Постанова № 63513311, 20.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2016 року № 826/1881/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження від 14.01.2016 №84,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження від 14.01.2016 № 84.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядження від 14.01.2016 № 84 про усунення порушень законодавства про фінансові послуги є протиправним, оскільки на момент його прийняття ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2015 по справі №707/542/15-ц зупинено виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2015 року до закінчення касаційного провадження, а рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку (п. 36.1 ст. 36 Закону 1961-IV).

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача через канцелярію суду надав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17.08.2015 набрало законної сили за результатами апеляційного оскарження, а саме: на підставі рішення Апеляційного суду Черкаської області від 17.11.2015, а тому підлягало до виконання позивачем, оскільки зупинення виконання судового рішення стосується лише органів виконавчої служби.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на підставі скарги ОСОБА_1, проведено перевірку по справі ОСОБА_1 за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.08.2013 №АС/4267268.

За результатами перевірки складено акт про правопорушення законодавства у сфері фінансових послуг, вчинене приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім", від 04.02.2015 №50/13-15/13/6, в якому зафіксовані наступні порушення:

- статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо визначення розміру відшкодування витрат, пов'язаних із пошкодженням транспортного засобу, не у відповідності до порядку, встановленого законодавством;

- абзацу 1 пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо невиконання страховиком обов'язку протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплатити його;

- пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо несплати пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 03.04.2015 №649 зупинено провадження у справі про порушення приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, розпочату на підставі акта про правопорушення законодавства у сфері фінансових послуг від 04.02.2015 № 50/13-15/13/6 у зв'язку з тим, що справу про правопорушення неможливо розглянути до вирішення пов'язаної з нею справи, що розглядається в суді, - до набрання рішенням суду в такій справі законної сили.

В подальшому, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було прийнято розпорядження від 14.01.2016 №84 «Про застосування заходу впливу до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КИЇВСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ», яким товариство зобов'язано усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 03.02.2016.

Згідно із розпорядження від 14.01.2016 №84 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було встановлено наступне: «Відповідно до рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17.08.2015 (справа № 707/542/15-ц) у справі за позовом громадянки ОСОБА_1 до Товариства та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування вирішено стягнути з Товариства на користь громадянки ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 9903,41, пеню за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 3106,41, інфляційні збитки в розмірі 5235,82 гривні та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 246,64 гривні.

Згідно з рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 17.11.2015 (справа № 22ц/793/2510/2015) апеляційну скаргу Товариства на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17.08.2015 у справі за позовом громадянки ОСОБА_1 до Товариства та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягнення страхового відшкодування відхилено, зазначене рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17.08.2015 залишено без змін.

Згідно з статтею 319 Цивільного процесуального кодексу України, рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Отже, рішення Апеляційного суду Черкаської області від 17.11.2015 набрало законної сили.

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2015 зупинено виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17.08.2015 до закінчення касаційного провадження.

Згідно з частиною першою статті 328 Цивільного процесуального кодексу України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суддя-доповідач у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду.

Питання виконання рішень судів відноситься до компетенції виконавчих служб в порядку Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення виконання відповідного рішення судом.».

Крім цього, позивачем було надано копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.06.2016, якою касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" задоволено частково, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17.08.2015 та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 17.11.2015 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім", не погоджуючись з такою позицією відповідача та з розпорядженням від 14.01.2016 №84, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлені Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

У відповідності до статті 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Згідно із пунктом першим частини першої статті 40 України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу, як зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення.

Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затверджене розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 20.11.2012 N 2319, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за N 2112/22424 (далі - Положення №2319), розроблене з метою встановлення порядку та умов застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - заходи впливу), та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг. Це Положення визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про застосування заходів впливу та їх оскарження.

Відповідно до пункту 1.5 розділу І Положення №2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.

Дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися в: матеріалах, отриманих за результатами перевірок, проведених Нацкомфінпослуг; звітності, що подається до Нацкомфінпослуг; повідомленнях, отриманих від органів державної влади; повідомленнях, отриманих від міжнародних організацій, іноземних органів державної влади, неурядових організацій іноземних держав; зверненнях громадян; повідомленнях, отриманих від юридичних осіб; повідомленнях, опублікованих у засобах масової інформації; матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.

Згідно із пунктом 1.6 розділу І розділу І Положення №2319 Нацкомфінпослуг, уповноважені та посадові особи Нацкомфінпослуг в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення порушення законодавства про фінансові послуги вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту такого порушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи про правопорушення, а також своєчасно прийняти рішення за справою про правопорушення та застосувати передбачені законодавством заходи впливу.

Відповідно до пункту 1.8 розділу І розділу І Положення №2319 розгляд справ про правопорушення здійснюється виключно Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень.

Згідно із підпунктом 1 пункту 2.1 розділу ІІ Положення №2319 Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу, як зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Положення №2319 розгляд справ про правопорушення та застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, належить до повноважень Нацкомфінпослуг як колегіального органу.

Відповідно до пункту 1.7 розділу І розділу І Положення №2319 рішення у справі про правопорушення повинно бути законним та обґрунтованим. Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи про правопорушення. Доказами в справі про правопорушення є будь-які фактичні дані, отримані в установленому законом порядку, що свідчать про наявність чи відсутність порушення законодавства про фінансові послуги, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із пунктом 4.21 розділу IV Положення №2319 за результатами розгляду справи про правопорушення Нацкомфінпослуг або уповноважена особа Нацкомфінпослуг приймає одне з таких рішень:

про застосування заходу впливу;

про закриття справи про правопорушення.

Відповідно до пункту 4.5 розділу IV Положення №2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган приймає рішення про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, протягом 60 календарних днів з дня порушення провадження у справі про правопорушення.

Отже, обов'язковою передумовою для застосування відповідачем заходу впливу є встановлення правопорушення у сфері фінансових послуг.

Як вбачається з акта перевірки від 04.02.2015 №50/13-15/13/6 відповідач дійшов висновку про порушення позивачем норм законодавства щодо відшкодування витрат, пов'язаних із пошкодженням транспортного засобу.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати встановлено статтею 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ (п. 36.1 ст. 36 Закону).

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення (п. 36.2 ст. 36 Закону).

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (п. 36.5 ст. 36 Закону).

Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку (п. 36.7 ст. 36 Закону).

Отже, з аналізу норм статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що врегулювання спірних відносин щодо здійснення страхового відшкодування відбувається у судовому порядку та на підставі рішення суду.

Як вбачається із розпорядження від 14.01.2016 №84 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було встановлено, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17.08.2015 (справа № 707/542/15-ц), залишеним без змін рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 17.11.2015 (справа №22ц/793/2510/2015), у справі за позовом громадянки ОСОБА_1 до Товариства та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування вирішено стягнути з Товариства на користь громадянки ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 9903,41, пеню за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 3106,41, інфляційні збитки в розмірі 5235,82 гривні та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 246,64 гривні.

Крім того, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2015 зупинено виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17.08.2015 до закінчення касаційного провадження.

Тобто, станом на 14.01.2016 у приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" ще не виник обов'язок щодо прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), так як виконання рішення суду було зупинено.

Крім цього, відповідно до пункту 4.4 розділу IV Положення №2319 справу про правопорушення не може бути порушено, а наявна в провадженні справа про правопорушення підлягає закриттю в разі: якщо вирішення справи про правопорушення не належить до компетенції Нацкомфінпослуг.

Відтак, враховуючи, що спір за позовом громадянки ОСОБА_1 до Товариства та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування вирішується у судовому порядку та враховуючи, відсутність компетенції відповідача, у даному випадку, суд дійшов висновку, що розпорядження відповідача від 14.01.2016 №84 є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 14.01.2016 № 84.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов