Постанова № 63512193, 27.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 року м.Київ810/2515/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Госпрозрахункового підприємства Магістраль до Приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_1 та Державного реєстратора Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Публічного акціонерного товариства Науково-виробнича фірма Ферокерам, ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю Ленд Будсервіс, про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування рішень.

Суть спору: Гозпрозрахункове підприємство Магістраль звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_1 та Державного реєстратора Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_1 щодо прийняття рішення, індексний номер 28769690 від 16.03.2016 про державну реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на нежитлову будівлю, загальною площею 47,6 кв. м., за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бул-р. Олександрійський, буд.95-б.;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_1, індексний номер 2876 9690 від 16.03.2016 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на нежитлову будівлю, загальною площею 47,6 кв. м., за адресою: Київська обл., м.Біла Церква, бул-р. Олександрійський, буд.95-б.;

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_1 щодо прийняття рішення, індексний номер 29737523 від 24.05.2016 про реєстрацію змін до права власності, щодо зміни підстави виникнення права власності;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_1, індексний номер 29737523 від 24.05.2016 про реєстрацію змін до відомостей про право власності, щодо зміни підстави виникнення права власності;

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_1 щодо прийняття рішення, індексний номер 29777108 від 27.05.2016 про внесення змін до відомостей про право власності, стосовно зміни підстави виникнення права власності;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_1, індексний номер 29777108 від 27.05.2016 про внесення змін до відомостей про право власності, стосовно зміни підстави виникнення права власності;

- визнати протиправними дії державного реєстратора Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2 стосовно прийняття рішення, індексний номер 30623238 від 25.07.2016 про реєстрацію та внесення змін до відомостей про право власності, стосовно зміни площі обєкта нерухомого майна, додаткових відомостей та обєкту нерухомого майна;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2, індексний номер 30623238 від 25.07.2016 про реєстрацію та внесення змін до відомостей про право власності, стосовно зміни площі обєкта нерухомого майна, додаткових відомостей та обєкту нерухомого майна;

- визнати протиправними дії державного реєстратора Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2 щодо прийняття рішення, індексний номер 30681436 від 28.07.2016 про реєстрацію змін до відомостей про право власності, стосовно зміни додаткових відомостей обєкту нерухомого майна;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2, індексний номер 30681436 від 28.07.2016 про внесення змін до відомостей про право власності, стосовно зміни додаткових відомостей обєкту нерухомого майна.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 01.09.2016 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Публічне акціонерне товариство Науково-виробнича фірма Ферокерам та ОСОБА_3.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Товариство з обмеженою відповідальністю Ленд Будсервіс.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що спірні рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_1 є неправомірними, оскільки вони були прийняті за відсутності належних документів, які в розумінні Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень надають право на проведення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень.

Так, зокрема, позивач зазначив про те, що поданий позивачем акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта нерухомого майна №0361 від 30.12.1993 не має відношення до вказаної нежитлової будівлі, оскільки зазначений документ затверджений не Публічним акціонерним товариством Науково-виробнича фірма Ферокерам, а іншою юридичною особою Науково-виробничою фірмою Ферокерам, за відсутності доказів правонаступництва однієї юридичної особи від іншої. Крім того, позивач вказав про те, що в акті про прийняття в експлуатацію №0361 від 30.12.1993 відсутня інформація про нежитлову будівлю, загальною площею 47,60 кв. м., у той час як у вказаному документів йде мова про введення в експлуатацію тимчасової автостоянки, площею 0,34 га, речові права на яку, на думку позивача, взагалі не підлягають державній реєстрації.

Також позивач звернув увагу на те, що зазначена у вказаному акті адреса місцезнаходження тимчасової автостоянки, а саме: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Олександрійська, не відповідає дійсності, оскільки у період з 1992-1994 рр. у м. Біла Церква не існувало бульвару або вулиці з назвою Олександрійський.

Позивач зазначив про те, що підставою прийняття оспорюваного рішення є також надання Публічним акціонерним товариством Науково-виробнича фірма Ферокерам договору оренди землі №16 від 01.02.2012, який не має відношення ані до нежитлової будівлі, загальною площею 47,6 кв. м., ані до земельної ділянки (кадастровий номер 3210300000:03:022:01114), на якій розташована вказана будівля, оскільки у зазначеному документі обєктом оренди є земельна ділянка, загальною площею 0,6016 га, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23.

Також позивач не погоджується з правомірністю прийняття приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_1 рішень №29737523 від 24.05.2016 та №29777108 від 27.05.2016, оскільки витяг №НВ-3206485342016 від 11.04.2011 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та договір оренди землі №16 від 28.02.2012 не мають відношення до обєкту нерухомого майна, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бул-р. Олександрійський, буд.95-б., та не є підставами для виникнення права власності на нього.

Позивач також зауважує, що акт прийняття обєкта в експлуатацію від 31.12.1993 всупереч нормам БНіП 3.01.04-87 не затверджений рішенням державної приймальної комісії, а також містить велику кількість закреслень та дописок, що суперечить статті 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Крім того, позивач зазначив про те, що державним реєстратором Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2 були прийняті рішення №30623238 від 25.07.2016, якими на підставі довідки б/н від 22.07.2016 та технічного паспорту від 22.07.2016, виданих ТОВ БТІМ, було змінено загальну площу відповідного обєкта з 47.6 кв. м на 50.4 кв. м., та рішення №30681436 від 28.07.2016, яким було змінено додаткові відомості щодо обєкта нерухомого майна, а саме змінено Туалет-літ. Б.; Бензомасловиловлювач літ.Д; ворота №1, Огорожа №2 на Споруди: Вбиральня на 2 осб. літ.Б (загальна площа 9,9 кв.м), Банзомасловиловлювач літ.Д; Ворота №1, огорожа з металевої сітки №2, покриття з щеня та бетону (загальною площею 3820 кв. м.) №3, асфальтобетонне покриття (загальною площею 720 кв. м.) №4.

На думку позивача, вказані рішення також прийняті неправомірно, оскільки подана ПАТ НВФ Ферокерам технічна документація, зокрема, довідка б/н від 22.07.2016 та технічний паспорт від 22.07.2016, видані ТОВ БТІМ, не є в розумінні Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень документами, на підставі яких приймаються рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про обєкт нерухомого майна.

При цьому, відповідач зазначив про те, що державний реєстратор Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2 не мав повноважень на прийняття оспорюваних рішень, оскільки відповідно до Наказу ОСОБА_4 юстиції України від 12.12.2011 №3502/5 Про затвердження Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесенні записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав здійснюється державним реєстратором або нотаріусом, яким було проведено державну реєстрацію прав. У звязку з цим, позивач вважає, що будь-які рішення про державну реєстрацію змін відомостей про вказаний обєкт нерухомого майна могли бути прийняті виключно приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_1.

Державний реєстратор Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що прийняті ним рішення відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки подані Публічним акціонерним товариством Науково-виробнича фірма Ферокерам технічні документи, зокрема, довідка б/н від 22.07.2016 та технічний паспорт від 22.07.2016, видані ТОВ БТІМ, є документами, на підставі яких здійснюється реєстрація змін до відомостей про обєкт нерухомого майна.

Публічне акціонерне товариство Науково-виробнича фірма Ферокерам, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначило про те, що поданні ним приватному нотаріусу Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_1 документи для проведення державної реєстрації права власності на відповідний обєкт нерухомого майна відповідають вимогам чинного законодавства.

Так, зокрема, третя особа зазначила про те, що на підставі рішення Білоцерківського міськвиконкому №1-3-95 від 04.05.1992 Виробничому обєднанню Ферокерам було надано земельну ділянку площею 0,34 га, площа якої яка надалі рішенням Білоцерківського міськвиконкому№379 від 21.12.1994 була збільшена на 135 кв. м.

На території вказаної земельної ділянки, що розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, бул-р. Олександрійський, було збудовано тимчасову платну автостоянку на 105 автомобілів. При цьому, третя особа зазначила про те, що на момент складання акта про приймання в експлуатацію від 30.12.1993 обєкт нерухомого майна знаходився саме на бул-р. Олександрійському, у той час як його перейменування на бул-р. 50-річчя Перемоги було здійснено вже після введення обєкта в експлуатацію.

Крім того, третя особа зазначила про те, що на підставі договору №18/175 від 18.12.2002, ЗАТ НВФ Ферокерам вказану автостоянку було передано Білоцерківському регіональному благодійному фонду Сприяння у тимчасове безоплатне користування, яку в подальшому Білоцерківським регіональним благодійним фондом Сприяння було передано у тимчасове користування Госпрозрахунковому підприємству Магістраль, у той час як ПАТ НВФ Ферокерам, як власник майна, будь-якої згоди на такі дії не надавало, що свідчить про намір позивача протиправно набути у власність вказаний обєкт нерухомого майна.

Також третя особа зазначила про помилковість позиції позивача щодо відсутності у державного реєстратора Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2 повноважень на прийняття оспорюваних рішень, оскільки на момент звернення ПАТ НВФ Ферокерам до відповідача з документами про державну реєстрацію змін відомостей про обєкт нерухомого майна приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_1 не здійснював свою професійну діяльність, а нерухоме майно було розташовано в межах регіону поширення повноважень КП Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство.

Приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання був проінформований належним чином, однак рекомендована кореспонденція, яка була направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному реєстрі нотаріусів, повернута до суду з відміткою за зазначеною адресою не проживає.

Державний реєстратор Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2, належним чином проінформований про дату, час і місце судового засідання, однак рекомендована кореспонденція, яка була направлена на адресу відповідача, повернута до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ленд Будсервіс про дату, час і місце судового засідання був проінформований належним чином, однак рекомендована кореспонденція, яка була направлена на адресу відповідача, повернута до суду з відміткою адресат не знайдено.

Відповідно до ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

ОСОБА_3, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення, у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив.

Присутні у судовому засіданні представник позивача та представник Публічного акціонерного товариства Науково-виробнича фірма Ферокерам заявили клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.Вказані клопотання представників позивача та третьої особи були задоволені судом, про що було постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання.

У звязку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Частиною 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з п.10 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 ОСОБА_4 від 30.11.2009 р. №1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2007 Білоцерківською міською радою було прийнято рішення №579 Про вилучення та надання земельних ділянок в оренду, яким надано земельну ділянку в оренду Госпрозрахункового підприємства Магістраль під розміщення автостоянки по бул.50-річчя Перемоги, 95-б, загальною площею 0,3499 га (у тому числі під спорудами 0,0061 га; тимчасова 0,0026 га; під проїздами, проходами та площадками 0,3412 га) терміном до початку будівництва капітальних споруд, але не більше ніж на 3 (три) роки, за рахунок земельних Білоцерківської міської ради.

На підставі цього рішення 09.04.2008 між Білоцерківською міською радою (Орендодавець) та Госпрозрахунковим підприємством Магістраль (Орендар) було укладено договір оренди землі №14, за умовами якого орендодавець зобовязався надати, а орендар прийняти у строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 3210300000:03:022:0114), загальною площею 0,3499 га, у тому числі: під спорудами 0,0061 га, тимчасова 0,0026 га, під проїздами, проходами та площадками 03412 га, під розміщення автостоянки, яка знаходиться за адресою м. Біла Церква, бул.50-річчя Перемоги, 95-Б.

Відповідно до п.3 договору на земельній ділянці знаходяться обєкти нерухомого майна: капітальні нежитлові будівлі, а також інші обєкти інфраструктури електропостачання, водопостачання та каналізація.

Пунктом 8 договору встановлено, що договір укладено терміном до початку будівництва капітальних споруд, але не більше ніж на 3 (три) роки. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.15 договору земельна ділянка передається в оренду під розміщення автостоянки.

Згідно з п.20 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у місячний строк після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі.

Пунктом 41 договору встановлено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір був зареєстрований у Білоцерківському міському відділі Київської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.04.2008 за №040826100086.

09.04.2008 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки.

Після спливу терміну дії договору він кілька разів був переукладений на новий строк.

Так, 18.01.2011 Білоцерківської міською радою було прийнято рішення №43-04-VI Про передачу земельних ділянок в оренду, яким вирішено передати в оренду Госпрозрахунковому підприємству Магістраль земельну ділянку під розміщення автостоянки в місті Біла Церква по бульвару 50-річчя Перемоги, 95-б, загальною площею 0,3499 га, терміном на 5 (пять) років за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква.

28.02.2011 між Білоцерківською міською радою (Орендодавець) та Госпрозрахунковим підприємством Магістраль (Орендар) було укладено договір оренди землі №16, за умовами якого орендодавець зобовязався надати, а орендар прийняти у строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 3210300000:03:022:0114), загальною площею 0,3499 га, під розміщення автостоянки, яка знаходиться за адресою: м.Біла Церква, бул.50-річчя Перемоги, 95-Б.

Відповідно до п.8 договору договір укладено терміном 5 (пять) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п.15 договору цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до п.20 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у місячний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання передачі.

Пунктом 41 договору встановлено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір був зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Біла Церква Київської області, про що був зроблений запис №321030004000219 від 11.04.2011.

28.02.2011 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки.

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області №166-11-VII від 26.05.2016 Про поновлення договорів оренди було поновлено Госпрозрахунковому підприємству Магістраль договір оренди землі договір оренди землі під розміщення існуючої автостоянки в місті Біла Церква по бульвару Олександрійський, 95-Б, загальною площею 0,3499 га, строком на 5 (пять) років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, кадастровий номер: 3210300000:3: 022:0114.

З метою виконання вказаного рішення, 14.06.2016 між Білоцерківською міською радою (Орендодавець) та Госпрозрахунковим підприємством Магістраль (Орендар) було укладено договір оренди землі №13, за умовами якого орендодавець зобовязався надати, а орендар прийняти у строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 3210300000:03:022:0114), загальною площею 0,3499 га, під розміщення існуючої автостоянки, яка знаходиться за адресою: м. Біла Церква, бул. Олександрійський 95-Б.

Відповідно до п.3 договору на земельній ділянці розміщенні обєкти нерухомого майна: споруди 0,0113 га, а також інші обєкти інфраструктури: проїзди, проходи та площадки 0,3386 га.

Пунктом 5 договору встановлено, що договір укладається строком на 5 (пять) років.

Відповідно до п.16 договору цільове призначання земельної ділянки - для розміщення та експлуатації будівель та споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.

Функціональне використання земельної ділянки - землі транспорту, звязку (автостоянка) (п.17 договору).

Згідно з п.21 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється на протязі пяти днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Пунктом 43 договору встановлено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.На виконання умов вказаного договору Білоцерківською міською радою було передано, а Госпрозрахунковим підприємством Магістраль прийнято в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: міста Біла Церква, бульвар Олександрійський, 95-Б, про що свідчить підписаний між сторонами акт приймання-передачі земельної ділянки б/н від 17.06.2016.З матеріалів справи вбачається, що державним реєстратором Білоцерківської міської ради ОСОБА_5 було прийнято рішення №30070967 від 15.06.2016 про державну реєстрацію за Госпрозрахунковим підприємством Магістраль права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 32103000000:03:022:0114), що розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бул. Олександрійський, 95-Б, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна №61531680 від 15.06.2016.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач зазначив про те, що під час розгляду Господарським судом Київської області справи №911/2067/16 за позовом Публічного акціонерного товариства Науково-виробнича фірма Ферокерам до Госпрозрахункового підприємства Магістраль про витребування майна із незаконного володіння йому стало відомо про те, що приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_1 було прийнято рішення №28769690 від 16.03.2016, яким за Публічним акціонерним товариством Науково-виробнича фірма Ферокерам зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (літ.В), загальною площею 50,4 кв. м., яка розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, буд.95-б, тобто на орендованій Госпрозрахунковим підприємством Магістраль земельній ділянці.

Як вбачаться з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна №67134845 від 01.09.2016, підставами для прийняття вищевказаного рішення від 16.03.2016 про державну реєстрацію права власності були наступні документи:

- договір №18/175 від 18.12.2002;

- договір оренди земельної ділянки №16 від 28.02.2012;

- акт про приймання в експлуатацію №0361 від 30.12.1993;

- витяг з рішення Білоцерківської міської ради народних депутатів №379 від 21.12.1994;

- рішення Білоцерківської міської ради №81-07-VII від 18.02.2016;

- технічний паспорт від 19.02.2016, виданий СГ ТОВ Корунд Консалтінг.

Крім того, з вказаного витягу вбачається, що 24.05.2016 приватним нотаріусом Києво-Святошинського округу ОСОБА_1 було прийнято рішення №29737523 про державну реєстрацію змін до права власності. Так, зокрема, відповідачем було внесено зміни до підстав виникнення права власності, а саме: видалено договір №18/175 від 18.12.2002 та додано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3206485342016 від 11.04.2011, виданий Управлінням Держкомзему у місті біла Церква Київської області.

Також 27.05.2016 приватним нотаріусом Києво-Святошинського округу ОСОБА_1 було прийнято рішення №29777108 про державну реєстрацію змін до прав власності, яким було внесено зміни до підстав виникнення права власності, зокрема, видалено договір оренди землі №16 від 28.02.2012.

Крім того, з вказаної довідки вбачається, що 25.07.2016 державним реєстратором Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2 було прийнято рішення №30623238 про державну реєстрацію змін, яким було внесено зміни до реєстру, зокрема:

- Загальна площа (кв. м) 47,6 змінено на Загальна площа (кв. м): 50,4;

- нежитлова будівля, обєкт житлової нерухомості: Ні» змінено на Нежитлова будівля літ. А, споруди: Туалет літ. Б, Бензомасловловлювач літ. Д., Ворота -№1, Огорожа - №2, обєкт житлової нерухомості: Ні;

- Нежитлова будівля літ. А, споруди: Туалет літ. Б, Бензомасловловлювач літ. Д., Ворота -№1, Огорожа - №2, обєкт житлової нерухомості: Ні змінено на Нежитова будівля (літ. А), обєкт житлової нерухомості: Ні, додаткові відомості змінено на: «споруди: туалет літ. Б, Бензомасловловлювач літ. Д., Ворота - №1, Огорожа - №2»

Підставою для прийняття вказаного рішення були довідка та технічний паспорт від 22.07.2016, видані Товариством з обмеженою відповідальністю БТІМ.

Також судом встановлено, що 28.07.2016 державним реєстратором Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2 було прийнято рішення №30681436 про державну реєстрацію змін, яким було внесено зміни до додаткових відомостей про обєкт нерухомого майна: «споруди: туалет літ. Б, Бензомасловловлювач літ. Д., Ворота - №1, Огорожа - №2» змінено на Споруди: Вбиральня на 2 осіб літ.Б (загальна площа 9,9 кв. м.), Бензомасловиловлювач літ. Д, Ворота - №1, Огорожа з металевої сітки - №2, Покриття з щебеню та бетону (загальна площа 3820 кв. м.) - №3, Асфальтобетонне покриття (загальна площа 720 кв. м.) - №4.

Підставою для прийняття вказаних змін був технічний паспорт від 22.07.2016, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю БТІМ.

Крім того, відповідно до вказаної інформаційної довідки приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 було прийнято рішення №31029627 від 19.08.2016 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на нежитлову будівлю (літ. А), загальною площею 50,4 кв. м., яка розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, буд. 95-б.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна №67825616 від 12.09.2016 вбачається, що Державним реєстратором Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2 було прийнято рішення №31325597 від 10.09.2016 про державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Ленд Будсервіс.

Не погоджуючись з діями приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_1 щодо прийняття рішень №28769690 від 16.03.2016, №29737523 від 24.05.2016 та №29777108 від 27.05.2016 та з діями державного реєстратора Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2 щодо прийняття рішень №30623238 від 25.07.2016 та №30681436 від 28.07.2016, позивач звернувся з позовом до суду про визнання таких дій та рішень протиправними, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 №1952-IV (далі-Закон України №1952, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до ст.2 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1952 державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч.2 ст.18 Закону №1952).

Згідно з ч.4 ст.18 Закону №1952 державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частиною 9 ст.18 Закону №1952 передбачено, що датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №1952 заява про державну реєстрацію прав та оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Заява про державну реєстрацію прав в електронній формі подається за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи.

Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав в електронній формі визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону №1952 документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів (ч.2 ст.22 Закону №1952).

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

Частиною 2 ст.24 Закону №1952 передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1952 записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону №1952 державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, який набув чинності з 01.01.2016 (далі-Порядок №1127).

Відповідно до п.9 Порядку №1127 разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до п.18 Порядку №1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи протиправність прийняття приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_1 рішень №28769690 від 16.03.2016, №29737523 від 24.05.2016 та №29777108 від 27.05.2016, зазначив про те, що право власності на тимчасову автостоянку не підлягає державній реєстрації, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1952 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

У той же час, ч.4 ст.5 Закону №1952 визначено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.

Отже, право власності на обєкти нерухомого майна, у тому числі нежитлові споруди, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, підлягає державній реєстрації.

Як зазначено вище, внаслідок прийняття приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_1 спірних рішень №28769690 від 16.03.2016, №29737523 від 24.05.2016 та №29777108 від 27.05.2016 за Публічним акціонерним товариством Науково-виробнича фірма Ферокерам було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (літ. А), загальною площею 50,4 кв. м., яка розташована з адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бул. Олександрійський, буд.95-б. Крім того, право власності третьої особи на інші споруди, у тому числі на асфальтобетонне покриття, описано у складі додаткових відомостей, а саме: «Вбиральня на 2 осіб літ.Б (загальна площа 9,9 кв. м.), Бензомасловиловлювач літ. Д, Ворота - №1, Огорожа з металевої сітки - №2, Покриття з щебеню та бетону (загальна площа 3820 кв. м.) - №3, Асфальтобетонне покриття (загальна площа 720 кв. м.) - №4».

Відповідно до п.10 акта про прийняття в експлуатацію від 30.12.1993 автостоянка складається з: огорожі зі смольної сітки; 2-поверхового приміщення павільйону, цегляної з залізобетонним перекриттям; вбиральні на 2 очка; залізобетонного бензомаслоутримувача; 2-х гаражів із залізобетонних конструкцій.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що обєкти, право власності на які було зареєстровано за Публічним акціонерним товариством Науково-Виробнича фірма Ферокерам, підпадають під ознаки обєктів нерухомого майна, право власності на які підлягає державній реєстрації згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1952.

З приводу посилань позивача на те, що акт про приймання в експлуатацію від 30.12.1993, який був поданий до державної реєстрації речових прав, виданий та затверджений Науково-виробничою фірмою Ферокерам, у той час як будь-яких доказів того що, Публічне акціонерне товариство Науково-виробнича фірма Ферокерам є правонаступником вказаної юридичної особи, третьою особою надано не було, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.1992 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради народних депутатів було прийнято розпорядження №І-3-95, яким дозволено Виробничому обєднанню Ферокерам провести вишукування та складання проектно-кошторисної документації на будівництво тимчасової платної автостоянки по бул.Перемоги вул.Запорізьській строком до початку будівництва Палацу культури обєднання.

Судом встановлено, що виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради народних депутатів було прийнято рішення Про наділення земельних ділянок та дозвіл підприємствам і організаціям міста на будівництво №175 від 26.05.1992, яким було вирішено надати Виробничому обєднанню Ферокерам земельну ділянку 0,34 га для обладнання тимчасової платної автостоянки по бул. Перемоги строком до початку будівництва Палацу культури обєднання.

21.12.1994 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради народних депутатів було прийнято рішення Про наділення земельних ділянок та дозвіл підприємствам і організаціям міста на будівництво №379, яким внесено зміни до п.1.2 розділу І рішення міськвиконкому від 26.05.1992 №175 про надання виробничому обєднанню Ферокерам земельну ділянку, площею 0,34 га для обладнання тимчасової платної автостоянки по бул. Перемоги, строком до початку будівництва Палацу культури обєднання, шляхом збільшення земельної ділянки на 135 кв. м.

З матеріалів справи вбачається, що 30.12.1993 начальником Управління капітального будівництва Науково-виробнича фірма Ферокерам ОСОБА_7 був затверджений акт про приймання в експлуатацію робочою комісією завершеного будівництва окремо збудованої споруди, добудованого або прибудованого приміщення промислового та допоміжного призначення, яке входить до складу обєкт тимчасової автостоянки на 105 автомобілів (Т.2, а.с.42-45).

Пунктом 1 вказаного акта встановлено, що тимчасова платна автостоянка розташована по вул. Александрійській.

Відповідно до п.6 зазначеного акта проектно-кошторисна документація затверджена генеральним директором ВО Ферокерам.

У п.10 вказаного акта зазначено що тимчасова автостоянка характеризується наступними даними: огорожа зі смольної сітки, 2-поверхове приміщення павільйону, цегляна з залізобетонним перекриттям;вбиральня на 2 очка; залізобетонний бензомаслоутримувач; 2 гаража із залізобетонних конструкцій.

Судом встановлено, що наказом Виробничого обєднання Ферокерам №469 від 30.12.1993 Про ліквідацію виробничого обєднання Ферокерам (Т.2, а.с.60-61) припинено діяльність Виробничого обєднання Ферокерам та визнано правонаступником майнових прав, у тому числі банківських рахунків, Промислового обєднання Ферокерам орендне підприємство Науково-виробничу фірму Ферокерам.

Відповідно до Статуту Закритого акціонерного товариства Науково-виробнича фірма Ферокерам, затвердженого протоколом №І загальними зборами засновників 08.09.1994 та зареєстрованого розпорядженням Білоцерківської міської ради народних депутатів №1-3-406 від 24.10.1994 (Т.2, а.с.70-91), Акціонерне товариство закритого типу Науково-виробнича фірма Ферокерам створено на основі рішення установчих зборів учасників, які відбулися 08.08.1994 року (протокол №І), шляхом акціонування викупленого організацією орендарів майна орендного підприємства Науково-виробнича фірма Ферокерам.

Згідно з п.1.6 вказаного Статуту Товариство є правонаступником орендного підприємства науково-виробничої фірми «Ферокерам» .

Як вбачається з п.1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства Науково-виробнича фірма Ферокерам (Нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів ПАН НВФ Ферокерам від 21.04.2011, Публічне акціонерне товариство науково-виробнича фірма Ферокерам перейменовано з Закритого акціонерного товариства науково-виробнича фірма Ферокерам та є його правонаступником.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що Публічне акціонерне товариство Науково-виробнича фірма Ферокерам є правонаступником прав та обовязків орендного підприємства Науково-виробнича фірма Ферокерам, яке, в свою чергу, є правонаступником Виробничого обєднання «Ферокерам», що спростовує твердження позивача про відсутність відповідного правонаступництва.

Не є переконливими і твердження позивача про те, що зазначена в акті про прийняття в експлуатацію назва вулиці, на якій розташована тимчасова автостоянка, зокрема, вулиця Олександрійська, не відповідає дійсності, оскільки у період з 1992-1994 рр. у м. Біла Церква не існувало бульвару або вулиці з назвою Олександрійський.

Так, у довідці Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області №15/1068 від 26.09.2016 Про інформацію стосовно найменування вулиці, направленої на запит суду, (Т.2, а.с.13) повідомлено наступне:

- рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 26.10.1992 №395 вул.Радянська і бул.Перемоги були перейменовані на бул. Олександрійський;

- рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 28.04.1995 №111 Про перейменування вулиць в ознаменування 50 річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні, бульвар Олександрійський був перейменований на бульвар 50-річчя Перемоги;

- рішенням Білоцерківської міської ради від 18.02.2016 №81-07-УІ бульвар 50-річчя Перемоги був перейменований на бульвар Олександрійський.

Крім того, відповідно до архівного витягу з рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №223 від 17.07.2002 автостоянці НВФ Ферокерам було присвоєно поштову адресу: б-р. 50-річчя Перемоги, №95-б.

Отже, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що у період складання та затвердження акта про прийняття в експлуатацію від 30.12.1993 назва вулиці, на якій була збудована тимчасова автостоянка, мала назву бульвар Олександрійська, що свідчить про, що зазначене у вказаному акті інформація про місце розташування обєкта нерухомого майна є достовірною.

При цьому, зазначення у вказаному акті замість бульвару Олександрійського вулиці Олександійської слід розцінювати як неточність, яка не впливає на фактичні обставини справи, оскільки ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 у цій справі від Білоцерківської міської ради Київської області витребовувалася загальна інформація про вулицю, провулок, проспект тощо з назвою Олександрійська, у відповідь на що було повідомлено про існування в м. Біла Церква лише бульвару Олександрійський.

Посилання позивача на наявність в акті від 30.12.1993 дописок, закреслених слів та виправлень як на підставу для відхилення поданих документів для реєстрації права власності суд вважає непереконливими, оскільки за змістом статті 22 Закону №1952 відповідні документи не підлягають розгляду лише у разі, якщо такі дописки та виправлення не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.

У даному випадку суд зазначає, що зміст акта від 30.12.1993 є чітким, а допущені в ньому виправлення та викреслені слова не є перешкодою для тлумачення його змісту.

Твердження позивача про те, що акт про прийняття в експлуатацію від 30.12.1993 не є належним доказом, оскільки не затверджений рішенням державної приймальної комісії суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 р. N 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (яка була чинна на момент складання акта від 30.12.1993) порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, визначається Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з ОСОБА_4 інвестицій і будівництва.

Відповідно до цієї Постанови Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 01.03.93 р. N 249 «Про порядок приймання в експлуатацію об'єктів будівництва» було затверджено Положення про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у м. Києві (далі Положення №246).

Згідно з пунктом 1.1 Положення №246 ним встановлені загальноміські правила приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів виробничого і невиробничого призначення, як державного замовлення, так і всіх інших об'єктів, що не входять до складу державного замовлення.

Встановлені цим Положенням порядок і правила поширюються на всі види капітального будівництва об'єктів: нове будівництво, реконструкція, розширення, технічне переобладнання, незалежно від їх призначення, форм власності і джерел фінансування, а також на всі види ремонтно-реставраційних робіт (п.1.2 Положення №246).

Пунктом 1.7 Положення №246 було визначено, що об'єкти будівництва, що не входять до складу державного замовлення, приймаються в експлуатацію приймальними комісіями, які призначають відповідні органи, що затвердили проектно-кошторисну документацію.

Приймання і введення в експлуатацію об'єктів будівництва на території міста Києва з порушенням вимог цього Положення не допускається (п.1.8 Положення №246).

Згідно з пунктами 3.1-3.2 Положення №246 об'єкти будівництва виробничого і невиробничого призначення, що не входять до складу державного замовлення і споруджені на замовлення юридичних і фізичних осіб за власні кошти, закінчені будівництвом і підготовлені до експлуатації, приймаються в експлуатацію приймальними комісіями, які призначають відповідні органи, що затвердили проектно-кошторисну документацію на їх будівництво.

До складу приймальної комісії включаються відповідальні представники експлуатаційної організації власника об'єкту - голова комісії, замовника, генпідрядника, проектної організації відповідного профспілкового органу - членів комісії. До складу комісії можуть включатися представники інших організацій, які мають безпосереднє відношення до будівництва та експлуатації об'єкту, за їх згодою.

Приймальна комісія, керуючись цим Положенням, на підставі вказаних в п. 3.3 документів, результатів обслідування виконаних будівельно-монтажних робіт, інших галузевих нормативних документів приймає рішення про приймання об'єкту в експлуатацію і оформляє акт приймання в експлуатацію об'єкту по формі БНіП 3.01.04-87 (п.3.4 Положення №246).

Таким чином, суд зазначає, що оскільки тимчасова платна автостоянка не була обєктом, що входить до складу державного замовлення, її прийняття в експлуатацію мало здійснюватися не державною приймальною комісією, а приймальною комісією, яку призначають відповідні органи, що затвердили проектно-кошторисну документацію на їх будівництво, у даному випадку ВО «Ферокерам».

Отже, акт про прийняття в експлуатацію від 30.12.1993 був затверджений належним органом, склад приймальної комісії відповідав вимогам Положення №246, у звязку з чим твердження позивача про те, що зазначений акт є неналежним доказом, суд вважає непереконливими.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вищевказаний акт про прийняття в експлуатацію від 30.12.1993 є належним доказом завершення будівництва тимчасової автостоянки та документом, на підставі якого мають бути оформлені відповідні речові права на збудований обєкт.

Щодо посилань позивача на те, що наданий Публічним акціонерним товариством Науково-виробнича фірма Ферокерам до державної реєстрації права власності на вказаний обєкт нерухомого майна договір оренди землі №16 від 01.02.2012 не є підставою для державної реєстрації за вказаною юридичною особою права власності на обєкт нерухомого майна, який розташований за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бул. Олександрійський, буд.95-б, суд зазначає наступне.

01.02.2012 між Білоцерківською міською радою (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством Науково-виробнича фірма Ферокерам (Орендар) укладено договір оренди землі №16, за умовами якого орендодавець зобовязався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування земельну ділянку під розміщення існуючої бази виробництва, яка знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23.

Пунктом 2 договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,6016 га (у тому числі: капітальна одно та двоповерхова 0,0596 га, під спорудами 0,1078 га, під проходами, проїздами та площами 0,1786 га, під зеленими насадженнями 0,2556 га).

З матеріалів справи вбачається, що Білоцерківська міська рада передала, а Публічне акціонерне товариство Науково-виробнича фірма Ферокерам прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, яка розташована по вул. Фастівській, 23, про що свідчить акт приймання-передачі земельної ділянки від 01.02.2012.

Отже, з огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що дійсно договір оренди земельної ділянки №16 від 01.02.2012 не є документом, який підтверджує право власності Публічного акціонерного товариства Науково-виробнича фірма Ферокерам на обєкт нерухомого майна, який розташований за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бул. Олександрійський, 95-Б, оскільки на підставі вказаного договору третьої особою було орендовано земельну ділянку, яка розташована за іншою адресою.

Разом з тим, суд вважає, що вказана обставина не свідчить про протиправність прийняття оспорюваного рішення, оскільки в даному випадку документом, яким підтверджується право власності Публічного акціонерного товариства Науково-виробнича фірма Ферокерам на відповідне нерухоме майно є поданий до державної реєстрації акт про прийняття в експлуатацію від 30.12.1993, який, як встановлено вище, відповідає вимогам чинного законодавства і є в розумінні Закону №1952 підставою для державної реєстрації речових права, зокрема, права власності на обєкт нерухомого майна.

Більш того, зазначений договір як підстава виникнення права власності був видалений з Реєстру за рішенням Приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_1 від 27.05.2016 №29777108.

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності прийняття приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_1 рішення №28769690 від 16.03.2016 про державну реєстрацію за Публічним акціонерним товариством Науково-виробнича фірма Ферокерам права власності на вищевказаний обєкт нерухомого майна, у той час як матеріали справи свідчать про те, що прийняття оспорюваного рішення відповідає вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування оспорюваного рішення та визнання протиправними дій відповідача щодо його прийняття.

Щодо здійснення в подальшому реєстрації змін до права власності та змін до обєкта нерухомого майна суд зазначає наступне.

Процедура прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) та скасування записів (далі - заява) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обовязки субєктів, що є учасниками зазначеної процедури, визначені Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджене Наказом ОСОБА_4 юстиції України 12.12.2011 № 3502/5 (далі - Порядок №3502/5, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.1.3 Порядку №3502/15 рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор), яке оформлює за допомогою Державного реєстру прав у двох примірниках.

Пунктом 2.5 Порядку №3502/5 визначено, що для внесення змін до записів Державного реєстру прав у зв'язку зі зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права, інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав, заявник подає документ, що є підставою для зміни відомостей, копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу, та документ про внесення плати за внесення змін до запису Державного реєстру прав.

Відповідно до п.2.9 Порядку №3502/5 під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор перевіряє наявність підстав для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав.

Згідно з п.2.10 Порядку №3502/5 за результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав вносить зміни до записів, вносить записи про скасування державної реєстрації прав або скасовує записи Державного реєстру прав (п.2.11 Порядку №3502/5).

Отже, реєстратором можуть бути внесені зміни до записів, які містяться Державному реєстрі речових прав щодо відповідного обєкта нерухомого майна. Такі зміни здійснюються шляхом прийняття відповідного рішення на підставі поданих заявником документів, які є підставою для внесення відповідних змін.

Враховуючи підтвердження судом правомірності прийняття приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_1 рішення №28769690 від 16.03.2016 про державну реєстрацію за Публічним акціонерним товариством Науково-виробнича фірма Ферокерам права власності на вищевказаний обєкт нерухомого майна, суд вважає, що прийняття зазначеним субєктом реєстрації подальших рішень про внесення змін до записів відповідає вимогам Порядку №3502/5.

За таких обставин суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття рішень №29737523 від 24.05.2016 та №29777108 від 27.05.2016 та, відповідно, скасування цих рішень.

Щодо вимог позивача про протиправність дій та рішень державного реєстратора Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2 №30623238 від 25.07.2016 та №30681436 від 28.07.2016 про державну реєстрацію змін про право власності, суд зазначає наступне.

Так, позивач вважає, що державний реєстратор Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2 не був уповноважений примати оспорювані рішення, оскільки рішення про державну реєстрацію змін про право власності можуть бути прийняті виключно реєстратором, яким було прийнято рішення про державну реєстрацію за Публічним акціонерним товариством Науково-виробнича фірма Ферокерам права власності на вказаний обєкт нерухомого майна.

Як зазначено вище, відповідно до п.п.2.1-2.2 Порядку №3502/5 для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

У разі ліквідації державної нотаріальної контори, зупинення або припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса заява подається до органу державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна.

Отже, суд звертає увагу на те, що зазначеною нормою передбачено, що рішення про державну реєстрацію змін до записів Реєстру можуть бути прийняті не лише державним реєстратором, яким прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нерухомість, але й іншим органом державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна, зокрема, у випадку ліквідації державної нотаріальної контори, зупинення або припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.

Більш того, суд зазначає, що Порядком №3502/5 не встановлені наслідки подання заявником відповідної заяви про внесення змін до записів Реєстру не до органу державної реєстрації прав, яким прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нерухомість.

Так, відповідно до п.п.2.14.1 п.2.14 Порядку №3502/5, на який посилається позивач, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав, зокрема, якщо у разі внесення змін до записів Державного реєстру прав органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна.

Проте, суд зауважує, що ці положення можуть бути застосовані лише в тому випадку, якщо органом державної реєстрації прав, тобто державним реєстратором (або його попередником, реєстратором БТІ) взагалі не проводилась державна реєстрація прав на відповідні об'єкти нерухомого майна.

Така правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.10.2014 (касаційне провадження №К/800/40574/13).

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що Законом України №834-УІІІ від 26.11.2015 «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» був викладений в новій редакції Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та введений принцип екстериторіальності державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Так, частиною 5 статті 3 Закону №1952 закріплено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації права власності та інших речових прав, що проводиться нотаріусами незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

На підставі рішення ОСОБА_4 юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених в абзаці першому цієї частини.

Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Матеріали справи свідчать, що прийняття державним реєстратором Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2 рішень №30623238 від 25.07.2016 та №30681436 від 28.07.2016 не повязано з вчиненням нотаріальних дій.

При цьому, виключний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень закріплений статтею 24 Закону №1952, в якому відсутня така підстава як подання заяви про державну реєстрацію змін до записів Реєстру до органу, яким не приймалося рішення про державну реєстрацію права власності на обєкт нерухомого майна.

Частиною 1 статті 26 Закону №1952 встановлено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Подання та отримання документів за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.

Отже, зазначена стаття також не містить норми, яка в імперативному порядку визначала б, що державна реєстрація змін до записів Реєстру може бути проведена виключно тим органом державної реєстрації, яким було прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на нерухомість.

Таким чином, у даному випадку наявна певна колізія між нормами Закону №1952 та Порядку №3502/5, яка виникла у звязку з тим, що норми останнього не були приведені у відповідність до норм Закону №1952 після внесення змін Законом №834-УІІІ.

Суд зазначає, що у разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу. Така правова позиція, серед іншого, викладена в ОСОБА_4 юстиції України від 26.12.2008 р. N 758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії».

На підставі цього, суд вважає, що державний реєстратор Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2 був уповноважений на прийняття рішень №30623238 від 25.07.2016 та №30681436 від 28.07. 2016, оскільки обєкт нерухомого майна, зміни до якого були зареєстровані зазначеним державним реєстратором, територіально розташований в межах Київської області.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 14 частини 1 статті 27 Закону №1952 (в редакції Закону №834) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Таким чином, перелік документів, на підставі яких може бути проведена державна реєстрація змін до записів Реєстру, не є вичерпним, та у даному випадку такими належними документами, на підставі яких державним реєстратором Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2 були прийняті рішення №30623238 від 25.07.2016 та №30681436 від 28.07.2016, є саме довідка та технічний паспорт від 22.07.2016, видані Товариством з обмеженою відповідальністю БТІМ, а також технічний паспорт від 22.07.2016, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю БТІМ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що державним реєстратором Комунального підприємства Кагарлицької районної ради Реєстраційне агентство ОСОБА_2 були правомірно прийняті рішення №30623238 від 25.07.2016 та №30681436 від 27.07.2016.

Отже, всебічно та в повному обсязі дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дудін С.О.