Ухвала суду № 63513537, 06.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 грудня 2016 рокусправа № П/811/425/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимова Д.В.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року

у справі № П/811/425/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прибуткова справа»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прибуткова справа» звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області податкові повідомлення-рішення №0000131404 від 19.04.2016 на суму 225092 грн., №0000121404 від 19.04.2016 на суму 9325 грн., та №0000141404 від 19.04.2016 на суму 78877 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства при відображенні в податковому обліку господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ірпіньторгмаш», оскільки ці господарські операції мали реальний характер, підтверджені належними документами, угоди, укладені між позивачем та контрагентом, недійсними у судовому порядку не визнавались. Загальні вимоги, передбачені Цивільним кодексом України, дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги податковим органом.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.09.2016 позов задоволено.

Постанову суду мотивовано встановленим фактом реальності господарських операцій в межах укладених договорів купівлі-продажу між ТОВ «Прибуткова справа» та ТОВ «Ірпіньторгмаш» і правомірністю у зв'язку з цим відображення позивачем цих операцій в податковому обліку. При цьому судом взято до уваги, що за результатом проведення перевірки діяльності ТОВ «Ірпіньторгмаш» податкова інспекція не прийняла жодного рішення та не звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору, укладеного платником податків, нехтуючи наданими повноваженнями, передбаченими Податковим кодексом України, та положеннями статті 228 ЦК України, внаслідок чого суд зробив висновок, що відповідач не надав доказів недійсності правочину між ТОВ «Прибуткова справа» та ТОВ «Ірпіньторгмаш».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. Відповідач наполягає на тому, що у зв'язку з не підтвердженням факту здійснення господарських операцій з продажу та, відповідно, придбання товарів (робіт, послуг), по ланцюгу постачання від ТОВ «Ірпіньторгмаш» до ТОВ «Прибуткова справа» за березень 2015 року не підтверджено формування обсягів придбання та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Прибуткова справа» за вказаний період, у зв'язку з чим відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість.

При цьому відповідач зазначає, що ТОВ «Прибуткова справа» здійснювало реалізацію товару ТОВ «Ірпіньторгмаш» згідно наданих до перевірки первинних документів, тоді як перевіркою встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «Прибуткова справа» та ТОВ «Ірпіньторгмаш» не підтверджуються фактичними обставинами та можливістю здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, відсутності підприємства за місцезнаходженням, відсутності підтвердження факту взаємовідносин тощо. Відповідач зауважує, що враховуючи, що відповідно до даних бухгалтерського обліку товар списано з залишків товарів у ТОВ «Прибуткова справа», неможливо встановити, кому фактично був реалізований товар (роботи, послуги), що був відображений як реалізований ТОВ «Прибуткова справа» на ТОВ «Ірпіньторгмаш», а первинні документи, отримані ТОВ «Прибуткова справа» від ТОВ «Ірпіньторгмаш» за березень 2015 року, не мають юридичної сили та доказовості у зв'язку з тим, що діяльність контрагента-постачальника спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій. Також у зв'язку з цим і факт здійснення господарських операцій з продажу (на дату складання акта), на думку відповідача, не підтверджено, а тому відсутні підстави для податкового обліку відповідних операцій.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

ТОВ «Прибуткова справа» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, зазначає, що у апеляційній скарзі відповідачем жодним чином не вка зано, з яких саме підстав судове рішення першої інстанції підлягає скасуванню, які саме порушення при розгляді даної справи допущено судом першої інстанції.

При цьому позивач наполягає на наданні усіх передбачених чинним законодавством пер винних документів, що підтверджують реальність взаємовідносин з ТОВ «Ірпіньторгмаш» у берез ні 2015 року, в тому числі документів, що підтверджують перевезення товарів між складами під приємств та їх приймання сторонами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області проведеною документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Прибуткова справа» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ірпіньторгмаш» за березень 2015 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ за березень 2015 року, та питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в декларації з податку на прибуток за 2015 рік, за результатами якої складено акт № 6/11-23-14-04/34724561 від 04.04.2016 (а. с.32-68).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 180074 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 ПК України, в результаті чого: занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.18 декларації з ПДВ) за березень 2015 року на загальну суму 121206 грн.,

завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 декларації з ПДВ) за березень 2015 року на загальну суму 78 877 грн.,

занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2015 у сумі 7 460 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані неможливістю підтвердити реальність здійснення господарської операції з поставки ТОВ «Прибуткова справа» свинини до ТОВ «Ірпіньторгмаш» і, відповідно, господарської операції з поставки ТОВ «Ірпіньторгмаш» яловичини до ТОВ «Прибуткова справа».

В акті перевірки зафіксовано, що між ТОВ «Прибуткова справа» і ТОВ «Ірпіньторгмаш» складено акт взаємозаліку від 30.03.2015, з якого вбачається, що ТОВ «Прибуткова справа» поставляло продукцію на користь ТОВ «Ірпіньторгмаш» на суму 1200499,57 грн., а ТОВ «Ірпіньторгмаш», зі свого боку, поставляло продукцію на користь ТОВ «Прибуткова справа» на суму 1200500,22 грн., у зв'язку чим вказані товариства дійшли згоди про зарахування зустрічних однорічних вимог на суму 1200499,57 грн., у т. ч. ПДВ (а.с.118).

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 19.04.2016:

- № 0000131404, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 180074 грн. - за основним платежем та 45019 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с.28);

- № 0000121404, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7460 грн. - за основним платежем та 1 865 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с.29);

- № 0000141404, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість а березень 2015 року у розмірі 78877 грн. (а. с.30, 31).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків контролюючого органу.

За визначенням, наведеним п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість підлягає з'ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Згідно абз.1, 2 пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

У відповідності до положень п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, саме податкова накладна, як звітний податковий документ, є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, і має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Разом з тим, з положень статей 183 та 184 ПК України вбачається, що особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагента позивача - ТОВ «Ірпіньторгмаш» на час здійснення господарських операцій з позивачем має статус юридичної особи, платника податку на додану вартість, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагента позивача в ході виконання укладених з позивачем господарських договорів.

У ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що основними напрямами та предметом діяльності позивача - ТОВ «Прибуткова справа» є виробництво м'яса і субпродуктів, виробництво м'ясних продуктів, розведення свиней, торгівля м'ясом та м'ясними продуктами (а. с.12-24).

У періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Ірпіньторгмаш»:

- за договором поставки № 05/03/2015 від 05.03.2015, за умовами якого ТОВ «Ірпіньторгмаш» (Постачальник) поставив на користь ТОВ «Прибуткова справа» (Покупець) м'ясо яловичини (а. с.101);

- за договором поставки № 12 від 05.03.2015, за умовами якого ТОВ «Прибуткова справа» (Продавець) поставив на користь ТОВ «Ірпіньторгмаш» (Покупець) м'ясо свинини (а. с.111).

01.07.2014 ТОВ «Прибуткова справа» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) уклали договір перевезення (а.с.198).

При цьому у користуванні ФОП ОСОБА_1 перебуває автомобіль, який зазначений у товарно-транспортних накладних (фургон) (а.с.192-194) і який має санітарний паспорт та пройшов необхідну перевірку (а.с.195-196).

01.09.2014 ТОВ «Прибуткова справа» укладений договір оренди транспортного засобу з керівником цієї ж юридичної особи, яким перевозились тварини, що придбавались для забою (а.с.188-191).

Позивач проводив господарську діяльність у приміщенні, яким користувався на праві оренди (240 м.кв., що є приміщенням забійно-ковбасного комплексу, розташоване у м.Кропивницький) (а.с.200-203).

На підтвердження факту виконання зазначених договорів поставки позивачем надано первинні документи, які також були предметом дослідження податковим органом, а саме: видаткові накладні, рахунки-фактури (а. с.102-107, 112, 114, 116), товарно-транспортні накладні (а. с.108-110, 113, 115, 117), первинні документи щодо придбання позивачем поголів'я свиней у вітчизняних товаровиробників, м'ясо яких після забою реалізовувалось ТОВ «Ірпіньторгмаш» (а. с.119-142, 164, 180), експлуатаційний дозвіл для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів (а.с.187), дозвіл на забій тварин та обвалку м'яса яловичини та свинини, первинні документи, які свідчать про оренду приміщення забійно-ковбасного комплексу, в якому позивач здійснює господарську діяльність (а. с.200-203).

Складені ТОВ «Ірпіньторгмаш» податкові накладні, які є за приписами Податкового кодексу України є підставою для формування податкового кредиту платника податків, відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» 22.09.2014 № 957 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012.

Придбане у ТОВ «Ірпіньторгмаш» м'ясо яловичини позивачем реалізовано суб'єктам господарювання, розташованим у АР Крим, що підтверджено відповідними первинними документами, в тому числі транспортними документами (а. с.143-157, 181-186).

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці документи є достатніми доказами для підтвердження господарських операцій виконання поставки товарів за переліченими договорами.

Отже належним чином оформлені первинні документи, достовірність яких не викликає сумніву, підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Ірпіньторгмаш» та рух активів у процесі здійснення господарської операції і зміни у власному капіталі позивача і зворотне відповідачем не доведено.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, з аналізу норм ч.5 ст.203, ст.204, 234 ЦК України, ст.207 ГК України випливає, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

При цьому фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність також визнається тільки судом.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано відповідних, допустимих, доказів , які б встановлювали факт недійсності вказаних вище правочинів (господарських договорів).

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним товариством було одержання позивачем податкової вигоди, тому твердження скаржника про те, що ТОВ «Прибуткова справа» є вигодонабувачем ТОВ «Ірпіньторгмаш» є недоведеним.

Крім того, з матеріалів справ вбачається, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ґрунтуються виключно на податковій інформації стосовно ТОВ «Ірпіньторгмаш», а саме: у ТОВ «Ірпіньторгмаш» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал (кількість працюючих лише одна керівна особа), виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, щодо ТОВ «Ірпіньторгмаш» до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», податкова звітність з податку на додану вартість за березень 2015 не пройшла камеральної перевірки; звітність з 1-ДФ в 2015 році подавалась лише за 1 кв. 2015, за 2,3 та 4 квартали 2015 звітність з 1-ДФ не подавалась, також не подана податкова звітність з податку на прибуток за 2015 рік.

Проте, жодною нормою законодавства України не передбачався обов'язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Щодо відсутності контрагента позивача за місцезнаходженням, то відповідачем не наведено норму чинного законодавства, яка б визначала відсутність за місцезнаходженням платника податку-продавця як підставу для виключення з валових витрат та податкового кредиту сум, віднесених за господарськими операціями платником податків-покупцем.

Стосовно відсутності матеріальних та трудових ресурсів, то наведені доводи скаржника могли б слугувати підставою для висновку про нереальність вищевказаних господарських операцій лише у разі декларування сторонами договорів постачання позивачу від ТОВ «Ірпіньторгмаш» м'яса та м'ясопродуктів власного виробництва або придбання останнім у позивача з метою переробки у висланому виробництві. Проте, таких умов ані вищезазначені договори, ані інші первинні документи, ані пояснення позивача не містять.

Тобто посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про нереальності таких операцій, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником послуги (робіт).

В даному випадку з наявних в матеріалах справи первинних документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, вбачається, що вивіз м'яса (яловичини) здійснювався позивачем з холодильного комбінату № 4, тому відсутність у контрагента позивача власних приміщень для збереження та реалізації товару (м'яса) не є свідченням неможливості здійснення ТОВ «Ірпіньтормаш» відповідних господарських операцій.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано доказів порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року у справі № П/811/425/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко