Ухвала суду № 63508652, 19.12.2016, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/386/16-к

провадження №1-кп/619/141/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

у складі головуючого судді Остропілець Є.Р.,

при секретарі Бурлаковій А.О.

за участю прокурора Пірог Д.О.,

захисника ОСОБА_1

розглянувши обвинувальний акт у відношенні:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Прудянка Дергачівського району Харківської області, громадянки України, не працюючої, не заміжньої, освіта середня, раніше судима :01.04.2009 року за вироком Дергачівського районного суду Харківської області за ст.ст.185 ч.3,186 ч.2, 70,75 КК України до 5-ти років позбавлення волі з іспитовим строком на 3/три/ роки, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2016 року до Дергачівського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_2 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, внесених в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015220280002372 від 28.12.2015 року.

Відносно обвинуваченої ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою від 13 грудня 2016 року запобіжний захід відносно ОСОБА_2 було продовжено на строк до 08 лютого 2017 року.

В судовому засіданні захисник - ОСОБА_1 заявила клопотання про зміну відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

В обґрунтуванні клопотання захисник посилається на те, що стороною обвинувачення не було надано жодного доказу того, що є підстави сумніватися в належній поведінці ОСОБА_2 , що вона може незаконно впливати на учасників процесу або знищити речові докази,що вона має намір переховуватися від органів досудового слідства або суду. В матеріалах досудового розслідування та судового провадження не міститься жодного доказу того, що обвинувачена будь-кому погрожувала, здійснювала тиск або скоювала дії , які б свідчили про її намір змінити місце проживання.

На даному етапі всі учасники судового розгляду допитані, матеріали кримінального провадження досліджені та долучені до матеріалів справи.

Під час досудового розслідування та судового провадження були зібрані дані про особу ОСОБА_2, яка на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває,має постійне місце проживання.

Обвинувачена ОСОБА_2 клопотання підтримала, просила змінити їй запобіжний захід на більш м'який.

Прокурор заперечував на задоволенні клопотання , вказав суду на наявність ризиків передбачених ст. 177 ч.1 КПК України.

Суд, заслухавши думку прокурора,захисника, обвинуваченого, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захист щодо обвинуваченого.

Згідно ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст..177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює сукупність обставин,зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується; вік та стан здоров'я

обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується.

Суд вважає, що прокурор не довів наявність всіх обставин, передбачених ст. 194 КПК України, для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_2 оскільки зазначені у клопотанні захисника ОСОБА_1 обставини свідчать про достатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Будь яких доказів передбачених ст. 177 КПК України, які б свідчили, що обвинувачена може вчинити дії, передбачені ст. 177 ч. 1 КПК України прокурор суду не надав.

Згідно Постанови Пленуму № 14 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19.12.2014 року « Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків , що виправдовують обмеження свободи , в іншому випадку суд може замінити запобіжний захід на більш м'який.

Як зазначено в Постанові № 4 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19.12.2014 року « Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у разі подання прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою суд має враховувати, що відповідне клопотання подається прокурором окремо щодо кожного із кількох обвинувачених (на підставі ч.4 ст.184 КПК України). У такому клопотанні обов'язково повинно бути наведено обставини , які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Відповідно до ЗУ « Про попереднє ув'язнення» та ст..177 КПК України зазначено, що запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого , засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду , перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

У відповідності до Інформаційного Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року « Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України» вказано, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у ч.1 ст.177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу , згідно ч.2 ст.177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків , які дають достатню підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ст..177ч.1 КПК України.

У відповідності до ст..17 ЗУ « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У розуміння ст..9 Конституції України - Конвенція про захист прав людини, Протоколи до Конвенції та Рішення ЄСПЛ- є частиною національного законодавства.

Як зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини/надалі ЄСПЛ/ « Клішин проти України» (№ 30671/04 від 23.02.2012 року) підстави для тримання під вартою мають бути підтверджені фактами.

В п.85 Рішення ЄСПЛ « Харченко проти України» (№ 40107/02 від 10.02.2011р) вказано, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Як зазначено в п.111-112 Рішення ЄСПЛ « Белеветський проти Росії» (№ 72967/01 від 01.03.2007 року) зазначено, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних підстав) для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п.4 ст.5 Конвенції.

В Рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти Росії» (№15217/07 від 12.03.2007 року) вказано, що національні органи влади зобов'язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ « Мамедова проти Росії» (№7064 від 01.06.2006 року) посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа переховуватиметься від правосуддя , перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду , беручи до уваги лише тяжкість злочину.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ « Сергій Волосюк проти України» (від 12.03.2009 року) по закінченні певного часу тяжкість злочину не може достатньою причиною для виправдання тривалого ув'язнення і судові органи повинні надати більше підстав, які повинні бути чітко вказані й обґрунтовані в їх рішеннях.

В п.51 Рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» (від 26.06.1991 року) зазначено, що попереднє ув'язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ « Попков проти Росії» підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав ,які виправдовують його утримання під вартою, а влада зобов'язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою.

Враховуючи вищевказане суд, при вирішенні питання про заміну або продовження запобіжного заходу, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій ОСОБА_2 у разі визнання її винною у кримінальному злочині, у вчиненні якого вона обвинувачується, враховує відсутність тяжких наслідків, Відсутність невідшкодованої шкоди потерпілій, той факт, що вона постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_1, у лікаря нарколога чи психіатра під наглядом не перебуває , наміру переховуватись від органів досудового розслідування та перешкоджати встановленню фактичних обставин не має.

Виходячи з наведеного та враховуючи міцність соціальних зв'язків ОСОБА_2 та вищевказані дані про особу обвинуваченої, суд вважає можливим змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.177, 178,181,197,331 КПК України суд ,-

УХВАЛИВ:

Змінити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти в залі суду негайно.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_2 такі обов'язки:

-прибувати до Дергачівського районного суду Харківській області за першою вимогою;

-цілодобово не залишати своє житло за місцем реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання начальнику Дергачівського ВП ГУНП України в Харківській області.

Дергачівський ВП ГУНП України в Харківській області повинен негайно поставити на облік ОСОБА_2 і повідомити про це Дергачівський районний суд Харківської області .

Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_2 положення ч.5 ст.181 КПК України, а саме: працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати засоби контролю.

Ухвала підлягає негайному виконанню та діє до 15.02.2017 року .

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Р. Остропілець