Ухвала суду № 63514020, 19.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 р. Справа № 876/8927/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3

та представника тр.особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Приватного акціонерного товариства «Банк Форум» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи Мале приватне підприємство «ВК Імпекс», Державне підприємство «Сетам», Аграрна біржа, ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_5 про визнання дій протиправними, скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

23.08.2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача (з урахуванням збільшення та уточнення позовних вимог) про визнання протиправними дії відповідача по продажу на відкритих торгах права вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» за кредитними угодами №1-0020/13/30-КL від 29.03.2013 та №-0021/13/30-КL від 29.03.2013, скасування рішення від 05.09.2016 №1722 в частині визначення активів ПАТ «Банк Форум», а саме: права вимоги за кредитними угодами №1-0020/13/30-КL від 29.03.2013 та №-0021/13/30-КL від 29.03.2013 такими, що підлягають продажу (повторному) на відкритих торгах.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що дії відповідача по продажу на відкритих торгах права вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» за кредитними угодами №1-0020/13/30-КL від 29.03.2013 та №-0021/13/30-КL від 29.03.2013 такими, що порушують його права та просить скасувати рішення в цій частині, оскільки уповноваженою особою Фонду вже було вжито передбачених Законом заходів щодо збереження майна та активів банку, що ліквідується, шляхом звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитними угодами. На думку позивача, виставлення та продаж права вимоги за даними угодами призведе до повторного стягнення з позивача заборгованості за одним і тим самим договором різними кредиторами, що є неприпустимим.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по продажу на відкритих торгах права вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» за кредитними угодами №1-0020/13/30-KL від 29.03.2013 та №1-0021/13/30-KL від 29.03.2013. Скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1722 від 05.09.2016 в частині визначення активів ПАТ «Банк Форум», а саме: права вимоги за кредитними угодами №1-0020/13/30-KL від 29.03.2013 та №1-0021/13/30-KL від 29.03.2013 такими, що підлягають продажу (повторному) на відкритих торгах.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що у позивача відсутнє право вимагати визнання протиправними дій відповідача та скасування рішення про продаж на відкритих торгах права вимоги за кредитним договором №1-0021/13/30-КL від 29.03.2013, оскільки товариство не є стороною вказаного договору. Крім цього вважають, що заявлені позовні вимоги виникли на стадії ліквідації банку, а тому юрисдикція адміністративного суду не поширюється на спір між сторонами по даній справі і провадження у справі підлягає закриттю.

ПАТ «Форум Банк» постанову оскаржило, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що продаж активів банку є прямим обовязком Фонду, визначеним Законом, при цьому, вказав на те, що продаж права вимоги за кредитним договором не порушує прав позивача оскільки його наслідком є лише заміна стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 06.10.2016.

У ході апеляційного розгляду представники апелянтів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали пояснення та просять задовольнити апеляційні скарги.

Представник позивача ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду надала пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає за необхідне їх відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час вчинення дій щодо продажу на відкритих торгах права вимоги за кредитним договором від 29.03.2013 №1-0020/13/30-КL зазначені критерії повністю дотримані не були, а оскаржуване рішення в частині визначення права вимоги за даним договором активом, що підлягає продажу на відкритих торгах прийнято без дотримання принципу пропорційності, зокрема, необхідного балансу між будь-якими несприятливими для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Відповідачем не зазначено обставин та підстав, за яких право вимоги за обома кредитними договорами об'єднані в одному лоті та становлять одиницю активу банку, а також можливості їх роз'єднання у разі визнання протиправними дій щодо продажу права вимоги за одним з кредитних договорів, що об'єднані в одному лоті.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 29.03.2013 між позивачем та ПАТ «Банк Форум» укладено кредитний договір №1-0020/13/30-КL, в подальшому ТзОВ «Золотий Екватор» та ПАТ «Банк Форум» вносилися зміни в кредитний договір шляхом укладання додаткових угод до нього.

14.03.2014 ПАТ «Банк Форум» визнано неплатоспроможною банківською установою та запроваджено тимчасову адміністрацію банку. З 16.06.2014 триває процедура ліквідації банку, яка продовжена до 15.06.2018 відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду від 26.05.2016 №840.

У звязку із порушенням позивачем зобовязань за кредитним договором від 29.03.2013 №1-0020/13/30-КL уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» відповідно до повноважень, визначених статтею 48 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» звернулась у Господарський суд Рівненської області із позовом про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором в сумі 3316398 доларів США 29 центів.

Рішенням суду від 06.10.2015 у справі №918/1930/14 позов задоволено частково стягнуто з позивача на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 31825694, 54 дол. США, що еквівалентно 500003971,04 грн. та нарахованих процентів за користування кредитом в розмірі 974661,90 дол. США, що еквівалентно 15312621,69 грн., в частині стягнення 363627,85 дол. США, що еквівалентно 5712848,43 грн. відмовлено.

05.09.2016 на підставі пункту 14 частини пятої статті 12 та частини третьої статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №1722 «Про затвердження умов продажу активів банку», яким, серед іншого, визначено активи ПАТ «Банк Форум», що підлягають продажу (повторному) на відкритих торгах (аукціоні), а саме: права вимоги за кредитними договорами від 29.03.2013 №1-0020/13/30-КL та від 29.03.2013 №1-0021/13/30-КL, що укладені з юридичними особами ТзОВ «Золотий екватор» та МПП «Імпекс» відповідно, а також визначено заборгованість за кредитом станом на 01.05.2016 в розмірі 81317090,29 грн. (за договором від 29.03.2013 №1-0020/13/30-КL), в розмірі 248683,065,96 грн. (за договором від 29.03.2013 №1-0021/13/30-КL), оціночну вартість активу станом на 01.06.2015 (443695603,89 грн., 132532453,11 грн. відповідно), початкову вартість продажу (650525672,23 грн., 198946452,77 грн. відповідно), та визначено організатора торгів Аграрну біржу. Права вимоги за даними договорами обєднані в одному лоті.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного рішення уповноваженою особою Фонду на сайті торгуючої організації розміщено оголошення про проведення відкритих торгів з продажу активів, шляхом відступлення прав вимоги за кредитами, що облікується на балансі банку, зокрема, права вимоги за кредитними договорами від 29.03.2013 №1-0020/13/30-КL та від 29.03.2013 №1-0021/13/30-К, що обєднані лоті №1.

Вважаючи дії та рішення по продажу на відкритих торгах права вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» за кредитними угодами №1-0020/13/30-КL від 29.03.2013 та №-0021/13/30-КL від 29.03.2013 неправомірними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульовані та визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Статтею 4 вказано Закону визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, серед іншого, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Управління поточною діяльністю Фонду відповідно до статті 11 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»здійснює Виконавча дирекція Фонду, яка згідно з пунктом 14 частини п'ятою статті 12 вказаного Закону визначає порядок та способи реалізації майна банку, що ліквідується.

Відповідно до частини першої статті 48 зазначеного Закону під час здійснення ліквідації банку Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження:

1) здійснює повноваження органів управління банку;

2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;

4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб;

5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю;

6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх;

7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов'язковому зберіганню;

8) здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону.

Згідно з пунктом п'ятим частини другої статті 37 Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

Як слідує із матеріалів справи, 14.03.2014 ПАТ «Банк Форум» визнано неплатоспроможною банківською установою та запроваджено тимчасову адміністрацію банку. З 16.06.2014 триває процедура ліквідації банку, яка продовжена до 15.06.2018 відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду від 26.05.2016 №840.

У зв'язку із порушенням позивачем зобов'язань за кредитним договором від 29.03.2013 №1-0020/13/30-КL уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» відповідно до повноважень, визначених статтею 48 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» звернулась у Господарський суд Рівненської області із позовом про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором в сумі 3316398 доларів США 29 центів.

Рішенням суду від 06.10.2015 у справі №918/1930/14 позов задоволено частково - стягнуто з позивача на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 31825694, 54 дол. США, що еквівалентно 500003971,04 грн. та нарахованих процентів за користування кредитом в розмірі 974661,90 дол. США, що еквівалентно 15312621,69 грн., в частині стягнення 363627,85 дол. США, що еквівалентно 5712848,43 грн. відмовлено.

Таким чином, уповноважена особа на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» реалізувала надані Законом повноваження та вжила заходів по збереженню майна банку та поверненню заборгованості позичальника перед банком в установленому законодавством порядку - шляхом звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29.03.2013 №1-0020/13/30-КL.

Відповідно до статті 50 Закону з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.

До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також ліцензія, гудвіл.

Майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом.

Відповідно до статті 51 вказаного Закону Виконавча дирекція Фонду затверджує заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно, об'єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту основних засобів, добудови об'єктів незавершеного будівництва, реалізації девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для подальшої реалізації.

Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

Фонду заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способу, порядку, складу та умов відчуження майна такого банку, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодження, а також у випадках, передбачених цим Законом.

Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб:

1) на відкритих торгах (аукціоні);

2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про:

1) затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу;

2) об'єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об'єктів;

3) строки та заходи передпродажної підготовки майна;

4) затвердження умов відкритих торгів (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу;

5) обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об'єкти або пули активів;

6) проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків.

Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого продається.

Для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор торгів не повинен мати конфлікт інтересів з банком, майно якого продається.

Водночас при розгляді даної справи судом враховано, що частиною національного законодавства України згідно з частиною першою статті 9 Конституції України визначено Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифіковану Верховною Радою України Законом України від 17.07.1997 №475-97/ВР. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосується тлумачення та застосування даної Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.11.1994 «Грецькі нафтопереробні заводи «Стрен» та ОСОБА_6 проти Греції» визначив, що поняттям «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції, охоплюються, наприклад, кошти/присуджені суми, належні до виплати заявникам на підставі остаточного і обов'язкового до виконання арбітражного рішення.

Також у статті 124 Конституції України закріплено принцип обов'язковості до виконання на всій території України судових рішень, які ухвалюються судами іменем України.

Таким чином, сума заборгованості за кредитними договором від 29.03.2013 №1-0020/13/30-К, стягнута рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.10.2015, в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції визначається майном банку.

З огляду на наведене, інше майнове право, зокрема, право вимоги за даним договором, яке вже реалізовано Фондом шляхом звернення до суду, в частині стягнутої суми заборгованості не може окремо від даної суми повторно розглядатися як актив банку, що підлягає продажу на відкритих торгах.

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, стягнення присудженої суми заборгованості у випадку неналежного виконання рішення суду боржником має здійснюватися в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що у спірному випадку повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку, визначені частиною першою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», щодо продажу майна банку, а також звернення від імені банку до суду із позовами майнового характеру про стягнення заборгованості за кредитом не можуть бути реалізовані одночасно до одного і того ж самого активу банку, зокрема, права вимоги за кредитним договором.

Крім того, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.09.2016 розстрочено виконання рішення суду від 06.10.2016 по справі №918/1930/14 на загальну суму заборгованості в розмірі 502636371,70 грн. строком на вісім років.

Водночас, як слідує із матеріалів справи, позивачем частково виконано рішення суду від 06.10.2016, зокрема, погашена заборгованість перед стягувачем в сумі 12680251,03 грн., а також здійснено платіж у сумі 760000,00 грн. на виконання ухвали від 20.09.2016. Наведені обставини підтверджуються ухвалою суду від 20.09.2016, а також представленим позивачем платіжним дорученням від 27.09.2016 №3072.

В свою чергу, виконання рішення позивачем з урахуванням розстрочки, застосованої ухвалою суду, усуває ризики втрати чи недоотримання коштів банком.

Проте, рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 05.09.2016 №1722 саме право вимоги за даним договором визначено активом, який підлягає продажу на відкритих торгах.

Суд зазначає, що продаж права вимоги за кредитним договором тягне за собою заміну кредитора в зобов'язанні, що в свою чергу, призведе до повторного стягнення з товариства заборгованості за одним кредитним договором різними кредиторами та порушення прав позивача.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження представників відповідача та третьої особи про те, що продаж права вимоги не призведе до подвійного стягнення за кредитним договором та порушень прав позивача, а спричинить лише заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення господарського суду у справі №918/1930/14 з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Аналогічна норма встановлена і у статті 121-4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою виконавця або сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження.

Таким чином, заміна стягувача у виконавчому провадженні можлива лише за рішенням суду лише його правонаступником.

Стаття 512 Цивільного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для заміни кредитора у зобов'язанні, а саме: відступлення права вимоги, правонаступництво, виконання обов'язку боржника поручителем або заставодержателем (майновим поручителем), виконання обов'язку боржника третьою особою.

Таким чином, визначаючи підстави заміни кредитора у зобов'язанні,законодавець прямо розділяє такі поняття, як відступлення права вимоги і правонаступництво.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» в сукупності зі статтею 512 ЦК України дає підстави вважати, що відступлення права вимоги не може бути підставою для заміни стягувача у виконавчому провадженні, оскільки є відмінним поняттям від поняття правонаступництва.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Приватного акціонерного товариства «Банк Форум» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у справі №803/1273/16 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

ОСОБА_7