Ухвала суду № 63507776, 12.12.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2354/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Карпенко О. Л.

УХВАЛА

Іменем України

12.12.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Карпенка О.Л.,

суддів : Гайсюка О.В., Голованя А.М.,

за участю секретаря Діманової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 міської ради Кіровоградської області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 районне споживче товариство, про поновлення права на користування земельною ділянкою, відновлення становища, що існувало до порушеного права, надання переважного права на викуп земельної ділянки визнання недійсними рішень ОСОБА_4 міської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстраціїза апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

13 травня 2016 року ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 міської ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 районне споживче товариство (далі за текстом ОСОБА_4 РСТ), про поновлення права на користування земельною ділянкою 0,0327 га кадастровий номер 3520810100:50:087:0016, розташованій в м. Бобринець, вул. Комсомольська, 167, за ОСОБА_2, відновлення становища, що існувало до порушеного права шляхом надання переважного права на викуп вказаної земельної ділянки позивачу для чого визнати недійсними рішення ОСОБА_4 міської ради № 1093 від 20 жовтня 2009 року, № 1173 від 21 грудня 2009 року та № 1255 від 2 квітня 2010 року як такі, що прийняті незаконно та державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3 та скасування його державної реєстрації проведену ОСОБА_4 відділом Кіровоградської філії ДП «Центр ДЗК» 23 червня 2010 року.

Позивач обґрунтувала свої вимоги тим, що26 квітня 2005 року на підставі укладеного договору купівлі-продажу нею придбано у ОСОБА_4 районного споживчого товариства будівлю магазину №1 по вул. Комсомольська, 169, на земельній ділянці розміром 700 м. кв., належної РСТ на праві постійного користування згідно державного акту на право користування землею серії ІІ-КР №000292. Відповідно ст. 92, 120 ЗК України у звяжу з придбанням нею права на будівлю, до неї перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташовано будівлю в тому ж обсязі та на тих самих умовах, на яких це право належало продавцю ОСОБА_4 РСТ. 6 грудня 2011 року вона придбала у власність частину вказаної земельної ділянки загальною площею 383,38 кв.м, кадастровий номер 3520810100:50:087:0017, маючи намір у подальшому здійснити придбання і іншої частини земельної ділянки розміром - 316,62 кв.м переданої їй в користування ОСОБА_4 районним споживчим товариством за договором купівлі-продажу нерухомого майна. Рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яке належало ОСОБА_4 РСТ, а згодом ОСОБА_2, відповідним органом не приймалося, вони від свого права не відмовлялися. У звязку з цим вважає оспорюванні рішення ОСОБА_4 міської ради, на підставі яких право власності на частину земельної ділянки, яка перебувала в її користуванні виникло у ОСОБА_3, прийняті з порушенням законодавства та її права, як землекористувача. Правовстановлюючий документ на земельну ділянку ОСОБА_3 отримав на підставі рішень, які підлягають визнанню недійсними, що має наслідком недійсність такого правовстановлюючого документу. Крім того ОСОБА_3 порушив межові знаки земельних ділянок, побудував паркан з порушенням приписів ДБН 260-92.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2016 року відмовлено у задоволенні позову повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Відповідач скористався своїм правом та подав письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких просив скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та винесеним з додержанням принципу судової змагальності сторін, норм матеріального та процесуального права. Вважає вимоги скарги безпідставними та неправомірними.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу повністю та пояснили, що до позивача перейшло право користування земельною ділянкою площею 700 кв.м на підставі договору купівлі-продажу будівлі магазину від 26 квітня 2005 року та відповідно до положення ч. 1 ст. 377 ЦК України. Обґрунтовувати потребу в площі не має необхідності так, як вона була визначена ще при наданні у користування ОСОБА_4 РСТ. Позивач виходячи з фінансових можливостей орендувала земельну ділянку, а потім викупила лише частину земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги не визнали.

Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради та третьої особи, повідомлені належним чином про час та місце розгляд справи, в судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню з таких підстав.

У справі, законність і обґрунтованість судового рішення у якій перевіряється, суд першої інстанції встановив наступі факти й обставини.

Відповідно до Державного акту про право постійного користування серія ІІ-КР № 000292 від 3 червня 1997 року земельна ділянка площею 0,07 га за адресою: м. Бобринець, вул. Комсомольська у складі загального землевідведення площею 2,53 га, перебувала у користуванні ОСОБА_4 районного споживчого товариства.

Згідно свідоцтва про право власності від 25 квітня 2005 року приміщення магазину за адресою: м. Бобринець, вул. Комсомольська, 169, належало ОСОБА_4 районному споживчому товариству на праві власності.

З інвентарної справи, оформленої ОСОБА_4 БТІ, вбачається. що магазин № 1 в м. Бобринець, вул. Комсомольська, 169, на земельній длянці площею 700 м. кв. належало ОСОБА_4 РСТ, а згідно договору купівлі-продажу від 26 квітня 2005 року право власності перейшло до ОСОБА_2

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26 квітня 2005 року, який зареєстрований того ж дня у Державному реєстрі правочинів за № 569981, ОСОБА_4 РСТ продало, а ОСОБА_2 купила у власність будівлю магазину № 1, що розташована в м. Бобринці на вул. Комсомольській під номером 169 на земельній ділянці розміром 700 кв.м, наданій на праві користування.

Рішенням сорок третьої сесії ОСОБА_4 міської ради№ 1093 від 20 жовтня 2009 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва то обслуговування житлового будинку ОСОБА_3 В.» ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: м. Бобринець вул. Комсомольська, 167, загальною площею 0,0400 га зі складу земель житлової та громадської забудови.

Рішенням сорок шостої сесії ОСОБА_4 міської ради № 1173 від 21 грудня 2009 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва то обслуговування житлового будинку ОСОБА_3В.» внесено зміни до рішення ОСОБА_4 міської ради № 1093 від 20 жовтня 2009 року, а саме в назві вказаного рішення та вирішальній частині слова «дозвіл на складання проекту землеустрою» замінено словами «дозвіл на вибір та попереднє погодження місця розташування земельної ділянки»; затверджено ОСОБА_3 матеріали вибору та попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою м. Бобринець вул. Комсомольська, 167, загальною площею 0,0400 га зі складу земель житлової та громадської забудови, в тому числі землі під одно та двоповерховою житловою забудовою 0,0400 га, не надані у власність та користування на території ОСОБА_4 міської ради в межах міста Бобринець Бобринецького району Кіровоградської області; надано ОСОБА_3 дозвіл на складання проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою м. Бобринець вул. Комсомольська, 167 загальною площею 0,0400 га.

Рішення сорок восьмої сесії ОСОБА_4 міської ради № 1255 від 2 жовтня 2010 року «Про надання у власність безкоштовно, земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_3В.», внесено зміни в рішення ОСОБА_4 міської ради № 1173 від 21.12.2010 року, а саме змінено площу земельної ділянки на розмір 0,0327 га; затверджено ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення у власність безкоштовно, земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою м. Бобринець вул. Комсомольська, 167, загальною площею 0,0327 га зі складу земель житлової та громадської забудови; надано ОСОБА_3 у власність безкоштовно, земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою м. Бобринець вул. Комсомольська, 167, загальною площею 0,0327 га; дозволено ОСОБА_3 виготовити Державний акт на право власності вказаною земельною ділянкою.

На підставі Державного акту серія ЯИ № 674373, виданого ОСОБА_4 міською радою 23 червня 2010 року, ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,0327 га, кадастровий номер 3520810100:50:087:0016, яка розташована за адресою: м. Бобринець, вул. Комсомольська, 167, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується його копією.

15 грудня 2010 року між ОСОБА_4 міською радою, як орендодавцем, і ОСОБА_2, як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки за рахунок земель житлової та громадської забудови площею 383,38 кв.м на якій знаходяться обєкти нерухомого майна для обслуговування магазину строком на 25 років (т. 1 а.с. 183). Договір зареєстрований у відділі держкомзему Бобринецького району 1 червня 2011 року.

Межі цієї земельної ділянки погоджено між відділом Держкомзеу у ОСОБА_4 районі, КП «Кіровоградський земле кадастровий центр», ОСОБА_2, ФОП «ОСОБА_3, ОСОБА_4 РСТ (т. 1 а.с. 188).

З епсклікації (а.с. 191) вбачається, що на цій земельній ділянці площею 383,38 кв.м розміщується будівля магазину площею 200,58 кв.м.

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 6 грудня 2011 року (т. 1 а.с. 13 14), ОСОБА_4 міська рада продала, а ФОП ОСОБА_7 прийняла у власність земельну ділянку площею 383,38 кв.м за адресою: Кіровоградська область, місто Бобринець, вулиця Комсомольська, 169, кадастровий номер 3520810100:50:087:0017. Договір зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за номером 4781105.

Право власності ФОП ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0383 га підтверджується Державним актом на право власності серія ЯК № 266392 від 30 грудня 2011 року (т. 1 а.с. 16).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набула право на земельну ділянку площею 0,0383 га на якій, зокрема, розміщено придбаний нею у ОСОБА_4 РСТ магазин. Прав на земельну ділянку площею 0,0327 га, яка згідно оспорюваних рішень ОСОБА_4 міської ради була відведена на місцевості з присвоєнням кадастрового номера 3520810100:50:087:0016 і передана у власність ОСОБА_3, позивач не набула, а тому її права не порушені, а позов є безпідставним.

Колегія суддів вцілому погоджується з таким висновком суду.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Статтею 14 Конституції України встановлено, шо земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, який набрав чинності з 1 січня 2002 року іпоширюється на спірні правовідносини, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частиною 1 ст. 120 ЗК України ( в редакції діючій станом на 26 квітня 2005 року на дату набуття позивачем права власності на приміщення магазину) було встановлено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянкуабо її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування- на підставі договору оренди.

За приписами діючої на той час редакції ст. 125 ЗК України право власностіта право постійного користуванняна земельну ділянкувиникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянкивиникає після укладення договору орендиі його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянкуі право постійного користування земельною ділянкоюпосвідчується державними актами. Право оренди земліоформляється договором, який реєструєтьсявідповідно до закону (ст. 126 ЗК України).

Згідно ст. 377 ЦК України , який набрав чинності 1 січня 2004 року, у редакції діючій на час придбання позивачем магазину, тобто на 26 квітня 2005 року, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянкине визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Встановивши, що станом на 26 квітня 2005 року магазин, який являвся обєктом договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_4 РСТ і ОСОБА_2, був розташований на земельній ділянці загальною площею 700 кв.м, яка належала продавцю на праві постійного користування, на підставі ч. 2 ст. 377 ЦК України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач набув право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщено набуте приміщення магазину, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно даних технічного паспорта на обєкт нерухомості за адресою: м. Бобринець, вул. Космомольська, 169, будівля магазину займає площу 210,2 кв.м (т. 1 а.с. 207).

На час набуття позивачем права власності на цей обєкт площа земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування приміщення магазину, не визначалася.

Право користування всією земельною ділянкою площею 700 кв.м позивач не оформив, правовстановлюючих документів (державний акт або договір оренди) не отримав.

Твердження позивача про те, що для розміщення будівлі магазину та її обслуговування необхідна ділянка площею 700 кв.м з посиланням лише на те, що саме таку площу землі для цієї мети використовувало ОСОБА_4 РСТ, є необґрунтованим та суперечить іншим доказам у справі.

Так у 2010 році ОСОБА_4 міська рада і ФОП ОСОБА_2 дійшли згоди про те, що для розміщення магазину і його обслуговування необхідна земельна ділянка площею 383,38 кв.м і уклали відповідний договір оренди земельної ділянки від 15 грудня 2010 року.

Ця земельна ділянка виділена в натурі з присвоєнням їй окремого кадастрового номера 3520810100:50:087:0017, а її межі узгоджені позивачем з сусідніми землекористувачами, в тому числі з ОСОБА_4 РСТ та ОСОБА_3, як суміжними землекористувачами.

В подальшому позивач придбала цю земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_4 міською радою.

Таким чином висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем набуття ним права користування всією земельною ділянкою за адресою: м. Бобринець. вул. Комсомольська, 169, площею 700 кв.м в результаті укладення договору купівлі-продажу магазину відповідає обставинам справи та зроблений на підставі норм діючого на час виникнення цих правовідносин норм цивільного і земельного законодавства.

Оскільки позивач не набув прав на земельну ділянку 3520810100:50:087:0016 площею 327 кв.м, то на підставі ст. 3 ЦПК України, ст. 15 ЦК України суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про поновлення права користування цим майном, надання переважного права на викуп земельної ділянки та визнання недійсними рішень міської ради і державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 та скасування його державної реєстрації задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання представника позивача на правовий висновок Верховного Суду України у праві № 6-253цс16 від 13 квітня 2016 року згідно якого норма ст. 377 ЦК України і ст. 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності обєкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей обєкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на обєкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці обєкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак обєкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

На думку колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області ця правова позиція Верховного Суду України стосується випадку коли, продавець будівлі чи споруди являвся власником земельної ділянки на які вони зведені.

Проте в справі, рішення в якій переглядається, продавець магазину (ОСОБА_4 РСТ) не являвся власником земельної ділянки.

Та обставина, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_3 без вирішення питання про її вилучення у ОСОБА_4 РСТ, як зазначено позивачем у позовній заяві, не може бути підставою для задоволення позову ОСОБА_2 Саме такого висновку дійшов Апеляційний суд Кіровоградської області у рішенні від 12 серпня 2015 року у справі № 383/426/15-ц (т. 1 а.с. 74 75).

Необґрунтованим є посилання апеляційної скарги на неправильне застосування судом ст. 388 ЦК України так, як з цих підстав позов не був предявлений і суд не вбачав підстав для її застосування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: