Постанова № 63513333, 19.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2016 року № 826/9682/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Головного територіального управління юстиції у м.Києвіпростягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у м.Києві, в якому просить винести рішення про стягнення з Головного територіального управління юстиції у м.Києві на користь ОСОБА_1 суму середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу (затримка виконання постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.02.2016 р. про поновлення на роботі) з 01 березня 2016 року по 05.05.2016 р.

Позовні вимоги мотивовані протиправними діями відповідача, що полягають у затримці його поновлення на роботі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Вважає, що затримку виконання постанови суду допущено з вини відповідача.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували та просили суд відмовити в їх задоволенні, оскільки доводи позивача не відповідають дійсності. Затримка виконання судового рішення пов'язана із тим, що рішення суду було отримано із запізненням. Таким чином, вина відповідача щодо невиконання судового рішення відсутня.

В судовому засіданні суд за згодою представників сторін ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.02.2016 р. по справі № 826/27642/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016 р., позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 30.11.2015 № 3292/03 «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.11.2015 по 29.02.2016 в сумі 10 399,35 грн. Звернуто до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві та стягнення з Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3359,82 грн. Рішення набрало законної сили.

Разом з тим, всупереч прийнятому судовому рішенню, Головним територіальним управлінням юстиції у м.Києві було поновлено позивача на займаній посаді лише з 06.05.2016 р., про що винесено наказ № 1275/03 «Про скасування наказу № 3292/03 від 30.11.2015 р. «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1». Також вказаним наказом прийнято рішення виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу згідно постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.02.2015 р. № 826/27642/15 з 30.11.2015 по 29.02.2016 в сумі 10 399,35 грн.

Позивач, вважаючи, що в результаті несвоєчасного поновлення на посаді з вини відповідача їй має бути виплачений середній заробіток за час затримки виконання судового рішення, звернулась до суду із позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Отже, є дві підстави для виконання судового рішення: набрання ним законної сили або рішення підлягає негайному виконанню.

Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різницю в заробітку за час затримки.

Із змісту наведеної норми видно, що обов'язок виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі, є видом відповідальності роботодавця за дії, пов'язані із такою затримкою.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналогічний висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року (№ 21-63а15).

Представник відповідача, обґрунтовуючи відсутність своєї вини щодо затримки виконання судового рішення, посилається на те, що Головним територіальним управлінням юстиції у м.Києві отримано постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.02.2016 р. по справі № 826/27642/15 лише 05.04.2016 р. Таким чином, з 05.04.2016 р. - з моменту отримання судового рішення до поновлення на посаді - 06.05.2016 р. минув лише місяць у зв'язку із чим сума стягнення не може перевищувати 3 359,82 грн.

Однак, суд не приймає до уваги доводи відповідача, оскільки вважає їх помилковими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві та стягнення з Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3 359,82 грн. було допущено до негайного виконання, а тому є помилковою позиція відповідача щодо того, що рішення суду повинно бути виконано з часу його отримання.

Так, постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.02.2016 р. в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді на посаді заступника начальника відділу державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві допущена до негайного виконання, тобто підлягає виконанню з моменту її винесення.

Як вбачається із наказу від 06.05.2016 р. № 1275/03 та не заперечується позивачем, позивачу було виплачено середньомісячний заробіток за період вимушеного прогулу із 30.11.2015 по 29.02.2016 р. в сумі 10 399,35 грн. Цим же наказом ОСОБА_1 поновлено на займаній посаді, тобто з 06.05.2016 р.

Таким чином, період невиконання судового рішення в частині поновлення на роботі позивача становить із 30.11.2015 р. по 05.05.2016 р.

Між тим, враховуючи, що відповідачем було виплачено позивачу середній заробіток за період із 30.11.2015 р. по 29.02.2016 р., слід дійти висновку, що середній заробіток за час невиконання судового рішення повинен бути стягнутий за період із 01.03.2016 р. по 05.05.2016 р.

Згідно наявною в матеріалах справи довідки про доходи від 08.09.2016 р. № 2751 середня заробітна плата ОСОБА_1 становить 3 359,82 грн., а середньоденний заробіток - 159,99 грн.

Поряд з цим, з урахуванням листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20 липня 2015 №10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" період вимушеного прогулу становить 46 календарних днів (березень 23, квітень - 21, травень - 2).

За таких обставин, сума середнього заробітку за період затримки виконання судового рішення становить 7 359, 54 грн. (46 календарних днів *159,99 грн.).

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд має керуватися критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно з якими у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведена правомірність його дій, водночас позивачем доведено обставини в обґрунтування своїх позовних вимог, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 69 - 71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у м.Києві на користь ОСОБА_1 суму середньомісячного заробітку у розмірі 7 359, 54 грн. за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2016 року по 05 травня 2016 року, що пов'язаний із затримкою виконання постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.02.2016 р. по справі № 826/27642/15.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук