Ухвала суду № 63513778, 14.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 826/26286/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання постанови протиправною та нечинною,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Тольяттіазот» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач) про визнання протиправною та нечинною з дати ухвалення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Порядку формування тарифів на транспортування аміаку магістральними трубопроводами» від 18.06.2015 р. № 1786.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, так як на його думку, оскаржувана постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відкрите акціонерне товариство «Тольяттіазот» (далі - ВАТ «Тольяттіазот»), яке є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності (Російська Федерація, м. Тольятті).

24.12.2007 р. між УДП «Укрхімтрансаміак» та позивачем було укладено контракт № 026/А/2007 про надання послуг з транзиту аміаку рідкого через територію України магістральним трубопроводом з терміном його дії до 2022 року, згідно з яким УДП «Укрхімтрансаміак» є виконавцем послуг з транзитного транспортування аміаку рідкого магістральним трубопроводом, а позивач є замовником таких послуг.

На виконання п. 50 Плану діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), з підготовки проектів регуляторних актів на 2015 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 11.12.2014 р. № 762, відповідачем було розроблено проект постанови «Про затвердження Порядку формування тарифів на транспортування аміаку магістральними трубопроводами».

11.03.2015 р. проект вказаного регуляторного акту було оприлюднено на офіційному веб-сайті НКРЕКП http://www.nerc.gov.ua в мережі Інтернет із зазначенням терміну надання зауважень та пропозицій до нього фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями до 13.04.2015 р.

Безпосередньо ВАТ «Тольяттіазот» до НКРЕКП із зауваженнями та пропозиціями щодо оприлюдненого проекту постанови НКРЕКП «Про затвердження Порядку формування тарифів на транспортування аміаку магістральними трубопроводами» у межах визначеного строку не зверталося.

13.03.2015 р. проект вказаної постанови із відповідними документами відповідачем було направлено до Державної регуляторної служби України, якою за результатами проведення експертизи проекту, доопрацьованого в робочому порядку, листом від 23.04.2015 р. № 2652/0/20-15 було повідомлено НКРЕКП про його відповідність принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та погодження ДРС України.

05.06.2015 р. проект постанови НКРЕКП «Про затвердження Порядку формування тарифів на транспортування аміаку магістральними трубопроводами» було надіслано Антимонопольному комітету України, який листом від 12.06.2015 р. № 136-06/06- 6155 повідомив НКРЕКП про його погодження.

18.06.2015 р. юридичним департаментом НКРЕКП було складено висновок про проведення антидискримінаційної експертизи проекту постанови НКРЕКП «Про затвердження Порядку формування тарифів на транспортування аміаку магістральними трубопроводами».

18.06.2015 р. НКРЕКП прийняла постанову № 1786 «Про затвердження Порядку формування тарифів на транспортування аміаку магістральними трубопроводами».

06.07.2015 р. Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини було надано висновок щодо відповідності проекту вищевказаної постанови НКРЕКП Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практиці Європейського суду з прав людини.

09.07.2015 р. на підставі наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2015 р. № 1197/5 постанову НКРЕКП від 18.06.2015 № 1789 «Про затвердження Порядку формування тарифів на транспортування аміаку магістральними трубопроводами» було зареєстровано у Міністерстві юстиції за № 820/27265.

Позивач, вважаючи постанову від 18.06.2015 р. № 1786 протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем в межах повноважень, визначених Законом України «Про природні монополії» та Законом України «Про ціни та ціноутворення», Указом Президента України від 10.09.2014 р. № 715 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», та у спосіб, передбачений законодавством України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законами України «Про природні монополії» від 20.04.2000 р. № 1682-III (далі - Закон № 1682-ІІІ), «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 р. № 5007-VI (далі - Закон № 5007-VI), «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 р. № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV), «Про трубопровідний транспорт» від 15.05.1996 р. № 192/96-ВР (далі - Закон № 192/96-ВР), «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-XII (далі - Закон № 959-XII), Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим Указом Президента України від 10.09.2014 р. № 715/2014 (далі - Положення № 715/2014), постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 (далі - Постанова № 1548), Регламентом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим наказом НКРЕКП від 17.09.2014 р. № 3 (далі - Регламент).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст.ст. 2, 4, 11 Закону № 1682-III передбачено, що його дія поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках.

Державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.

Національні комісії регулювання природних монополій є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

Пунктом 4 Положення № 715/2014 визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, установлює тарифи на транспортування магістральними трубопроводами нафти, нафтопродуктів та аміаку.

Згідно з п. 8 Додатку до Постанови № 1548 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, регулює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб, єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, та встановлює, зокрема, тарифи на транспортування магістральними трубопроводами газу природного, нафти, нафтопродуктів, аміаку та етиленових речовин, що поставляються споживачам України.

У п. 13 Положення № 715/2014 установлено, що рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості.

Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.

Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов'язкові до виконання суб'єктами природних монополій.

Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Рішення НКРЕКП, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

НКРЕКП має право видавати в установленому порядку разом з органами виконавчої влади спільні акти.

Відповідно до розділу IV Регламенту на засіданнях Комісії у формі відкритих слухань розглядаються питання, зокрема, про установлення та перегляд цін/тарифів, схвалення проектів регуляторних актів НКРЕКП та прийняття нормативно-правових актів.

Інформація про місце, дату і час проведення засідань у формі відкритих слухань, порядок денний (крім розділу «Різне») оприлюднюються на офіційному веб-сайті НКРЕКП не пізніше ніж за три робочих дні до дня проведення засідання Комісії.

Статтею 15 Закону № 1682-III передбачено, що рішення комісій, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань встановлення цін та тарифів (крім встановлення цін та тарифів для населення) і функціонування оптового ринку електричної енергії. Рішення комісій, які є нормативно-правовими актами, не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом. Проекти рішень комісій, які є нормативно-правовими актами, оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 1160-IV регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 1160-IV визначено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Частиною 2 статті 13 Закону № 1160-IV передбачено, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 21 Закону № 1160-IV проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом.

Відповідно до п. 256-1.6 ст. 256-1 ПК України, тариф - вартість транспортування облікової одиниці вантажу магістральними трубопроводами України (без податку на додану вартість), що встановлюється: на транспортування для споживачів України - центральним органом виконавчої влади, уповноваженим Президентом України; для транзиту територією України - на підставі договорів.

У ст. 12 Закону № 192/96-ВР закріплено, що зовнішньоекономічна діяльність підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту регулюється актами законодавства України, що регламентують зовнішньоекономічні відносини.

Згідно зі ст. 5, 7, 9 Закону № 959-XII втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою законів, передбачених в законах актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами в межах їх компетенції, а також угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.

До органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності віднесено Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, органи доходів і зборів, антимонопольний комітет України, міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі.

Отже, законодавством регламентовано повноваження НКРЕКП визначати порядок формування тарифів на транспортування аміаку магістральними трубопроводами і процедуру прийняття Комісією постанов з питань, що належать до її компетенції, яка складається з наступних етапів: 1) розробка проекту; 2) його оприлюднення; 3) проведення аналізу проекту; 4) його погодження компетентними суб'єктами владних повноважень; 5) прийняття постанови; 6) її реєстрація в Мінюсті.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що проект постанови від 18.06.2015 р. № 1786 був розроблений відповідачем на підставі та на виконання Плану діяльності НКРЕКП на 2015 рік, як того вимагає п. 4 Положення № 715/2014; регулює питання, що належать до його відання; оприлюднений на офіційному сайті, відповідно до вимог ст.ст. 9, 13 Закону № 1160-IV; погоджений компетентними органами в порядку ст. 21 Закону № 1160-IV і зареєстрований Міністерством юстиції України, згідно зі ст. 15 Закону № 1160-IV, а отже, постанова від 18.06.2015 р. № 1786 прийнята відповідачем на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи не було враховано презумпції винуватості відповідача, не досліджено матеріали даної справи та не наведено мотивів, з яких він виходив при прийнятті оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд вважає такими, що спростовуються матеріалами даної справи.

Посилання апелянта на те, що постанова від 18.06.2015 р. № 1786 була прийнята відповідачем поза межами його повноважень, суперечать наведеним вище нормам чинного законодавства, зокрема ст.ст. 4, 11 Закону № 1160-IV, п.п. 4 Положення № 715/2014, п. 8 додатку до Постанови № 1548, та не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

Твердження апелянта про те, що оскаржувана постанова від 18.06.2015 р. № 1786 обумовлює формування подвійних тарифів, не передбачає гласності і відкритості процедур їх регулювання та дозволяє дискримінаційні умови ціноутворення, є голослівними та не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки у відповідності до змісту п. 256-1.6 ст. 256-1 ПК України, ст. 12 Закону № 192/96-ВР та ст.ст. 7, 9 Закону № 959-XII вказана постанова не поширюється на транзит аміаку суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності та взагалі не регулює зовнішньоекономічні відносини, що безпосередньо визначено в пункті 2 Порядку, затвердженого оскаржуваною Постановою № 1786.

Більш того, як було встановлено вище, проект постанови НКРЕКП був оприлюднений на офіційному веб-сайті відповідача і апелянт мав реальну можливість звернутися до відповідача із зауваженнями та/або пропозиціями щодо її змісту, однак, він таким правом не скористався.

При цьому, доводи апелянта про те, що такі зауваження та пропозиції за його дорученням були подані до Комісії ТОВ «Астерс», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Астерс» в особі директора Мироненко О.М. зверталось до відповідача від власного імені /Т.1 а.с.192-196/ і на його звернення Комісією було надано відповідь про опрацювання надісланих зауважень і пропозицій та їх часткове врахування /Т.1 а.с.197/.

Посилання апелянта на те, що оскаржувана Постанова № 1786 прийнята відповідачем за відсутності антикорупційної експертизи, судова колегія вважає такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки, у пункті 1 розділу ІІІ Порядку, затвердженого наказом Мінюсту від 18.03.2015 р. № 383/5, на який посилається сам апелянт, прямо передбачено, що антикорупційна експертиза нормативно-правових актів державних органів, нормативно-правові акти яких підлягають державній реєстрації, здійснюється під час такої реєстрації, тобто зазначена експертиза проводиться після прийняття нормативно-правового акту, не належить до обов'язків органу, що його приймає, не перешкоджає його прийняттю і обов'язок з дотримання вимоги щодо проведення цієї експертизи покладено на орган реєстрації - Мінюст, який в даному випадку не є відповідачем у справі і наказ якого про держреєстрацію постанови НКРЕКП № 1786 не є предметом спору.

Доводи апелянта про те, що в постанові НКРЕКП від 18.06.2015 р. № 1786 відповідачем неправомірно застосовано «планові» показники при розрахунку тарифу, що на його думку, дозволяє суб'єкту господарювання маніпулювати даними і не дозволятиме громадськості контролювати прозоре і неупереджене прийняття рішень щодо їх розміру, а також, що такий механізм ціноутворення не дозволятиме забезпечити відповідність встановленого тарифу (ціни) понесеним витратам, як того вимагає закон, апеляційний суд вважає не обґрунтованими та безпідставними.

Твердження апелянта про те, що відповідач неправомірно звузив свої повноваження і розповсюдив дію Постанови № 1786 лише на споживачів України, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з вищенаведених правових норм, а саме ст.12 Закону № 192/96-ВР, ст.ст. 5, 7, 9 Закону № 959-XII, ст. 256-1 ПК України та Постанови № 1548, вбачається, що регулювання зовнішньоекономічної діяльності, зокрема шляхом встановлення тарифів на транспортування аміаку територією України регулюється законами або зовнішньоекономічними договорами, а не постановами НКРЕКП.

Більш того, такі доводи апелянта у взаємозв'язку з усіма іншими його твердженнями є нелогічними, суперечливими та надуманими.

Разом з тим, судова колегія приймає до уваги доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було дотримано строк розгляду даної справи, регламентований ст. 122 КАС України, однак, таке порушення норм процесуального законодавства не призвело до неправильного вирішення справи, а тому, не є правовою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення в порядку ст. 202 КАС України.

Аналогічний правовий підхід викладено у п. 13.3 постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 р. № 7.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким було повно встановлено фактичні обставини справи та ухвалено постанову з дотриманням вимог ст. 159 КАС України, а тому у відповідності до ст. 200 КАС України, вона підлягає залишенню без змін.

З огляду на це, апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 19 грудня 2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.