Ухвала суду № 63514312, 13.12.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/260/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

13 грудня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до прокуратури Чернівецької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Чернівецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду І інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За приписами п.1 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Від ОСОБА_2, через відділ надання інформаційних послуг та діловодства Вінницького апеляційного адміністративного суду, надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. В обгрунтування зазначеного клопотання, остання зазначила, що у провадженні Окружного адміністративного суду м.Києва знаходиться адміністративна справа за позовом профспілки працівників державних установ до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та нечинними деяких положень постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", яка взаємопов'язана з даною справою.

Колегія суддів вважає, що в задоволенні вказаного клопопотання необхідно відмовити з тих підстав, що позивачем до клопотання не додано копії процесуального документу, який би свідчив про відкриття провадження у справі за вищезазначеним позовом, а також не надано жодних відомостей на підставі яких суд міг би ідентифікувати предмет позову по цій справі та підстави для його подання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується слідуюче:

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_2, остання з 18.05.1998 року по 18.12.2015 року працювала на різних посадах в органах прокуратури, а починаючи з 20.01.2015 року працювала на посаді старшого прокурора прокуратури Чернівецької області з питань правового забезпечення.

Наказом прокурора Чернівецької області №1317-к від 18.12.2015 року позивач звільнена з посади старшого прокурора прокуратури Чернівецької області з питань правового забезпечення та органів прокуратури Чернівецької області у звязку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України).

Відповідно до розрахункових листів, наявних в матеріалах справи, заробітна плата у період з 1 липня 2015 року по 18 грудня 2015 року нараховувалася та виплачувалася ОСОБА_2 виходячи з посадового окладу у розмірі, яка визначена постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. №505.

Проте, на думку позивача, заробітна плата, за вищевказаний період, повинна була нараховуватись їй відповідачем виходячи з посадових окладів, передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", а тому вважаючи свої права порушеними та з метою їх відновлення остання звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для виплати позивачу в спірний період заробітної плати в розмірі визначеному частиною 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII Про прокуратуру (далі - Закон № 1697-VII) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислуги років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Згідно з частиною третьою статті 81 Закону № 1697-VII, посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року-11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року-12 мінімальних заробітних плат.

За правилами статті 89 цього Закону фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII Про Державний бюджет України на 2015 рік визначено, що норми і положення, зокрема, статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Схема посадових окладів працівників органів прокуратури закріплена Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 763 (далі - постанова № 505).

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем в спірний період заробітна плата позивачу нараховувалась виходячи з розміру посадового окладу визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури.

Оскільки Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 505 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників органів прокуратури, не внесено, а Законом України Про Державний бюджет України на 2015 рік видатки на реалізацію положень статті 81 Закону № 1697-VII не передбачено, то прокуратура Чернівецької області не мала правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Наразі, відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості (збільшення видатків з Державного бюджету України), здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж передбачено Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2016 року у справі №К/800/22130/16.

Зважаючи на встановлені обставини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що при нарахуванні заробітної плати позивачу в спірний період, відповідач діяв у спосіб та в межах свої повноважень, передбачених чинним законодавством.

Виходячи з вищезазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4