Постанова № 63512621, 16.12.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4932/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

при секретарі судового засідання- Мороз А.П

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Ізмаїльський завод таропакувальних виробів Дунай-Пак до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 06 вересня 2016 року та № НОМЕР_2 від 06 вересня 2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства Ізмаїльський завод таропакувальних виробів Дунай-Пак до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № НОМЕР_1 від 06 вересня 2016 року та № НОМЕР_2 від 06 вересня 2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з контрагентами відбулись реальні господарські правовідносини, за виконані роботи та надані послуги позивач зі своїми контрагентами розрахувався і сторони договорів зазнали змін майнового стану. Всі операції підтверджуються первинними документами та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення позивачем норм чинного законодавства. Твердження ДПІ щодо не можливості підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентами, не відповідають дійсності та спростовуються наданими до перевірки документами. Позивач вважає, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач фактично намагається покласти на позивача відповідальність за дії інших субєктів господарювання.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивачем було збільшено суму грошового зобовязання за податком на додану вартість та зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС в Одеській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства Ізмаїльський завод таропакувальних виробів Дунай-Пак, за результатами якої було складено акт від 22.08.2016 року № 264/15-32-14-01/00383716 «Про результати планової документальної виїзної перевірки ПАТ „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів Дунай - Пак, код за ЄДРПОУ 00383716 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 по 31.03.2016.

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду у сумі 254682 грн. та завищення суми відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 18473 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що не встановлена дата оплати за товари, відповідно до виписок банку та/або дати отримання таких товарів у звязку з відсутнісю видаткових накладних по контрагентах ТОВ "ЮНІЛАК", ТОВ "Южлитографметалл", ТОВ "Дунай-Метал- Сервіс", ТОВ "СОЮЗ ЕРІДАН КОМПАНІ"

На підставі акту перевірки від 22.08.2016 року № 264/15-32-14-01/00383716 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0007331401 від 06 вересня 2016 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у сумі 8105 грн. та №0007341401 від 06 вересня 2016 року про збільшення суми грошового зобовязання за податком на додану вартість у сумі 254682 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 63671 грн.

В періоді, який перевірявся, контрагентами Публічного акціонерного товариства Ізмаїльський завод таропакувальних виробів Дунай-Пак були ТОВ "ЮНІЛАК", ТОВ "Южлитографметалл", ТОВ "Дунай-Метал- Сервіс", ТОВ "СОЮЗ ЕРІДАН КОМПАНІ".

Позивач уклав з вказаними контрагентами наступні договори: з ТОВ "СОЮЗ ЕРІДАН КОМПАНІ" договір поставки №5 від 05.01.2015 р. на постачання ущільнювального кільця; з ТОВ "ЮНІЛАК" договір поставки №В-14/11 від 28.08.2014 р. на поставку витратних матеріалів для поліграфії; з ТОВ "Дунай-Метал-Сервіс" договір №0001/14 від 10.01.2014 року на виконання робіт з переробки сировини замовника - жерсті, з рулонної в листову; з ТОВ "Южлитографметалл" договір купівлі-продажу № 2/07-1 від 02.07.2015 року на продаж жерсті білої 0,18x820 та договір купівлі-продажу № 8 від 02.10.2015 року на продаж жерстебанки та кришки.

Суд встановив, що зазначені роботи були проведені, за виконані роботи та надані послуги позивач зі своїми контрагентами розрахувався, тобто сторони договорів зазнали змін майнового стану.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами позивач надав до суду: договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання податкових накладних від контрагентів у нього виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

Укладені угоди між позивачем та його контрагентами є дійсними та виконаними сторонами про що свідчать наявні в матеріалах справи документи.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача щодо повного виконання договірних зобовязань з контрагентами ТОВ "ЮНІЛАК", ТОВ "Южлитографметалл", ТОВ "Дунай-Метал- Сервіс", ТОВ "СОЮЗ ЕРІДАН КОМПАНІ", про що свідчить наявна в матеріалах справи первинна документація.

В процесі встановлення обставин у справі, судом зясовано, що в діях позивача щодо віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відсутні будь-які порушення норм податкового законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Наявна в матеріалах справи первинна документація складена без порушень, містить необхідний обсяг інформації про виконувані роботи/послуги, що дає можливість стверджувати про реальний характер господарських операцій позивача.

Оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобовязання було безпідставним та необґрунтованим.

На підставі встановлених обставин, з урахуванням наведених норм законодавства, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття відповідачем податкових повідомленнь-рішень №0007331401 від 06 вересня 2016 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у сумі 8105 грн. та №0007341401 від 06 вересня 2016 року про збільшення суми грошового зобовязання за податком на додану вартість у сумі 254682 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 63671 грн.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства Ізмаїльський завод таропакувальних виробів Дунай-Пак до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № НОМЕР_1 від 06 вересня 2016 року та № НОМЕР_2 від 06 вересня 2016 року підлягає задоволенню.

В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Ізмаїльський завод таропакувальних виробів Дунай-Пак (68610, Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе 2б, код ЄДРПОУ 00383716) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 06 вересня 2016 року та № НОМЕР_2 від 06 вересня 2016 року задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення №0007331401 від 06 вересня 2016 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у сумі 8105 грн. скасувати.

Податкове повідомлення-рішення №0007341401 від 06 вересня 2016 року про збільшення суми грошового зобовязання за податком на додану вартість у сумі 254682 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 63671 грн. скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь позивача судовий збір у розмірі 4896 (чотири тисячі вісімсот девяосто шість) грн. та 87 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови, з урахуванням перебування головуючого судді на лікарняному, складено та підписано 16.12.2016 року

СуддяЯ.В. Балан

.