Постанова № 63512174, 13.12.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р. Справа № 809/1088/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кишинського М.І.

за участю секретаря судового засідання: Дмитрашко О.М.

позивача: Кічури Г.В.

відповідача: Даннюк І.В.

третьої особи: Матлая Й.І.

прокурора: Гуділін В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області,

до відповідача: Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" ,

треті особи: Військова прокуратура Івано-Франківського гарнізону, Міністерство оборони України,

про стягнення заборгованості в сумі 1119597,65 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області звернулася в суд з адміністративним позовом до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", треті особи, які не заявляють самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Військова прокуратура Івано-Франківського гарнізону, Міністерство оборони України, про стягнення заборгованості в сумі 1119597,65 грн.

Представником позивача 07.11.2016 подано клопотання про уточнення позовних вимог, зі змісту якого сума боргу не змінилася, проте змінилися суми складових заборгованості. Вказане клопотання прийняте судом та задоволене.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення статті 67 Конституції України, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України не сплатив податковий борг в розмірі 1119597,65 грн з земельного податку з юридичних осіб, який підлягає стягненню в судовому порядку.

Представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача підтвердила наявність заборгованості, пояснила її утворення складним фінансовим становищем підприємства.

Треті особи підтримали пояснення представника відповідача.

Розглянувши адміністративний позов, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідач по справі зареєстрований як юридична особа 22.06.1993 та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідач згідно підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником земельного податку (орендної плати).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України, встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно пункту 10.5 статті 10 Податкового кодексу України зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Виходячи із позовної заяви та останнього клопотання позивача про уточнення позовних вимог, судом встановлено, що відповідачем частково виконані податкові зобов'язання, а саме:

Згідно декларації від 06.02.2015 р., яку подано на суму 302014,16 грн. у позові заявлено до стягнення 242999,99 грн., однак відповідачем частково сплачено зобов'язання стягненню підлягає сума 97199,96 грн. з вересня-грудень включно по 24299,99 грн. (а.с.14-15).

Відповідно до уточнюючої декларації від 27.04.2015 р. у позові заявлено до стягнення 104142,80 грн. однак відповідачем частково сплачено зобов'язання стягненню підлягає сума 41657,12 грн. з вересня-грудень включно по 10414,28 грн. щомісячно (а.с.12-13).

Відповідно до декларації від 03.02.2016 р. у позові заявлено до стягнення 298473,30 грн., однак станом на 04.11.2016 борг збільшився на суму 447709,95 грн. за січень-вересень по 49745,55 грн (а.с.10-11).

Та пеня, що обліковується в КОР заявлялась на суму 471981,65 грн., однак станом на 04.11.2016 р. пеня збільшилась на 124379,16 грн. тому сума до стягнення становить 533030,62 грн.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську було надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ю2" за №2/381/3765/10/24-150/1193 від 12.02.2009 року на суму 22058,05 грн., яка отримана відповідачем 16.02.2009 (а.с.28).

Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу в сумі 1119597,65 грн. у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про повне погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав.

Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (76018, вул. Ребета 6, м.Івано-Франківськ, іден. код 08033772) в дохід місцевого бюджету з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують дане товариство та за рахунок готівки, що належить відповідачу податковий борг в сумі 1 119 597 (один мільйон сто дев'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 65 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Кишинський М.І.

Постанова складена в повному обсязі 19.12.2016 року.