Постанова № 63512980, 19.12.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 грудня 2016 р. №820/5759/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Полях Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотор" про стягнення податкового боргу, накладення арешту на кошти, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Слобожанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- накласти арешт на кошти ТОВ "Екотор", які знаходяться у банківських установах;

- стягнути з ТОВ "Екотор" (код ЄДРПОУ - 40041427) суму податкового боргу у розмірі 513 204,16 грн. з рахунків, які відкриті у банківських установах, та які будуть відкриті у подальшому.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість у загальному розмірі 513 204,16 грн., згідно податкових повідомлень - рішень форми "Р" від 15.07.2016 року № 0003431200 на суму 1020 грн., від 25.03.2016 року № 0000361200 на суму 180 020,93 грн., від 28.03.2016 року № 0000371200 на суму 170 грн., від 21.03.2016 року № 0000291200 на суму 362 190,89 грн., сума яких є узгодженою. Сума боргу ТОВ "Екотор" (код ЄДРПОУ - 40041427) не сплачена, а тому підлягає стягненню з рахунків відповідача, які відкриті платником податків у банківських установах. Окрім того, є законодавчо визначені підстави для адміністративного арешту коштів відповідача, передбачені положеннями пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України та ст. 94 ПК України.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений відповідно до норм процесуального законодавства, в наданій до суду письмовій заяві просив суд розглядати адміністративний позов без участі представника позивача у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений відповідно до норм процесуального законодавства. Жодних клопотань, заяв про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження не надходило. Правом надати заперечення до адміністративного позову, не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотор" (код ЄДРПОУ - 40041427), пройшов у встановленому законодавством процедуру реєстрації в якості юридичної особи, перебуває на обліку в Слобожанській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області як платник податків.

Матеріалами справи також підтверджено, що Слобожанською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області у відношенні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотор", було проведено ряд камеральних перевірок, за результатами яких складено наступні акти перевірок, а саме:

- акт перевірки від 09.03.2016 року № 89/20-11-12-00-47/40041427/1 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотор" (код ЄДРПОУ - 40041427) за листопад 2015 року, у висновках якого зазначено що Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотор" в порушення 198.6 ст. 198 ПКУ включено до складу податкового кредиту за листопад 2015 року податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 289 752,71 грн., які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до заниження суми сплати податку на додану вартість, яке сплачується до загального фонду державного бюджету 289 752,71 грн. (а.с. 35 - 36);

- акт перевірки від 14.03.2016 року № 120/20-11-12-00-34/40041427/21 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотор" (код ЄДРПОУ - 40041427) за січень 2016 року, у висновках якого зазначено що Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотор" за січень 2016 року несвоєчасно надано податкову декларацію в порушення вимог п.п.49.18.1 п.49.18 ст. 49 ПКУ, п.203.1 ст. 203 ПКУ, окрім того в порушення 198.6 ст. 198 ПКУ включено до складу податкового кредиту за січень 2016 року податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 78 680,62 грн., які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до заниження суми сплати податку на додану вартість, яке сплачується до загального фонду державного бюджету 78 680,62 грн. (а.с. 27 - 28);

- акт перевірки від 03.06.2016 року № 364/20-11-12-00-34/40041427/89 "Про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотор" (код ЄДРПОУ - 40041427) за лютий 2016 року, у висновках якого зазначено що Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотор" за лютий 2016 року не надано податкову декларацію з ПДВ в порушення вимог п.п.49.18.1 п.49.18 ст. 49 ПКУ, п.203.1 ст. 203 ПКУ (а.с. 19 - 20).

Матеріалами справи підтверджено, що супровідними листами № 2246/10/20-11-12-00-39 від 03.06.2016 року (а.с. 22), № 1302/10-2011-12-00-39 від 14.03.2016 року (а.с. 26), та № 1273/20-11-12-00-39 від 10.03.2016 року (а.с. 33) на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення податковим органом було направлено копії актів камеральних перевірок від 03.06.2016 року № 364/20-11-12-00-34/40041427/89, від 14.03.2016 року № 120/20-11-12-00-34/40041427/21 та від 09.03.2016 року № 89/20-11-12-00-47/40041427/1, в установлені законодавством строки не були ним оскаржені.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Так, на підставі вказаних вище актів перевірок податковим органом у відношенні відповідача було винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- податкове повідомлення - рішення від 21.03.2016 року № 0000291200, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 362190,89 грн. (а.с. 39);

- податкове повідомлення - рішення від 25.03.2016 року № 0000361200, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 180 020,93 грн. (а.с. 30);

- податкове повідомлення - рішення від 28.03.2016 року № 0000371200, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 170,00 грн. (а.с. 31);

- податкове повідомлення - рішення від 15.07.2016 року № 0003431200, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1020 грн. (а.с. 24).

Суд зазначає, що супровідними листами від 18.07.2016 року № 2664/10/20-11-12-01-39 (а..с 23), від 28.03.2016 року № 1486/10/20-11-12-00-39 (а.с. 29) та від 21.03.2016 року № 1424/10/20-11-12-00-39 (а.с. 37) підтверджено, що копії вказаних податкових повідомлень - рішень рекомендованою кореспонденцією були направлені на адресу відповідача.

Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що податковим органом було складено акт від 23.08.2016 року № 120-11-12-01-34/40041427 "Про неможливість вручення податкового повідомлення - рішення від 15.07.2016 року № 0003431200" (а.с. 25).

Суд зазначає, що ні в адміністративному, ні в судовому порядках відповідач не оскаржував акти перевірки та податкові повідомлення - рішення, а тому сума зазначена в них є повністю узгодженою.

Таким чином, внаслідок несплати боржником (відповідачем) у встановлені податковим законодавством строки узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ, згідно даних облікової картки платника податків (зворотній бік) (а.с. 17 - 18) відповідач має новостворений податковий борг у розмірі 513 204,16 грн.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Податковим органом на адресу відповідача було надіслано податкову вимогу форми "Ю" №365 - 17 від 07.07.2016 року, в якій вказано загальну суму податкового боргу відповідача по справі за узгодженими грошовими зобов'язаннями, та яка станом на 07.07.2016 р. становить 512 184,16 грн., яка також була направлена відповідачу (а.с. 12), ним не оскаржувалася, а відтак сума є повністю узгодженою.

Відповідно до облікової картки, розрахунку суми податкового боргу (а.с. 10, 17 - 18) податковий борг добровільно відповідачем не сплачений та на момент розгляду справи складає 513 204,16 грн.

Пунктом 20.1.34 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 95.1, п. 95.3 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, а саме з інформаційного листа, що відповідач має відкриті рахунки в банківських установах ( а.с. 8 - 9).

На час розгляду справи, доказів сплати вказаної суми боргу відповідачем у добровільному порядку, матеріали справи не містять.

Відповідно до п.п.16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п.14.1.175 п.14.1 статті 14 Кодексу).

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотор" в частині стягнення податкового боргу у сукупному розмірі 513 204,16 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про накладення арешту на кошти ТОВ "Екотор", які знаходяться у банківських установах, суд зазначає наступне.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, визначених законом, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту. Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з якою арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить контролюючому органу, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу. При цьому підстави для застосування арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

За таких обставин звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених підпунктом пп. 20.1.33 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України може відбуватися не лише в день прийняття рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків.

Наведене також підтверджується Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1398 (в редакції від 26.11.2013), у положеннях Розділу VII якого зазначено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Для звільнення коштів з-під арешту орган доходів і зборів звертається до суду протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли органу доходів і зборів стало відомо про виникнення підстав припинення такого арешту.

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Суд зазначає, що правило, передбачене нормою розглядуваного підзаконного нормативно-правового акта, застосовується в тому разі, якщо податковим органом визнано за необхідне застосувати адміністративний арешт як майна платника податків, відмінного від коштів, так і коштів на рахунку такого платника податків. Арешт майна та арешт коштів на рахунках платника податку за процедурою, визначеною пунктом 7.3 вказаного Порядку, накладається з підстав, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Так, положеннями п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу. Серед таких підстав є такі, що передбачені пп. 20.1.33 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Водночас норми пп. 20.1.33 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України встановлюють спеціальні підстави.

Матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом, відповідно до 89 Податкового кодексу України було вирішено здійснити опис майна відповідача - ТОВ "Екотор", що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управління) такого платника податків, та прийнято відповідне рішення № 58 про опис майна у податкову заставу від 05 серпня 2016 року (а.с. 13).

Суд зазначає, що положеннями п.89.1 ст. 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно (п.89.2 ст. 89 ПК України).

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.89.3 ст. 89 ПК України).

Листом від 08.08.2016 р. за № 282/10/20-11-17-26, направленим контролюючим органом на адресу відповідача, повідомлено останнього про необхідність прибути до податкового органу та надати вказаний у листі пакет документів (а.с. 14 - 15).

Так, наданою до суду інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотор" (40041427) від 05.09.2016 року № 67344768, за відповідачем не лічиться будь - яке нерухоме майно.

Окрім того, матеріалами справи також підтверджено, що актом відмови платника податків від опису майна у податкову заставу від 14 вересня 2016 року № 11 підтверджено, що відповідач відмовив Слобожанській ОДПІ у здійсненні нею опису майна у податкову заставу та не надав документів, необхідних для такого опису (а.с. 16).

Оскільки наявні обставини, коли може бути застосований адміністративний арешт майна платника податків, передбачені положеннями пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України та ст. 94 ПК України, а тому позовна вимога про накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотор" також підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що вимога щодо стягнення в т.ч. з рахунків платника податків (відповідача) які будуть ним відкриті у банках у подальшому, не підлягає задоволенню, оскільки заявлена на вчинення дії у майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

Відповідно до положень ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 94, 128, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотор" про стягнення податкового боргу, накладення арешту на кошти - задовольнити у повному обсязі.

Накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотор" (код ЄДРПОУ - 40041427), які знаходяться у банківських установах.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотор" (код ЄДРПОУ - 40041427) у банках, обслуговуючих такого платника податків на користь Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (код 39859941) суму податкового боргу у розмірі 513204,16 грн. (п'ятсот тринадцять тисяч двісті чотири) грн. 16 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Полях Н.А.