Рішення № 63508774, 07.12.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

07.12.2016

Справа № 638/7318/16-ц

Провадження № 2/638/3313/16

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Дзержинський районний суд м. Харкова

У складі - головуючого - судді - Наумової С.М,

Секретарі - Товарєвої М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, треті особа ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/4 частину квартири в порядку спадкування за законом та про встановлення факту проживання однією сім'єю

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на ? частину двокімнатної квартири за АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 та про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 з 05.02.1993 року до ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Харківська міська рада, який належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, письмових заперечень проти позовних вимог ОСОБА_1 не надав.

Третя особа ОСОБА_3, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Третя особа ОСОБА_4, в судове засіданя не зявилась, надала до суду заяву, вя кій просила слухати справу за її відсутністю.

Зі згоди позивача, представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, третьої особи, допиатвши свідка , дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Відповідно до вимог ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено :

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 31.03.1998 року, виданий Харківським міським відділом реєстрації актів громадянського стану.

Після смерті ОСОБА_5, залишилася спадщина, а саме ? частина двокімнатної квартири за АДРЕСА_1. На день смерті, ОСОБА_5 був зареєстрований у вище зазначеній квартирі разом із своєю племінницею - ОСОБА_1, чоловіком племінниці - ОСОБА_3 та донькою племінниці - ОСОБА_4, що підтверджується довідкою ділянки №8 КП «Жилкомсервіс» від 30.10.2015 року. Також, у довідці з місця проживання про склад сім'ї та прописку № 3434 від 23.10.2015 року зазначається, що особовий рахунок по квартирі за АДРЕСА_1 відкрито на ім'я ОСОБА_5, зареєстрованими особами в ній є: ОСОБА_1 (з 05.02.1993 року), ОСОБА_3 (з 01.09.1993 року) та ОСОБА_4 (з 01.12.1993 року по 20.11.2014 року).

У відповідності до свідоцтва про право власності на житло від 20.03.1995 року, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду, згідно з розпорядженням від 20.03.1995 року НОМЕР_3, реєстраційний номер 1-95-46830-Ф1, ОСОБА_5 та членам його сім'ї: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить право спільної сумісної власності на квартиру за АДРЕСА_1. Такими чином, частка, що належала ОСОБА_5, становить ? вищезазначеної квартири.

Після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_1, яка проживала разом з померлим та фактично прийняла спадщину, звернулася до Шостої Харківської нотаріальної контори, з метою оформлення права на спадщину за законом. Але листом нотаріуса за №3893/02-14 від 27.10.2015 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність доказів, підтверджуючих ступінь родинного зв'язку між нею та померлим.

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме ? квартири, що належала померлому ОСОБА_5 на праві сумісної власності, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1.

Спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині та інших спадкоємців за законом чи заповітом у померлого немає.

У відповідності з ч. 1 п. 5 ст. 234, п. 1 ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають справи про встановлення фактів родинних відносин між фізичними особами.

Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 підтвердила, що з померлим ОСОБА_5 позивач та його родина жили разом з 1993 року, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом купували їжу, несли спільні витрати по утриманню житла, сплачували комунальні послуги, святкували всі свята, відпочивали разом. ОСОБА_1 неодноразово купувала ліки померлому, доглядала за ним, несла витрати по його утриманню та похованню, що підтверджується квитанціями про сплату комунальних послуг тощо. Свідком ОСОБА_9 було підтверджено також, що позивач, ОСОБА_1, є племінницею померлого ОСОБА_5.

Стаття 1264 Цивільного Кодексу України визначає, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

За приписами ч. 2 ст. З СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», встановлено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.

Матеріалами справи, зокрема довідкою з місця проживання про склад сім'ї та прописку № 3434 від 23.10.2015 року зазначається, що в квартирі за АДРЕСА_1 особовий рахунок відкрито на ім'я ОСОБА_5 та зареєстрованими особами в ній є: ОСОБА_1 (з 05.02.1993 року), ОСОБА_3 (з 01.09.1993 року) та ОСОБА_4 (з 01.12.1993 року по 20.11.2014 року), тобто підтверджується факт проживання за вказаною вище адресою зазначених осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 з 1993 року по час смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1, що також підтверджується показаннями свідків.

Починаючи з 1993 року ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 жили однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 та мали спільний побут.

ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_5 разом жили однією сім'єю, як рідні дядько та племінниця, разом з ними жила донька ОСОБА_1 - ОСОБА_4, яка вважала померлого своїм рідним дядьком, а для нього вона була, як рідна племінниця. З ОСОБА_3 в померлого були дружні відносини. Вони всі разом вели сумісне господарство, мали спільний бюджет, купували продукти, харчувалися разом, сплачували комунальні послуги, тобто проживали однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. За сумісні гроші поліпшували умови проживання, робили ремонт, відпочивали разом, мали спільне дозвілля.

Окрім того, оскільки померлий був похилого віку, потребував догляду та останнім часом не міг самостійно піклуватися про себе, ОСОБА_1 перебували біля нього, допомагала померлому, купувала ліки та надавала відповідну допомогу. Померлого ОСОБА_5 поховала за власні кошти ОСОБА_1.

Спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частину у спадщині, спадкоємців 1, 2, 3 черги за законом, чи за заповітом у померлого ОСОБА_5 не має. За життя, ОСОБА_5 заповіт складено не було. На даний час, ОСОБА_1 залишилася єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Враховуючи, що у ОСОБА_1 відсутні документи, які підтверджують родинні відносини між нею та померлими ОСОБА_5, вона позбавлена можливості оформити своє право на спадщину інакше ніж через суд.

В силу ч. 2 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У відповідності до вимог ст. 256 ЦПК України суд встановлює факти, що мають юридичне значення, зокрема, факт проживання однією сім'єю.

Тому, законодавець у ч. 2 згаданої норми зазначив, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 3 Сімейного Кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Враховуючи положення ст 3 Сімейного Кодексу України та п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

До таких спадкоємців слід віднести тих осіб, які не пов'язані із спадкодавцем кровним спорідненням, не були його родичами, не знаходилися у шлюбі та інших осіб, які з певних причин проживали однією сім'єю.

При цьому, ст. 2 Сімейного Кодексу містить відкритий перелік осіб, які належать до членів сім'ї. Однак, поняття «проживання однією сім'єю» та «член сім'ї» не є тотожними. Особа може бути близьким родичем спадкодавця, тобто відноситися до членів сім'ї, проте не проживати з ним однією сім'єю.

Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.

При цьому важливою ознакою є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем. До кола осіб, які можуть одержати право на спадкування за ст. 1264 ЦК України відносяться й інші родичі спадкодавця, причому ними можуть бути - також особи однієї статі зі спадкодавцем, або особи, які взагалі не пов'язані спорідненням зі спадкодавцем.

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу права на спадкування законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менш п'ять років до часу відкриття спадщини.

Отже, спадкоємцями четвертої черги спадкування за законом є фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини та проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.ст.59, 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Для застосування ст. 1264 ЦК України доказуванню підлягає факт проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 цієї статті передбачено перелік джерел доказів. Це, зокрема, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідки, показання свідків, письмові та речові докази, зокрема звуко і відеозаписи, висновки експертів.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, починаючи з 1993 року по день смерті ОСОБА_5 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1, вели сумісне господарство, проживали однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.

На підставі викладеного , суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3 Сімейного кодексу України, ст. ст. 1216, 1264 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 209, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 зі ОСОБА_5 з 05.02.1993 року до моменту смерті ОСОБА_5, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) право власності на 1/4 частину двокімнатної квартири за АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті дядька ОСОБА_5.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Дзержинського районного суду м. Харкова протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя С.М. Наумова.