Рішення № 6351482, 05.06.2009, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

Код суду 0555 Справа №2-36/2009

РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2009 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Циктіча В.М.,

при секретарі Осадчій А.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представниці відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ясинувата цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 02 листопада 2007 року його син – ОСОБА_4 був смертельно травмований автомобілем ВАЗ-21140 (реєстраційний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_5 Власник транспортного засобу – підприємство з іноземними інвестиціями „ОНІКС ДОН” (далі – ПІІ „ОНІКС ДОН”) застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” (далі – ЗАТ «АСКА»), однак останнє відмовляється відшкодувати завдану позивачеві шкоду. У зв’язку з цим просив суд у примусовому порядку стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 2281,88 грн., витрачені на лікування сина, 9383,50 грн. – витрати на поховання та влаштування поминального обряду, 51 000 грн. відшкодування шкоди внаслідок загибелі ОСОБА_4, 2 550 грн. моральної шкоди, 1500 грн. – витрати на правову допомогу, а також судові витрати в сумі 148,00 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник уточнили позовні вимоги, просили стягнути з відповідача витрати на лікування загиблого у сумі 2 317, 52 грн., решту позовних вимог залишили без змін, просили стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду, а також витрати на правову допомогу у загальній сумі 66 899, 02 грн., наполягали на задоволенні позовних вимог. Зазначили, що саме позивач, який є непрацездатною особою, взяв на себе витрати на лікування, а у подальшому і поховання загиблого.

Представниця відповідача у судовому засіданні позов визнала частково, у подальшому змінила свою позицію, надавши письмові заперечення, у яких просила у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки не встановлена вина водія ОСОБА_5, а також мають місце винні дії загиблого ОСОБА_4, який перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи велосипедом, який на думку відповідача є джерелом підвищеної небезпеки, порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого і сталася дорожньо-транспортна подія (далі - ДТП) з загибеллю ОСОБА_4

Суд, заслухавши позивача та його представника, представницю відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та правовідносини, що їм відповідають, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність передбачених законом підстав для їх часткового задоволення.

Судом встановлено, що 02 листопада 2007 року близько 18.00 год. син позивача - ОСОБА_4 на вул. Братів Паукових у с. Орлівка Ясинуватського району під час керування велосипедом зіткнувся з автомобілем ВАЗ-21140 (реєстраційний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_5, який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної події ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження та помер у лікарні 08.11.2007 р.

Згідно з ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є пов’язана з використанням транспортних засобів діяльність, що створює підвищену небезпеку для особи, яка здійснює цю діяльність, та інших осіб.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (у т.ч. за договором оренди) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля ВАЗ 21140, реєстраційний номер НОМЕР_1, є ПІІ «ОНІКС ДОН» (а.с.38)

ПІІ «ОНІКС ДОН» уклало з ТОВ «Востокенергоконструкція» договір, предметом якого є оренда вищевказаного автомобіля на строк з 16.01.2007 р. до 31.12.2007 р. (а.с.40)

На підставі подорожнього листа, виданого ТОВ «Востокенергоконструкція», автомобіль НОМЕР_2, наданий водієві ОСОБА_5 на період з 01 до 05 листопада 2007 р. (а.с.39) ОСОБА_5 за станом на 02.11.2007 р. перебував у трудових відносинах з ТОВ «Востокенергоконструкція». (а.с.52) Наведене свідчить, що ОСОБА_5 на законних підставах використовував вказаний автомобіль і відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок використання вказаного транспортного засобу, на підставі ч.2 ст.1187 ЦК покладається на ТОВ «Востокенергоконструкція».

Позивач надав суду заяву про залишення без розгляду його вимог до ОСОБА_5 та ТОВ «Востокенергоконструкція». Судом 14 травня 2009 р. винесена відповідна ухвала, яка набула чинності.

Відповідно до полісу від 21.08.2007 р. № ВВ/2671710 ПІІ «ОНІКС ДОН» застрахувало цивільно-правову відповідальність в ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА”, забезпеченим транспортним засобом за даним полісом є автомобіль – учасник дорожньо-транспортної події, а саме, ВАЗ 21140, (реєстраційний номер НОМЕР_1). Строк дії договору встановлений з 21.08.2007 р. до 20.08.2008 р., визначений ліміт відповідальності страховика за шкоду життю та здоров’ю – 51 тис.грн., за шкоду майну – 25,5 тис.грн. (а.с.155)

Укладений договір є договором 1-го типу, що відповідно до п.15.1 ст.15 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Статтею 6 Закону визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що 02.11.2007 р. мав місце саме страховий випадок, оскільки цивільно-правова відповідальність за спричинену шкоду покладається на ТОВ „Востокенергоконструкція”, як особу, яка на законних підставах користувалась джерелом підвищеної небезпеки.

Таким чином, ЗАТ «АСКА», уклавши вищевказаний договір, взяло на себе цивільно-правову відповідальність за шкоду третім особам, спричинену забезпеченим транспортним засобом.

Згідно з актом судово-медичного дослідження від 08.11.2007 р. № 110 смерть ОСОБА_4 настала в результаті закритої, тяжкої, гострої черепно-мозкової травми. За результатами біохімічного аналізу крові та сечі загиблого на алкоголь встановлена наявність етилового спирту в кількості, яка при житті могла відповідати сильному ступеню сп’яніння. (а.с.129-135)

Проведеною по факту дорожньо-транспортної події дослідчою перевіркою встановлено, що зіткнення велосипеда під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля ВАЗ-21140 під керуванням ОСОБА_5 сталося на смузі руху автомобіля. (а.с.106-113) За наслідками перевірки неодноразово приймались рішення про відмову у порушенні кримінальної справи за ч.2 ст.286 КК України стосовно ОСОБА_5 Дані постанови за скаргами позивача судом скасовувались 18.03.2008 р. (а.с.122).

На своє звернення до ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” про виплату страхового відшкодування позивач отримав відповідь від 27.01.2009 р. №163-22/19, згідно з якою у задоволенні його вимог відмовлено.

Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування та заперечуючи проти позову ЗАТ «АСКА» стверджує, що в даному випадку не настає цивільно-правова відповідальність застрахованої особи, оскільки не встановлена вина останньої у ДТП та спричиненні шкоди третім особам.

З даною позицією суд не може погодитись, оскільки згідно з ч.5 ст.1187 ЦК наявність вини не є обов’язковою підставою для настання відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Звільнення від відповідальності в даному випадку можливе лише за умов, якщо шкода завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно із зазначеною нормою обов’язок доведення вказаних обставин покладається на відповідача, однак останнім не надано суду доказів, що мав місце умисел потерпілого або непереборна сила.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відсутність даних на підтвердження вини водія ОСОБА_5 у дорожньо-транспортній події не є перешкодою для покладання обов’язку з відшкодування шкоди на особу, яка на законних підставах використовувала джерело підвищеної небезпеки, або на страхувальника.

Суд залишає поза увагою наполягання відповідача на визнанні велосипеда джерелом підвищеної небезпеки, оскільки, відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК та п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, таким джерелом визнається діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Велосипед не наділений властивостями, які створюють більшу небезпеку ніж інші побутові речі. Віднесення Правилами дорожнього руху України велосипеда до транспортних засобів не є тотожним визнанню його джерелом підвищеної небезпеки, оскільки визначальним, згідно з ч.1 ст.1187 ЦК, є існування такого ризику для оточуючих, який є суттєво більшим ніж ризик під час експлуатації інших предметів. На переконання суду велосипед такого ризику не утворює.

В своїх запереченнях відповідач наголошує на тому, що дорожньо-транспортна подія сталася з вини загиблого, яка полягала у його грубій необережності, а саме, знаходження в нетверезому стані та нехтування правилами безпеки дорожнього руху. Як на доказ та підтвердження своєї позиції відповідач посилається на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

Суд не може повністю погодитись з зазначеним.

Ствердження про порушення загиблим правил дорожнього руху, а саме, те що під час зіткнення він перебував на смузі зустрічного руху витікає з постанови про порушення кримінальної справи (а.с.165-168). Однак, відповідно до положень ст.61 ЦПК України постанова про відмову в порушенні кримінальної справи не має преюдиціального значення та не звільняє від обов’язку доказування. Разом з тим, відповідачем на порушення положень ч.3 ст.10 ЦПК України не надано суду доказів на підтвердження тієї обставини, на яку він посилається. Тому суд не вважає доведеним факт порушення загиблим правил дорожнього руху.

Доказаним суд знаходить факт перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп’яніння, що могло певним чином сприяти настанню негативних наслідків і згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” є підставою для відповідного зменшення розміру страхового відшкодування.

Згідно з п 22.1 ст.22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого є шкода (у тому числі моральна), пов’язана з лікуванням, смертю потерпілого.

В силу ст.24 Закону у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я.

Згідно з наданими позивачем документами ОСОБА_4 перебував на лікуванні в Авдіївській центральній міській лікарні з 02.11.2007 р. до 08.11.2007 р. (а.с.195), на його лікування витрачені кошти в розмірі 2 317,52 грн. (а.с.9-29), необхідність застосування придбаних позивачем медичних препаратів підтверджується витягом з історії хвороби пацієнта ОСОБА_4 (а.с.196-200).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про підтвердження та обґрунтованість витрат на лікування потерпілого, які становлять 2 317,52 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

На підставі ст.27 Закону право на отримання відшкодування за шкоду, пов’язану з смертю потерпілого, мають особи, які взяли на себе витрати з поховання. Позивачем надані суду документи, які свідчать про те, що саме ним здійснювалась оплата послуг з поховання, влаштування поминального обряду.

Зокрема, на поховання загиблого, встановлення надмогилля витрачено 3691, 5 грн. (а.с.5-7), на поминальний обід витрачено 5 200 грн. (а.с.185), зазначені витрати в загальній сумі 8 891,5 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Оскільки витрати в частині 492 грн. на поминальний обід (5692-5200=492 грн.) документально не підтверджені у їх стягненні належить відмовити.

Пунктом 22.3 ст.22 Закону встановлено, що потерпілому страховиком відшкодовується моральна шкода, передбачена п.п.1, 2 ч.2 ст.23 ЦК України у розмірі не більше п’яти відсотків ліміту, встановленого у пункті 9.3 ст.9 Закону, тобто виходячи з 51 тис.грн.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Згідно зі ст.27 Конституції України кожна людина має невід’ємне право на життя. Разом з тим, дія джерела підвищеної небезпеки викликала смерть ОСОБА_4, чим порушено його гарантоване Конституцією України право на життя.

Не встановлення вини водія транспортного засобу не позбавляє заінтересованих осіб права на відшкодування моральної шкоди, яка відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, оскільки шкода завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Наведене надає право позивачеві, який є батьком ОСОБА_4, вимагати відшкодування моральної шкоди у встановленому Законом розмірі.

Таким чином, підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з страховика моральної шкоди у розмірі 2 550 грн., що відповідає встановленим Законом межам.

Позивач, як непрацездатна особа та особа, яка взяла на себе витрати з поховання, просить стягнути з відповідача страхове відшкодування за шкоду, пов’язаною зі смертю сина у розмірі 51 тис.грн.

Право на отримання страхового відшкодування надане позивачеві пунктами 27.1, 27.2 статті 27 Закону. Зазначене відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого в результаті ДТП настала протягом року після цієї події та є прямим наслідком такої ДТП.

Матеріалами справи доведено та сторонами не заперечується, що смерть ОСОБА_4 є результатом ДТП, яка мала місце 02.11.2007 р., строк від дня ДТП і до дня смерті перебуває в межах, встановлених вищевказаною нормою.

Суд, з огляду на обставини дорожньо-транспортної події, враховуючи імовірність, що загиблий, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, міг своїми діями негативно впливати на розвиток подій та певним чином сприяти їм, вважає за можливе зменшити до 25 тис.грн. розмір страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача 1500 грн. в якості витрат на правову допомогу.

Згідно з договором про надання юридичної допомоги від 23.10.2008 р. (а.с.179-180), Книгою обліку доходів та витрат (а.с.181-183) позивач сплатив за надані послуги 1 500 грн.

Відповідно до Постанови КМУ від 27.04.2006 р. № 590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” витрати, пов’язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинні перевищувати 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу.

По справі відбулося тринадцять судових засідань за участю ОСОБА_2, який надавав позивачеві правову допомогу, з урахуванням часу, який був затрачений на їх проведення, та розміру мінімальної заробітної плати у відповідні періоди, розмір компенсації повинен становити 1803, 51 грн., що перевищує в цій частині позовні вимоги. Судом, як регламентовано ч.1 ст.11 ЦПК України, цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог. У зв’язку з цим судом вирішуються вимоги виходячи з 1500 грн., тобто з суми, зазначеної у позовній заяві.

Статтею 79 ЦПК України судовий збір та витрати на правову допомогу віднесені до судових витрат. Частиною 1 ст.88 ЦПК України встановлено, що в разі часткового задоволення позову, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом частково задовольняються позовні вимоги в загальному розмірі 36 209,02 грн., що складає 54,12 % від заявленої суми. З врахуванням цього судові витрати, які підлягають стягненню з відповідача становлять (1500+118+30) / 100 Х 54,12 = 891,89 грн.

На підставі ст.ст. 23, 1167, 1187 ЦК України, керуючись ст. ст. 214, 215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” задовольнити частково.

Стягнути ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” (м.Київ, вул. А. Антонова, б.5, ідентифікаційний код 13490997) страхове відшкодування у сумі 36 209 (тридцять шість тисяч двісті дев’ять) грн. 02 коп., а також частково судові витрати на оплату судового збору, інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та правову допомогу в розмірі 891,89 грн., а всього 37100,92 (тридцять сім тисяч сто) грн. 92 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :

К О П І Я

Код суду 0555 Справа №2-36/2009

РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2009 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Циктіча В.М.,

при секретарі Осадчій А.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представниці відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ясинувата цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 02 листопада 2007 року його син – ОСОБА_4 був смертельно травмований автомобілем ВАЗ-21140 (реєстраційний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_5 Власник транспортного засобу – підприємство з іноземними інвестиціями „ОНІКС ДОН” (далі – ПІІ „ОНІКС ДОН”) застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” (далі – ЗАТ «АСКА»), однак останнє відмовляється відшкодувати завдану позивачеві шкоду. У зв’язку з цим просив суд у примусовому порядку стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 2281,88 грн., витрачені на лікування сина, 9383,50 грн. – витрати на поховання та влаштування поминального обряду, 51 000 грн. відшкодування шкоди внаслідок загибелі ОСОБА_4, 2 550 грн. моральної шкоди, 1500 грн. – витрати на правову допомогу, а також судові витрати в сумі 148,00 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник уточнили позовні вимоги, просили стягнути з відповідача витрати на лікування загиблого у сумі 2 317, 52 грн., решту позовних вимог залишили без змін, просили стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду, а також витрати на правову допомогу у загальній сумі 66 899, 02 грн., наполягали на задоволенні позовних вимог. Зазначили, що саме позивач, який є непрацездатною особою, взяв на себе витрати на лікування, а у подальшому і поховання загиблого.

Представниця відповідача у судовому засіданні позов визнала частково, у подальшому змінила свою позицію, надавши письмові заперечення, у яких просила у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки не встановлена вина водія ОСОБА_5, а також мають місце винні дії загиблого ОСОБА_4, який перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи велосипедом, який на думку відповідача є джерелом підвищеної небезпеки, порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого і сталася дорожньо-транспортна подія (далі - ДТП) з загибеллю ОСОБА_4

Суд, заслухавши позивача та його представника, представницю відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та правовідносини, що їм відповідають, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність передбачених законом підстав для їх часткового задоволення.

Судом встановлено, що 02 листопада 2007 року близько 18.00 год. син позивача - ОСОБА_4 на вул. Братів Паукових у с. Орлівка Ясинуватського району під час керування велосипедом зіткнувся з автомобілем ВАЗ-21140 (реєстраційний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_5, який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної події ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження та помер у лікарні 08.11.2007 р.

Згідно з ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є пов’язана з використанням транспортних засобів діяльність, що створює підвищену небезпеку для особи, яка здійснює цю діяльність, та інших осіб.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (у т.ч. за договором оренди) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля ВАЗ 21140, реєстраційний номер НОМЕР_1, є ПІІ «ОНІКС ДОН» (а.с.38)

ПІІ «ОНІКС ДОН» уклало з ТОВ «Востокенергоконструкція» договір, предметом якого є оренда вищевказаного автомобіля на строк з 16.01.2007 р. до 31.12.2007 р. (а.с.40)

На підставі подорожнього листа, виданого ТОВ «Востокенергоконструкція», автомобіль НОМЕР_2, наданий водієві ОСОБА_5 на період з 01 до 05 листопада 2007 р. (а.с.39) ОСОБА_5 за станом на 02.11.2007 р. перебував у трудових відносинах з ТОВ «Востокенергоконструкція». (а.с.52) Наведене свідчить, що ОСОБА_5 на законних підставах використовував вказаний автомобіль і відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок використання вказаного транспортного засобу, на підставі ч.2 ст.1187 ЦК покладається на ТОВ «Востокенергоконструкція».

Позивач надав суду заяву про залишення без розгляду його вимог до ОСОБА_5 та ТОВ «Востокенергоконструкція». Судом 14 травня 2009 р. винесена відповідна ухвала, яка набула чинності.

Відповідно до полісу від 21.08.2007 р. № ВВ/2671710 ПІІ «ОНІКС ДОН» застрахувало цивільно-правову відповідальність в ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА”, забезпеченим транспортним засобом за даним полісом є автомобіль – учасник дорожньо-транспортної події, а саме, ВАЗ 21140, (реєстраційний номер НОМЕР_1). Строк дії договору встановлений з 21.08.2007 р. до 20.08.2008 р., визначений ліміт відповідальності страховика за шкоду життю та здоров’ю – 51 тис.грн., за шкоду майну – 25,5 тис.грн. (а.с.155)

Укладений договір є договором 1-го типу, що відповідно до п.15.1 ст.15 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Статтею 6 Закону визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що 02.11.2007 р. мав місце саме страховий випадок, оскільки цивільно-правова відповідальність за спричинену шкоду покладається на ТОВ „Востокенергоконструкція”, як особу, яка на законних підставах користувалась джерелом підвищеної небезпеки.

Таким чином, ЗАТ «АСКА», уклавши вищевказаний договір, взяло на себе цивільно-правову відповідальність за шкоду третім особам, спричинену забезпеченим транспортним засобом.

Згідно з актом судово-медичного дослідження від 08.11.2007 р. № 110 смерть ОСОБА_4 настала в результаті закритої, тяжкої, гострої черепно-мозкової травми. За результатами біохімічного аналізу крові та сечі загиблого на алкоголь встановлена наявність етилового спирту в кількості, яка при житті могла відповідати сильному ступеню сп’яніння. (а.с.129-135)

Проведеною по факту дорожньо-транспортної події дослідчою перевіркою встановлено, що зіткнення велосипеда під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля ВАЗ-21140 під керуванням ОСОБА_5 сталося на смузі руху автомобіля. (а.с.106-113) За наслідками перевірки неодноразово приймались рішення про відмову у порушенні кримінальної справи за ч.2 ст.286 КК України стосовно ОСОБА_5 Дані постанови за скаргами позивача судом скасовувались 18.03.2008 р. (а.с.122).

На своє звернення до ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” про виплату страхового відшкодування позивач отримав відповідь від 27.01.2009 р. №163-22/19, згідно з якою у задоволенні його вимог відмовлено.

Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування та заперечуючи проти позову ЗАТ «АСКА» стверджує, що в даному випадку не настає цивільно-правова відповідальність застрахованої особи, оскільки не встановлена вина останньої у ДТП та спричиненні шкоди третім особам.

З даною позицією суд не може погодитись, оскільки згідно з ч.5 ст.1187 ЦК наявність вини не є обов’язковою підставою для настання відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Звільнення від відповідальності в даному випадку можливе лише за умов, якщо шкода завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно із зазначеною нормою обов’язок доведення вказаних обставин покладається на відповідача, однак останнім не надано суду доказів, що мав місце умисел потерпілого або непереборна сила.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відсутність даних на підтвердження вини водія ОСОБА_5 у дорожньо-транспортній події не є перешкодою для покладання обов’язку з відшкодування шкоди на особу, яка на законних підставах використовувала джерело підвищеної небезпеки, або на страхувальника.

Суд залишає поза увагою наполягання відповідача на визнанні велосипеда джерелом підвищеної небезпеки, оскільки, відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК та п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, таким джерелом визнається діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Велосипед не наділений властивостями, які створюють більшу небезпеку ніж інші побутові речі. Віднесення Правилами дорожнього руху України велосипеда до транспортних засобів не є тотожним визнанню його джерелом підвищеної небезпеки, оскільки визначальним, згідно з ч.1 ст.1187 ЦК, є існування такого ризику для оточуючих, який є суттєво більшим ніж ризик під час експлуатації інших предметів. На переконання суду велосипед такого ризику не утворює.

В своїх запереченнях відповідач наголошує на тому, що дорожньо-транспортна подія сталася з вини загиблого, яка полягала у його грубій необережності, а саме, знаходження в нетверезому стані та нехтування правилами безпеки дорожнього руху. Як на доказ та підтвердження своєї позиції відповідач посилається на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

Суд не може повністю погодитись з зазначеним.

Ствердження про порушення загиблим правил дорожнього руху, а саме, те що під час зіткнення він перебував на смузі зустрічного руху витікає з постанови про порушення кримінальної справи (а.с.165-168). Однак, відповідно до положень ст.61 ЦПК України постанова про відмову в порушенні кримінальної справи не має преюдиційного значення та не звільняє від обов’язку доказування. Разом з тим, відповідачем на порушення положень ч.3 ст.10 ЦПК України не надано суду доказів на підтвердження тієї обставини, на яку він посилається. Тому суд не вважає доведеним факт порушення загиблим правил дорожнього руху.

Доказаним суд знаходить факт перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп’яніння, що могло певним чином сприяти настанню негативних наслідків і згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” є підставою для відповідного зменшення розміру страхового відшкодування.

Згідно з п 22.1 ст.22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого є шкода (у тому числі моральна), пов’язана з лікуванням, смертю потерпілого.

В силу ст.24 Закону у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я.

Згідно з наданими позивачем документами ОСОБА_4 перебував на лікуванні в Авдіївській центральній міській лікарні з 02.11.2007 р. до 08.11.2007 р. (а.с.195), на його лікування витрачені кошти в розмірі 2 317,52 грн. (а.с.9-29), необхідність застосування придбаних позивачем медичних препаратів підтверджується витягом з історії хвороби пацієнта ОСОБА_4 (а.с.196-200).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про підтвердження та обґрунтованість витрат на лікування потерпілого, які становлять 2 317,52 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

На підставі ст.27 Закону право на отримання відшкодування за шкоду, пов’язану з смертю потерпілого, мають особи, які взяли на себе витрати з поховання. Позивачем надані суду документи, які свідчать про те, що саме ним здійснювалась оплата послуг з поховання, влаштування поминального обряду.

Зокрема, на поховання загиблого, встановлення надмогилля витрачено 3691, 5 грн. (а.с.5-7), на поминальний обід витрачено 5 200 грн. (а.с.185), зазначені витрати в загальній сумі 8 891,5 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Оскільки витрати в частині 492 грн. на поминальний обід (5692-5200=492 грн.) документально не підтверджені у їх стягненні належить відмовити.

Пунктом 22.3 ст.22 Закону встановлено, що потерпілому страховиком відшкодовується моральна шкода, передбачена п.п.1, 2 ч.2 ст.23 ЦК України у розмірі не більше п’яти відсотків ліміту, встановленого у пункті 9.3 ст.9 Закону, тобто виходячи з 51 тис.грн.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Згідно зі ст.27 Конституції України кожна людина має невід’ємне право на життя. Разом з тим, дія джерела підвищеної небезпеки викликала смерть ОСОБА_4, чим порушено його гарантоване Конституцією України право на життя.

Не встановлення вини водія транспортного засобу не позбавляє заінтересованих осіб права на відшкодування моральної шкоди, яка відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, оскільки шкода завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Наведене надає право позивачеві, який є батьком ОСОБА_4, вимагати відшкодування моральної шкоди у встановленому Законом розмірі.

Таким чином, підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з страховика моральної шкоди у розмірі 2 550 грн., що відповідає встановленим Законом межам.

Позивач, як непрацездатна особа та особа, яка взяла на себе витрати з поховання, просить стягнути з відповідача страхове відшкодування за шкоду, пов’язаною зі смертю сина у розмірі 51 тис.грн.

Право на отримання страхового відшкодування надане позивачеві пунктами 27.1, 27.2 статті 27 Закону. Зазначене відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого в результаті ДТП настала протягом року після цієї події та є прямим наслідком такої ДТП.

Матеріалами справи доведено та сторонами не заперечується, що смерть ОСОБА_4 є результатом ДТП, яка мала місце 02.11.2007 р., строк від дня ДТП і до дня смерті перебуває в межах, встановлених вищевказаною нормою.

Суд, з огляду на обставини дорожньо-транспортної події, враховуючи імовірність, що загиблий, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, міг своїми діями негативно впливати на розвиток подій та певним чином сприяти їм, вважає за можливе зменшити до 25 тис.грн. розмір страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача 1500 грн. в якості витрат на правову допомогу.

Згідно з договором про надання юридичної допомоги від 23.10.2008 р. (а.с.179-180), Книгою обліку доходів та витрат (а.с.181-183) позивач сплатив за надані послуги 1 500 грн.

Відповідно до Постанови КМУ від 27.04.2006 р. № 590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” витрати, пов’язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинні перевищувати 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу.

По справі відбулося тринадцять судових засідань за участю ОСОБА_2, який надавав позивачеві правову допомогу, з урахуванням часу, який був затрачений на їх проведення, та розміру мінімальної заробітної плати у відповідні періоди, розмір компенсації повинен становити 1803, 51 грн., що перевищує в цій частині позовні вимоги. Судом, як регламентовано ч.1 ст.11 ЦПК Україн, цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог. У зв’язку з цим судом вирішуються вимоги виходячи з 1500 грн., тобто з суми, зазначеної у позовній заяві.

Статтею 79 ЦПК України судовий збір та витрати на правову допомогу віднесені до судових витрат. Частиною 1 ст.88 ЦПК України встановлено, що в разі часткового задоволення позову, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом частково задовольняються позовні вимоги в загальному розмірі 36 209,02 грн., що складає 54,12 % від заявленої суми. З врахуванням цього судові витрати, які підлягають стягненню з відповідача становлять (1500+118+30) / 100 Х 54,12 = 891,89 грн.

На підставі ст.ст. 23, 1167, 1187 ЦК України, керуючись ст. ст. 214, 215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” задовольнити частково.

Стягнути ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” (м.Київ, вул. А. Антонова, б.5, ідентифікаційний код 13490997) страхове відшкодування у сумі 36 209 (тридцять шість тисяч двісті дев’ять) грн. 02 коп., а також частково судові витрати на оплату судового збору, інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та правову допомогу в розмірі 891,89 грн., а всього 37100,92 (тридцять сім тисяч сто) грн. 92 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :

Відповідає оригіналу.

Суддя Ясинуватського

міськрайонного суду ОСОБА_6

Код суду 0555 Справа №2-36/2009

РІШЕННЯ

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

19 червня 2009 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Циктіча В.М.,

при секретарі Осадчій А.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представниці відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ясинувата цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” задовольнити частково.

Стягнути ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” (м.Київ, вул. А. Антонова, б.5, ідентифікаційний код 13490997) страхове відшкодування у сумі 36 209 (тридцять шість тисяч двісті дев’ять) грн. 02 коп., а також частково судові витрати на оплату судового збору, інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та правову допомогу в розмірі 891,89 грн., а всього 37100,92 (тридцять сім тисяч сто) грн. 92 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :