень процесуального законодавства і встановлено строк для виконання вимог ухвали тридцять днів з моменту її отримання, роз'яснено наслідки невиконання вимог ухвали.

Ухвала судді про залишення апеляційної скарги без руху одержана скаржником 1 серпня 2016 року, однак у встановлений нею строк відповідач не звернутися до суду апеляційної інстанції з відповідною заявою і не вказав інших підстав для поновлення строку оскарження рішення суду першої інстанції.

Згідно з положеннями абзацу 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі відповідає дійсним обставинам справи, ґрунтується на дотриманні вимог процесуального закону, доводи касаційної скарги його висновку не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд порушив норми процесуального права.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Чернігівської області про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Господарського суду Чернігівської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2016 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк