Ухвала суду № 63514488, 13.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року м. Київ К/800/20104/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Горбатюка С.А., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 17 вересня 2012 року №179 та №180.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Дніпропетровська митниця ДФС просить оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем у митному режимі ІМ40 оформлено товар - «цегла вогнетривка» марки КОLAS 50 та КОLAS 130 за кодом 6902209100 згідно УКТЗД, ставка ввізного мита 2% за наступними вантажними митними деклараціями: від 27 квітня 2010 року №113050000/2010/003335, №113050000/2010/003340, від 07 травня 2010 року №113050000/2010/003651, №113050000/2010/003684, від 13 травня 2010 року №113050000/2010/003832, від 19 травня 2010 року №113050000/2010/004008, №113050000/2010/004011, №113050000/2010/004012, від 20 травня 2010 року №113050000/2010/004053, від 27 травня 2010 року №113050000/2010/004226, від 28 травня 2010 року №113050000/2010/004282, від 02 червня 2010 року №113050000/2010/004449, від 14 червня 2010 року №113050000/2010/004793, від 16 червня 2010 року №113050000/2010/004881, №113050000/2010/004884, від 17 червня 2010 року №113050000/2010/004930, від 24 червня 2010 року №113050000/2010/005151, від 02 липня 2010 року №113050000/2010/005461, №113050000/2010/005462, від 06 липня 2010 року №113050000/2010/005603, від 07 липня 2010 року №113050000/2010/005638, від 13 липня 2010 року №113050000/2010/005837, від 21 липня 2010 року №113050000/2010/006185, від 26 липня 2010 року №113050000/2010/006306, від 27 липня 2010 року №113050000/2010/006360, №113050000/2010/006362, від 28 липня 2010 року №113050000/2010/006420, від 06 серпня 2010 року №113050000/2010/006805, №113050000/2010/006822, від 09 серпня 2010 року №113050000/2010/006859, від 18 серпня 2010 року №113050000/2010/007259, від 19 серпня 2010 року №113050000/2010/007303, від 26 серпня 2010 року №113050000/2010/007516, від 09 вересня 2010 року №113050000/2010/008071, №113050000/2010/008078, від 16 вересня 2010 року №113050000/2010/008361, від 05 жовтня 2010 року №113050000/2010/008953, №113050000/2010/008956, від 06 жовтня 2010 року №113050000/2010/008981, від 13 жовтня 2010 року №113050000/2010/009209, від 24 грудня 2010 року №110050005/2010/002039, від 28 грудня 2010 року №110050005/2010/002176, від 29 грудня 2010 року №110050005/2010/002219, від 05 січня 2011 року №110050005/2011/000021, від 06 січня 2011 року №110050005/2011/000048, від 13 січня 2011року №110050005/2011/000158, від 14 січня 2011 року №110050005/2011/000204, від 10 березня 2011 року №110050005/2011/001727, від 11 березня 2011 року №110050005/2011/001755, від 16 березня 2011 року №110050005/2011/001914 та від 22 березня 2011 року №110050005/2011/002111.

У зазначених вантажних митних деклараціях (далі - ВМД) позивачем фізико-хімічні показники «цегли вогнетривкої» були зазначені відповідно до відомостей сертифікатів якості цього товару, виданих виробником товару REFRACO S.R.O., які були в наявності разом з першими примірниками перевірених ВМД.

При цьому, під час митного контролю зауважень по вищевказаним ВМД не було, а тому митне оформлення було завершено шляхом проставляння відбитка особистої номерної печатки посадової особи ПМО, яка завершила митне оформлення, у графі D кожного аркушу цих ВМД.

Крім того, судами встановлено, що 20 серпня 2012 року посадовими особами відповідача проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товару «вогнетривка цегла», за результатами якої складено акт від 20 серпня 2012 року №Н70/12/110050000/00191023 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про Митний тариф України» (який діяв на момент митного оформлення) у частині правильності класифікації товарів, Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент митного оформлення) у частині визначення бази оподаткування, статті 190 розділу V Податкового кодексу України.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 17 вересня 2012 року №179, яким позивачу було нараховане податкове зобов'язання у розмірі 477 590,46грн. з яких 390 005,54грн. за основним платежем (мито на товари, що ввозяться на територію України СПД) та 87 584,92грн. - штрафні санкції; №180, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання у розмірі 95 524,45грн., з яких 78 001,07грн. за основним платежем (податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України СПД) та 17 523,38грн. - штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 3 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VІ ( набрав чинності 01 червня 2012 року), при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Так, під час прийняття митним органом вищевказаних ВМД позивача був чинним Митний кодекс України від 11 липня 2002 року № 92-ІV (далі - МК України), а тому застосуванню до врегулювання спірних правовідносин підлягає саме цей Кодекс.

За приписами пункту 35 статті 1 МК України, пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до п.19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно пункту 19 статті 1 МК України «митні процедури» - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Пунктом 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Приписами пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (набрав чинності 01 січня 2011року) встановлено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналогічне положення було закріплено і підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час митного оформлення за першими ВМД (до 01 січня 2011 року).

Відповідно до статті 313 МК України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

З аналізу цієї статті МК України вбачається, що класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.

Крім того, згідно пункту 16 Розділу 3 «Здійснення митних процедур» Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 року №314, чинного на час здійснення позивачем митного оформлення, при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами).

У відповідності до статті 69 МК України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в рішеннях Верховного Суду України від 18.09.2012р. №21-203а12, від 12.06.2012р. №21-181а12, від 21.02.2012р. №21-813во10.

При цьому, судами встановлено, що в наказі від 17 липня 2012 року №449 про проведення невиїзної документальної перевірки позивача вищенаведених обставин відповідачем не зазначено, а також доказів наявності таких суду не надано.

Віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів, а вказаний позивачем у ВМД код товару не є визначальним для митного органу для класифікації при митному оформленні і носить лише інформативний характер.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що у разі якщо митний орган, приймаючи митну декларацію, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, викладених у касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: