Постанова № 63513344, 19.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2016 року № 826/21690/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомКостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області доПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"простягнення у сумі 1 879,98 грн.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Донецькій області звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 1 879,98 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що згідно податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, № 9018911471 від 19.02.2015р. терміном сплати 30.07.2015 року в сумі 1 879,98 грн. у зв'язку з не сплатою узгодженого податкового зобов'язання, станом на 10.08.2015 р. по особовому рахунку відповідача обліковується податковий борг у розмірі 1 879,98 грн. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України узгоджена сума податкового зобов'язання, що не сплачена платником податків у встановлений сірок визнається сумою податкового борту платника податків.

Відповідачем до служби діловодства суду 05.11.2015 р. було подано заперечення на позов від 30.10.2015 № 7354, в яких проти позову заперечує та зазначає, що ПАТ «Брокбізнесбанк» знаходиться в стані ліквідації, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню. Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено порядок заявлення вимог кредиторів, отже пред'явлення позову про стягнення кредиторських вимог позивача поза процедурою ліквідації, в іншій, ніж передбачено законом черговості спосіб, не ґрунтується на нормі закону.

24.12.2015 р. та 28.01.2016 р. позивачем до служби діловодства суду було подано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні у зв'язку з відсутністю позивача відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом було ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп.266.1.1. п. 266.1 ст. 286 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно пп.266.2.1. п.266.2. ст.266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пп.266.7.5. п.266.7. ст.266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно з п. 266.9.1. п.266.9. ст.266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації (пп.266.10.1. п.266.10 ст. 266 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи податковий борг відповідача виник на підставі самостійно нарахованих податкових зобов'язань у розмірі 1 879,98 грн., відповідно до поданої до контролюючого органу податкової декларації №9018911471 від 19.02.2015 р. з терміном сплати податкових зобов'язань 30.07.2015 р.

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 р. № 107 ПАТ «Брокбізнесбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням від 28.02.2014 р. №9 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення ПАТ «Брокбізнесбанк» (код ЄДРПОУ 19357489, МФО 300249, місцезнаходження: 03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 41) з ринку та запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

10.06.2014 р. Правлінням Національного банку України було прийнято постанову №339 про відкликання банківської ліцензії ПАТ «Брокбізнесбанк».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 р. №45 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» призначено Куреного О.В на період з 11.06.2014 р. по 10.06.2015 р. включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.05.2015 р. №103 було продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» строком на 1 рік також продовжено строки повноважень Куреного О.В., як уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» строком на 1 рік.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно пунктів 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Згідно ч. 3 ст. 46 цього Закону (в редакції чинній станом на день звернення з даним позовом) визначено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань

(у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 цього Закону фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною 2 цієї правової норми передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Як вбачається з матеріалів справи відомості про ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" опубліковано 14.06.2014 у газетах «Голос України» №113 та «Урядовий кур'єр» №106.

При цьому, позивачем у визначений ч. 1 ст. 49 вказаного Закону строку відповідні кредиторські вимоги не заявлено.

Так, ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Таким чином, законом встановлено певний порядок задоволення вимог кредиторів після початку ліквідаційної процедури, яким встановлено визначений строк для їх пред'явлення та черговість задоволення.

Разом з тим, ч. 4, 8 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Отже, питання стягнення з відповідача заборгованості зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1 879,98 грн., може бути вирішене лише шляхом розгляду заяви про включення до реєстру кредиторів.

У будь-який інший спосіб вказані кошти під час ліквідаційної процедури не можуть бути стягнені.

У випадку невизнання уповноваженою особою Фонду вимог позивача та не включення їх до реєстру кредиторів, відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому порядку.

Таким чином, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним нормативно-правовим актом з питань погашення податкових зобов'язань та стягнення податкового боргу з банків, на які поширюються норми цього Закону, визначено відповідну процедуру пред'явлення, розгляду та вирішення вимог, які ставить в даній справі податковий орган.

Оскільки, встановлена вказаним Законом процедура не передбачає звернення податкового органу до суду за стягненням податкової заборгованості, а визначає загальний порядок заявлення кредиторських вимог до уповноваженої на ліквідацію банку особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивачем невірно обрано спосіб захисту інтересів, що виключає можливість задоволення даного позову.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості під час процедури ліквідації банку не ґрунтуються на нормі закону, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позовних вимог Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про стягнення заборгованості відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук