Ухвала суду № 63514373, 13.12.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1316/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

13 грудня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М. ,

за участю: секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення,

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі ФОП ОСОБА_4Б.) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у звязку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що що ФОП ОСОБА_4 відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного соціального внеску.

29.11.2013 року між ОСОБА_4 та Вінницькою ОДПІ укладено типовий договір № 22 про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до якого позивач зобов'язується сплачувати єдиний соціальний внесок в сумі не менше мінімального розміру страхового внеску до 20 числа місяця, наступного за місяцем за який він сплачується на відповідний рахунок відкритий в ГУ ДКСУ у Вінницькій області. Даний договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 30 листопада 2014 року.

Проте, після закінчення вказаного строку, позивач помилково продовжувала сплачувати єдиний соціальний внесок на рахунок який в ньому містився.

Виявивши вказану невідповідність, ОСОБА_4 звернулась до Вінницької ОДПІ з листом від 25.02.2016 року, в якому просила перерахувати надмірно сплачені кошти в сумі 83362,40 грн. з рахунку добровільної сплати єдиного соціального внеску №7105 на рахунок зі сплати Єдиного соціального внеску фізичної особи підприємця №7104.

На даний лист позивачем отримано відповідь про можливість проведення вказаної операції та податковий орган має на меті здійснити її частинами найближчим часом.

При цьому, 09.08.2016 року у відношенні позивача прийнято рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Підставою для прийняття вказаного рішення стала несвоєчасна сплата позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 12.02.2016 року по 17.06.2016 року. Дане рішення одночасно є предметом оскарження в даній справі.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідача, позивач звернулася даним з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення податкового органу № НОМЕР_1 від 09.08.2016 року є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закон № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 ст. 6 Закон № 2464-VI встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Згідно з ч. 5, 7 ст. 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Абзацом 1 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Згідно з ч. 11 ст.9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 3 ст. 25 Закону № 2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. ч. 10, 13 ст. 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до п. 2 ч. 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом МФУ від 20.04.2015 № 449, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення починаючи з 01 січня 2015 року та надалі, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Таким чином, відповідальність у вигляді штрафу, відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI, застосовується у разі, якщо платник податків протягом строків, визначених цим Законом, не сплачує єдиний внесок, сума якого є узгодженою та строк сплати якого настав.

Як встановлено з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_4 було здійснено переплату коштів в сумі 83362,40 грн. на рахунок зі сплати єдиного соціального внеску за № 7105.

Відповідно до листа позивача № 25/02-1 від 25.02.2016 року, адресованого Вінницькій ОДПІ, позивач, з метою сплати єдиного соціального внеску фізичної особи підприємця, звертався до відповідача з проханням перерахувати кошти з рахунку №7105 на належний рахунок.

За результатами розгляду вказаного листа, відповідач повідомив позивача про можливість проведення вказаної операції та здійснив перерахування вищевказаних коштів частинами з рахунку №7105 на рахунок №7104, в зв'язку з чим остаточне погашення заборгованості по єдиному внеску відбулося тільки 17.06.2016 року.

Разом з тим, відповідно до листа Вінницької ОДПІ від 15.09.2016 року станом на 12.09.2016 року на рахунку позивача № 7105, ще рахувалася переплата в розмірі 12656,48 грн.

При цьому, як вірно зазаначено судом першої інстанції, вимоги про сплату недоїмки, яка б свідчила про наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску у позивача, орган доходів і зборів йому не надсилав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем вчасно здійснено сплату до державного бюджету єдиного внеску за період з 12.02.2016 року по 17.06.2016 року, а помилково внесені нею кошти на інший рахунок, який також використовується для сплати податків, не є підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений законом термін.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеного в постанові від 16 червня 2016 року у справі № 21-377а15.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин під час апеляційного розгляду справи доводи апеляційної скарги Вінницької ОДПІ не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 грудня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6