Ухвала суду № 63514242, 14.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 р.Справа № 820/5048/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2016р. по справі № 820/5048/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкабельсбут"

до Східної обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промкабельсбут", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06 липня 2016 року, прийняте Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що під час проведення податкової перевірки відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень, чим порушив положення податкового законодавства. Висновки, що містяться в Акті перевірки, базуються на припущеннях відповідача, є недостатньо обґрунтованими і передчасними. В ході проведення камеральної перевірки відповідач не досліджував і не мав права досліджувати первинні документи, сформовані позивачем і його контрагентом, ТОВ «ЕТЕК СЕРВІС». Водночас саме факт наявності чи відсутності первинних документів, відповідності чи невідповідності їх встановленим вимогам, може свідчити про реальність або нереальність здійснення господарської операції платником податку. Встановлення фактів порушення податкового законодавства контрагентом платника податку не свідчить про наявність порушень у діях самого платника податку, про його обізнаність у недобросовісності його контрагента, і, відтак, не позбавляє позивача права на віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 року у справі № 820/5048/16 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкабельсбут" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення, в яких вказав рішення суду першої інстанції є законним та ухваленим відповідно до норм матеріального при дотриманні процесуального права, просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причин неявки не повідомив.

Представник позивача в судове засідання не зявився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, надав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з зайнятістю в інших судових засіданнях.

Однак, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача, оскільки не надано доказів його участі в іншому судовому засіданні.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, Товариство з обмеженою відповідальність «ПРОМКАБЕЛЬСБУТ» є юридичною особою, що створена і діє на підставі законодавства України. Позивач зареєстрований в установленому законом порядку, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців. Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби і є платником податку на додану вартість.

Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було проведено камеральну перевірку правомірності нарахування за квітень 2016 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 18.05.2016 року вх. № НОМЕР_2).

За результатами перевірки було складено Акт №3026/20-38-12-02-09/31938879 від 10.04.2016 року відповідно до висновків якого позивачем порушено ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у червні 2015 року на суму ПДВ 13 250 грн., а це, в свою чергу, призвело до завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 21) на 13 250 грн. по декларації за квітень 2016 року.

Позивач не погодившись з висновками акту №3026/20-38-12-02-09/31938879 від 10.04.2016 року, 21.06.2016 року подав заперечення на Акт (а.с.41-42).

Відповідач, 02.07.2016 року, листом №6962/10/20-38-12-02-20 повідомив керівника Товариство з обмеженою відповідальність «ПРОМКАБЕЛЬСБУТ» про те, що акт перевірки залишено без змін, а заперечення Позивача без задоволення (а.с.43-49).

На підставі висновків Акту перевірки Відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06 липня 2016 року яким було зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) у розмірі 13 250 грн. (а.с.50).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом за вищевказаними договорами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання, що підтверджено належними доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно приписів п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобовязаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи наведенні правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Також до первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «ЕТЕК СЕРВІС» (продавець) та ТОВ «ПРОМКАБЕЛЬСБУТ» (покупець) укладено договір поставки №22-05/15 від 22.05.2015 року відповідно до умов якого Продавець зобовязується продати, а Покупець прийняти та оплатити будівельні матеріали, надалі «ТОВАР», в строки та на умовах даного Договору. 2 Повне найменування, та характеристики товару визначаються у специфікаціях (переліках), рахунках-фактурах, видаткових накладних, додатках тощо, що додаються до даного договору і є його невідємною частиною (а.с. 68-69).

Факт передачі товарно матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними до договору №22-05/15 від 22.05.2015 року які підписаними сторонами.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними Товариством з обмеженою відповідальністю ЕТЕК СЕРВІС на адресу позивача.

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками по особовим рахункам ТОВ «ПРОМКАБЕЛЬСБУТ».

Крім того, відповідно до даних Журналу обліку і Відомості по рахунку 201 «Сировина й матеріали» з червень 2015 року товари, придбані позивачем, були оприбутковані ним 02.06.2015 року та 17.06.2015 року і поставлені на баланс. (а.с 78)

В подальшому придбані товари зберігалися у виробничому цеху позивача і використовувались для виробництва кронштейнів. (а.с. 79, 83-86)

Факт використання у власному виробництві підтверджується наявними в матеріалах справи попередніми калькуляціями виробництва продукції (а.с. 80-82,87-103)

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за спірними правочинами, а відповідачем не надано доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що згідно акту від 22.07.2015 року №49/7/20-33-33-03-12 по взаємовідносинах з ТОВ «ЕТЕК-СЕРВІС» на суму ПДВ 13250,10 грн. з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками у періодах: травень-червень 2015 року, а саме встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару, а саме пере сорт товару та відсутність фактів реального здійснення господарських операції з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями. Крім того, у ТОВ «ЕТЕК-СЕРВІС» свідоцтво ПДВ №200177187 від 30.05.2014 року анульовано за ініціативою платника, дата анулювання свідоцтва платника 12.08.2015 року.

Вказана податкова інформація слугувала підставою для висновків про неправомірне формування позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «ЕТЕК СЕРВІС».

Проте, дані посилання апелянта колегія суддів вважає необґрунтованими та такими що не можуть слугувати безспірним та об'єктивним доказом того, що господарська операція між позивачем та його контрагентами не відбувалась.

Так, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Позивач не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

З врахуванням наведеного, надання платником податків контролюючому органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06 липня 2016 року підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 року у справі № 820/5048/16 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2016р. по справі № 820/5048/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2016 р.