Ухвала суду № 63514841, 15.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2016 року м. Київ К/800/416/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт - Херсон» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродукт - Херсон» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, Державна податкова інспекція) від 11.01.2013 року №0000302200, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 445 574,00 грн. та від 11.01.2013 року №0000312200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 30 743,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 15 371,00 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 11.01.2013 року №0000302200 та №0000312200.

Судові рішення обґрунтовані тим, що контролюючим органом не доведено, що Товариством проведено реалізацію товару пов'язаним особам за цінами, які є нижчими ніж звичайні, та не наведено належних обґрунтувань на підтвердження доводів щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, натомість позивачем цілком правомірно сформовано витрати з огляду на наявність у нього належним чином оформлених первинних документів та реальність здійснення господарських операцій.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити в повному обсязі.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 28.12.2012 року № 3227/22-1/33590624 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем порушено вимоги п.138.2 ст. 138, пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 445 574,00 грн. та заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 30 743,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивачем проведено реалізацію висівок гранульованих пшеничних нерезиденту, який є пов'язаною особою, за цінами, які є нижчими ніж звичайні, що є порушенням пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України , а також проведення господарських операцій з придбання паливно - мастильних матеріалів у контрагентів ТОВ «Торговий дім «Паладіум» та ПП «Алекс», які не спрямовані на настання реальних правових наслідків, оскільки згідно акту ДПІ у м. Херсоні від 06.01.2012 року №101/7/15-211 «Про надання інформації та матеріалів перевірки по ТОВ «Торговий дім «Палладіум» та акту від 27.01.2012 року №285/23/2/34554498 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Алекс-ЛДТ», вказані контрагенти позивача не знаходяться за юридичною адресою, не має необхідних матеріальних (основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) та трудових ресурсів для проведення господарської діяльності, а отже вищезазначене свідчить, що господарські операції позивача з вказаним контрагентом фактично не спричинили реального настання правових наслідків.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 29.03.2010 року позивач уклав з нерезидентом - компанією «VESMA LLC» (США) експортний контракт №0603-1/2010 на реалізацію висівок пшеничних гранульованих.

Контролюючий орган дійшов висновку, що Товариство реалізувало вказані висівки компанії «VESMA LLC» (США), яка є пов'язаною особою, за цінами, які відрізняються більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари, що підтверджується цінами з сайту АПК-Інформ (http:www.apk-inform.com.ru) та розрахунком, наведеному в акті перевірки у додатках 2.6, 2.7.

Також судом встановлено, що позивач у 2011 році надавав послуги по грануляції висівок пшеничних ПП «Єврокомерш Україна» (ціна переробки 1 т. висівки 125,00 грн.) ТОВ «Агросервіс» (ціна переробки 1 т. висівки 119,00 грн., 124 грн.), ТОВ «Агрохолдінг» (ціна переробки 1 т. висівки 105 грн.), на підставі чого контролюючий орган дійшов висновку, що позивач надавав послуги по грануляції висівок пшеничних ТОВ «Агрохолдінг» за цінами, нижчими за звичайні, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ та зазначив, що позивач та ТОВ «Агрохолдінг» є пов'язаними підприємствами, оскільки директор, головний бухгалтер та засновники вказаних підприємств є ті ж самі особи.

Так, відповідно до Прикінцевих положень Податкового кодексу України стаття 39 цього Кодексу, яка регулює методи визначення та порядок застосування звичайної ціни, набирає чинності з 1 січня 2013 року, до вказаної дати діє п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» (далі - Закон № 334/94-ВР).

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону).

Підпунктом 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України встановлено, що дохід,отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги), (пп. 153.2.2. п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем не було надано доказів в підтвердження проведення ним повного аналізу цін на аналогічну продукцію, використання при визначенні звичайної ціни інформації про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами інших продавців-резидентів, умови яких є співставними умовам експортного контракту, укладеному між позивачем та компанією «VESMA LLC», а інформація для визначення звичайної ціни, яка була використана Державною податковою інспекцією з сайту АПК-Інформ (http:www.apk-inform.com.ru) не є офіційним джерелом інформації.

Натомість інших обґрунтованих доказів, щодо дослідження рівня звичайних цін на відповідний товар, всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, контролюючим органом не надано, як не надано і жодних доказів, що позивач компанія «VESMA LLC» та ТОВ «Агрохолдінг» є пов'язаними особами. Крім того, позивач надав до суду нотаріально засвідчені пояснення керуючими компанії «VESMA LLC», в яких зазначено, що ОСОБА_4 не є законним власником «VESMA LLC», що спростовує твердження контролюючого органу про пов'язаність вказаної компанії та позивача через засновника ОСОБА_4.

З матеріалів справи також вбачається, що контролюючий орган не направляв позивачу і запитів щодо обґрунтування рівня договірних цін.

Таким чином, Державною податковою інспекцією не надано доказів та не доведено, що ціна визначена у договорі не відповідає рівню звичайної ціни а тому, виходячи із положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно вважати, що звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору, та така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Щодо порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України по правовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Паладіум»» та ПП «Алекс ЛТД» суд зазначає про наступне.

Так, відповідно до пп. 14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товару, здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та контрагентами ТОВ «Торговий дім «Паладіум»» та ПП «Алекс ЛТД» укладено договори на придбання паливно - мастильних матеріалів (дизельне паливо) від 28.10.2011 року №28/10-1 та від 13.10.2011 року № 49.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, встановлено реальне виконання договорів на придбання товару, укладених з контрагентами, подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності (забезпечення експлуатації автотранспорту), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог законодавства, первинних документів (видаткові та податкові накладні, товарно - транспортні накладні, оборотно - сальдові відомості, акти списання товарів, платіжні документи).

Колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача достатніх матеріальних, трудових чи будь - яких інших ресурсів, як і наявність чи відсутність таких контрагентів за юридичною адресою не є достатніми підставами для висновку про відсутність реальних правових наслідків господарських операцій чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Крім того, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів, а тому, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем належних та допустимих доказів суду надано не було.

Отже, платник податків належними та допустимими доказами, оцінка яких зроблена судами з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи контролюючого органу щодо вчинення ним податкових правопорушень.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі № 821/280/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М.Шипуліна