Ухвала суду № 63513912, 14.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/26560/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Національна поліція України, Державна казначейська служба України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 2365 о/с дск;

- поновити її на раніше займаній посаді в органах внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №2365 о/с дск «По особовому складу Департаменту оперативно-технічних заходів» в частині звільнення ОСОБА_2 Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативно-технічних заходів Міністерства внутрішніх справ України. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Міністерство внутрішніх справ України, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати згадане судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 2004 року по 06 листопада 2015 р. ОСОБА_2 проходила службу в органах внутрішніх справ.

Згідно наказу № 38/1/8-1261 від 06.11.2015 р. позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у зв'язку із скороченням штатів).

Названий наказ видано на виконання Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 р. № 580-VIII (надалі за текстом - «Закон № 580-VIII»).

Пунктом «а» статті 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 р. № 114 (надалі за тестом - «Положення») передбачено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) провадиться, якщо звільнені особи не досягли граничного віку для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби.

Зокрема, відповідно до пункту «г» статті 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Пунктом 8 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII установлено, що з дня його опублікування всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

За змістом пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту 10 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

За приписами підпункту 1 пункту 1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон № 580-VIII був опублікований 06.08.2015 р. у № 141-142 газети «Голос України», а відтак наведені правові норми набули чинності 07 серпня 2015 р., останній день встановленого тримісячного терміну на звільнення працівників міліції, що не прийняті на службу до поліції, становить 06 листопада 2016 р.

Виходячи із буквального тлумачення наведених норм Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII звільненню підлягають працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10.09.2014 року, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину - ОСОБА_3, тобто на момент звільнення мала дитину віком до трьох років.

Також, сторонами не заперечується, що позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Таким чином, оскільки чинним законодавством встановлено заборону звільнення жінок, які мають дітей, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на пункт 11 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII є помилковим.

Цією правовою нормою передбачено, що перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР передбачено такі види відпусток: щорічні відпустки (основна відпустка, додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткова відпустка за особливий характер праці, інші додаткові відпустки), додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творча відпустка, відпустка для підготовки та участі в змаганнях, соціальні відпустки (відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відпустка у зв'язку з усиновленням дитини, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи), відпустки без збереження заробітної плати.

Водночас, пунктом 17 Положення установлено, що вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Таким чином, наведені приписи пункту 11 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII регулюють інші випадки перебування працівників міліції у відпустці, а не обмежують гарантії жінок, які мають дітей віком до трьох років.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 19 грудня 2016 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.