Постанова № 63513689, 14.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Молочна І. С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року справа №805/2428/16-а

84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.

секретар Челахова О.О.

за участю: позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у адміністративній справі № 805/2428/16-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу від 13 травня 2016 року № Ф-2663-25, -

ВСТАНОВИВ:

3 серпня 2016 року фізична особа - підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач, підприємець) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про скасування вимоги про сплату боргу від 13 травня 2016 року № Ф-2663-25 (а.с.4-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року позовні вимоги задоволені частково. Скасовано вимогу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області від 13 травня 2016 року № Ф-2663-25 в частині визначення суми боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 2014 року по 2015 року включно в сумі 7829,78 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.63-66).

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що норми підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» після набрання ними чинності є невід'ємною складовою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», адже Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не викладає в новій редакції Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а лише вносить до нього зміни і норма, якою ці зміни вносяться вичерпала свої функції з моменту набрання чинності цим Законом (а.с.83-84).

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач також звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що розпорядження про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не визначає умов та порядку сплати єдиного внеску, натомість вказані правовідносини врегульовані Законом № 2464-VІ, який пов'язує можливість звільнення страхувальника від сплати такого внеску, незастосування до нього штрафних фінансових санкцій з наданням ним документу, підтверджуючого настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції (а.с.69-70).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг позивача й відповідача, заслухавши пояснення позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вважає за необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу позивача та відповідача, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_2 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця Виконавчим комітетом Дзержинської міської ради Донецької області 10 травня 2000 року за № 2 258 017 0000 000434, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В00 №146960 (а.с.8). Фізична особа-підприємець знаходиться на податковому обліку в Артемівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області в якості платника єдиного податку.

Відповідач - Артемівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи фіскального органу 13 травня 2016 року Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (Дзержинське відділення) виставлено вимогу суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2663-25, відповідно до якої станом на 30 квітня 2016 року позивач має недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 8739,26 грн.

Матеріалами справи підтверджено та не оспорюється сторонами, що виставлена спірна вимога сформована за такі періоди: ІІІ квартал 2014 року на суму 1267,95 грн.; IV квартал 2014 року на суму 1267,95 грн.; І квартал 2015 року на суму 1267,95 грн.; ІІ квартал 2015 року на суму 1267,95 грн.; ІІІ квартал 2015 року на суму 1323,47 грн.; IV квартал 2015 року на суму 1434,51 грн.; І квартал 2016 року на суму 909,48 грн.

Суть спірних правовідносин у правомірності винесення податковим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного податку під час проведення антитерористичної операції, що регулюється нормами Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

За приписами пункту другого частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 цієї статті визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Частиною першої статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Отже, позивач є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розумінні вимог цього Закону.

Пунктом четвертим частини другої статті 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом першим частини другої статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджений Наказом Міністерства фінансів України 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905 (далі - Порядок № 435).

Пунктом 2 Розділу ІІІ Порядку № 435 визначено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

Звітним періодом є календарний рік.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що за результатом кожного звітного періоду, позивачем, як платником єдиного внеску, подавався звіт за встановленою формою. При цьому, платником єдиного внеску дотримано строки подачі такої звітності.

Разом з тим, абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI регламентує, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Отже, з огляду на викладене, позивач як фізична особа - підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, що сторонами не оспорюється.

З матеріалів справи вбачається, що позивач визначив розмір єдиного внеску, подавши до податкового органу відповідача звіти за 2014 рік та 2015 рік. При цьому, звіт за 2016 рік позивачем не сформовано та не подано, оскільки такий обов'язок у нього виникне лише з 01 січня 2017 року.

Разом з тим, позивач як платник єдиного внеску, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, не виконував обов'язок щодо сплати такого внеску до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, мотивуючи такі дії звільненням від сплати єдиного внеску на підставі пункту 9.4 Прикінцевих положень Закону № 2464-VI, оскільки запроваджено тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

Колегія суддів не погоджується з доводами позивача щодо звільнення його як платника єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених статті 6 Закону № 2464-VI з огляду на наступне.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VIІ (далі Закон № 1669-VIІ) визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Частиною першою статті 1 Закону № 1669-VIІ визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Частиною другої статті 1 Закону № 1669-VIІ визначена територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Підпунктом восьмим пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VIІ внесені зміни до Закону № 2464-VI та розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Отже, для застосування положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке втратило чинність 2 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, м. Дзержинськ (Торецьк на теперішній час) Донецької області було віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Дзержинськ (Торецьк на теперішній час) Донецької області знову віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

На час вирішення справи, Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення антитерористичної операції триває.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до податкового органу із заявою від 1 липня 2016 року про звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт восьмий пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Отже, на час звернення позивача із заявою підпункт восьмий пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» було виключено.

Колегія суддів зазначає, що розпорядження про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція не визначає умов та порядку сплати єдиного внеску, натомість вказані правовідносини врегульовані Законом № 2464-VI, який пов'язує можливість звільнення страхувальника від сплати такого внеску, незастосування до нього штрафних (фінансових) санкцій з наданням ним документу, підтверджуючого настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції.

Статтею 10 Закону № 1669-VIІ визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань є сертифікат торгово-промислової палати України.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи містяться сертифікати від 26 листопада 2014 року за № 1735 та № 1736, які видані відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України та пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, проте в них не зазначено, що платник податків звільняється від сплати єдиного внеску. В матеріалах справи відсутній сертифікат стосовно звільнення від сплати єдиного внеску внаслідок обставин непереборної сили.

Отже, сам факт знаходження позивача на території проведення антитерористичної операції не звільняє платників єдиного внеску, які продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату та від виконання ними усіх обов'язків визначених Законом № 2464-VI.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача, що Законом № 911 внесені зміни лише до Закону № 1669-VIІ, при цьому такі зміни відсутні у Законі № 2464-VI, оскільки положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» після набрання ними чинності стали невід'ємною складовою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» вичерпав свою функцію.

Саме Закон № 1669-VIІ визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання та встановлює пільги для звільнення від зобов'язань для осіб, визначених його положеннями, тому нормативне виключення тимчасових заходів з положень такого закону є обов'язком їх виконувати, адже відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача та задоволення апеляційної скарги відповідача, у зв'язку з чим постанова Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі № 805/2428/15-а підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржувану постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 163, 184, 185, 186, 195,196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у адміністративній справі № 805/2428/16-а - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у адміністративній справі № 805/2428/16-а - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у адміністративній справі № 805/2428/16-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу від 13 травня 2016 року № Ф-2663-25 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволені позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу від 13 травня 2016 року № Ф-2663-25 - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 грудня 2016 року. Повний текст постанови буде складений та підписаний у нарадчій кімнаті 19 грудня 2016 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова