Постанова № 63511749, 18.11.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2016 р. Справа № 804/5465/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника відповідача представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004891407 від 05.08.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1346047,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 476006,50 грн.;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.08.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1345623,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 672811,50 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» (код ЄДРПОУ 33109363) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року, за результатами якої складено акт від 19.07.2016 року № 364/04-36-14-06-33109363. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 05.08.2016 року № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1346047,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 476006,50 грн.; № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1345623,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 672811,50 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав суду заперечення, в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Державна Фіскальна служба України ГУ ДФС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» (код ЄДРПОУ 33109363) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п. 138.2, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. (із змінами і доповненнями), що до заниження податку на прибуток всього на суму 1346047грн. у т.ч. за 2013р. на 442693 грн., за 2014р. на 416539 грн., за 2015р. на 394034 грн., за 1 квартал 2016р. на 92781грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. (із і: доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 1473028 грн., у т.ч. за квітень 2013 79 642грн., червень 2013 грн. 47 763 грн., липень 2013 49674 грн. , серпень 2013- 66 374грн., жовтень 2013- 97 561грн., листопад 2013 22 109грн., грудень 2013 року 102 871 грн., лютий 2014 50 904грн., липень 2014- 98 569грн., вересень 2014 120241 грн., жовтень 2014 93384 грн., листопад 2014 59808 грн., грудень 2014 39915 грн., січень 2015 - 79105грн., лютий 2015 155 784грн., жовтень 2015 206 234 грн., лютий 2016 103 909 грн.;

- п.п.169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до несплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 886,42 грн., у тому числі за лютий 2015р. - 32,54 грн., за березень 2015р. - 81,34 грн., за квітень 2015р. - 54,55 грн., за травень 2015р. - 84,94 грн., за червень 2015р. - 91,35 грн., за липень 2015р. - 91,35 грн., за вересень 2015р. - 60,39 грн., за жовтень 2015р. - 91,37 грн., за листопад 2015р. - 97,89 грн., за грудень 2015р. - 91,34 грн., за лютий 2016р. - 76,96 грн., за березень 2016р. - 32,40 грн.;

- ст.51 Податкового кодексу України та п.3.8 розділу 3 заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2010р. за №1020, р: зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011р. за № 46/18784 та п.3.8 розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2015р. за №111/26556 - подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів за 1,2,3,4 квартали 2015року,1 квартал 2016 року, нарахованих (сплачених) на користь платника податку;

- п. 103.2, п.103.4, п.103.8, п. 103.10 ст.103, п.п. 141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового р України під час виплати доходів «фрахт» нерезиденту у 2013 році, що призвело до заниження податку з доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України на суму 432,0 грн.;

- 16.1.3 п. 16.1 ст.16, п.46.1 ст.46, п. 103.9 ст.103 Податкового Кодексу України в частині не подання до ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська розрахунку (звіту) податкових зобов'язань нерезидента, яким отримано з джерелом їх походження з України (Додаток ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 2013 рік;

- ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», з урахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» та п.1 Постанови Правління НБУ «Про строків розрахунків за операціями з експорту ті імпорту товарів і запровадження обовязкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.11.2013 року № 453 (із змінами та доповненнями), п.1 Постанови правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 12.05.2014 № 270 (із змінами та доповненнями), п.1 Постанови Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» від 20.08.2014 № 515, п.1 Постанови Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» від 20.11.2014 N734 (із змінами та доповненнями), п.1 Постанови Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово- кредитному та валютному ринку України» від 01.12.2014 N758 (із змінами та доповненнями) в частині несвоєчасного надходження імпортної продукції за контрактом № 187/103К/028-12 від 29.12.2012 року, складеним з ОАО «Минский автомобильный завод» управляющая компания холдинга "БЕЛАВТОМАЗ" (Республика Беларусь) у сумі 20265,18 рос.руб. і нарахована пеня на суму 761,57 грн.;

- п.2 ст.10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (із змінами та доповненнями) за що відповідно до п.2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (зі змінами та доповненнями) та ст.2 «Положення про валютний контроль», затвердженого Постановою правління НБУ від 08.02.2000 за № 49 (із змінами та доповненнями) передбачено застосування штрафних санкцій.

За результатами перевірки складено ОСОБА_2 від 19.07.2016 року № 364/04-36-14-06-33109363, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення №0004891407 від 05.08.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1346047,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 476006,50 грн.; №0004881407 від 05.08.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1345623,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 672811,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, який перевірявся податковим органом, позивач укладав наступні договори з приводу господарських відносин з контрагентами, для підтвердження яких надано первинні документи:

1) Договір купівлі-продажу №2409/13 від 24.09.2013р по господарським відносинам з ТОВ «Бумпак Плюс»; видаткові накладні за номерами: №6 від 02.12.2013р., №159 від 16.10.2013р., №211 від 22.10.2013р., № 238 від 24.10.2013 року, № 281 від 28.10.2013р., №300 від 30.10.2013р., №80 від 13.11.2013р., №102 від 15.11.2013р., № 184 від 26.11.2013 року, №198 від 27.11.2013 року, № 36 від 05.12.2013 р., № 88 від 11.12.2013 року, № 139 від 17.12.2013 року, № 152 від 18.12.2013 року, № 200 від 23.12.2013 року; банківські виписки за 07.05.2014р., за 22.04.2014р., за 11.04.2014р., за 31.03.2014р., за 13.02.2014р.; за 22.01.2014 р; докази подальшої реалізації та отримання прибутку; видаткові накладні №16840 від 05.11.2013 року ПП «Анлі»; № 16658 від 01.11.2013 року з ТОВ «Компані «Паливні ресурси»; №17168 від 11.11.2013 року з ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат»; №16994 від 07.11.2013 року з ТОВ «Рута-Юс»; № 805 від 27.01.2014 року з КП «Кировець»; № 16987 від 07.11.2013 року з ПРАТ «Промислові регіони»; № 18127 від 29.11.2013 року з ПП «Транслогістік»; № 19080 від 17.12.2013 року з ТОВ «Укравторесурси», № 1765 від 18.02.2014 року з ТОВ «Олександрія-Агро», № 18419 від 04.12.2013 року з ТОВ «Дніпропетровська агропромислова компанія», № 16741 від 04.11.2013 року з ТОВ «КВФ Інфотек», № 18957 від 14.12.2013 року з ПП «Транс Логістік»

2) Договір відступлення права вимоги № 20/3 від 20.03.2014 року з ТОВ «Торговий дім Ай-Соларс»; повідомлення про відступлення права вимоги № 15 від 20.03.2014 року; платіжні доручення № 6338 від 02.06.2014 року , № 5991 від 24.03.2014 року, № 5901 від 06.03.2014 року, № 5903 від 06.03.2014 року; банківські виписки за 25.02.2014 року, за 23.06.2014 року, за 16.06.2014 року , за 21.05.2014 року.

3) Договір відступлення права вимоги № 16/10 від 16.10.2014 року з ТОВ «Пріоритет ВЛ»; повідомлення по відступлення права вимоги № 48 від 16.10.2014 року; платіжне доручення № 7022 від 17.10.2014 року; докази подальшої реалізації придбаного товару: видаткові накладні №13144 від 20.11.2014 року з ТОВ «Агрос», № 7444 від 10.07.2015 року з ТОВ «Агрофірма «ім.. Довженка», №13129 від 20.11.2014 року з ТОВ «Промислово-комерційна фірма «Газпромсервіс», №11071 від 03.10.2014 року з комунальним сільськогосподарським підприємством «Запоріжзеленгосп»; № 4524 від 12.05.2015 року з ДП «Придніпровська залізниця «Відокремлений структурний підрозділ» Запорізька механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт, № 6149 від 15.06.2015 року з СФГ «Любава», № 1230 від 13.02.2015 року з ТОВ «Метангазавто» , №12272 від 30.10.2014 року з ТОВ «Ремондіс Запоріжжя», №12990 від 17.11. 2014 року, з ТОВ «Логістік МТС», №11404 від 10.10.2014 року ТОВ «Олександрійська зернова компанія», №11490 від 13.10.2014 року з ТОВ «Олександрійська зернова компанія», №122 від 09.01.2015 року з ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат», № 67 від 06.01.2015 року з ТОВ «Ремондіс Запоріжжя».

4) Договір відступлення права вимоги з ТОВ БІЗНЕС-СЛЛ-КОНСАЛТ №02/9 від 02.09.2014р., повідомлення про відступлення права вимоги №41 від 03.09.2014р., платіжні доручення № 6939 від 09.10.2014р., №7022 від 17.10.2014р., №6858 від 12.09.2014р., №6859 від 22.09.2014р., №6857 від 22.09.2014; банківські виписки за 09.10.2014р.; докази подальшої реалізації та отримання прибутку, а саме: видаткові накладні №5727 від 22.05.2014р. з ТОВ «АВТО-ПРОСТО», №8054 від 23.07.2015р. з ФОП ОСОБА_5, №7240 від 07.07.2015р. З ОСОБА_6, №11302 від 08.10.2014р. з ПП «Транс Логістик», №5731 від 22.05.2014р. з ПП «Транс Логістик», №2905 від 18.03.2014р. з ПП «ТРАНСЛОГІСТИК», №9500 від 28.08.2014, №3391 від 27.03.2014, №6358 від 10.06.2014р. з ПП «ТРАНСЛОГІСТИК».

5) Договір відступлення права вимоги № 15/01 від 15.01.2015 року з ТОВ «Біз Гард»; повідомлення про відступлення права вимоги №4 від 19.01.2015р.; платіжні доручення №7668 від 27.01.2015р., №7736 від 18.02.2015р.,банківські виписки за 19.11.2014р., за 17.11.2014р., за 13.02.2015 року , за 06.02.2015 року, за 04.02.2015 року, за 27.01.2015 року.

6) Первинні документи по господарським відносинам з ТОВ «Акта Компані», а саме: видаткові накладні № 124 від 18.02.2016 року, № 122 від 17.02.2016; договір купівлі-продажу № 0302/16 від 03.02.2016 року; видаткові накладні № 124 від 18.02.2014 року, № 122 від 17.02.2014 року, повідомлення про відступлення права вимоги № 12 від 23.03.2016 року; платіжні доручення № 10583 від 25.03.2016 року , № 10631 від 01.04.2016 року; повідомлення про відступлення права вимоги № 14 від 24.03.2016 року; платіжне доручення № 1255 від 10.05.2016р., №1012 від 21.03.2016р., №74 від 22.06.2015р., № 73 від 22.06.2015 року, №10558 від 21.03.2016р.; №10584 від 25.03.2016р.; №10708 від 08.04.2016 року, № 10728 від 14.04.2016 року; докази подальшої реалізації та отримання прибутку: видаткові накладні № 1850 від 24.02.2016 року з ТОВ «Украгроком», № 1848 від 24.03.2016 року, № 2111 від 29.02.2016 року, № 2873 від 17.03.2016 року з ПП «Транслогістик».

7) Договір купівлі-продажу № 1102/15 від 11.02.2015 року по господарським відносинам з ТОВ «Гордон-Сервіс»; видаткові накладні № 2400 від 25.02.2015 року, № 2602 від 27.02.2015 року; договір відступлення права вимоги № 15/06 від 15.07.2015 року; повідомлення про відступлення права вимоги № 54 від 17.06.2015 року; платіжні доручення № 8832 від 22.06.2015 року, 8906 від 02.07.2015 року , № 8957 від 20.07.2105 року; банківська виписка за 18.03.2015 року.

8) Договір-продажу № 010413 від 01.04.2013 року по господарським правовідносинам з ТОВ «ОСОБА_5 XXI»; видаткові накладні за номерами: №5 від 02.04.2013р., №15 від 05.04.2013р., №21 від 08.04.2013 року, №38 від 11.04.2013р., №53 від 16.04.2013р., №74 від 19.04.2013р., №101 від 25.04.2013 р., № 114 від 29.04.2013 року, № 4 від 04.06.2013 року, №25 від 10.06.2013 року, №91 20.06.2013 року , № 65 від 16.06.2013 року , № 97 від 25.06.2013 року, № 119 від 17.06.2013 року, № 25 від 02.07.2013 року, № 42 від 08.07.2013 року, № 68 від 12.07.2013 року, № 93 від 18.07.2013 року, № 120 від 25.07.2013 року, № 5 від 02.08.2013 року, № 16 від 06.08.2013 року, № 31 від 09.08.2013 року, № 37 від 12.08.2013 року, № 50 від 15.08.2013 року, № 61 від 19.08.2013 року, № 76 від 22.08.2013 року; платіжні доручення № 5072 від 24.09.2013 року , № 5457 від 28.11.2013 року , № 5455 від 28.11.2013 року, № 5456 від 28.11.2013 року, № 5138 від 03.10.2013 року, № 5137 від 03.10.2013 року, № 5073 від 24.09.2013; банківські виписки за 04.11.2013 року, за 28.11.2013 року, за 28.10.2013 року, за 14.10.2013 року, за 23.07.2013 року, за 03.07.2013 року, за 22.05.2013 року; докази подальшої реалізації придбаного товару: видаткові накладні № 12205 від 09.08.2013 року ТОВ «ВП «Агро-Союз», № 11307 від 23.07.2013 року з ТОВ «Авантехтранс», № 19071 від 17.12.2013 року з ПП «Автоуніверсалтранс», № 10492 від 09.07.2013 року з ТОВ «Альтера», № 12253 від 10.08.2013 року з ВКФ «Віта-Авто», № 13190 від 29.08.2103 року, № 10883 від 16.07.2013 року з ФОП ОСОБА_7, № 11194 від 22.07.2013 року з ПП «Транслогістик», № 4625 від 13.05.2013 року, № 15934 від 18.10.2013 року, № 13324 від 02.09.2013 року з ТОВ «Агрофірма Христофорівське».

9) Первинні документи по господарським операціям по взаємовідносинам з ТОВ Сейл Ком, а саме: платіжні доручення №7564 від 08.01.2015р.; №7562 від 08.01.2015р.; №7663 від 08.01.2015року; №7468 від 23.0.12.2014р.; №7458 від 23.12.2014р; банківська виписка за 22.12.2014р.; докази подальшої реалізації та отримання прибутку: видаткові накладні №1881 від 02.2015р. з ТОВ «БРІС ЛТД; №8665 від 05.08.2015р. з ФОП ОСОБА_8; №№3785 від 4.2015р.; №10543 від 09.09.2015р. з ПП «ТРАНСЛОГІСТИК; №0795 від 29.01.2016р.; № 14464 від 26.11.2015р. з СБК «РОСІЯ».

10) Договір купівлі-продажу з ТОВ «ОСОБА_9 ЛТД» № 1510/2015 від 15.10.2015 року; видаткові накладні: № 98 від 27.10.2015 року, № 106 від 28.10.2015 року, № 120 від 29.10.2015 року, № 119 від 29.10.2015 року, № 240 від 30.10.2015 року; платіжне доручення №236 від 23.11.2015р.; №269 від 27.11.2015р.; №446 від 21.12.2015р.; №10198 від 22.01.2016 року, №10119 від 22.12.2015р., №10110 від 21.12.2015р., 10069 від 11.12.2015р.; №10008 від 03.12.2015 року, №995 від 27.11.20115р., №9957 від 23.11.2015р., №9927 від 20.11.2015р., №9849 від 06.11.2015 року, №9825 від 03.11.2015р., №9823 від 02.11.2015р.; докази подальшої реалізації та отримання прибутку № 969 від 03.02.2015 року з ТОВ «Агрофірма «Лисогірська», № 2746 від 15.03.2016 року.

11) Документи по взаємовідносинам з ТОВ «Сейл Ком», а саме: платіжні доручення №7564 від 08.01.2015р.; №7562 від 08.01.2015р.; №7663 від 101.2015р.; №7468 від 23.0.12.2014р.; №7458 від 23.12.2014р.; банківська виписка за 22.12.2014р.; докази подальшої реалізації та отримання прибутку: видаткові накладні №1881 від 02.2015р. з ТОВ «БРІС ЛТД; №8665 від 05.08.2015р. з ФОП ОСОБА_8; №№3785 від 4.2015р.; №10543 від 09.09.2015р. з ПП «ТРАНСЛОГІСТИК; №0795 від 29.01.2016р.; № 14464 від 26.11.2015р. з СБК «РОСІЯ»;

12) Документи по взаємовідносинам з ТОВ «Амаранта Груп», а саме: договір відступлення права вимоги від 16.03.2015р.; повідомлення про відступлення права вимоги від № 16 від 2015 року; платіжне доручення №8148 від 26.03.2015р.; №8174 від 30.03.2015р.; №8187 від 04.2015р.; №7856 від 02.03.2015р.; № 7737 від 18.02.2015р.; № 7720 від 13.02.2015р.; банківська виписка за 02.03.2015 року.

13) Договір купівлі-продажу по взаємовідносинам з ТОВ ВЕРМІКУЛІТ ТРЕЙД № 2508/14 від 25.08.2014р.;видаткові накладні за номерами: №5 від 01.09.2014, №33 від 04.09.2014, №67 від 09.09.2014, №101 12.09.2014, №114 від 15.09.2014, №142 від 17.09.2014, №171 від 19.09.2014р, №186 від 22.09.2014р, від 23.09.2014, №25 від 03.10.2014р, №93 від 13.10.2014р, №116 від 16.10.2014р, №147 від 10.2014р, № 170 від 23.10.2014р, №231 від 29.10.2014р; повідомлення про відступлення права вимоги № 55 від 18.12.2014 року; платіжне доручення № 7668 від 27.01.2015 року; банківські виписки за 03.11.2014 року, за 07.11.2014 року, за 13.11.2014 року, за 09.12.2014 року, за 14.01.2015 року; докази подальшої реалізації придбаного товару: видаткові накладні: №1331 від 11.02.2016р. з ПП «ПАРИТЕТ-СП», №13268 від 05.11.2015р. з ПП «ТРАНСЛОГІСТИК»; №14036 від 19.11.2015р. з ПП АНСЛОГІСТИК»; №14322 від 24.11.2015р. з ПП «ТРАНСЛОГІСТИК»; №13390 від 27.11.2014р.; № 13429 від 27.11.2014р.з ТОВ «ДНІПРОПРОМСІНТЕЗ»; № 4865 від 2015р. з ДП «ПЕРМОГА НОВА»; №7763 від 17.07.2015р. з ДП «ПЕРМОГА НОВА»; №14368 від 24.12.2014р.з ТОВ «ПРОДТОРГРЕСУРС»; №23 від 05.01.2015р. з ПП «ТРАНСЛОГІСТИК»; №214 від 14.01.2015р. з ПП «Транслогістик»; №12481 від 05.11.2014р. з ПП «ТРАНСЛОГІСТИК».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобовязання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Судом також досліджена господарська діяльність контрагентів позивача, яка підтверджена судовими рішеннями про законність господарських операцій, що підтверджується матеріалами справи.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Також, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому висновки є безпідставними та зробленими при довільному трактуванні як норм чинного законодавства, так і фактичних обставин.

Зазначеної позиції дотримуються у своїй практиці адміністративні суди вищих інстанцій, зокрема такий висновок наведено в ухвалі ВАС України від 16 квітня 2013 року № К/800/9087/13 та в ухвалі ВАСУ від 19 лютого 2013 року №К/9991/64514/11.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.08.2016 року за №0004891407 та №0004881407, що винесені Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 57608,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 листопада 2016 року

Суддя ОСОБА_1