Ухвала суду № 63513508, 14.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2016 рокусправа № 808/1730/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року у справі № 808/1730/16 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (далі - позивач) було задоволено частково. Суд стягнув з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області) на користь позивача пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за лютий 2016 року в розмірі 100 178 грн 60 коп. В задоволенні вимог про визнання протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі відповідач-1) щодо неподання висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягала відшкодуванню з бюджету на користь позивача по декларації за лютий 2016 року суд відмовив.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-1.

В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач-1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Відповідач-2 про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку, свого представника для участі в судовому засіданні не направив.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Сторонами не заперечувалося право позивача на отримання бюджетного відшкодування в загальному порядку, визначеному пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем подано до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року та визначено суму податку на додану вартість, що підлягала бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України на рахунок платника у банку в розмірі 7 677 003 грн..

21.04.2016 СДПІ сформовано висновок про суми відшкодування податку на додану вартість № 249-07, за яким платнику - ПАТ «Запорізький завод феросплавів» за декларацією № 9039285744 від 21.03.2016 за лютий 2016 року належить відшкодувати з бюджету 7677003,00 грн. (а.с.54).

Вказаний висновок та реєстр про суми відшкодування податку на додану вартість отримані УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області 22.04.2016 (а.с. 55).

Листом від 04.05.2016 УДКСУ у м.Запоріжжі Запорізької області повернуло СДПІ висновок № 249-07 від 21.04.2016 у зв'язку з тим, що у казначейства відсутня узагальнена інформація щодо визначених у висновку обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Судом встановлено, що податковий орган неодноразово направляв до УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області висновки та реєстри висновків, однак такі документи поверталися (а.с.69,73).

27.05.2016 УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області отримано узагальнену інформацію щодо обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ, сформовану за зверненням головних управлінь ДФС (а.с.76-77).

Відшкодування ПДВ за декларацією за лютий 2016 року в сумі 7677003,00грн позивачем отримано 27.05.2016, що підтверджується копією платіжного доручення № 690 (а.с.41).

Пункт 200.23 статті 200 Податкового кодексу України визначає, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повинен був отримати бюджетне відшкодування за декларацією за лютий 2016 року до 06.05.2016.

Так, декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року позивач подав до СДПІ 21.03.2016. 30 календарних днів для проведення камеральної перевірки закінчилися 20.04.2016. Граничний строк для подання висновку (п'ятиденний строк після закінчення перевірки) завершується 27.04.2016. Граничний термін перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку (п'ять операційних дня після отримання висновку) припадає на 06.05.2016.

Таким чином, з 07.05.2016 сума ПДВ за лютий 2016 року в розмірі 7677003,00грн, яка не була відшкодована позивачу, вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Право на бюджетне відшкодування є невід'ємним правом позивача, захист якого гарантовано частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 і відповідно до положень Конституції України є частиною національного законодавства.

Несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право позивача, зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно і в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування з бюджету при відсутності з його боку порушень вищевказаних законодавчих актів.

За вказаних обставин, суд обґрунтовано дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за лютий 2016 року, яка розрахована за формулою: (сума заборгованості х кількість днів прострочення : 100% х облікова ставка Національного банку України х 1,2) : 366 днів, що за період з 07.05.2016 по 27.05.2016 складає 100178 грн. 60 коп., є такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги СДПІ не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування законної постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року у справі № 808/1730/16 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.А. Щербак