Постанова № 63512206, 15.12.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2016 року 810/3661/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2016 №0004361304.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 31.05.2016 №0004361304 оскаржувалось в адміністративному порядку, проте за результатами розгляду скарги податковим органом прийнято рішення з порушенням строків передбачених чинним законодавством, яким зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення. Стверджував, що рішення про продовження розгляду скарги він не отримував, що за таких обставин скарга є задоволеною, а податкове повідомлення-рішення - скасованим.

Також, позивач зазначив про помилковість висновків податкового органу щодо завищення витрат на суму 1779781,81 грн., оскільки ним у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів сформовано валові витрати на вказану суму, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ним господарської діяльності.

Відтак, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивачем було неправомірно враховано у складі витрат витрати на загальну суму 1779781,81 грн., оскільки такі витрати не відносяться до витрат операційної діяльності з розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Також, відповідач вказав на те, що рішення за результатами розгляду скарги прийнято у визначені строки, оскільки на адресу позивача було направлено рішення про продовження розгляду скарги у встановлені законодавством строки рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 24.06.2016 №0315114267290.

За наведених обставин відповідач вважає, що діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, а тому прийняте за результатами перевірки оскаржуване рішення є правомірним.

У судове засідання, призначене на 21.11.2016, з'явились представники сторін.

До початку розгляду справи по суті представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 12.03.2013 та як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в Броварській ОДПІ з 13.03.2013.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

В період з 22.04.2016 по 10.05.2016 посадовими особами Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу від 05.04.2016 №172 та відповідно до п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 17.05.2016 №117/1006-1304/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме занижено суму загального оподатковуваного доходу на 1779781,81 грн., в т.ч. за 2014 рік на суму 311793,30 грн. та за 2015 рік на суму 1467988,51 грн., в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 336371,36 грн., у т.ч. за 2014 рік - 50081,61 грн. та за 2015 рік - 286289,70 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погодившись із висновками, які були викладені в Акті перевірки, 23.05.2016 звернувся до відповідача із запереченнями на акт Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 17.05.2016 №117/1006-1304/НОМЕР_1.

За результатами розгляду заперечень позивача Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області направила на його адресу лист "Відповідь на заперечення" від 30.05.2016 №3970/10/10-06-13-04/437, в якому повідомлялось про залишення без змін висновків Акту перевірки.

На підставі висновків Акту перевірки Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2016 №0004361304, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 336371,36 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 84092,84 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем до Головного управління ДФС у Київській області 09 червня 2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомив Броварську ОДПІ про оскарження податкового повідомлення-рішення до Головного управління ДФС у Київській області, що підтверджується відміткою відповідача про отримання скарги від 09.06.2016.

Однак, Броварською ОДПІ 04.07.2016 сформовано податкову вимогу №1700-17, в якій визначено, що станом на 03.07.2016 сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 422504,20 грн., у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем в сумі 336371,36 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 84092,84 грн.

У зв'язку з тим, що податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Київській області із запитом щодо повідомлення причини ненадання відповіді або рішення за результатами розгляду скарги.

Листом від 25.07.2016 №1283/14/10-36-10-01-04 ГУ ДФС у Київській області повідомила позивача про те, що рішенням ГУ ДФС у Київській області від 24.06.2016 №1069/14/10-36-10-01-04/301 строк розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 від 09.06.2016 б/н було продовжено по 05.08.2016 та вказане рішення було направлено платнику податків засобами поштового зв'язку у встановлені законодавством строки рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 24.06.2016 №0315114267290, на підтвердження чого було надано копію реєстру поштового відправлення від 24.06.2016 та копію рішення про продовження строку розгляду скарги від 24.06.2016.

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 04.08.2016 №1339/14/10-36-10-01-04 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 31.05.2016 №0004361304, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

ФОП ОСОБА_1, не погоджуючись із вказаним рішенням, 23.08.2016 звернувся до ДФС України із повторною скаргою, в якій наголошено на тому, що рішення за результатами розгляду скарги контролюючим органом прийнято з порушенням строків передбачених податковим законодавством, а про продовження строків розгляду скарги податковий орган позивача не повідомляв.

Рішенням ДФС України від 02.09.2016 №9299/Б/99-99-11-02-01-14 продовжено строк розгляду скарги позивача по 21.10.2016 (включно).

Рішенням ДФС України про результати розгляду повторної скарги від 13.10.2016 №10800/Б/99-99-11-02-01-14 податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 31.05.2016 №0004361304 та рішення ГУ ДФС у Київській області від 04.08.2016 №1339/14/10-36-10-01-04 залишені без змін, а повторна скарга ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

Як було зазначено у відповіді ГУ ДФС у Київській області від 25.07.2016 №1283/14/10-36-10-01-04, рішення про продовження строку розгляду скарги від 24.06.2016 №1069/14/10-36-10-01-04/301 було направлено позивачу засобами поштового зв'язку у встановлені законодавством строки рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 24.06.2016 №0315114267290, на підтвердження чого було надано копію реєстру поштового відправлення від 24.06.2016 та копію рішення про продовження строку розгляду скарги від 24.06.2016.

Однак, ФОП ОСОБА_1 заперечує факт отримання такого рішення та на підтвердження своїх доводів надав суду листи УДППЗ "Укрпошта".

Так, в листі від 29.08.2016 №311 Центр поштового зв'язку №9 УДППЗ "Укрпошта" повідомив позивача про те, що перевіркою документів за період з 24.06.2016 по 29.08.2016 встановлено, що рекомендований лист від ГУ ДФС у Київській області з повідомленням про вручення №0315114267290 до відділення поштового зв'язку Бровари-1 не надходив.

Листом від 12.09.2016 №38-06-Б-2435 Південний поштамт УДППЗ "Укрпошта" повідомив позивача, що рекомендований лист №0315114267290 від 24.06.2016 не в прийманні, ні у відправці у відділенні поштового зв'язку Київ-151 не знаходився.

У той же час відповідач на підтвердження повідомлення позивача про продовження строків розгляду скарги надав суду копію поштового відправлення №0315114367290 та копію конверту, на якому відсутній номер поштового відправлення та зазначено причини повернення конверту "за закінченням терміну зберігання".

Будь-яких інших документів на підтвердження надіслання позивачу рішення про продовження розгляду скарги відповідач не надав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно положень пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (пункт 56.2 статті 56 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (пункт 56.4 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 56.5 статті 56 Податкового кодексу України платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Пунктом 56.8 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

У силу положень пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Тобто, якщо протягом 20-денного строку платнику податків не надіслано вмотивоване рішення за скаргою платника податків або рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

Таким чином, як зазначено вище, відповідачем не надано належних доказів повідомлення позивача про продовження розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 31.05.2016 №0004361304 у строки передбачені Податковим кодексом України; а позивачем, у свою чергу, надано докази ненадходження на його адресу повідомлення про продовження розгляду відповідної скарги.

Тобто, докази підтвердження повідомлення позивача про продовження розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 31.05.2016 №0004361304 - відсутні.

Тому суд констатує, що податковий орган не дотримався вимог статті 56 Податкового кодексу України щодо надіслання позивачу на його адресу (або ж вручення під розписку) рішення про продовження розгляду скарги протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги.

Отже така скарга, як-то передбачено у статті 56 Податкового кодексу України, вважається повністю задоволеною на користь платника податків - позивача.

Оскільки у спірному випадку податковий орган не погоджується із цим, а в матеріалах справи відсутні докази належного та своєчасного повідомлення позивача про продовження строку розгляду скарги, то для повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2016 №0004361304.

Крім того, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що відповідно до норм статей 77, 78, 86 Податкового кодексу України, з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків - фізичних осіб, наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (надалі - Порядок №395).

Суд зазначає, що розділом І Порядку №395 встановлено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Водночас, підпунктом 2.3.2.2 Порядку №395 передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Між тим, з описової частини акту перевірки від 17.05.2016 №117/1006-1304/НОМЕР_1 вбачається, що зміст встановлених у ході перевірки позивача порушень податкового законодавства зводиться лише до табличного відображення даних платника податків, самостійно задекларованих ним у податкових деклараціях та даних, встановлених у ході перевірки із зазначенням певних розбіжностей. Будь-яких розрахунків виявлених розбіжностей податковим органом не наведено, як і не наведено посилання на певні господарські операції та відповідні первинно-бухгалтерські документи.

На думку суду, наведене вказує на порушення норм чинного законодавства при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем встановленого законодавством порядку проведення перевірки, а викладені відповідачем висновки в акті позивача зроблено без дослідження належних документів.

При цьому, слід зазначити, що суд не наділений повноваженнями замість податкового органу проводити перевірку показників бухгалтерської та податкової звітності суб'єктів господарської діяльності та в ході судового розгляду фактично проводити перевірку. Такі функції належать виключно відповідачу як суб'єкту владних повноважень та фіскальному органу.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірність свого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат, вони стягненню на його користь не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 69-71, 86, 97, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 31.05.2016 №0004361304.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.